Постанова

від 22.03.2022 по справі 198/331/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1039/22 Справа № 198/331/21 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про усунення перешкод в користуванні власністю та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про усунення перешкод в користуванні власністю.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що їм на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225982500:01:001:0336, площею 7,852 га, розташована на території Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Як виходить з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно вказаної земельної ділянки за відповідачем ТОВ «Лан» зареєстровано інше речове право - право оренди, яке виникло на підставі укладеного 14.08.2014 року між померлою власницею землі (матір`ю позивачів) ОСОБА_3 та товариством договору.

Разом з тим, проведеною під час розгляду Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області справи № 198/955/19 судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що ОСОБА_3 не підписувала договір від 14.08.2014 року, отже, не виявляла свою волю на передачу відповідачу в оренду належної їй земельної ділянки, тому остання перебуває в користуванні товариства без законних підстав.

Оскільки ТОВ «Лан» добровільно повернути земельну ділянку відмовляється, позивачі змушені звернутись до суду з цим позовом та просять (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1225982500:01:001:0336, площею 7,852 га, шляхом її повернення власникам та скасувати державну реєстрацію іншого речового права оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ «Лан».

У вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначив, що померла ОСОБА_3 , власниця землі, регулярно отримувала орендну плату відповідно до умов договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0336.

Вважав, що між ТОВ «Лан» та ОСОБА_3 існувала усна домовленість щодо укладення договору оренди землі, в якій сторони узгодили всі істотні умови, зокрема, щодо орендної плати та строку передачі землі в оренду, тому просив визнати дійсним договір, право оренди за яким зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1225982500:01:001:0336, площею 7,852 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Павлоградського району Дніпропетровської області, яка належить власникам на праві спільної часткової власності (по Ѕ частці кожному) на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 05.08.2021 року приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Григор`євою О.Л. та зареєстрованих в реєстрі за № № 397 та 398, шляхом її повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан».

Скасовано державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан» іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225982500:01:001:0336, площею 7,852 га, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 вересня 2014 року, номер запису про інше речове право 7002427, на підставі договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2014 року.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 05.08.2021 року приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Григор`євою О.Л., належить земельна ділянки кадастровий номер 1225982500:01:001:0336, площею 7,852 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка раніше належала їх матері ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037072, виданого Новов`язівською сільською радою 27.08.2001 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1278 (а.с. 15, 16, 20).

ТОВ «Лан» користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 14 серпня 2014 року, згідно з умовами якого орендодавець ОСОБА_3 надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років (а. с. 21).

11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 7002427, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 19).

Згідно з висновком експерта № 1542-20 від 10.08.2020 року підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі, без зазначення номеру та дати підписання, у розділі «Орендодавець» в графі «Підпис» виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (т. 1, а.с. 229-239).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 14 серпня 2014 року, на підставі якого ТОВ «Лан» користується належною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 1225982500:01:001:0336, не підписаний попереднім власником земельної ділянки, отже, відсутнє її волевиявлення на укладення правочину та передачу землі ТОВ «Лан» в користування, тому такий договір є неукладеним, не підлягає визнанню дійсним, а земельна ділянка повинна бути повернута позивачам, адже знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 6-48цс15, правочин, який не вчинено (договір який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з використанням земельної ділянки (постанова ВПВС від 16.06.2020 року справа № 145/2047/16-ц).

Враховуючи вищевикладене та враховуючи висновок судової почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що ОСОБА_3 договір від 14.08.2014 року не підписувала, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 не укладала даний договір, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі правові підстави вважати доведеною відсутність у позивачки волевиявлення на укладення договору, який в силу вказаних вище норм права є неукладеним. Висновок експертизи не спростованим ТОВ «Лан», яке взагалі не заявляло про незгоду з цим висновком.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним, оскільки між ними та ОСОБА_3 тривалий час існували договірні відносини щодо оренди землі та виконувались відповідні зобов`язання по сплаті орендної плати, колегія суддів не може прийти до уваги, оскільки підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, тоді як матеріалами справи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі від14 серпня 2014 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Факт отримання ОСОБА_3 плати за землю сам по собі не є підставою вважати, що між нею та ТОВ «Лан» існують договірні правовідносини щодо земельної ділянки. Отримання такої плати за фактичне користування земельною ділянкою не свідчить про дійсність укладених з порушенням вимог ст. 203 ЦК України правочинів. При цьому у платіжних документах, на які відповідач посилається як на підтвердження отримання власницею землі орендної плати, жоден не має зазначення, що нараховані грошові кошти є орендною платою за договором оренди від 14.08.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання дійсним договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: