Постанова

від 14.03.2022 по справі 500/6258/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6258/21 пров. № А/857/22479/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Бучацької міської ради Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Мандзій О.П.,

час ухвалення рішення 11 год 34 хв,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 04 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Бучацької міської ради Тернопільської області (далі - Міськрада) щодо незатвердження проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0703 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га у с. Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області (далі - Сільрада) та переданні такої у власність;

зобов`язати Міськраду затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 500/6258/21 позов було задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міськради щодо неприйняття рішення щодо заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0703 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га у с. Курдибанівка на території Сільради та переданні такої у власність.

Зобов`язано Міськраду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0703 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га у с. Курдибанівка на території Сільради з урахуванням висновків суду у мотивувальні частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційному порядку вказане судове рішення оскаржено Міськрадою, яка просила таке скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що Міськрада не приймала рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Звертає увагу на те, що рішення Сільради рішення Сільради від 11 серпня 2020 року №360 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким надано дозвіл 17 громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, було прийнято з порушення норм чинного законодавства та погребуватиме подальшому скасування. Заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка міститься в матеріалах справи, не відповідала вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК), оскільки не містить графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Cільради № 360 від 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель ненаданих у власність та постійне користування (пасовище), що розташована в межах населеного пункту с. Курдибанівка.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради, який погоджено висновком Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільної оборони Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області № 308/01-22 від 05 листопада 2020 року та висновком Головного управління Держгеокадастру у Вінницькійз області №23826/82-20 від 30 жовтня 2020 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 листопада 2020 року № НВ-3512036342020 у Державному земельному кадастрі сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 6121284600:01:001:0703 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га в с.Курдибанівка.

ОСОБА_1 звернувся до Міськради із заявою про затвердження розробленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення йому вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відпоідно до витягу з протоколу № 7 першого пленарного засідання третьої сесії восьмого скликання Міськради від 30 березня 2021 року при розгляді питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 проголосувало "проти" 14 депутатів, "за" - 0, "утрималось" - 1, "не голосувало" - 1. Рішення не прийнято.

Міськрада листом від 08 квітня 2021 року №С-345 повідомила позивачу, що його заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Курдибанівка для ведення особистого селянського господарства, в межах населеного пункту, кадастровим номером 6121284600:01:001:0703 площею 1,90 га, розглянута на черговій сесії 30 березня 2021. За результатами голосування проект рішення щодо затвердження вказаного проекту та передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття.

ОСОБА_1 не погодився із відмовою Міськради у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, вважав таку бездіяльність відповідача протиправною та звернувся до адміністративного суду із позовною заявою, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 ЗК передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із приписами частини 1 статті 122 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Приписами частини 1 статті 116 ЗК встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Частиною 2 статті 118 ЗК передбачено, що у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Як встановлено частиною 6 статті 118 ЗК, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із приписами абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За правилами частини 9 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 ЗК передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як встановлено пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду ершої інстанції про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою з урахуванням правового регулювання на час вирішення спору могло бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 1861 ЗК, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

При цьому судом першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи зроблено обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки та замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку та подана відповідачу для затвердження.

Відповідно до витягу з протоколу № 7 третьої сесії восьмого скликання Міськради від 30 березня 2021 року при розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження поданого ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не було набрано достатньої кількості голосів для прийняття позитивного рішення.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із частиною 2 статті 59 вказаного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутнє рішення про відмову позивачу у передачі земельної ділянки у власність чи залишення заяви без розгляду із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови у розумінні приписів статті 59 Закону України "Про мівсцеве самоврядування в Україні", а протокол № 7 третьої сесії восьмого скликання Міськради від 30 березня 2021 року є документом, у якому зафіксовано лише процес розгляду спірного питання про затвердження поданого позивачем проекту землеустрою.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що Міськрада допустила протиправну бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0703 для ведення особистого селянського господарства площею 1,90 га у с. Курдибанівка на території Сільради та переданні такої у власні, оскільки не прийняла відповідного рішення на виконання приписів статті 59 Закону України "Про мівсцеве самоврядування в Україні".

Доводи апелянта, які стосуються обставин, встановлених у ході досудового розслідування кримінального провадження №12021211130000088 щодо прийняття рішення Сільради від 11 серпня 2020 року №360 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та відсутності належних графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування спірної земельної ділянки, на переконання апеляційного суду, не стосуються можливості вирішення Міськрадою зазначеної заяви ОСОБА_1 із ухваленням відповідного рішення і можуть бути враховані відповідачем при обґрунтуванні свого рішення по суті вимог позивача на виконання рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Бучацької міської ради Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 500/6258/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 22 березня 2022 року.