Постанова

від 05.07.2023 по справі 925/1176/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 925/1176/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2022 (повний текст складено 22.03.2022)

у справі № 925/1176/21 (суддя - Кучеренко О.І.)

за позовом Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА»

про стягнення 23 317,26 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА»

до Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА»

про стягнення 17260,10 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Транспортна експедиційна компанія Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» (надалі - Компанія) звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» (надалі Товариство ) про стягнення коштів у розмірі 23 317,26 грн., з яких: 21 250,77 грн. безпідставно отримані грошові кошти, 1576,67 грн. інфляційні втрати, 490,59 грн. 3% річних.

В обґрунтування обставин позову Компанія вказувала, що на виконання грошових зобов`язань вона сплатила на рахунок Товариства 21250,77 грн. у період з квітня 20 р. по жовтень, а за наслідками справи наказного провадження 21.04.2020 Господарським судом Дніпропетровської області був виданий судовий наказ про стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» заборгованості за договором №0030 у сумі 30378,95 грн. , на виконання якого 20.11.20 р. з банківського рахунку Компанії стягнуто 34048,06 грн , з яких 30 378 ,95 грн. боргу, 210,20 грн. судового збору, решта нагорода приватного виконавця .

Вважаючи, що виконання зобов`язання не може бути проведено двічі, а кредитор, отримавши подвійне задоволення своїх вимог за рахунок боржника, мав повернути суму неправомірного збагачення, Компанія пред`явила вимогу до Товариства про повернення 21250,77 грн.

У зв`язку з невиконання Товариством такої вимоги, Компанія звернулася до суду і просила стягнути 21250,77 грн. разом з нарахованими інфляційними та трьома відсотками річних, всього на суму 23 317,26 грн.

Заперечуючи обов`язок з повернення 21 250,77 грн. Компанії, Товариство звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з неї штрафних санкцій за порушення виконання грошових зобов`язань , передбачених договором, у вигляді пені у розмірі 2070,63 грн. та 50% штрафу від простроченої суми боргу у розмірі 15 189,47 грн.

Вимоги зустрічного позову засновані на умовах договору №0030 від 14.11.2012, за яким якщо покупець не провів повний розрахунок за отриману за накладною партію товару у встановлений сторонами термін, покупець несе відповідальність, яка передбачена умовами договору.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» також просило суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2021 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.01.2022 у справі №925/1176/21, внаслідок проведення зустрічного зарахування заявлених до стягнення сум відповідно до ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, первісний позов задоволений частково; ухвалено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» на користь Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 20984,74 грн. безпідставно збережених коштів, 5399,79 грн. витрат на професійну правову допомогу та 2042,92 грн. судового збору.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені позивачем за первісним позовом кошти з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем за первісним позовом, а тому вимога про їх стягнення з відповідача за первісним позовом є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд відмовив у стягненні 490,59 грн річних та 1576,67 грн інфляційних витрат, засновуючи свої висновки на тому, що обов`язок особи, яка безпідставно збагатилися за рахунок іншої особи, виникає з моменту збігу семиденного строку на виконання отриманої нею вимоги. З наданих Компанією документів неможливо встановити, коли така вимога була нею направлена Товариству.

Зустрічний позов задоволений частково. Ухвалено до стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» 34,99 грн. судового збору.

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом допущено порушення грошового зобов`язання на суму 30378,95 грн., внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом вправі нараховувати пені та штраф, проте нарахування пені, в силу положень частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Натомість позивач нарахував пені за період 26.02.20 по 22.11.2020 року.

Установивши, що зустрічний позов надійшов до суд 02.09.2021, пені Товариство мало право нараховувати за правилами ч. 6 ст. 232 ГК України з 02.09.20 по 02.09.21 р., договірні сторони не збільшили строк позовної давності у договорі, суд стягнув пені у розмірі 266,03 грн. і відмовив у стягненні договірного штрафу та решти нарахованої пені у зв`язку з пропуском позовної давності.

При цьому місцевий господарський суд взяв до уваги заяву Компанії, зроблену нею у відзиві на зустрічний позов, щодо застосування до вимог зустрічного позову правил про позовну давність.

Вирішивши долю первісних та зустрічних позовних вимог, суд керуючись ст. 238 ГПК України, здійснив часткове зарахування задоволених ним вимог по первісному та зустрічному позовах і стягнув з Товариства на користь Компанії 20 984, 74 грн. безпідставно збережених коштів, 5399,79 витрат на професійну правову допомогу та 2042,92 грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення про часткове задоволення зустрічного позову та ухвалити у цій частині нове рішення , за яким стягнути з Компанії на користь апелянта (Товариства ) 2070,63 грн. пені та 15 189,47 грн. штрафу.

