Рішення

від 13.03.2022 по справі 441/2850/21

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2850/21 2/441/260/2022

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2022 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Нагірної М.В.

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши відкрито в залі суду у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_4 до Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Барвінок», Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської обл. про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської обл. виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та інше,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 20.12.2021 звернулась з позовом до Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Барвінок», Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської обл. просить визнати незаконним і скасувати наказ директора Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок» від 06.12.2021 № 205 про відсторонення її від роботи, зобов`язати Гуманітарне управління Городоцької міської ради Львівської обл. виплатити їй заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та стягнути із Городоцького ЗДО № 3 «Барвінок» витрати на правову допомогу. Вимоги мотивує тим, що з 06.02.2002 працює вихователем у Городоцькому закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок», що 06.12.2021 директор закладу вручила їй наказ про відсторонення від роботи №205 від 06.12.2021, через відсутність щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вважає означений наказ незаконним, оскільки відмова працівника від вакцинації не є порушенням трудової дисципліни, наказ обмежує її у праві на працю та підлягає скасуванню, що через відсторонення від роботи вона позбавлена засобів до існування, тому просить стягнути невиплачену їй заробітну плату.

В суді ОСОБА_5 позов підтримала, просить визнати незаконним і скасувати наказ директора Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок» від 06.12.2021 № 205 про відсторонення її від роботи, зобов`язати Гуманітарне управління Городоцької міської ради Львівської обл. виплатити їй заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, стягнути із Городоцького ЗДО №3 «Барвінок» 4000 грн. витрат на правову допомогу. Також пояснила, що жодних протипоказань до вакцинації не має, однак відмовилась від проведення такої, оскільки вважає, що щеплення від COVID-19 є медичним експериментом, не являється обов`язковим, не входить до переліку щеплень відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», просить позов задовольнити.

На підтримання позову висловився представник позивачки адвокат Хом`як І.Я.

Представники Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Барвінок» та Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської обл., кожен, висловились на відмову в позові мотивуючи тим, що підставою відсторонення ОСОБА_4 від роботи було повідомлення про обов`язкове щеплення від COVID-19 № 10 від 04.11.2021, з яким вона ознайомлена, акт проведення перевірки документів щодо отримання обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівників Городоцького ЗДО № 3 «Барвінок» та акт про відмову позивача надати документ про обов`язкове щеплення від COVID-19, тому наказ директора Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок» від 06.12.2021 № 205 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 » є законним, винесений з дотриманням вимог чинного законодавства, підстав для його скасування і для задоволення позову немає.

Заслухавши позивачку та її представника, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За положеннями ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 06.02.2002 працює вихователем у Городоцькому закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок» Городоцької міської ради Львівської обл. (а.с.6-7).

06.12.2021 директором Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок» винесено наказ №203, відповідно до якого ОСОБА_4 , вихователя, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 06.12.2021 на час відсутності щеплення від Covid-19 (а.с.5).

З наказом під розписку ознайомлено ОСОБА_4 .

Виданню вказаного наказу передувало вручення позивачці ОСОБА_4 повідомлення № 10 від 04.11.2021 про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19» (а.с.31).

Із копії акту б/н про проведення перевірки документів про отримання обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби «COVID-19» працівників Городоцького ЗДО (ясла-садок) № 3 «Барвінок» убачається, що ОСОБА_4 не надано документів отримання обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби «COVID-19» (а.с.32).

Стаття 46Кодексу законівпро працюУкраїни передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Прозахист населеннявід інфекційниххвороб» та ст. 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому,статтею 12ЗУ «Прозахист населеннявід інфекційниххвороб» передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

Наказом МОЗвід 04.10.2021№2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерствомюстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище Переліку, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивачкою не надано, а в суді не здобуто доказів, які б вказувала про те, що вона за станом здоров`я має перешкоди для вакцинування.

Директор Городоцького ЗДО № 3 «Барвінок», видавши 06.12.2021 наказ № 203, застосувала відсторонення позивачки від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

Так, відповідно до п.41-6 постанови КМУ №1236 (в оновленій редакції), саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. №2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1Закону України«Про оплатупраці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за ст.44-3КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КзпП).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункті 10 Постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

У законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому, у разі відсутності вакцинації, діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Водночас, суд звертає увагу, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання є виправданими.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті, тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266): «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому, ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом єЗакон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8». А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи: «Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

У контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто, їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Щодо порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке: «Пунктом 306 рішення ЄСПЛ встановлено, Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак, це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Верховний суд у постанові від 10.03.2021, справа №331/5291/19, стверджує, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Таким чином, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак, лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто, було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі, й самих дітей.

Отже, право позивачки на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Відтак, суд вважає, що директор закладу дошкільної освіти, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимогстатті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_4 .

Наявність у позивачки негативного тесту на антиген COVID-19 за результатом імунохроматографічного дослідження (СІТО ТESТ) № 388 від 06.12.2021 суд бере до уваги і розцінює як таке, що не звільняло її від проходження обов`язкового щеплення або ж надання керівнику установи висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, а отже, що не може слугувати підставою до визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу.

Оскільки вимога позивачки про визнання незаконним та скасування наказу директора Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок» від 06.12.2021 № 205 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 » задоволенню не підлягає, суд не має підстав до стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за період незаконного відсторонення.

З огляду на положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України підстав до стягнення з відповідача в користь позивачки 4000 грн. витрат на правову допомогу - немає.

Керуючись ст.ст.4,12,13,81,263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

в позові позовом ОСОБА_4 до Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Барвінок», Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської обл. про визнання незаконним і скасування наказу директора Городоцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок від 06.12.2021 № 205 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 »; зобов`язання Гуманітарного управління Городоцької міської ради Львівської обл. виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи та стягнення 4000 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.03.2022

Суддя Українець П.Ф.