Постанова

від 17.06.2010 по справі 2а-2458/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.06.10

Справа №2а-2458/10/12/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Суконновій Г.В.,

розглянувши адміністративну справу  

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМС Кристал"

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополь в АР Крим

про  скасування податкового повідомлення-рішення

за участю :

представника позивача  –  Казіцький Владислав Володимирович , довіреність № 41 від 17.05.2010 р..;

представник відповідача – Балібкова Алла Валеріївна, довіреність № 3/10  від 01.12.09р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»  (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі) з вимогами про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення №0002771502/0 від 10.03.2010 р. ДПІ в м. Сімферополі.

Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм Закону України «Про податок на додану вартість» щодо зменшення податкового кредиту на суму, сплаченого податку внаслідок придбання товарів (послуг).   

У зв’язку з чим, позивач вважає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту до уточнюючого розрахунку за червень 2009,поданого у грудні 2009, року суми ПДВ по податковим накладним, отриманим в періоди листопаді, грудні 2007  року..

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 24.03.2010 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2010 р. за клопотанням позивача вжито заходів забезпечення адміністративного позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що  вони діяли правомірно виправивши самостійно помилку відповідно до п. 5.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в разі допущення помилки, платник податків має подати уточнюючий розрахунок та включивши до податкового кредиту з ПДВ  суми за податковими накладними.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 17.05.2010 року (вих. № б/н) (а.с.52), в яких зазначив, що відповідно до п.п.7.8.1. п.7.8. ст.7, підпункту 1 пункту 5 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» , податковим періодом є один календарний місяць. Податкові накладні, включені до уточнених розрахунків в грудні 2009 року за період - червень 2009 року,  були отримані позивачем в звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобов'язань  продавця. Тому , на думку відповідача позивач повинен був по першої події при наявності податкових накладних включити до складу податкового кредиту в періоді листопад, грудень 2007 року відповідні суми ПДВ. Відповідача вважає, що право на податковий кредит обмежено у часі податковим періодом, в якій зазначені податкові накладні отримано, використання зазначеного права у майбутніх податкових періодах після отримання податкової накладної здійснюється платниками податків з метою умисного зниження податку на додану вартість до сплати.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

         Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

        Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

        Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

           Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»  є юридичною особою, зареєстрованою 14.06.1999 року, ідентифікаційний кодом 30257932 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  від 04.03.2009 року (а.с. 38) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №431423 (а.с.37).

Позивач є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 302579301283, що підтверджується матеріалами справи  (а.с.8).

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено   невиїзну  документальну перевірку  позивача щодо уточнюючого  розрахунку з ПДВ за червень 2009 року, поданого у грудні 2009 року,  за результатами  якої  09.03.2010р.  було складено Акт №3002/15-2/30257932. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, 7.4.1., п. 7.4. статті 7  Закону України «Про податок на додану вартість»  що призвело до заниження рядка 8.1. уточнюючого розрахунку (збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету) у сумі 185031,00 грн.(а.с.6-13).

На підставі акту перевірки   №3002/15-2/30257932   ДПІ в м. Сімферополь  прийнято податкове повідомлення – рішення від 10.03.2010р. № 0002771502/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі  185031,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 92515,50  грн.(а.с.14).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому)  періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

 Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

          Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки  №3002/15-2/30257932 позивачем до ДПІ в м. Сімферополь  АР Крим підприємством до уточненої податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року, поданої у грудні 2009 року (а.с. 67-73) включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, отриманими  у минулих періодах. Об’єм постачання (без ПДВ) складає  1110337,38 грн., сума ПДВ 185056,23 грн., період виписки податкових накладних – листопад, грудень 2007 р., а саме:

-          податкова накладна від 05.12.2007 року №Тор00151, отримана від ПП «Торгбуд-М» на суму 202914,18 грн.( в тому числі ПДВ  в сумі 33819,03 грн.)(а.с.39);

-          податкова накладна від 13.11.2007 року №Тор00146, отримана від ПП «Торгбуд-М» на суму 907423,20 грн.( в тому числі ПДВ  в сумі 151237,20 грн.)(а.с.40).

Проаналізувавши вказані висновки відповідача, зроблені в акті №3002/15-2/30257932 , суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство сформувало податковий кредит в червні 2009 року, в тому числі на суму 185056,23 грн., шляхом уточнення сум податкового кредиту, яке було здійснено подачею уточнюючий розрахунків в грудні 2009 року, тобто за межами податкового періоду – відповідного місяця, в якому отримувало від контрагентів податкові накладні.

Відповідачем за результатами перевірки визначено, що в наслідок завищення суми податкового кредиту в червні 2009 року з ПДВ, позивач занизив суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість на суму 185031,00 грн. та зависив податковий кредит – від’ємне значення ПДВ (стор. 26 декларації уточнюючий розрахунок за червень 2009 року).

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість”, з огляду на наступне.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд вважає, що загальний строк давності зі сплати податків та визначення податкового зобов'язання  встановлено зазначеним законом  - 1095 днів.

Відповідно до другого речення частини 2 п. 5.1. зазначеного Закону якщо у  майбутніх  податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону)  платник  податків  самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Уточнюючий розрахунок за період червень 2009 подано позивачем в грудні 2009 року, тобто в межах встановленого строку, до сплину 1095 дня.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-               або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що спірна сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальників податкові накладні, які є належним чином оформленими, що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Закон України “Про податок на додану вартість”, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість, його право на податковий кредит також ґрунтується і частиною 9 п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 185056,23 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними, реєстрами отриманих  податкових накладних, рахунками –фактурой .

Таким чином, суд вважає, що  відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту за червень  2009 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 185031,00 грн. та відповідно штрафних(фінансових) санкцій) в сумі 92515,50 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначеного податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 0002771502/0 від 10.03.2010  р.  ДПІ в м. Сімферополі на суму 277546,50 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень є його скасування.  

Позивач у позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення-рішення, проте не заявляє вимогу про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0002771502/0 від 10.03.2010р.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.      

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 05.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 12.07.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд  

                                              П О С Т А Н О В И В

1.      Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим № 0002771502/0 від 10.03.2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВМС Кристал» (95019,м.Сімферополь, провул. Монтажників,б.6А, ідентифікаційний код 30257932) 3,40 грн. судового збору.                      .

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Котарева Г.М.