Ухвала

від 21.03.2022 по справі 534/1628/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1628/20 Номер провадження 11-кп/814/449/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2020 року за № 12020170080000031, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 грудня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 6 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави в особі Фінансового управління виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 24814 гривень 46 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілих.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 січня 2020 року приблизно о 14 годині 10 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом марки ACURA MDX, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Соборній у м. Горішні Плавні Полтавської обл. у порушення вимог 12.1 ПДРУкраїни не вибрав безпечної швидкості руху, через це втратив контроль над керованим ним автомобілем, виїхав на узбіччя, де допустив зіткнення з металевою огорожею та піщаними насипами, а згаданий транспортний засіб опинився в ямі з водою, в результаті чого його пасажирам ОСОБА_10 і ОСОБА_7 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, просять змінити вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 грудня 2021 року та призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.

В апеляційнійскарзі потерпілий ОСОБА_10 , посилаючись наневідповідність призначеногосудом покаранняступеню тяжкостікримінального правопорушеннята особіобвинуваченого черезсуворість, просить змінити вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 грудня 2021 року та пом`якшити ОСОБА_9 покарання.

Свої вимоги всі апелянти мотивують тим, що суд першої інстанції не врахував те, що обвинувачений учинив злочин з необережності, що є нетяжким і не спричинив тяжкі наслідки, до адміністративної та кримінальної відповідальностей не притягувався, має постійне місце проживання, відшкодував завдані збитки потерпілим, які не мають претензій до ОСОБА_9 і не наполягають на суворому покаранні.

Обвинувачений ОСОБА_9 , серед іншого, також зазначає, що він визнає винуватість у вчиненому в повному обсязі.

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справзаслухала суддю-доповідача,думку потерпілого ОСОБА_7 ,обвинуваченого ОСОБА_9 та йогозахисника ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційні скарги, міркування прокурора ОСОБА_6 про заперечення щодо скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи, викладені в апеляційних скаргах, та дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно дост.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду щодо фактичних обставин учинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , обґрунтованості його засудження та кваліфікації дій за ч.1 ст.286 КК України, в апеляційних скаргах не заперечуються й не оспорюються, а тому у відповідності до ст.404 КПК України у зазначеній частині оскаржуваний вирок в апеляційному порядку не переглядається.

Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи апелянтів, які зводяться до пом`якшення покарання обвинуваченому, у певній мірі є слушними.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.

Згідно з п.1 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Частина 2 ст.409 КПК України визначає, що підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

У ст.414 КПК України регламентовано, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість.

За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенніпокарання судповинен урахуватиступінь тяжкостівчиненого злочину,особу винного,обставини,що обтяжуютьта пом`якшуютьпокарання. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за кримінальне правопорушення є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Законодавець надав судам дискреційні повноваження в обранні заходу примусу винній особі. Системне тлумачення вказаних правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання повинно вирішуватись з урахуванням мети покарання, при цьому, підкреслюється важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого.

Покарання, що застосовується судом, завжди індивідуальне, що досягається за рахунок побудови санкцій статей Особливої частини КК України, які є відносно визначеними, і в більшості випадків альтернативними. Суворо індивідуальний підхідпри призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили тяжкі злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні кримінальні правопорушення.

Дотримання засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Однак, цих вимог місцевим судом при обранні основного заходу примусу ОСОБА_9 повною мірою дотримано не було та допущено істотну диспропорцію, що призвело до призначення винному основного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого через суворість.

Так, санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Як убачаєтьсяз матеріалівкримінального провадження,суд першоїінстанції припризначенні ОСОБА_9 покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності не притягувався (т.1 а.п. 156), на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1 а.п. 157), одружений, не працює, утриманців не має, його вік і стан здоров`я, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обставини, яка його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

На думку колегії суддів, цей суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, достатньо переконливо проаналізувавши неможливість обрання останньому більш м`яких заходів примусу як таких, що не сприятимуть його меті,а тому твердження в апеляційний скаргах про призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу є безпідставними.