За доводами апеляційної скарги місцевим господарським судом неповно з`ясовано всі фактичні обставини справи та не досліджено докази, що мають значення для справи, зокрема, суд першої інстанції розглянув справу № 925/1176 з порушенням норм процесуального права, передбачених ст. 226 ГПК України, і вирішив у позовному провадженні процедурні питання, пов`язані з рухом справи у господарському суді Дніпропетровської області № 904/2038/20, які мали вирішуватись виключно цим судом, шляхом постановлення ним відповідної ухвали згідно вимог ч. 2 ст. 232 ГПК та в порядку, визначеному ч.7 ст. 327 ГПК України.

На думку апелянта, суд не врахував, що у п. 10.4 Договору продовжено строк нарахування штрафних санкцій та строк звернення до суду за їх стягненням без обмежень, що відповідає зміні тривалості строку позовної давності, визначеному ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Крім того, Компанією за первісним позовом здійснювались часткові оплати, які свідчать про визнання боргу, що перериває перебіг строку позовної давності частковим виконанням грошового зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, Компанія вказувала, що умова про встановлення у договорі іншого, ніж встановлений законодавством, строку для нарахування пені ( пункт 10.4 договору ), не можна вважати узгодженням, оскільки строк має обчислюватися роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, як це передбачено законодавством України.

Крім того, спеціальний строк позовної давності необхідно застосувати й до стягнення 50% штрафу від суми заборгованості.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022 для їх розгляду визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2435/22 від 25.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., який не є головуючим суддею (судею-доповідачем), у відпустках

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 для апеляційного розгляду справи № 925/1176/21 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Зубець Л.П., Ткаченко Ю.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 р. відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1798/23 від 16.05.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про звільнення судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку та перебування судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 для апеляційного розгляду справи № 925/1176/21 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

14.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» (покупець) було укладено договір довгострокового постачання №0030.

За умовами цього договору постачальник зобов`язується на протязі дії договору поставляти покупцю товару (у тому числі, але не виключно запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортиментів (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є невід`ємною частиною договору (далі товар), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (пункт 1.1 договору).

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії (пункт 1.2 договору).

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних протягом дії договору (пункт 1.3 договору).

Замовлення на постачання оформлюється покупцем на підставі діючих на цей день цін постачальника. Покупець оформляю замовлення на бланку, наданому постачальником, із значенням коду товару по каталогу виробника (або коду складу постачальника) та необхідної кількості за позиціями (пункт 3.1 договору).

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарний позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. При постачанні по передплаті постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (пункт 3.2 договору).

Замовлення, підтвердження замовлення та рахунок на оплату є попередніми документами стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставку (у тому числі доставки) товару, строків та умов оплати товару (пункт 3.4 договору).

Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару за винятком випадку, передбаченого пунктом 5.2 договору (пункт 4.1 договору).

Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін (пункт 5.1 договору).

При проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника) (пункт 5.1.2 договору).

Постачальник зобов`язаний постачати покупцю товар окремими партіями у строки, кількості та асортиментів (номенклатурі) погоджені сторонами у видаткових товарних накладних. Сторони також можуть у кожному конкретному випадку обумовити строк і вартість доставки товару (пункт 6.1 договору).

При простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право крім стягнення передбачених пунктом 10.4 договору суми боргу та пені, додаткові стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (пункт 10.7 договору).

Накладні, за якими поставляється товар за цим договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до договору, що підписані повноважними представниками постачальника та уповноваженими представника покупця за даним договором, вважаються невід`ємною частиною цього договору (пункт 13.1 договору).

Договір вступає у дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно. Якщо на момент закінчення чергового строку дії цього договору є належна пропозиція однієї із сторін про його розірвання, але сторонами виконанні будь-які взаємні зобов`язання, договір діє до виконання сторонами усіх взаємних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків між ними (розділ 2 договору).

На виконання умов договору 19.02.2020 Товариство поставило Компапнії товар на загальну суму 30378,95 грн, що підтверджується видатковою накладною на суму 19128,18 грн №006224 від 19.02.2020 та видатковою накладною на суму 11250,77 грн №006225 від 19.02.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін за договором.

За поставлений товар Компанія за первісним позовом у строк, визначений відповідно з передбаченим у договорі порядку, не розрахувалася, і вартість товару до 24.02.20 р. не оплатила. Ця обставина Компанією не заперечується.

Товариство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 30378,95 грн заборгованості за поставлений товар.

21.04.2020 Господарський суд Дніпропетровської області видав судовий наказ №904/2038/20, за яким стягнув з Компанії на користь Товариства 30378,95 грн заборгованості за договором довгострокового постачання №0030 та 210,20 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ГПК України розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Компанія здійснювала погашення заборгованості за договором №0030, таким платежами 16.04.2020 на суму 7000,00 грн; 29.04.2020 на суму 4250,77 грн; 23.07.2020 на суму 5000,00 грн; 19.08.2020 на суму 3000,00 грн та 08.10.2020 на суму 2000,00 грн., всього перерахувавши у безготівковому порядку Товариству 21250,77 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. від 05.11.2020 за заявою Товариства було відкрито виконавче провадження ВП №63523345.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. від 06.11.2020 накладено арешт на грошові кошти Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА», які містяться на банківських рахунках.

