Рішення

від 10.02.2022 по справі 607/14025/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2022 Справа №607/14025/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Західної дирекції приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») в особі Західної дирекції приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 вересня 2020 року о 21:45 год. водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Нагірянка Чортківського району, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», р.н. НОМЕР_1 та рухаючись 394 км автодороги «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», що в м. Чортків по вул. Копичинецька в бік м. Тернопіль, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав у с. Садки Заліщицького району Тернопільської області, який пересікав проїзну частину дороги з права на ліво поза межами пішохідного переходу. Внаслідок наїзду останній опинився в горизонтальному положенні на проїзній частині дороги, де після цього на нього був здійсненний наїзд з переїздом невстановленим водієм на невстановленому автомобілі типу «позашляховик», який рухався позаду автомобіля марки «ВАЗ 21093» в попутному напрямку. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 (батько позивачки) від отриманих травм загинув на місці події. Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2020 року за № 12020210000000435. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 21093», р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/4152737 у ПрАТ «УПСК». 11 січня 2021 року позивачкою подано до ПрАТ «УПСК» заяву на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами, які визначені чинним законодавством України. 14 січня 2021 року відповідачем отримано поштове відправлення 0500352108106, що підтверджується витягом із сайту АТ «Укрпошта».

Позивачка вказує, що моральна шкода унаслідок смерті ОСОБА_3 ділиться між нею - його донькою - ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 , інших осіб, які би претендували на моральну шкоду немає. Станом на 05 вересня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив 5 000 гривень. Розмір моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 становить 60 000 грн 00 коп. Розрахунок: 5 000 грн 00 коп. х 12 = 60 000 грн 00 коп./2 = 30 000 грн. Згідно полісу ОСОБА_2 АР/4152737 розмір франшизи становить 2 600 грн. Отже, загальна сума страхового відшкодування складає 27 400 грн 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_3 , відповідно до ст. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 90 днів для виплати страхового відшкодування або прийняття обґрунтованої відмови у виплаті страхового відшкодування закінчилися, однак, як стверджує позивачка, до сьогоднішнього дня відповідач не заплатив страхового відшкодування. Кримінальне провадження триває, будь-якого процесуального рішення ще не прийнято. Враховуючи те, що шкода завдана транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки іншій особі, ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен відшкодувати страхове відшкодування незалежно від вини ОСОБА_2 і незважаючи на прийняте кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на зазначене, позивачка просила суд стягнути з ПрАТ «УПСК» на її користь невиплачене страхове відшкодування у розмірі 27 400,00 грн та 4 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 21 грудня 2021 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» в особі Західної дирекції ПрАТ «УПСК» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

21 січня 2022 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Покликався на те, що 11 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ПрАТ «УПСК» укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР/4152737, згідно з яким предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1 . 05 вересня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП загинув пішохід ОСОБА_3 16 січня 2021 року до ПрАТ «УПСК» від ОСОБА_1 надійшла заява про страхове відшкодування за вх. № 17764/18. Представник відповідача покликається, що згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV строк прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у його здійсненні не повинен складати більше 90 днів з дня отримання страховиком заяви про страхове відшкодування. При цьому, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. 06 вересня 2020 року за фактом ДТП, що сталася 05 вересня 2020 року за участю транспортного засобу «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та невстановленого транспортного засобу, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію щодо кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України, № 12020210000000435. Листом ПрАТ «УПСК» № 4789/18 від 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення розгляду заяви про страхове відшкодування до надання рішення по кримінальному провадженню (постанови про закриття кримінального провадження). 07 квітня 2021 року позивачем подано заяву за вх. № 21789/18, однак інформації про результати розгляду кримінальної справи відповідачу не було надано. 01 грудня 2021 року до ПрАТ «УПСК» надано заяву про долучення доказів до матеріалів справи, в додатках до вказаної заяви позивачем надано копію постанови слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції Ванджура Д. І. від 30 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження.

