Ухвала

від 22.03.2022 по справі 308/7885/14-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7885/14-ц

2/308/557/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Середнянської селищної ради Ужгородського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Середнянської селищної ради Ужгородського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.07.2014 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 17.12.2021 року закрито підготовче судове засідання по даній справі та призначено справу до судового розгляду на 10 год. 15 хв., 27.01.2021 року.

В судове засідання призначене на 27.01.2021 року, позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення 88409 0000273 1), в тому числі і шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади. Причини неявки суду невідомі. Розгляд справи було відкладено на 24.02.2022 року.

В судове засідання призначене на 24.02.2022 року, позивач ОСОБА_1 та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення 88006 0141684 6)), в тому числі і розміщенням повідомлення на офіційному веб сайті судової влади. Причини неявки суду невідомі. Розгляд справи було відкладено на 23.03.2022 року.

В судове засідання призначене на 23.03.2022 року, позивач ОСОБА_1 та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, в тому числі і розміщенням повідомлення на офіційному веб сайті судової влади. Причини неявки суду невідомі.

Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, або про неможливість явки позивача та його представника, або про розгляд справи у їх відсутності, на адресу суду не надходило.

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

У зв`язку з наведеним, суд розцінює дії позивача як зловживання наданими законом процесуальними правами, спрямовані на безпідставне затягування строків розгляду справи та перешкоджання її швидкому вирішенню.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч.5 ст. 223 ЦПК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що особа, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати свої процесуальні обов`язки.

Європейський Суд з Прав Людини у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу "сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки".

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення і в нормах ЦПК України. Так, п.11. ст.2 ЦПК України встановлено, що основними засадами судочинства є неприпустимість зловживання сторонами своїми процесуальними правами.

Позивач, як ініціатор звернення має з`являтися до суду. Використання ним цього права повинно слугувати своєчасному та ефективному розгляду справи, в тому числі і шляхом безпосередньої участі у судовому засіданні. Позивач мав реальну можливість прибути на слухання справи та реалізувати надані їй законом права, проте цього не зробив.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги те, що позивач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи не з`явився у судові засідання без поважних причин повторно, від нього до суду не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Середнянської селищної ради Ужгородського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 257 ч.1 п.3, 260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Середнянської селищної ради Ужгородського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним - залишити без розгляду.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.М. Малюк