Постанова

від 22.03.2022 по справі 177/1741/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2754/22 Справа № 177/1741/20 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року у справі за позовною заявою Керівника Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору про встановлення земельного строкового сервітуту та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору про встановлення земельного строкового сервітуту та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства встановлено факт незаконної передачі Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_1 у сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0030 га (кадастровий номер 1221884000:04:010:0003), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що стало підставою для ініціювання прокурором питання про визнання рішення сільської ради від 27.12.2019 № 355-ХVIII/VII, договору на встановлення земельного сервітуту від 27.12.2017 недійсними та повернення земельної ділянки.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями із порушенням встановленого порядку надання земель у користування і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Окрім іншого, інтереси держави полягають також у дотриманні органом місцевого самоврядування конституційного обов`язку щодо здійснення повноважень з розпорядження земельними ділянками Українського народу виключно відповідно до вимог Закону.

Набуття особою права користування земельною ділянкою на підставі договору сервітуту, укладеного всупереч вимог діючого законодавства України, порушує охоронювані державою інтереси в сфері земельних відносин, а саме встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та створює загрозу порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Вказані порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади свідчать про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У даному випадку з позовом до суду звертається прокурор в інтересах Лозуватської сільської ради, яка є органом, уповноваженим територіальною громадою на вирішення питань у сфері земельних відносин і одночасно стороною оскаржуваного договору на встановлення земельного строкового сервітуту, укладеного нею з ОСОБА_1 .

Так, вивченням стану додержання вимог земельного законодавства встановлено, що рішенням Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 27.12.2017 № 355-XVIII/VII затверджено технічну документацію та надано у сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0030 га з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003 ОСОБА_1 для розташування та обслуговування торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення, 27.12.2017 між Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області в особі голови сільської ради Арєф`єва В.Я. (далі - Землевласник) та ОСОБА_1 (далі - Сервітуарій) укладено договір на встановлення земельного строкового сервітуту (далі - Договір), який 11.05.2018 державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійкою І.А. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1410675212218).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовилися, на вимогу Сервітуарія, про встановлення земельного строкового сервітуту для розміщення торгівельного павільйону на земельній ділянці Землевласника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0030 га, згідно плану (схеми) земельної ділянки, що додається (входить до складу технічної документації).

Договір укладено на платній основі на період затверджений сесією Лозуватської сільської ради у відповідності з правами і обов`язками сторін (п. 1.2 Договору).

Договором встановлено строковий сервітут строком на 5 (п`ять) років (п. 3.1 Договору).

Плата по договору розрахована в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земель, що становить 1001,01 гривень в розрахунку на рік з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України. Виплата плати за строковий сервітут проводиться шляхом перерахування Сервітуарієм на відповідний рахунок сільської ради на території Лозуватської сільської ради у повному розмірі до 01 грудня кожного поточного року. Плата за строковий сервітут земельної ділянки вноситься щомісячно. Сервітуарій має право на дострокову виплату плати за строковий сервітут згідно діючого законодавства України (п. 4.1 Договору).

Зазначену земельну ділянку було передано ОСОБА_1 відповідно до акта прийому-передачі від 27.12.2017, який є додатком до Договору.

З аналізу чинного законодавства, вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки для проходу, проїзду через чужу земельну ділянку тощо, у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

За змістом Договору (п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.1-4.4) реальною потребою ОСОБА_1 (Сервітуарія) є не задоволення перелічених вище потреб, а отримання абсолютного права володіння та користування земельної ділянкою, для розташування на ній тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, що межує зі спірною ділянкою, та має можливість задовольнити свої потреби, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Вказані обставини свідчать про відсутність у Лозуватської сільської ради правових підстав для встановлення земельного сервітуту для користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою.

Крім того, рішенням Лозуватської сільської ради № 355-XVIII/VII від 27.12.2017 передбачено, що земельна ділянка надається ОСОБА_1 для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.

Разом із цим, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільовим призначенням земельної ділянки 0,0030 га з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

За умовами ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з цим, рішення щодо проведення земельних торгів з метою продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0030 га, кадастровий номер 1221884000:04:010:0003 Лозуватською сільською радою не приймалось, що в свою чергу, свідчить про порушення перелічених вище норм закону при укладанні договору від 27.12.2017.

Враховуючи відсутність рішення сесії Лозуватської сільської ради про укладення договору оренди землі, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону, укладення між Лозуватською сільською радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 27.12.2017 відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним в судовому порядку.

При цьому рішення Лозуватської сільської ради від 27.12.2017 № 355-XVIII/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту» є недійсним.

Разом з цим, договір про встановлення земельного строкового сервітуту від 27.12.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід визнати недійсним.

Правовим наслідком недійсності даного договору має бути повернення ОСОБА_1 (Орендарем) на користь Лозуватської сільської ради (Орендодавця) отриманої земельної ділянки у попередньому стані.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд:

- визнати недійсним рішення Лозуватської сільської ради від 27.12.2017 № 355-XVIII/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту»;

- визнати недійсним договір встановлення земельного строкового сервітуту від 27.12.2017, укладений між Лозуватською сільською радою та ОСОБА_1 , відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Лозуватській сільській раді земельну ділянку площею 0,0030 га з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення акту приймання-передачі земельної ділянки;

- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року позовні вимоги Керівника Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору про встановлення земельного строкового сервітуту та повернення земельної ділянки - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Лозуватської сільської ради від 27.12.2017 №355-XVIII/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту».