Представник відповідача вказав, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Аналогічна норма міститься і у п. 36.3 ст. 36 Закону України № 1961-IV: у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Оскільки ДТП трапилось за участі двох автомобілів, розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню ПрАТ «УПСК» на користь кожного з дітей не може перевищувати 15 000 грн (60 000 грн./2/2), оскільки ПрАТ «УПСК» не несе відповідальності за водія іншого транспортного засобу. Платіжним дорученням № 22653 від 17 січня 2022 року ПрАТ «УПСК» перераховано на користь позивачки страхове відшкодування в сумі 15 000 грн. Таким чином, ПрАТ «УПСК» виплачено страхове відшкодування в строки та в обсягах визначених положеннями Закону України № 1961-IV, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» відсутні. Також представник відповідача вважає, що відсутні підстави стягувати судові витрати.

Представник позивачки, адвокат Самуляк М. Ю. в судове засідання не з`явився, надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача ПрАТ «УПСК» в особі Західної дирекції ПрАТ «УПСК» в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Про поважні причини своєї неявки судне повідомляв.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 16 липня 1967 року, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаній сім`ї народилася ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 15 червня 1983 року райвідділом загсу м. Заліщики Тернопільської області.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , 14 липня 2016 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано, після реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

23 серпня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 та отримала прізвище ОСОБА_1 , що слідує із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 23 серпня 2016 року.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 27 червня 2017 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 08 вересня 2020 року Садківською сільською радою Заліщицького району Тернопільської області, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 79 років.

11 травня 2020 року між ОСОБА_5 та ПрАТ «УПСК» укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР/4152737, згідно з яким предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1 . Розмір франшизи - 2 600 грн.

06 вересня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12020210000000435 про те, що 05 вересня 2020 року о 21:45 год. водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Нагірянка Чортківського району, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», р.н. НОМЕР_1 та рухаючись 394 км автодороги «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», що в м. Чортків по вул. Копичинецька в бік м. Тернопіль, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав у с. Садки Заліщицького району Тернопільської області, який пересікав проїзну частину дороги з права на ліво поза межами пішохідного переходу. Внаслідок наїзду останній опинився в горизонтальному положенні на проїзній частині дороги, де після цього на нього був здійсненний наїзд з переїздом невстановленим водієм на невстановленому автомобілі типу «позашляховик», який рухався позаду автомобіля марки «ВАЗ 21093» в попутному напрямку. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 (батько позивачки) від отриманих травм загинув на місці події.

Як слідує із довідки про смерть № 10 від 08 вересня 2020 року, ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі реєстрації актів про смерть за 2020 рік зроблений відповідний запис 08 вересня за № 10. Причина смерті: пішохід, травмований при зіткненні з легковим автомобілем.

Згідно довідки № 460, виданої 02 листопада 2020 року виконкомом Садківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, ОСОБА_15 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 05 вересня 2020 року проживав і був зареєстрований один в житловому будинку АДРЕСА_1 .

11 січня 2021 року ОСОБА_1 подала ПрАТ «УПСК» заяву про страхове відшкодування, у якій просила відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, що трапилося 05 вересня 2020 року.

16 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до голови правління ПрАТ «УПСК» із заявою, у якій просила виплатити їй моральну шкоду внаслідок смерті батька ОСОБА_15 відповідно до ст. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Листом ПрАТ «УПСК» № 4789/18 від 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про припинення розгляду заяви про страхове відшкодування до надання рішення по кримінальному провадженню (постанови про закриття кримінального провадження).

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 подано голові правління ПрАТ «УПСК» заяву за вх. № 21789/18, у якій вона просила виплатити ОСОБА_1 30 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_3

30 вересня 2021 року слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Ванджурою Д. І. винесено постанову, якою кримінaльнe провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020210000000435 від 06 вересня 2020 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зі змісту вказаної постанови слідує, що до дорожньо-транспортної пригоди причетний транспортний засіб «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , який був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода, а водій іншого транспортного засобу (невстановленого), який рухався позаду автомобіля «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1 в попутному напрямку, був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування або шляхом безпечного об`їзду уникнути наїзду на пішохода.

25 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала голові правління ПрАТ «УПСК» заяву про долучення до матеріалів страхової справи постанови про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2021 року та повідомлення про закриття кримінального провадження.