Разом з тим, місцевий суд, застосовуючи положення ст.ст.50, 65 КК України не звернув уваги на те, що крім вирішення питання щодо виду основного покарання потрібно визначити і справедливий розмір такого покарання, який не був би невиправдано суворим заходом примусу для винного.

Суд належним чином не надав оцінки встановленим ним обставинам, що мають правове значення при вирішенні означеного питання, у їх сукупності, та за встановлених вище умов не обґрунтував підстав з яких він дійшов висновку щодо визначення обвинуваченому максимального за розміром основного покарання, при цьому, не врахував те, що ОСОБА_9 учинив нетяжкий злочин з необережності, не зважив також і на думку потерпілих, яка з огляду на те, що злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України належить до категорії двооб`єктних злочинів (основним безпосереднім об`єктом є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, додатковим об`єктом - життя і здоров`я особи), хоча і не є вирішальною під час реалізації судом своїх дискреційних повноважень, однак підлягає обов`язковому врахуванню у сукупності з іншими обставинами при визначенні розміру покарання. Так, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зазначали, що не мають будь-яких претензій до обвинуваченого, не наполягали на суворому покаранні обвинуваченому, в апеляційних скаргах висловили позицію про його пом`якшення (т.1 а.п. 87-88).

Підлягає врахуванню також те, що ОСОБА_9 добровільно відшкодував потерпілим збитки, що підтвердили ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у власноруч складених апеляційних скаргах. Цю обставину колегія суддів відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України визнає такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого. В апеляційній скарзі ОСОБА_9 визнав повністю винуватість у вчиненому, після ухвалення вироку працевлаштувався менеджером зі збуту (26 січня 2022 року).

Наведені вище обставини та дані в їх сукупності, дають підстави зробити висновок про те, що призначене обвинуваченому за ч.1 ст.286 КК України основне покарання в максимальному розмірі, з урахуванням принципів співмірності та індивідуалізації не є справедливим і необхідним заходом примусу в досліджуваній ситуації, а також не відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для пом`якшення обвинуваченому основного покарання, та вважає, що за цих підстав, з урахуванням зазначеного вище, його необхідно призначити у вигляді арешту, однак не у максимальному розмірі.

Саме таке покарання буде законним, справедливим і сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, при цьому, не становитиме «особистий надмірний тягар» для апелянта.

З цих підстав, оскаржуваний вирок у зазначеній частині підлягає зміні.

Поміж тим, призначене судом першої інстанції ОСОБА_9 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспорнтими засобами відповідає вимогам ст.50, 65 КК України, і підстав уважати його явно несправедливим внаслідок суворості немає. Характер допущених обвинуваченим одночасно декількох грубих порушень приписів ПДР України у нескладній дорожній обстановці, насамперед, свідоме ігнорування імперативних вимог щодо заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що створювали реальнузагрозу дляжиття учасниківдорожнього руху, наслідки, які настали, у вигляді травмування двох людей, навіть з урахуванням певних позитивних тенденцій у особі ОСОБА_9 , переконливо свідчать про необхідність і доцільність призначення останньому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у максимальному розмірі, що сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Суспільна небезпека від можливих наслідківпорушенняПДР України та тих, що настали, значно перевищує особисті інтереси ОСОБА_9 . При цьому, даних, які би свідчили про те, що керування транспортними засобами ОСОБА_9 пов`язане з його трудовою діяльність матеріали справи не містять та учасниками провадження суду не надано.

Так, ПДРУкраїни регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а тому уникнення обвинуваченим додаткового покарання у справедливому розмірі за обставин даного кримінального провадження негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

Отже, апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407КПКУкраїни, колегіясуддівапеляційногосуду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Комсомольськогоміського судуПолтавської областівід 31грудня 2021року щодо ОСОБА_9 вчастині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_9 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у вигляді арешту строком на 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4