Рішення

від 21.02.2022 по справі 908/2888/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/183/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 Справа № 908/2888/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали, при секретарі судового засідання Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53300 м. Покров, Дніпропетровська область, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00190928)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваль -7» (71700 Запорізька область, м. Токмак, вул. Космічна, 34, ідентифікаційний номер юридичної особи 38429128)

про стягнення 1 997 261 грн. 22 коп. штрафних санкцій

за участю представники сторін:

від позивача: Бучацька А.В., дов. №7 від 04.01.2022р.; Василюха Т.О. № 182 від 06.12.2021р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваль -7» про стягнення 1997261 грн. 22 коп. штрафних санкцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 позовні матеріали № 908/2888/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2888/21, присвоєно справі номер провадження 27/183/21.

Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 02.11.2021.

Ухвалою суду від 02.11.2021 відкладено підготовче провадження та призначено судове засідання на 06.12.2021.

Ухвалою суду від 06.12.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/2888/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 11.01.2022.

Ухвалою суду від 11.01.2022 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 02.02.2022.

В судовому засіданні 02.02.2022 оголошувалась протокольна перерва до 08.02.2022.

Ухвалою господарського суду від 08.02.22р. розгляд справи по суті відкладено на 22.02.22р., у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

22.02.22р. суд продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 22.02.2022 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Акорд".

В засіданні суду 22.02.2022 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 22.02.2022, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2022 підтримав позовні вимоги. Представник відповідача в судове засіданні 22.02.2022 не з`явився.

Раніше під час судових засідань, відповідач під технічну фіксацію судового процесу заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

09.04.2020 року між позивачем та відповідачем у справі, укладений договір про надання послуг № У 867/03.

Відповідно до п. 1.1 Договору,передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати послуги «Заміна компонентів будівлі закритого плав басейну, інв.. № 914», а замовник зобов`язався оплатити надані послуги за актом - здавання - приймання наданих послуг, згідно з договором.

Відповідно до п.2.1. договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020 р., загальна вартість робіт 4 838070,82грн. з ПДВ.

15.04.2020р. у відповідності до умов пункту 2.6 договору № У867/03 від 09.04.2020р., позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату 15% у розмірі 725710,62грн. з ПДВ, що підтверджується випискою банку АБ «Південий».

На виконання п 2.4 та п.8.2.2 договору про надання послуг № У 867/03 від 09.04.2020р. позивачем було надано відповідачу матеріали для проведення робіт, що підтверджується актами (форма 01) на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядної організації (копії актів за квітень 2020р., за травень 2020р., за серпень 2020р., за вересень 2020р., за жовтень 2020р., за листопад 2020р., за грудень 2020р.

Згідно п.3.1 договору встановлено строк виконання робіт з 01.04.2020р. по 30.06.2020р. згідно з графіком (додаток №1), затвердженим замовником.

03.07.2020р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р., якою змінені строки виконання робіт до 30.09.2020р., згідно з графіком (додаток № 1-1).

19.10.2020р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р., якою змінені строки виконання робіт - до 31.12.2020р., згідно з графіком (додаток №1-1-1) графік виконання робіт було затверджено виконавцем до підписання додаткової угоди.

Як зазначає позивач, що відповідачем були частково виконанні роботи згідно графіку виконання робіт № 1-1-1, і не в повному обсязі.

31.12.2020р. між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р., якою збільшена загальна вартість робіт за договором і склала 4 855 935,36 з ПДВ.

Позивач вказує, що на момент складання позову позивачем у справі, відповідач ТОВ «Акваль-7» не виконанні роботи згідно договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р. на загальну суму 1 488 442,89грн. з ПДВ.

У відповідності до умов п.9.2 договору про надання послуг № У 867/03 від 09.04.2020р. передбачено, що у разі порушення термінів надання послуг за цим договором замовник має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 0,5% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати надання послуг (включаючи останній день надання послуг). У разі прострочення понад 10-ти календарних днів замовник має право додатково стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від суми наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Загальна сума штрафу відповідно до п 9.2 договору № 867/03 від 09.04.2020р. складає 1 997 261,22грн.

26.02.2021р. на адресу відповідача було направлено претензію № 101-185/30 від 26.02.21р. щодо сплати суми штрафних санкцій.

Відповіді на претензію позивач не отримав.

Відповідач заперечив проти позову, письмового відзиву суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, ч.ч. 1,2 ст.218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідачем на думку позивача порушено строки виконання робіт за договором про надання послуг від 09.04.2020р. №У867/03.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» застосовуються саме до договірних відносин (за згодою сторін).

Розрахунок, який додано до позову позивачем містить помилки, а саме: в графі загальний період прострочення виконаних робіт зазначено період « 16.11.2020 - 20.09.2020» та інші.

Як вбачається з пункту 9.2 договору - у разі порушення термінів надання послуг за цим договором замовник має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 0,5% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати надання послуг (включаючи останній день надання послуг). У разі прострочення понад 10-ти календарних днів замовник має право додатково стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від суми наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Пункт 9.2 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 ст. 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, із зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.

Отже, умову, передбачену у п.9.2 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2020р., у справі № 916/612/19 від 12.12.2019р. у справі № 911/634/19, від 18.12.2019р. у справі № 920/1025/18.

Перевіривши правильність нарахування пені, з урахуванням положень ч.2 статті 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня лише за період: з моменту настання строку виконання відповідачем зобов`язання та до закінчення встановленого законодавством шестимісячного строку, оскільки у договорі сторони іншого не обумовили.

Таким чином за розрахунком суду, штрафна санкція складає 27246,88грн.

Частинами 2-4 ст. 74 ГПК України передбачено, що в разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваль-7» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваль-7» (71700 Запорізька область, м. Токмак, вул. Космічна,34, ідентифікаційний номер юридичної особи 38429128) на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53300 м. Покров, Дніпропетровська область, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00190928) 27 246 (двадцять сім тисяч двісті сорок шість) грн. 88 коп. штрафних санкцій, 408 (чотириста вісім)грн.70коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення оформлено та підписано 24.03.2022р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.