Рішення

від 27.03.2022 по справі 552/21/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/21/22

Провадження № 2/552/707/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2022 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Шаповал Т.В.

при секретарі - Дубовик І.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку.

В позовній заяві посилалась на те, що вона працює на посаді синоптика 1 категорії відділу гідрометеорологічного забезпечення та авіацій Полтавського обласного центру з гідрометеорології з 04.01.2021 року. 08.12.2021 року наказом №165/о «Про відсторонення від роботи» її було відсторонено від роботи з 09.12.2021 року до моменту надання документу, що підтверджує наявність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації без збереження заробітної плати. 22 листопада 2021 року їй в письмовій формі було надано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, у якому зазначалось, що в разі ненадання довідки про те, що вона отримала повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, або що вона перехворіла на коронавірусну хворобу, або сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, або довідку про протипоказання до вакцинації, то її буде відсторонено від роботи 09 грудня 2021 року. Вважає наказ про відсторонення її від роботи є незаконним, виданим всупереч норм Конституції України та вимог чинного законодавства, таким, що порушує її права.

Позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Полтавського обласного центру з гідрометеорології від 08 грудня 2021 року №165/о «Про відсторонення від роботи»

Стягнути з Полтавського обласного центру з гідрометеорології на її користь середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи в розмірі 6 508,16 грн. за один місяць.

Зобов`язати Полтавський обласноий центр з гідрометеорології відновити її становище, яке існувало до прийняття наказу від 08 грудня 2021 року №165/о «Про відсторонення від роботим» шляхом допуску її до виконання своїх посадових обов`язків на посаді синоптика 1 категорії відділу гідрометеорологічного забезпечення та авіацій Полтавського обласного центру з гідрометеорології.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 21 січня 2022 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, у якому зазначив, що позов не визнає, і просив суд відмовити в його задоволенні . Вказав, що відповідач у повній відповідності до вимог чинного законодавства була відсторонена від роботи на період відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.Обов`язковість такого щеплення для працівників державних органів передбачена чинним законодавством. Оскільки вказаний наказ виданий відповідно до норм чинного законодавства, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює на посаді синоптика 1 категорії відділу гідрометеорологічного забезпечення та авіаційПолтавського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

22 листопада 2021 року позивача повідомлено про те, що з 09 грудня 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти СОVID-19 обов`язкове для працівників центру. Їй роз`яснено необхідність до 08 грудня 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання. Якщо до 08 грудня 2021 року таких документів надано не буде, 09 грудня 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». 22 листопада 2021 року їй вручено повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19» від 19 листопада 2021 року №9916-1-1071/9916-01.

До 09 грудня 202і року документ про профілактичне щеплення проти СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання позивач Полтавському обласному центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій не надала.

Ця обставина визнається сторонами, а тому згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Так як позивачем не було надано керівнику документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, 08 грудня 2021 року начальником Полтавського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій видано наказ №165/о «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 , синоптика 1 категорії відділу гідрометеорологічного забезпечення та авіацій, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року до моменту надання документу. який підтверджує наявність обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації (форма 028-1/0, без збереження заробітної плати.

Позивач з даним наказом ознайомлена 08 грудня 2021 року.

Стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» в редакції на час підписання оскаржуваного наказу на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83;

7. Органів місцевого самоврядування;

8. Закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності;

9. Комунальних підприємств, установ та організацій.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Таким чином процедура набрання вказаним вище наказом МОЗ чинності була дотримана.

Таким чином, вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153 є обов`язковим, крім працівників, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, особа має можливість вакцинуватися іншими типами вакцин.

Як вбачається з п. 1.1. Положення про полтавський обласний центр з гідрометеорології, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 19 березня 2018 року №183, Полтавський обласний центр з гідрометеорології є неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій та безпосередньо підпорядковується Українському гідрометеорологічному центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Згідно п. 4 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153, на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

Таким чином на працівників Полтавського обласного центру з гідрометеорології, який є неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, поширюється дія наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19.

Позивач суду не надала доказів наявності у неї абсолютних протипоказань до щеплення проти COVID-19.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено чинним законодавством.

Відповідно до постанови КМУ№ 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП). Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд з прав людини вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами,ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

«285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Позивачем не доведено порушення його права на працю та одержання заробітної плати .

Розглядаючи питання стосовно порушення права на працю позивача, який відмовився надати роботодавцю документи, що підтверджують проходження щеплення, ЄСПЛ зазначив таке:

«306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021 р. у справі №331/5291/19):

«Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві».

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідачем у встановленому законом порядку було повідомлено позивача про необхідність зробити вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та надати медичну документацію щодо проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації. Також позивачу було роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

Оскільки позивачем жодного із зазначених документів відповідачу надано не було, 09 грудня 2021 року начальником Полтавського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій з дотриманням вимог чинного законодавства видано оскаржуваний наказ №165/о «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Видання даного наказу жодним чином не порушує прав позивача, а є передбаченим чинним законодавством наслідком свідомого рішення позивача та його дій у виді ненадання роботодавцю документу про вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки судом не встановлено порушення, оспорення або невизнання відповідачем прав, свобод чи законних інтересів позивача, відсутні підстави для їх захисту чи відновлення судом.

Враховуючи, що вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання відновити становище не підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час відсторонення слід також відмовити.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,

відповідач -Полтавський обласний центр з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій, адреса: м.Полтава, вул. Зигна, буд. 1, ЄДРПОУ 22531005.

Повне судове рішення виготовлено 28 березня 2022 року.

Головуючий Т.В.Шаповал