Рішення

від 17.03.2022 по справі 559/3116/21

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3116/21

Провадження № 2/559/247/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2022 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючогосуддіРалець Р.В.,

секретарясудового засідання Федорук О.О.,

за участю представника позивача адвоката Килюх О.І.,

представника відповідача Кузьмич М.А.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Студянський ліцей Смизької селищної ради» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ від 08 листопада 2021 року №152-к Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , виданий в.о. директора Комунального закладу Студянський ліцей Смизької селищної ради Бацманом С.Л., зобов`язати відповідача виплатити позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 08.11.2021 до часу фактичного виконання судового рішення, а також стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивачка покликається на те, що працює в КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» вчителем математики та інформатики з повним трудовим навантаженням згідно наказу №72 від 10.03.2005. Наказом в.о. директора Комунального закладу Студянський ліцей Смизької селищної ради Бацмана С.Л. від 08.11.2021№152-к її було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. В якості підстави відсторонення вказано: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021. Вважає, що підстав для її відсторонення від виконання посадових обов`язків вчителя математики та інформатики у відповідача не було, такі дії є передчасними та протиправними, а оскаржуваний наказ таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства у розумінні статті 46 КЗпП України, ч. 2 ст.12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб від 06 квітня 2000 р. №1645-111, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236. Крім того, такі дії порушують її трудові права та інтереси з огляду на наступне.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст. 12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно Наказу МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04 жовтня 2021 року №2153 передбачено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Разом із тим, її відсторонення супроводжувалося низкою порушень.

Зокрема, відповідачем не було встановлено факт її відмови та/або ухилення від щеплення проти COVID-19 до моменту відсторонення, а тому таке відсторонення від роботи є передчасним та необгрунтованим. Її як працівника освітнього закладу не було повідомлено про необхідність пред`явлення сертифіката про проходження обов`язкового щеплення проти COVID-19 до моменту відсторонення. Відповідач не попередив належним чином про майбутнє відсторонення невакцинованих працівників, а у наказі про відсторонення зазначив формальні підстави для її відсторонення. Роботодавцем не було з`ясовано до моменту відсторонення чи має вона медичні протипоказання до вакцинації від COVID-19. Вважає оскаржуваний наказ про відсторонення є протиправним та прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

Окрім того, зазначає, що в Україні немає жодної вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка б пройшла усі три фази клінічних випробувань. Таким чином, зобов`язавши працівників освіти проводити щеплення проти COVID-19, одночасно зобов`язано брати відповідальність за ризик, який може бути спричинений здоров`ю та який не міг бути в повній мірі оцінений самим виробником при державній реєстрації лікарського засобу. Законодавство України захищає право людини не бути підданою медичним дослідам. Вважає, що відстронення працівників від роботи через ухилення, відмову від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є протиправним та таким, що порушує конституційні права особи на життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпеку, які є найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду на 11:30 годину 07 лютого 2022 року в спрощеному порядку з викликом сторін.

12.01.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог, мотивуючи це наступним. КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» працівників було ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 під особистий підпис, та попереджено, що при набранні чинності наказом МОЗ працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність проти показів до вакцинації буде відсторонено від роботи в установленому порядку. До компетенції керівника закладу освіти не належить з`ясування наявності медичних протипоказань, а такий висновок повинен надаватися безпосередньо самим працівником, що ОСОБА_1 здійснено не було. Оскаржуваний наказ виданий на підставі та відповідно до вимог чинного національного законодавства. Виданням наказу «Про відсторонення від роботи» відповідач реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

У відповіді на відзив представник позивачки зазначила, що вважають необґрунтованими та недоведеними вказівки відповідача про те, що ОСОБА_1 була заздалегідь повідомлена під особистий підпис про необхідність вакцинації та загрозу відсторонення від роботи у випадку ухилення або відмови від вакцинації. Окрім того вважають, що винесення оскаржуваного наказу про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення є незаконним, адже таке повідомлення саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення ОСОБА_1 від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, виданого закладом охорони здоров`я. Відповідач зробив передчасні, нічим не підтверджені висновки про відсутність у позивачки щеплення від COVID-19. Вважає, що відстронення позивачки від роботи відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконним.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що трактування позивачем відсторонення від роботи як заходу дисциплінарного стягнення не відповідає дійсності і не передбачено жодним нормативно-правовим документом. Тому відібрання письмових пояснень ніяким чином не слугувало б підставою для незастосування до нещепленого працівника заходів відсторонення. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю з наведених у позові підстав.

Представник відповідач позовні вимоги не визнала, просить у задоволені позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, представників, покази свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працює вчителем КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» вчителем математики та інформатики з повним трудовим навантаженням (а.с. 10).

Комунальним закладом «Студянський ліцей Смизької селищної ради» працівників ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» під особистий підпис, та попереджено, що при набранні чинності наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації буде відсторонено від роботи в установленому порядку. ОСОБА_1 із вказаним наказом МОЗ була ознайомлена під розписку 01.11.2021 р., про що свідчить наявність особистого підпису ОСОБА_1 із зазначенням «ознайомлена, не згідна» (а.с. 42-46).

Таким чином, позивачка була проінформована про те, що, будучи працівником закладу освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 4.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а у випадку відмови чи ухилення від вакцинації її буде відсторонено від роботи.

Згідно наказу КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» №152-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021. Із вказаним наказом позивачка ознайомлена під розписку (а.с. 11).

Наказом КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» від 28.02.2022 ОСОБА_1 допущено до роботи на підставі медичної довідки форми №028-1/0 від 28.02.2022 (а.с. 129).

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді показали, що 01.11.2021 були проведені збори працівників КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради», на яких доведено до відома працівників, ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 під розписку та попереджено, що при набранні чинності наказу працівників, які відмовляються або ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації буде відсторонено від роботи. Свідок ОСОБА_2 також показав, що ОСОБА_1 наказом від 28.02.2022 була допущена до роботи, оскільки перехворіла на ковід, про що надала медичну довідку.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні показали, що 01.11.2021 зібрали працівників КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради». Керівництвом було зачитано лист Департаменту освіти і науки Рівненської ОДА щодо вакцинації. Дали на підпис про ознайомлення з листом та попередили, що у разі відмови або ухилення від вакцинації проти COVID-19 та не надання медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації, працівники будуть відсторонені від роботи.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним ту обставину, що позивачка ознайомлена знаказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Разом з тим, відповідно допостанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(далі - постанова КМУ №1236) на роботодавця покладено лише контрольну функцію, а не обов`язки по організації масової вакцинації працівників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито заходів аби довести до відома позивачки інформацію про те, що вона, як працівник закладу освіти для допуску до виконання своїх трудових обов`язків має вакцинуватися проти COVID-19, а у випадку ухилення чи відмови від вакцинації підлягає відстороненню від роботи.

Позивачка в судовому засіданні дала пояснення, що має хронічні захворювання тому мала побоювання щодо наслідків вакцинації. Проте, медичної довідки про наявність протипоказів керівництву не надала, оскільки лікарі відмовились видати таку довідку, бо перелік її хвороб не є протипоказом для вакцинації проти COVID-19. 28.02.2022 була допущена до роботи, оскільки перехворіла та надала відповідну медичну довідку.

08 листопада 2021 року в.о. директора КЗ «Студянський ліцей Смизької селищної ради» С.Бацман видано наказ №152-К, яким ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, з яким позивачка ознайомилася, про що свідчить її підпис.

Оскаржуваний наказ виданий відповідно дост.46 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»,постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 №1236.

Згідно ч.1ст.3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1статті 46 КЗпП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третійстатті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а такожпостанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України.

За змістом ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 №267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90) «Положенням про Міністерство охорони здоров`я України» головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за №521 «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року №133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Також,наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку №2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідаєКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цьогонаказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність йогоКонституціїта законодавству України,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженогопостановою КМУ від 28.12.1992 №731).

Отже введення в дію вищевказаного наказу МОЗ відбулось із дотриманням процедури згідно чинного законодавства.

Відтак відповідач, видавши 08 листопада 2021 року оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Крім того, суд звертає увагу, що застаттею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення«Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Працівники ж в свою чергу, мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП).

Згідно з роз`ясненнями які містяться в п.10постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Оскільки норми щодо примусової вакцинації в законодавстві України не міститься, тому діюче законодавство у разі відсутності обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У даному випадку вакцинація є умовою, за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

Звільненими від такого обов`язку можуть бути лише працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Відповідно протипоказання до вакцинації встановлюється сімейним або лікуючим лікарем, що фіксується у висновку про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивачка суду не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

У постанові від 10 березня 2021року в справі №331/5291/19 Верховний суд зазначив, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Згідност.3 Конституції Українисаме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Європейський суд у своїх рішеннях також зазначає, що будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання (рішення від 08 квітня 2021 року в справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), рішення від 15 листопада 2016 року в справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» (заяви №28859/11 і №28473/12), рішення від 15 березня 2012 року в справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), рішення від 09 липня 2002 року в справі «Сальветті проти Італії» (заява №42197/98.), рішення від 05 липня 1999 року в справі «Маттер проти Словаччини» (заява №31534/96).

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеногост.43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За правилами статей12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача, підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючисьст.ст. 4, 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального закладу «Студянський ліцей Смизької селищної ради» (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 14, с. Студянка, Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 24170942) про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.03.2022.

Суддя: Р.В. Ралець