Як вбачається із страхового акту № ОЦ/040/000/21/0006 від 17 січня 2022 року та платіжного доручення № 22653 від 17 січня 2022 року, ОСОБА_1 згідно заяви про страхове відшкодування від 16 січня 2021 року перераховано 15 000,00 грн моральної шкоди.

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Судом встановлено, що спірні відносини виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена смертю особи в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, а отже врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Частиною 1 ст. 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п. 27.3).

Коло осіб, яким належить право на одержання відшкодування від відповідача моральної шкоди: донька загиблого - позивачка ОСОБА_1 та син - ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась 05 вересня 2020 року, розмір мінімальної заробітної плати на той момент становив 5 000,00 грн. Належна до виплати позивачці частка по відшкодуванні моральної шкоди становить 1/2 розміру страхового відшкодування. Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди позивачу становить 30 000 грн (5 000 х 12 / 2 = 30 000,00).

Разом з тим, у відповідності до п. 36.3 ст. 36 Закону, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Положення п. 36.3 ст. 36 Закону стосується того випадку, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, тому особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Положення про ділення страхової виплати на кількість осіб, винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 2 ст. 1188 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Тобто, за змістом цієї норми, обов`язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

У п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 роз`яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов`язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов`язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов`язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

Як вбачається із постанови слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції Ванджури Д. І. від 30 вересня 2021 року про закриття кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що внаслідок наїзду автомобіля ВАЗ 21093, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 опинився в горизонтальному положенні на проїзній частині дороги, де після цього на нього був здійсненний наїзд з переїздом невстановленим водієм на невстановленому автомобілі типу «позашляховик», який рухався позаду автомобіля марки «ВАЗ 21093» в попутному напрямку. Відтак, вказана ДТП, внаслідок якої пішохід ОСОБА_3 загинув, сталася за участю двох транспортних засобів, тому обидва водії, незалежно від наявності вини кожного з них, є відповідальними за завдання шкоди позивачці та мають зобов`язання щодо її відшкодування.

Шкода, завдана водієм автомобіля марки «ВАЗ 21093» ОСОБА_2 та невстановленим водієм на невстановленому автомобілі є неподільною, завдана спільними, взаємопов`язаними, сукупними діями, наслідком яких є смерть батька позивачки ОСОБА_3 , а відтак, у виниклому спорі водії несуть солідарну відповідальність перед потерпілою незалежно від їхньої вини.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст. 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Отож, позивачка ОСОБА_1 вправі вимагати від відповідача відшкодування повного розміру завданої їй моральної шкоди з огляду на солідарний обов`язок водіїв транспортних засобів, які причетні до страхового випадку, що мав місце 05 вересня 2020 року. Посилання представника ПрАТ «УПСК» на те, що розмір відшкодування, який підлягає до сплати відповідачем не може перевищувати 15 000,00 грн, суд вважає помилковим, адже солідарний обов`язок боржників пов`язаний із правом кредитора заявити вимогу про виконання такого обов`язку частково або в повному обсязі як до усіх боржників разом, так і до будь-кого з них окремо.

Відтак, з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 12 400,00 грн

Щодо вимоги позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

Як вбачається із детального опису (наданих послуг) виконаних адвокатом Самуляком М., ним була надана послуга «Підготовка та подання позовної заяви з додатками до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області», кількість годин, що потрачена на надання послуги - 8, вартість послуг - 4 000 грн.

22 вересня 2021 року між адвокатом Самуляком М. Ю. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.

Із акту наданих робіт від 06 серпня 2021 року вбачається, що виконавцем були надані послуги: Підготовка та подання позовної заяви з додатками до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вартістю 4 000,00 грн.

Згідно довідки № 21 від 06 травня 2021 року, ОСОБА_1 оплатила гонорар адвокату Самуляку М. Ю. у розмірі 4 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 410,92 грн (12 400,00 * 908,00 : 27 400,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83,206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 12 400 (дванадцять тисяч чотириста),00 гривень невиплаченого страхового відшкодування та 3 000 (три тисячі),00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави 410 (чотириста десять),92 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, адреса місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080 в особі Західної дирекції приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 33110557, адреса місцезнаходження: вул. Шашкевича, буд. 3, м. Тернопіль, 46008.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська