Рішення

від 31.01.2022 по справі 449/705/20

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/705/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Байдала Н.Г.,

за участю:

представника позивача: адвоката Гайової Г.Б.,

представника Перемишлянської міської ради: Боднара В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третіх осіб: Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Перемишлянської міської ради про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Позивачка просить визнати свідоцтво про право на спадщину видане на ім`я ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,1460 га та 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги аргументує тим, що вона є користувачем земельної ділянки площею 0,2326 га, за адресою АДРЕСА_2 і є суміжним землекористувачем земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 . Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 28.05.2015 року - позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ; третя особа Боршівська сільска рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково. Зобов"язано ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 не чинити перешкоди у встановлення межових знаків зі сторони земельної ділянки ОСОБА_4 , однак із збереженням межі, яка існувала за попереднього власника ОСОБА_5 згідно Державного акту серії IV-ЛВ №074469. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Боршівської сільської ради та Відділу Держземагенства у Перемишлянському районі про скасування рішення сільскої ради та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовлено. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 18.12.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Відповідно земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 після 2016 року, не перебувають у приватні власності останньої, оскільки за рішенням суду скасовані витяги про реєстрацію права власності на земельні ділянки видані на ім`я ОСОБА_4 . Однак після смерті ОСОБА_4 в 2017 році, спадщину успадкував її чоловік ОСОБА_3 , оформивши право власності на земельні ділянки на себе, приховавши від нотаріуса факт існування рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2015 року.

Представниця позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просила їх задоволити з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник Перемишлянської міської ради в судове засідання з`явився, у вирішення позову поклався на розсуд суду..

Представник Третьої особи - Четвертої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, проте належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, проте належним чином була повідомлена про дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторони, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Рішенням Боршівської сільської ради, XXV сесії, VI скликання №486 від 05 вересня 2014 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», було надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,23 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в АДРЕСА_2 .

Рішенням Боршівської сільської ради, XXV сесії, VI скликання №484 від 05 вересня 2014 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», було надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28.05.2015 року - позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ; третя особа Боршівська сільска рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково. Зобов"язано ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 не чинити перешкоди у встановлення межових знаків зі сторони земельної ділянки ОСОБА_4 , однак із збереженням межі, яка існувала за попереднього власника ОСОБА_5 згідно Державного акту серії IV-ЛВ №074469. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Боршівської сільської ради та Відділу Держземагенства у Перемишлянському районі про скасування рішення сільскої ради та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовлено

Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2015 року - рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28.05.2015 року скасовано та ухвалено нове, згідно якого у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , третьої особи Боршівської сільської ради Перемишлянського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку та господарських будівель 0,25 га, присадиба в межах населеного пункту с. Ладанці Перемишлянського району Львівської області та ведення особистого селянського господарства 0,1460 га в межах населеного пункту с. Ладанці Перемишлянського району Львівської області - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення № 456 Боршівської сільської ради від 16 травня 2014 року про "Уточнення площ земельних ділянок ОСОБА_4 ". Скасовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22700369 від 06 червня 2014 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623381000:15:001:0057 площею 0,25 га, виданий ОСОБА_4 . Скасовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22697440 від 06 червня 2014 року на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623381000:15:001:0058 площею 0,1460 га, виданий ОСОБА_4 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.12.2016 року - касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2015 року залишено без змін.

Згідно свідоцтва про смерть, встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи, встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла ОСОБА_2 .

Відповідно ухвалою Перемишлянського районого суду Львівської області від 25.10.2021 року - замінено відповідача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_2

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задоволити, оскільки позивачем надано достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 17.06.2020 року, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 16, 349, 1216, 1218, 1266 ч.1, 1268 ч.1, 3, 4, 1296 ч. 1, 1297, 1300 ч. 1, 1301 ЦК України, ст. 2 ч. 1, 2, 5 ч. 1, 76-81, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати свідоцтво про право на спадщину видане на ім`я ОСОБА_3 четвертою Львівською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_4 (спадкова справа від 26.09.2017 року) - недійсним.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,1460 га та 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 (останні відомі кадастрові номери 4623381000:15:001:0058 та 4623381000:15:001:0057), шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 17.06.2020, діють протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р. О. Борняк