Визнано недійсним договір про встановлення земельного строкового сервітуту від 27.12.2017, укладений між Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , предметом якого є встановлення земельного строкового сервітуту для розміщення торгівельного павільйону НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 0,0030 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1221884000:04:010:0003, яка належить Лозуватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Лозуватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,0030 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1221884000:04:010:0003, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що вказана справа не підсудна розгляду в порядку цивільного судочинств, оскільки договір на встановлення земельного строкового сервітуту від 27.12.2017 року був укладений між юридичною особою в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та ФОП ОСОБА_1 тому даний спір про визнання недійсності правочину підсудний господарському суду. Спір в частині визнання незаконним та скасовано рішення Лозуватської сільської ради від 27.12.2017 №355-XVIII/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту» є публічно-правовим і він не може розглядатися в цивільному провадженні, оскільки це є адміністративною юрисдикцією.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 27.12.2017 № 355-XVIII/VII затверджено технічну документацію та надано у сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0030 га з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003 ОСОБА_1 для розташування та обслуговування торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 (Том № 1 а.с.14, 15).

На підставі вказаного рішення, 27.12.2017 між Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області в особі голови сільської ради Арєф`єва В.Я. та ОСОБА_1 , укладено договір на встановлення земельного строкового сервітуту (далі - Договір), який 11.05.2018 державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійкою І.А. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1410675212218) (Том № 1 а.с.16-17).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони домовилися, на вимогу Сервітуарія, про встановлення земельного строкового сервітуту для розміщення торгівельного павільйону на земельній ділянці Землевласника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0030 га, згідно плану (схеми) земельної ділянки, (Том № 1 а.с.14).

Договір укладено на платній основі на період затверджений сесією Лозуватської сільської ради у відповідності з правами і обов`язками сторін (п. 1.2 Договору) (Том № 1 а.с.19).

Договором встановлено строковий сервітут строком на 5 (п`ять) років (п. 3.1 Договору).

Плата по договору розрахована в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земель, що становить 1001,01 гривень в розрахунку на рік з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України (Том № 1 а.с.19). Виплата плати за строковий сервітут проводиться шляхом перерахування Сервітуарієм на відповідний рахунок сільської ради на території Лозуватської сільської ради у повному розмірі до 01 грудня кожного поточного року. Плата за строковий сервітут земельної ділянки вноситься щомісячно. Сервітуарій має право на дострокову виплату плати за строковий сервітут згідно діючого законодавства України (п. 4.1 Договору).

Зазначену земельну ділянку було передано ОСОБА_1 відповідно до акта прийому-передачі від 27.12.2017, який є додатком до Договору (Том № 1 а.с.18).

Позивач не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, що межує зі спірною ділянкою, що підтверджується Інформаційною довідкою (а.с. 28-30).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільовим призначенням земельної ділянки 0,0030 га з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі (Том № 1 а.с.28-30).

Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на земельну ділянку, передану у сервітутне користування, та зобов`язана здійснювати захист прав територіальної громади.

Однак, такий захист Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області не здійснено, заходів щодо врегулювання відносин з приводу оренди земельної ділянки не вжито, про що свідчить листування прокурора із зазначеним органом місцевого самоврядування, зміст якого підтверджує факт неналежного здійснення уповноваженим органом наданих повноважень (Том № 1 а.с. 20-27, 31, 130).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

За змістом ст.ст. 395, 401, 402 Цивільного кодексу України, ст. 98 Земельного кодексу України сервітутом є встановлене договором чи законом речове право користування чужим майном (сервітут), яке може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, при цьому земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 401 ЦК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

У п. 2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз`яснено, що за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб`єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Таким чином, земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки для проходу, проїзду через чужу земельну ділянку тощо, у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

За змістом Договору (п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.1-4.4) реальною потребою ОСОБА_1 (Сервітуарія) є не задоволення перелічених вище потреб, а отримання абсолютного права володіння та користування земельної ділянкою, для розташування на ній тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Позивач не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, що межує зі спірною ділянкою, та має можливість задовольнити свої потреби, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою (а.с. 28-30).

Крім того, рішенням Лозуватської сільської ради № 355-XVIII/VII від 27.12.2017 передбачено, що земельна ділянка надається ОСОБА_1 для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення та обслуговування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, що суперечить самій правовій природі сервітуту та меті його надання.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільовим призначенням земельної ділянки 0,0030 га з кадастровим номером 1221884000:04:010:0003 є будівництво та обслуговування будівель торгівлі (Том № 1 а.с.28-30).

Частиною 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За умовами ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з цим, рішення щодо проведення земельних торгів з метою продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0030 га, кадастровий номер 1221884000:04:010:0003 Лозуватською сільською радою не приймалось, що в свою чергу, свідчить про порушення перелічених вище норм закону при укладанні договору від 27.12.2017.

Враховуючи вищезазначене, договір про встановлення земельного строкового сервітуту від 27.12.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищенаведені положення, правовим наслідком недійсності даного договору має бути повернення ОСОБА_1 (Орендарем) на користь Лозуватської сільської ради (Орендодавця) отриманої земельної ділянки у попередньому стані.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок про їх задоволення та необхідність визнання незаконним та скасування рішення Лозуватської сільської ради від 27.12.2017 №355-XVIII/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту», визнання недійсним договору про встановлення земельного строкового сервітуту від 27.12.2017, укладеного між Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , та зобов`язання ОСОБА_1 повернути Лозуватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,0030 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1221884000:04:010:0003, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення правил юрисдикційності спору, а саме, стосовно того, що частина позовних вимог відноситься до юрисдикції господарського інша частина до адміністративного судочинства суду, колегія суддів відхиляє, оскільки вони є помилковими.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: