Постанова

від 14.03.2022 по справі 914/2389/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2022 р. Справа №914/2389/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Скрипчук О.С.

суддів Матущака О.І.

Плотніцького Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Архіміджбуд» № 49 від 22.10.2021

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 (повний текст рішення складено 04.10.2021, м. Львів, суддя Т.Я. Рим)

у справі № 914/2389/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Архіміджбуд», м. Івано-Франківськ

про стягнення 78 648,66 грн,

за участі представників:

від позивача: Тодорюк О.Г. - ордер серії ВС № 1111878 від 01.12.2021;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного підприємства «Архіміджбуд» про стягнення 78 648,66 грн.

Позов обґрунтований тим, що на виконання умов договору № 05/12/18 від 05.12.2018 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи вартістю 235 094,33 гривень. Натомість відповідач сплатив лише частину вартості виконаних робіт в сумі 175 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Приватного підприємства «Архіміджбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» 60 094, 33 грн. основного боргу, 5 339,34 грн. пені, 4 381,12 грн. 3% річних, 8 763,57 інфляційних втрат, 2 267,97 грн. витрат на оплату судового збору та 14 986, 59 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Приватне підприємство «Архіміджбуд» подало апеляційну скаргу № 49 від 22.10.2021, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що оскільки позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору № 05/12/18 від 05.12.2018, укладеного між ТзОВ «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» та Львівською філією ПП «Архіміджбуд», то остання мала бути залучена до участі у справі.

Також, апелянт зазначає, що оскільки термін виконання обов`язку щодо оплати за виконані роботи в договорі не встановлено, то згідно ст. 530 ЦК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором настає тільки на восьмий день після пред`явлення вимоги про оплату прийнятих робіт.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 15.12.2021, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області 22.09.2021 - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідачем (апелянтом) подано до суду наступні клопотання: про відкладення розгляду справи б/н від 10.03.2022, про залучення до участі у справі Львівську філію ПП «Архіміджбуд» б/н від 10.03.2022, про приєднання до матеріалів справи документів № 8 від 10.03.2022, про витребування доказів б/н від 10.03.2022. Зазначені клопотання не підписані представником відповідача, а тому суд залишив їх без розгляду.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між Львівською філією Приватного підприємства «Архіміджбуд» (замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) № 05/12/18 від 05.12.2018 (далі - договір від 05.12.2018). Згідно з пунктом 1.1 договору від 05.12.2018 виконавець зобов`язався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи «Будівництво дитячо-спортивного майданчика на вул. Тернова, 15 у м. Львів», а замовник - прийняти й оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Сторони затвердили договірну ціну у розмірі 235 094,33 грн.

Згідно з календарним планом виконання робіт роботи повинні бути виконані упродовж грудня 2018 року - лютого 2019 року.

Пунктом 5.1 договору від 05.12.2018 встановлено, що виконану згідно з цим договором роботу виконавець здає замовникові за актом приймання виконаних будівельних робіт за формо № КБ-2в. Сторони 28.02.2019 підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року на суму 235 094,33 грн.

Позивач стверджує, що він виконав роботи відповідно до умов договору від 05.12.2018, однак, відповідач сплатив лише частину вартості виконаних робіт - 175 000,00 гривень, що підтверджується такими платіжними дорученнями: № 27 від 07.12.2018 на суму 75 000,00 грн.; № 53 від 04.01.2019 на суму 100 000,00 грн.

При винесення постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. А відтак, твердження апелянта про те, що оскільки термін виконання обов`язку щодо оплати за виконані роботи в договорі не встановлено, то відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором настає тільки на восьмий день після пред`явлення вимоги про оплату прийнятих робіт, судом оцінюються критично.

Доказів оплати відповідачем вартості виконаних робіт у розмірі 60 094,33 грн. матеріали справи не містять, відтак, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 60 094,33 грн. основної заборгованості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку 3% річних та індексу інфляції та встановлено, що позовні вимоги про стягнення 4 381,12 грн - 3% річних (за період з 01.03.2019 - 04.08.2021) та 8 763,57 грн інфляційних втрат (за період з 01.03.2019 - 04.08.2021), є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Пунктом 8.4 договору від 05.12.2018 встановлено, що за порушення терміну оплати прийнятих робіт за умови наявного фінансування, замовник сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ вартості робіт за кожен день протермінування оплати.

Суд погоджується з правильністю розрахунку пені позивача, а тому до стягнення підлягає 5 339,34 грн пені. (за період з 01.03.2019 по 04.08.2019).

Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що рішення суду у даній справі слід скасувати, оскільки позові вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору № 05/12/18 від 05.12.2018, укладеного між ТзОВ «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» та Львівською філією ПП «Архіміджбуд», яка мала бути залучена до участі у справі.

Так, п.1.6. та п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» 26.12.2011 № 18 відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи.

Не можуть бути третіми особами у справі відокремлені підрозділи юридичних осіб. Водночас вони можуть на загальних підставах виступати в судовому процесі від імені відповідних юридичних осіб за наявності належних повноважень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: ордери на надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правової допомоги № 27-07/21 від 27.07.2021 (а. с. 22-24). Згідно з пунктами 3.1 та 3.6 цього договору винагорода адвоката становить 15 000,00 гривень (50% - протягом 5 днів з моменту укладення договору, 50% - протягом 5 днів з моменту ухвалення судом рішення); рахунок на оплату 7 500,00 грн від 27.07.2021 (а.с. 25); платіжне доручення № 3032 від 02.08.2021 на 7'500,00 грн (а. с. 26).

Суд вважає витрати позивача на професійну правову допомогу обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Отже, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14 986,59 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

Відповідач не обґрунтував та не надав доказів невідповідності витрат позивача на професійну правничу допомогу фактично наданим послугам.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Архіміджбуд» № 49 від 22.10.2021 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 у справі № 914/2389/21 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.03.2022.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Плотніцький Б.Д.