20.11.2020 з банківського рахунку Компанії було списано на депозитний рахунок для зарахування коштів приватному виконавцю Шаган О.А. грошові кошти у розмірі 34048,06 грн, що підтверджується меморіальним ордером Акціонерного товариства «ПриватБанк» №K1120SSVPZ від 20.11.2020.

23.11.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. виконавче провадження ВП №63523345 із примусового стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» заборгованості було закінчено , оскільки на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів надійшли кошти, яких було достатньо для виконання вимог виконавчого документа, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

25.11.2020 на адресу Товариства Компанія направила вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 21250,77 грн, у зв`язку із стягненням з покупця заборгованості за договором 30378,95 грн. в межах виконавчого провадження №63523345.

Товариство у відповіді на заяву та вимогу від 25.11.2020 щодо перерахування коштів, відмовилося повертати безпідставно отримані кошти у сумі 21250,00 грн., вказавши, що вони підлягають зарахування як штрафні санкції за порушення покупцем виконання своїх грошових зобов`язань за договором №0030 від 14.11.2012.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові коштів у розмірі 21250,77 грн. безпідставно утримуються Товариством, проте моментом, у якого у Товариства виникло зобов`язання повернути ці кошти потерпілому є момент їх списання та зарахування цих коштів на банківський рахунок Товариства з депозитного рахунку приватного у виконавцю Шагана О.А.

Однак, висновки суду щодо розгляду первісного позву апелянт (Товариство ) не оскаржує . Компанія теж не подавала

Предметом апеляційного оскарження є висновки та мотиви прийнятого місцевим господарським судом рішення в частинці зустрічного позову Товариства до Компанії про стягнення пені та штрафу з посиланням на неврахування судом умов договору, укладеного між сторонами по справі.

Товариство просило ухвалити у цій частині нове рішення, за яким стягнути з Компанії на користь апелянта (Товариства ) 2070,63 грн. пені та 15189,47 грн. штрафу.

На думку апелянта, суд не врахував, що у п. 10.4 Договору продовжено строк нарахування штрафних санкцій та строк звернення до суду за їх стягненням без обмежень, що відповідає зміні тривалості строку позовної давності, визначеному ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Крім того, Компанією за первісним позовом здійснювались часткові оплати, які свідчать про визнання боргу, що перериває перебіг строку позовної давності частковим виконанням грошового зобов`язання.

Наведені апелянтом мотиви для скасування рішення в оскарженій частині підлягають відхиленню

Пункт 10.3. Договору викладено таким чином : « Сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України»

Пункт 10.4. Договору викладено таким чином : «При простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за стягненням».

При простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право крім стягнення передбачених пунктом 10.4 договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (пункт 10.7 договору).

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу, виходить з того, що не виключивши установлений частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України» порядок нарахування штрафних санкцій, сторони не можуть посилатися на досягнення ними згоди про нарахування пені без обмеження строків її нарахування.

Більше того, заява про захист цивільного права чи інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, тож звернення особи до суду захистом своїх порушених або не визнаних прав не обмежено будь-яким строком .

За загальним правилом строк давності по цивільно-правовим зобов`язанням складає три роки і починає перебіг з дня, коли особа, чиє право порушено, взнала або повинна була взнати про таке порушення і про особу , яка таке право порушила.

За окремими вимогами закон установлює спеціальну позовну давність, зокрема, щодо вимог про стягнення неустойки такий строк складає один рік ( ст.258 ЦК України ).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. ( частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Приписами частини шостої статті 232 ГПК України установлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане .

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 23.07.2020 у справі № 920/180/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

У відзиві на зустрічний позов Компанія просила застосувати до вимог зустрічного позову правила про позовну давність.

Отже, місцевим господарським судом були правильно застосовані при вирішенні зустрічного позову щодо вимог про стягнення пені та штрафу частину 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України та статтю 258 ЦК України.

За умовами укладеного між сторонами договору покупець отримав товар, за який зобов`язався розрахуватись у строк, встановлений договором, проте, своїх зобов`язань належним чином не виконав, чим допустив порушення грошового зобов`язання на суму 30378,95 грн., строк оплати якого в розумінні вимог п. 5.1.2 Договору настав 24.02.2020.

З позовною заявою Товариство звернулося до Господарського суду Черкаської області 02.09.2021.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок суду

Місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2022 у справі № 925/1176/21 у частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1176/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 05.07.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук