Рішення

від 15.03.2022 по справі 173/749/21

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/749/21

Провадження №2/173/38/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - адвоката Федорової О.М

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Федорова Ольга Миколаївна до Верхньодніпровської міської ради і товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин Ріг» про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування до відповідачів Верхньодніпровської міської ради і товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин Ріг»

Ухвалами Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 року та від 18.05.2021 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

01.06.2021 року позивачем усунені виявлені судом недоліки.

02.06.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 26.08.2021 року.

26.08.2021 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2021 року.

02.11.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2021 року.

20.12.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2022 року

25.01.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2022

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

Згідно поданого позову позивач просить встановити юридичний факт членства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у колективному сільськогосподарському підприємстві «Червоний партизан» на момент розпаювання земель та видачі Державного акту про право колективної власності на землю І-ДП № 000017 від 26.12.1994 року, виданого КСП «Червоний партизан» село Миширин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 4.41 в умовних кадастрових гектарах з земель колишнього КСП «Червоний партизан» село Миширин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташованої в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи резервного фонду.

Виділити в натурі земельні частку (пай) в розмірі 4.41 га,. розташованої в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи резервного фонду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , бабуся ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 у період з 1967 року по 1995 рік, про що свідчить довідка виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради. В подальшому за станом здоров`я вона переїхала до доньки та згідно довідки від 15.02.2021 року № 19/2505 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 , остання на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 11.07.1995 року по 10.06.1997 року.

Згідно довідки ТОВ «Абонент ХХІ» б/н від 26.01.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 мешкала та була зареєстрована разом з ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 , з 14.11.1977 року по ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 .

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікової Л.В., із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_3 . Чоловік спадкодавці, ОСОБА_3 ,. помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , син спадкодавці, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Інших спадкоємців за законом, передбачених ст. 1261 ЦК України та ст.. 1241 ЦК України, які мають право на обов`язкову частку у спадщині немає.

Постановою державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікової Л.В., позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст.. 49 ЗУ «Про нотаріат», п.п 1.3 гл.13 ІІ розділу порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України від 22.02.2012 року, тобто у зв`язку із поданням заяви після спливу 6-ти місячного строку.

Згідно акту № 27 від 27.01.2021 року, складеним Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду», на момент смерті ОСОБА_3 , разом з нею проживала за адресою: АДРЕСА_2 та вела спільне господарство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На теперішній час прийняття позивачкою вказаної спадщини ніким не оспорюється.

Позивачка зазначає, що її бабуся , ОСОБА_2 , проживала в селі Мишурин Ріг та працювала в колгоспі «Червоний партизан».

Зі списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний партизан» від 26.12.1994 року, ОСОБА_2 ,. не була включена у список осіб, які мають право на земельну частку (пай), хоч, як пенсіонер була членом КСП «Червоний партизан» та на момент роздержавлення і передачі земель у колективну власність і мала право на земельну частку (пай) у розмірі 4.41 в умовних кадастрових гектарах, що й стало підставою звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідач, представник Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явився подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Згідно поданої заяви проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про наявність помилки щодо не включення ОСОБА_2 , до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний партизан», тому її не включення до даного списку не було помилкою. Спірні правовідносини виникли та тривають більше двадцяти років, тому просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Крім того позивачем не наведено важності причин пропуску строку позовної давності.

Відповідач, представник ТОВ «Агрофірма Мишурин Ріг» в судове засідання не з`явився подавши відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що вимоги про встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються в окремому провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись лише у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а згідно постанови державного нотаріуса позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , бабуся ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копіями свідоцтв про народження та копіями свідоцтв про укладення шлюбів.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 у період з 1967 року по 1995 рік, про що свідчить довідка виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради. За доводами позивача в подальшому ОСОБА_2 , за станом здоров`я переїхала до доньки та згідно довідки від 15.02.2021 року № 19/2505 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 , остання на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 11.07.1995 року по 10.06.1997 року.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , була пенсіонером із членів колгоспу «Червоний партизан», тому у неї виникло право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель даного господарства.

Відповідно до повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області № 29-4.20-15/103-21 від 04.02.2021 року встановлено, що у списку до Державного акту на право колективної власності КСП ім. «Червоний партизан» серії ВД № 0004 від 26.12.1994 року, не значиться ОСОБА_2 , сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 , не виготовлявся.

Відповідно до п. 2Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Відповідно до ч. 1, 2 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» - Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Згідно довідки ТОВ «Агрофірма Мишурин Ріг» № 21 від 15.03.2021 року встановлено, що ОСОБА_2 , 1913 року народження працювала різноробочою на птицефермі та кухарем у тракторній бригаді колгоспу « Червоний партизан» з березня 1944 року по жовтень 1980 року, тобто на час розпаювання земель даного господарства.

Згідно довідки від 15 березня 2021 року, виданої Агрофірмою «Мишурин Ріг», встановлено, що колгосп «Червоний партизан» реорганізований в КСП «Червоний партизан» на підставі рішення загальних зборів від 23.10.1993 року, протокол № 4. КСП «Червоний партизан реорганізований в СТОВ «Червоний партизан» на підставі рішення зборів учасників від 25.03.2000 року. ТОВ «Агрофірма « Мишурин Ріг» створена шляхом приєднання СТОВ «Червоний партизан» до ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг» і є його правонаступником згідно рішення зборів учасників від 25.01.2002 року.

Відповідно до архівної довідки, виданої Державним архівом Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної ради № Ф-4583/0/217-21 від 10.12.2021 року встановлено, що ОСОБА_2 , Була прийнята у члени колгоспу (протокол № 5 від 14 квітня 1944 року). Даною довідкою підтверджуються також відомості про нагородження ОСОБА_2 .

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що ОСОБА_2 , була членом колгоспу «Червоний партизан», що підтверджується вищевказаною архівною довідкою і копією протоколу № 5 Загальних зборів колгоспу «Червоний партизан» та працювала у даному господарстві по жовтень 1980 року. Скорочений запис по батькові «Купр.» « ОСОБА_5 ,» відповідає повному по батькові ОСОБА_2 . Відомості про вихід ОСОБА_2 , із членів даного господарства відсутні. В свою чергу враховуючи, що станом на жовтень 1980 року ОСОБА_2 , виповнилось 67 років, відповідно вона була пенсіонеркою із членів колгоспу «Червоний партизан».

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року № 5 з наступними змінами.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення.

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно заявлених позовних вимог позивачка просить встановити юридичний факт членства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у колективному сільськогосподарському підприємстві «Червоний партизан» на момент розпаювання земель та видачі Державного акту про право колективної власності на землю І-ДП № 000017 від 26.12.1994 року, виданого КСП «Червоний партизан» село Миширин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Суд вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги в цій частині, оскільки наданими суду доказами підтверджено факт прийняття ОСОБА_2 , у члени колгоспу «Червоний партизан», який в подальшому був реорганізований в КСП «Червоний партизан». Також судом встановлено, що ОСОБА_2 , працювала вданому господарстві до жовтня 1980 року. Доказів виходу ОСОБА_2 ,, із членів колгоспу в подальшому КСП «Червоний партизан» не надано. Станом на 26.12.1994 року, тобто дату видачі КСП «Червоний партизан» Державного акту про право колективної власності на землю І-ДП № 000017 ОСОБА_2 , була живою та досягла віку 81 рік, тобто була пенсіонеркою із членів даного господарства.

Встановлення даного факту позивачці необхідно для підтвердження факту виникнення у ОСОБА_2 , права на земельну частку пай, тобто має наслідком виникнення земельних правовідносин (права на земельну частку (пай).

В іншому порядку позивачка даний факт встановити не має можливості, оскільки трудова книжка ОСОБА_2 , не збереглася. Також неможливо отримати відомості із пенсійного фонду про те, що ОСОБА_2 , була призначена колгоспна пенсія в зв`язку зі спливом терміну зберігання відповідних документів, що підтверджується відповіддю ГУ Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області та АТ «Укрпошта».

Доводи представника відповідача ТОВ «Агрофірма Мишурин Ріг», про те, що дані вимоги повинні вирішуватись за правилами окремого провадження, суд вважає безпідставними, оскільки між сторонами виник спір про право на земельну частку (пай) в тому числі і в порядку спадкування. Відповідачі заперечують наявність такого права у позивачки, тому дані вимоги повинні вирішуватись за правилами позовного провадження.

Оцінюючи надані позивачем докази, судом встановлено, що за життя у ОСОБА_2 , виникло право на земельну частку (пай) так як остання працювала у КСП «Червоний партизан», була членом даного сільськогосподарського підприємства, та була пенсіонеркою із членів даного господарства. При цьому саме факт членства ОСОБА_2 , у КСП «Червоний партизан» є правовою підставою для виникнення у неї права на земельну частку (пай), оскільки необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві, а не вкючення (не включення) її до списку осіб, що мають право на земельну частку пай.

Також судом встановлено, що на час видачі Державного акту про право колективної власності на землю І-ДП № 000017 від 26.12.1994 року КСП «Червоний партизан», ОСОБА_2 , була живою. А її переїзд на постійне проживання до іншої місцевості не є підставою для втрати нею права на отримання земельної частки (паю).

Таким чином судом встановлено, що право на земельну частку (пай) із земель КСП «Червоний партизан» виникло та існувало на час смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Судом встановлено , що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, який набрав чинності 01.01.2004 року. Відповідно спадкування після смерті ОСОБА_2 , здійснюється за нормами Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року.

Згідно абзаців 2, 3 п. 1 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» - Відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК ( 435-15 ) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК передбачено, що Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Верховний Суд України в ухвалі від 06.07.2011 року справа № 6-6028св10 зазначив, що за змістом п. 1, 24 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», ст. 1272 ЦК України 2003 року частиною 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, та звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини застосовуються лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР - Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається із наданих суду доказів спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 , була її донька ОСОБА_3 .

Згідно довідки ТОВ «Абонент ХХІ» б/н від 26.01.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 мешкала та була зареєстрована разом з ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 , з 14.11.1977 року по 30.03.2017 року.

Таким чином ОСОБА_3 , фактично прийняла спадщину, яка залишилась після смерті її матері, ОСОБА_2 . І так як на час смерті ОСОБА_2 ,. у останньої виникло право на земельну частку (пай) як пенсіонера із членів КСП «Червоний партизан», дане право перейшло до ОСОБА_3 , оскільки остання фактично прийняла спадщину, що залишилась після смерті її матері ОСОБА_2 , так як заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавала. Відповідно до матеріалів спадкової справи № 254/2021 вбачається, що згідно Інформаційної довідки із спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , не заводилась. Але ОСОБА_3 ,. проживала і була зареєстрована за однією адресою з ОСОБА_2 ,. тому вважається такою, що прийняла спадщину

Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 , склала заповіт, посвідчений 24 червня 1998 року, державним нотаріусом 2-ї дніпродзержинської держнотконтори Ісаковою Л.В., зареєстрований в реєстрі а № 1-1740, згідно якого усе своє майно, з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на час смерті заповіла позивачці, ОСОБА_1

ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно спадкування після її смерті здійснюється за нормами ЦК України від 01.01.2004 року.

Як вбачається із наданих суду матеріалів спадкової справи позивачка звернулась до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікової Л.В., із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Після смерті ОСОБА_3 , була заведена спадкова справа № 254/2021.

Згідно поданої заяви позивачка просила видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , спадкоємицею якої була ОСОБА_3 оскільки право на спадкування майна , бабусі ОСОБА_2 , у позивачки виникло лише після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла у 2017 році, що також вказує на те. що до правовідносин спадкування позивачкою майна як її матері так і бабусі регулюються нормами ЦК України ( 435-15 ) від 01 січня 2004 року.

Як вбачається зі змісту постанови державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікової Л.В., від 23.03.2021 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст.. 49 ЗУ «Про нотаріат», п.п 1.3 гл.13 ІІ розділу порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України від 22.02.2012 року, тобто у зв`язку із поданням заяви після спливу 6-ти місячного строку.

Позивачем не заявлені позовні вимоги про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , а заявлені вимоги Визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 4.41 в умовних кадастрових гектарах з земель колишнього КСП «Червоний партизан» село Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташованої в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи резервного фонду.

Проте дані вимоги є передчасними, оскільки постанова державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікової Л.В., від 23.03.2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини позивачкою не оскаржувалась.

Згідно довідки б/н видано ТОВ «Абонент ХХІ» міста Кам`янське Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ОСОБА_3 , була зареєстрована на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 одна.

Вимог про фактичне прийняття ОСОБА_1 ,. спадщини після смерті ОСОБА_3 , не заявлено.

Положення Цивільного Кодексу РСР 1963 року на відносини щодо спадкування позивачкою майна ОСОБА_2 , не поширюються, оскільки на час смерті ОСОБА_2 , були жива мати позивачки, ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину ОСОБА_2 .

За іншими підставами, окрім пропуску 6-ти місячного строку на прийняття спадщини позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину не відмовлялось.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини другої статті 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя встановлено в статті 5 ЦПК України.

При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення частини першої статті 13, пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, а отже, - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивач у спосіб, який останній не просить застосувати.

За загальним правилом (частина перша статті 5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб. визначений законом або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, якій він просить суд застосувати для захисту його прав чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, які передбачені законом або законом не заборонені.

Вказане з урахуванням положень частини першої що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, Що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненні порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах.

Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадку, коли з врахуванням положень частини другої статті 5 ЦГІК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/172"2 15-п(провадження № 14-338цс18).

При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захист цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Однак відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «спосіб захисту права та/або інтересу» не виключає виокремлення матеріально-правового та процесуально-правового аспектів захисту цивільного права та інтересу.

Так матеріально- правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або

було необхідне їх правове визначення.

В свою ч ергу процесуально -правовий аспект захисту права полягає в тому, що суди

розглядають в порядку відповідного виду судочинства справи щодо захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із відповідних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. При цьому вказаний аспект включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але і необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обгрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Тобто, на думку суду, виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia «суд знає закон», при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 по справі Хо 917/1739/17.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 встановлено, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд погоджується із доводами представника відповідача, ТОВ «Агрофірма «Мишурин Ріг», про те, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, і має застосовуватись лише у випадках, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. В тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (пай) після смерті ОСОБА_3 , лише з підстав пропуску позивачкою шестимісячного строку для прийняття спадщини, а не за будь-якими іншими підставами. Позивач з вимогами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до суду не зверталась. В свою чергу позивачка ставить вимогу: визнати нею право на земельну частку (пай) розміром 4.41 в умовних кадастрових гектарах з земель колишнього КСП «Червоний партизан» село Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташованої в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи резервного фонду. Таким чином суд приходить до висновку, що позивачкою обраний невірний спосіб захисту цивільних прав та інтересів. Оскільки у випадку визнання поважними причинами пропуску позивачкою шестимісячного строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, або встановлення юридичного факту, щодо фактичного прийняття спадщини, позивачка не позбавлена можливості в подальшому оформити свої спадкові права шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, так як нотаріус відмовляючи позивачці у видачі свідоцтва про право не спадщину не вказала інших підстав, за яких свідоцтво про право на спадщину не може бути виданим. Тому крім неправильного обраного позивачкою способу захисту невизнаних прав зазначені вище вимоги позивача є і передчасними. На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Передчасними також є і позовні вимоги про виділення позивачці в натурі земельні частку (пай) в розмірі 4.41 га., розташованої в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи резервного фонду. оскільки, як вже зазначалось вище відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Тому при отриманні позивачкою свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), чи визнання за нею такого права за рішенням суду, остання повинна звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) і лише при відмові їй даним органом у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у позивачки виникне право на його захист в судовому порядку.

Оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) розміром 4.41 в умовних кадастрових гектарах з земель колишнього КСП «Червоний партизан» село Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташованої в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу чи резервного фонду та про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) за фактичними обставинами, питання про застосування строку позовної давності, судом не досліджуються та не застосовуються.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, оскільки за вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення понесені судові витрати покладаються на заявника, а відносно інших позовних вимог ухвалюється рішення про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , представник позивача, адвокат Федорова Ольга Миколаївна. Вул.. Широка, 5 м. Кам`янське Дніпропетровської області 51931, до Верхньодніпровської міської ради, 51600 пр. Шевченка, 21 м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052595 і товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мишурин Ріг», 51610 вул. Юдіна, 16 с. Мишурин Ріг Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 30770956, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково

Встановити факт членства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у колективному сільськогосподарському підприємстві «Червиний партизан» на момент розпаювання земель та видачі Державного акту про право колективної власності на землю І-ДП № 000017 від 26.12.1994 року, виданого КСП «Червоний партизан» село Миширин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 2696.67.00 грн., покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строкуна подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення .

Повний текст рішення виготовлений 16.03.2022 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 28.03.2022 року

Дата набрання законної сили: 16.04.2022 року