Постанова

від 03.04.2023 по справі 908/2888/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2888/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач),

суддів Березкіна О.В., Дармін М.О.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 (суддя Дроздова С.С., повний текст якої підписаний 24.03.2022) у справі № 908/2888/21

за позовом: Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (53300 м. Покров, Дніпропетровська область, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00190928)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Акваль -7 (71700 Запорізька область, м. Токмак, вул. Космічна, 34, ідентифікаційний номер юридичної особи 38429128)

про стягнення 1 997 261 грн. 22 коп. штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство Покровський гірничо-збагачувальний комбінат з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Акваль -7 про стягнення 1 997 261 грн. 22 коп. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Запорізької області позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Акваль-7 на користь Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат 27 246 грн. 88 коп. штрафних санкцій, 408 грн.70коп. судового збору.

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та законністю вимог позивача. Зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд керувався помилкою в розрахунках.

Не погодившись із зазначеним рішення суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Покровський гірничо-збагачувальний комбінат.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним.

-Предметом позову в справі №908/2888/21 є стягнення господарських штрафних санкції в розмірі 1 997 261,22 грн. за несвоєчасне виконання підрядних робіт за договором №У867/03 від 09.04.2020 року про надання послуг, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд невірно застосував норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та приписи ч.6 ст. 232 ГК України.

Для договірної практики та практики застосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має.

У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Цивільним і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань такими способами як пеня і штраф.

Особливість застосування штрафу полягає у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов`язання; він уявляє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов`язання.

Штраф за своєю суттю має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі, чим забезпечує та стимулює виконання боржником свого зобов`язання.

Оскільки штраф не може обчислюватися за правилами нарахування пені, обумовлена сторонами у пункті 9.2 розділу 9 «Відповідальність сторін і порядок врегулювання спорів» договору №У867/03 в редакції Протоколу узгодження розбіжностей відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день такого прострочення фактично є пенею.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини суб`єктів господарювання - між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язані». Тобто, для визначення грошового розміру господарської відповідальності у вигляді пені за порушення грошових зобов`язань цей Закон є спеціальною нормою, що узгоджується із нормою ч.1 ст.231 ГК України.

Його ж застосування до негрошових зобов`язань суперечить нормам ст. 230, ч.4 ст. 231 ГК України, ч.3 ст.6, ч.1 ст. 627 ЦК України.

Зобов`язання підрядника виконати підрядні роботи в обумовлений договором підряду строк має негрошовий характер.

Та обставина, що за порушення строків виконання підрядних робіт в спірних господарських правовідносинах між позивачем і відповідачем підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк підрядних робіт за кожний день прострочення, не перетворює цю штрафну санкцію у відповідальність за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок підрядника виконати підрядні роботи не стає грошовим зобов`язанням.

-Нормою ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ця норма є диспозитивною, оскільки законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. Проте, у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Умова пункту 9.2 розділу 9 договору №У867/03 в редакції Протоколу узгодження розбіжностей в частині нарахування пені за прострочення строку виконання підрядних робіт має інший строк, який є відмінним від визначеного нормою ч.6 ст.232 ГК України.

В цій умові визначено, що пеня розраховується за період з наступного дня від кінцевої дати надання послуг (виконання підрядних робіт), включаючи останній день надання послуг (виконання підрядних робіт).

Судом встановлено, що Відповідачем роботи з опорядження стін фасаду касетами, опорядження стін фасаду поліфасадом, з витяжної вентиляції покрівлі, колодязних каналів, влаштування світильників, козирку, цоколю, гайка, заповнення віконних прорізів, влаштування дверей залишилися невиконаними у передбачений договором №У867/03 строк.

Отже, враховуючи п. 9.2 розділу 9 договору №У867/03 в редакції Протоколу узгодження розбіжностей, позивачем вірно розраховано період прострочення їх виконання поза межами передбаченого нормою ч.6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, а саме, починаючи від дня коли відповідач мав виконати свої зобов`язання і до дня підготовки позовної заяви.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді - Антоніка С.Г.(доповідач), суддів - Дарміна М.О., Березкіної О.В. від 23.05.2022 поновлено Акціонерному товариству Покровський гірничо-збагачувальний комбінатстрок на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 у справі № 908/2888/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 у справі № 908/2888/21; зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 на час апеляційного перегляду та заначено, що про дату, час і місце судового засідання сторін буде повідомлено додатково ухвалою суду після усунення обставин, що зумовили окупацію Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки відвідувачів та працівників суду, розгляд судової справи № 908/2888/21 не відбувався.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У своєму рішенні від 24.02.2022 №9 Рада суддів України вирішила зокрема, що слід звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист; з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність подальшого слухання справи та визначення нової дати судового засідання.

Згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року N 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 травня 2022 року N 297) Токмацька міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області включена до цього переліку.

При цьому за змістом ч.1 ст.12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду справи з повідомленням відповідача, який розташовані на окупованій території України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

31.01.2023 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про вчинення відповідної процесуальної дії ( ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023).

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2020 року між Акціонерним товариством Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю Акваль -7 (виконавець), укладений договір про надання послуг № У 867/03.

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати послуги Заміна компонентів будівлі закритого плав басейну, інв.. № 914, а замовник зобов`язався оплатити надані послуги за актом - здавання приймання наданих послуг, згідно з договором.

Загальна вартість робіт 4 838 070,82грн. з ПДВ (п2.1).

15.04.2020р. у відповідності до умов пункту 2.6 договору № У867/03 від 09.04.2020р., позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату 15% у розмірі 725 710,62грн. з ПДВ, що підтверджується випискою банку АБ Південий.

На виконання п 2.4 та п.8.2.2 договору про надання послуг № У 867/03 від 09.04.2020р. позивачем було надано відповідачу матеріали для проведення робіт, що підтверджується актами (форма 01) на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядної організації (копії актів за квітень 2020р., за травень 2020р., за серпень 2020р., за вересень 2020р., за жовтень 2020р., за листопад 2020р., за грудень 2020р.

Пунктом 3.1 договору встановлено строк виконання робіт з 01.04.2020р. по 30.06.2020р. згідно з графіком (додаток №1), затвердженим замовником.

03.07.2020р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р., якою змінені строки виконання робіт до 30.09.2020р., згідно з графіком (додаток № 1-1).

19.10.2020р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р., якою змінені строки виконання робіт до 31.12.2020р., згідно з графіком (додаток №1-1-1) графік виконання робіт було затверджено виконавцем до підписання додаткової угоди.

Позивач зазначає, що відповідачем були частково виконанні роботи згідно графіку виконання робіт № 1-1-1, і не в повному обсязі.

31.12.2020р. між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання послуг № У867/03 від 09.04.2020р., якою збільшена загальна вартість робіт за договором і склала 4 855 935,36 з ПДВ.

Позивач вказує, що на момент складання позову, відповідачем не виконанні роботи на загальну суму 1 488 442,89грн. з ПДВ.

У відповідності до умов п.9.2 договору, у разі порушення термінів надання послуг за цим договором замовник має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 0,5% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати надання послуг (включаючи останній день надання послуг). У разі прострочення понад 10-ти календарних днів замовник має право додатково стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від суми наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Загальна сума штрафу відповідно до п 9.2 договору № 867/03 від 09.04.2020р. складає 1 997 261,22грн.

26.02.2021р. на адресу відповідача було направлено претензію № 101-185/30 від 26.02.21р. щодо сплати суми штрафних санкцій.

Відповіді на претензію позивач не отримав, у зв`зку з чим звернувся до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 Договору сторони встановили, що у разі порушення термінів надання послуг за цим договором замовник має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 0,5% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати надання послуг (включаючи останній день надання послуг).

Отже даним пунктом сторони визначили сплату виконавцем, у разі порушення строків виконання робіт, сплату фактично пені у розмірі 0,5% від вартості робіт, з яких допущено порушення за період з наступного дня від дати порушення до дати виконання робіт, включаючи останній день робіт.

Отже сторони встановили інший строк нарахування пені, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України. Тому господарський суд неправильно дійшов висновку, що сторонами не встановлено іншого строку, ніж передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, господарським судом неправильно застосовано для розрахунку пені Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, оскільки даний Закон застосовується у разі порушення саме грошового зобов`язання. В даному ж випадку відповідачем порушено не грошове зобов`язання, а зобов`язання з виконання робіт, тому даний Закон не може застосовуватись.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів визнає його вірним. Позивачем правильно нараховано 1 993 458,45 грн. (т.2 а.с.70).

Також позивач нарахував та просив стягнути 3 802,77 грн. штрафу за порушення виконання робіт з благоустрою території більше ніж на 10 днів, що складає 10% від суми наданих послуг з яких допущено порушення (передбачено п.9.2 Договору).

Однак в рішенні суду не зазначено вирішення даної вимоги. Тому колегія суддів зазначає, що дана сума підлягає стягненню, так як нарахована відповідно до умов договору.

Отже з урахуванням наведеного стягненню з відповідача підлягають штрафні санкції на загальну суму 1 997 261,22 грн.

Разом з тим колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вищий господарський суд України у справі № 904/4950/15, з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем порушено строки виконання робіт на суму 1 488 442.89 грн., а позивач просить стягнути штрафні санкції на суму 1 997 261,22 грн., що є явно не співрозмірним та неадекватним з порушеним інтересом.

Отже для усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафних санкцій та порушеним інтересом позивача колегія вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій до 500 000 грн.

У зв`язку з наведеним апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат задовольнити

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.02.2022 у справі № 908/2888/21 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акваль -7 (71700 Запорізька область, м. Токмак, вул. Космічна, 34, ідентифікаційний номер юридичної особи 38429128) на користь Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (53300 м. Покров, Дніпропетровська область, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00190928) штрафні санкції у сумі 500 000 грн. та 74 897,41 грн. витрат з судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.04.2023.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін