Рішення

від 21.03.2022 по справі 160/21684/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року Справа № 160/21684/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» (далі ПП «Л.Д.Сервіс», позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2021 року №0103910703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 865436,25грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 692349,00грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 173087,25грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2021 року №0103920703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1036722,50грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 829378,00грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 207344,50грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів чинного податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» в ході здійснення реальних господарських операцій по договорам поставки товарів, а також правомірно сформував витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими операціями. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. При цьому, наявність товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток не є визначальними при оподаткуванні операцій за договорами поставки, так як вони є обов`язковими виключно при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. За таких обставин, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг із перевезення вантажів, а не факт придбання товару, що мало місце у даному випадку. Також позивач зауважує, що чинне законодавство не ставить виникнення у платника податку права на податковий кредит та на формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, у залежність від стану податкового обліку та податкової дисципліни його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх трудових ресурсів, основних фондів та складських приміщень, бо платник податків не має обов`язку та повноважень здійснювати за цим контроль. При цьому, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, тим більше, що суб`єкт господарювання не позбавлений можливості здійснювати посередницьку діяльність та залучати виробничі і трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам. Посилаючись в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень, фігурантами в яких є вищевказані контрагенти позивача, а також контрагенти зазначених підприємств, відповідач не наводить та не надає доказів щодо наявності вироків у цих кримінальних провадженнях, а також не надає доказів наявності відкритих кримінальних проваджень безпосередньо відносно посадових осіб ПП «Л.Д.Сервіс» за викладеними в акті перевірки фактами, як і на надає доказів того, що позивач був або міг би бути обізнаним про те, що ці контрагенти можливо мали намір порушити податкове законодавство. При цьому, позивач не повинен відповідати за будь-які порушення податкового законодавства з боку своїх контрагентів, бо, навіть якщо контрагенти позивача і допускали будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків та виникнення у нього права на податковий кредит та права на формування валових витрат від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Також позивач наголошує, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та відкрито провадження в адміністративній справі №160/21684/21 за цією позовною заявою, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 14 грудня 2021 року о 10:00 год.

Також, цією ухвалою суду від 15.11.2021р. витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, із зазначенням яка саме сума грошових зобов`язань за основним платежем та яка саме сума штрафних санкцій нарахована по взаємовідносинам з кожним із контрагентів Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс».

07.12.2021 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ПП «Л.Д.Сервіс», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д.Сервіс» встановлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд», та формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими відносинами, в той час, як правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, перевіркою встановлено, що згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, забезпечення умов для зберігання товарів, придбання яких документально оформлено при взаємовідносинах з позивачем. Наведені обставини свідчать про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо постачання товарів. Також відповідачем зауважено, що вищевказані контрагенти позивача порушували податкову дисципліну і своєчасно не звітували до податкових органів, а їх керівники здебільшого є особами, які є керівниками і на інших підприємствах, а зареєстрованими місцями проживання цих керівників є міста на тимчасово окупованій території (АРК Крим та Донецька область). Крім того, відповідач зазначав, за результатами аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання наданих на адресу позивача товарів його контрагентами (обрив ланцюгу постачання на 1 ланці постачання, невідповідність придбаної та реалізованої номенклатури товару та відсутність законного джерела введення в обіг товарів). При цьому, позивачем не надано до перевірки документального підтвердження транспортування товарів від його контрагентів (товарно-транспортних накладних). Відповідач також вказував, що ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» є фігурантами в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, як підприємства з ознакою «фіктивності». Отже, сукупність наведених обставин, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що метою створення вищевказаних суб`єктів господарювання, є виключно формування штучного документообігу по нереальним господарським операціям, які фактично не здійснювалися, для отримання податкової вигоди. Таким чином, за результатом проведеної перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його вищевказаними контрагентами. З огляду на викладене, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із відзивом на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2021р. відповідачем надано витребуваний у нього детальний розрахунок грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

14.12.2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 14.12.2021 року для надання додаткових пояснень та доказів у справі судове засідання було відкладено до 10:00 год. на 11.01.2022 року.

10.01.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив ПП «Л.Д.Сервіс», в якій позивачем висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві, а також заперечення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 11.01.2022 року усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача письмові пояснення щодо стану кримінальних проваджень, вказаних в акті перевірки від 11.02.2021 року, а також витребувано у позивача письмові пояснення щодо кожної операції з контрагентами та пояснення щодо відсутності документів по взаємовідносинам з ТОВ «Авіант Південь» та відсутності письмового договору з ТОВ «Рігардіо».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/21684/21 за позовною заявою Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/21684/21 до 02 лютого 2022 року, наступне підготовче судове засідання призначено на 02 лютого 2022 року об 11:00год.

Відповідно до довідки помічника судді Закопай А.Р. №201 від 02.02.2022р. справа №160/19628/21 знята з розгляду 02.02.2022 року у зв`язку із тим, що з 24.01.2022р. по 28.01.2022р., включно, та з 31.01.2022р. по 04.02.2022р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці.

02.02.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі з додатками.

07.02.2022 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо опису змісту господарських операцій позивача з ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд», в яких, зокрема, зазначено, що письмовий договір з ТОВ «Рігардіо» не укладався у зв`язку із здійсненням разової закупки товару у цього контрагента на незначну суму. Також позивачем зазначено, що документи по взаємовідносинам з ТОВ «Авіант Південь» не було надано через їх вилучення під час обшуку у 2016-2017р.р., що підтверджується відповідними протоколами обшуку, які надавалися до перевірки, і хоча у 2020 році вилучені під час обшуків документи і були повернуті позивачу, проте, не всі. Крім цього, позивачем зазначено, що кримінальне провадження №42017080000000089 від 15.02.2017р., на яке відповідач посилається в акті перевірки, як на таке, в рамках якого деякі контрагенти позивача вказані фігурантами як підприємства з ознакою «фіктивності», було закрито 23.12.2019р. і жодних вироків за цим кримінальним провадженням немає, як і немає вироків у кримінальному провадженні №12016040000000103 від 12.02.2016р., яке ще триває і останнім документом в якому є ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2017р. у справі №200/5506/2017. Позивачем також наголошено, що в акті перевірки безпідставно зазначено про те, що кримінальне провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р. стосується ТОВ «Авіант Південь», бо це підприємство і його код ЄДРПОУ взагалі не згадується у судових рішення у справі №203/1083/19 за цим кримінальним провадженням.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/21684/21 за позовною заявою Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до 15 лютого 2022 року. Наступне підготовче судове засідання призначено на 15 лютого 2022 року об 14:00год.

У підготовчому судовому засіданні 07.02.2022р. усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у позивача витребувано завірені належним чином копії документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Рігардіо» та з ТОВ «Авіант Південь».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/21684/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 09 березня 2022 року об 11:00 год.

23.02.2022р. від позивача надійшли витребувані судом копії документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Рігардіо» та з ТОВ «Авіант Південь».

Відповідно до довідки помічника судді Закопай А.Р. №263 від 09.03.2022р. справа №160/19628/21 знята з розгляду 09.03.2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

16.03.2022р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника в письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів через введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., строком на 30 діб та продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвили 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022р.

Наступне судове засідання при значено на 22.03.2022р. на 14:30год.

У судове засідання 22.03.2022р. представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, представник відповідача причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, суд приходить до висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ПП «Л.Д.Сервіс» (код ЄДРПОУ 21922502) зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності 10.02.1995р., перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра) як платник податків з 12.02.1995р. (№248) та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 01.09.2016р. №200441542 є платником податку на додану вартість, а також є платником, зокрема, податку на прибуток.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, ПК України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2018р. №2087-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д.Сервіс», від 24.04.2018р. №2394-п «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д.Сервіс», від 20.02.2020р. №845-п «Про поновлення документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д.Сервіс», від 11.03.2020р. №1132-п «Про продовження терміну проведення перевірки», від 11.02.2021р. №617-п «Про продовження строку проведення документальної планової перевірки» посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Л.Д.Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законом за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.02.2021р. №555/04-36-07-03/21922502, яким зафіксовано встановлені під час перевірки допущення позивачем порушення приписів:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 748018,00грн., в тому числі за 2016 рік на суму 55669,00грн., за 2017 рік на суму 692349,00грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 829960,00грн., в тому числі за грудень 2016 року 60103,00грн., за січень 2017 року 582,00грн., за лютий 2017 року 235567,00грн., за березень 2017 року 15677,00грн., за травень 2017 року 213219,00грн., за червень 2017 року 304812,00грн. (т.1 а.с.35-99).

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд», та формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими відносинами, в той час, як правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, перевіркою встановлено, що згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, забезпечення умов для зберігання товарів, придбання яких документально оформлено при взаємовідносинах з позивачем. Наведені обставини свідчать про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо постачання товарів. Також вищевказані контрагенти позивача порушували податкову дисципліну, здебільшого звітували нетривалий проміжок часу, а деякі не звітували взагалі або припиняли звітувати після оформлення операцій, а їх керівники здебільшого є особами, які є керівниками і на інших підприємствах, а зареєстрованими місцями проживання цих керівників є міста на тимчасово окупованій території (АРК Крим та Донецька область). Крім того, за результатами аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання наданих на адресу позивача товарів його контрагентами (обрив ланцюгу постачання на 1 ланці постачання, невідповідність придбаної та реалізованої номенклатури товару та відсутність законного джерела введення в обіг товарів). Через відсутність справжнього джерела первинного походження товарів, відповідно, відсутня і можливість набуття їх у власність позивачем, а також факт володіння ПП «Л.Д.Сервіс» відповідним активом та розпорядження ним, незважаючи на документальне оформлення операції. Водночас, позивачем не підтверджено факт транспортування товарів від цих контрагентів через не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення придбаних ТМЦ та їх фізичне переміщення від постачальника до покупця. При цьому, ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» є фігурантами в кримінальних провадженнях №42017080000000089 від 15.02.2017р., №12016040000000103 від 12.02.2016р. та №32018040000000022 від 26.02.2018р., внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, як підприємства з ознакою «фіктивності». Отже, сукупність наведених фактів та обставин, що характеризують діяльність вказаних суб`єктів господарювання, в тому числі задіяних в ланцюгу постачання, свідчить про те, що метою створення та функціонування вищевказаних суб`єктів господарювання, є виключно формування штучного документообігу по нереальним господарським операціям, які фактично не здійснювалися, для отримання податкової вигоди третім особам. Оскільки ПП «Л.Д.Сервіс» мало можливість дотриматися норм чинного законодавства в частині обчислення фінансового результату з метою обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість, однак, не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що призвело до податкового правопорушення, таке порушення вважається умисним. Таким чином, за результатом проведеної перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його вищевказаними контрагентами. У зв`язку із наявністю ознак умисності та цілеспрямованості діяння (бездіяльності), з урахуванням всебічного аналізу фінансово-господарської діяльності платника та за відсутності пом`якшуючих або таких, що звільняють від відповідальності, обставин, вчинені платником податків правопорушення тягнуть за собою накладення штрафу відповідно до ст.123 ПК України.

На підставі акта перевірки від 23.02.2021р. №555/04-36-07-03/21922502 ГУ ДПС у Дніпропетровській області (яке є правонаступником ГУ ДФС у Дніпропетровській області) винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.04.2021р. №0047270703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 865436,25грн., в тому числі: за основним платежем на 692349,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 173087,25грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.04.2021р. №0047280703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1244067,00 грн., в тому числі: за основним платежем на 829378,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 414689,00грн. (т.1 а.с.136-139).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2021р. №0047280703 та №0047270703, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши на них скарги до ДПС України (т.1 а.с.141-190).

Рішеннями ДПС України від 08.07.2021р. №15547/6/99-00-06-01-05-06 та №15553/6/99-00-06-01-05-06 від 08.07.2021р. на податкове повідомлення-рішення скарги Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.04.2021р. №0047280703 та №0047270703 задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.04.2021р. №0047280703 та №0047270703 та зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області винести нові податкові повідомлення-рішення із застосуванням штрафних санкцій відповідно до вимог ст.123 ПК України в редакції, чинній на день прийняття рішення щодо застосування такої штрафної (фінансової) санкції. При цьому у рішеннях ДПС України зазначено, що відповідно до п.56.10, п.п.56.17.3 п.56.17 і п.56.18 ст.56 ПК України рішення ДПС України, прийняті за результатами розгляду скарг, та прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області на його підставі податкові повідомлення-рішення не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством (т.1 а.с.191-211).

На виконання рішень ДПС України від 08.07.2021р. №15547/6/99-00-06-01-05-06 та №15553/6/99-00-06-01-05-06 від 08.07.2021р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області 13.07.2021р. винесено нові податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.07.2021 року, а саме:

- №0103910703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 865436,25грн., з яких: за податковими зобов`язаннями 692349,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 173087,25грн.;

- №0103920703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1036722,50грн., з яких: за податковими зобов`язаннями 829378,00грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 207344,50грн. (т.1 а.с.216-221).

Як слідує з наданих представником відповідача детальних розрахунків грошових зобов`язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, контролюючим органом здійснено нарахування таких грошових зобов`язань та штрафних санкцій на підставі висновків про нереальність господарських операцій ПП «Л.Д.Сервіс» саме з контрагентами ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд», що мали місце у 2016-2017р.р. (т.3 а.с.46-47).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з означеним позовом про їх скасування до суду.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає та регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до абз.1 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з приписами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст.3 розділу 1 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868 (далі НП (С)БО №1 доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом приписів п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 (далі П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 21 П(С)БО 15 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно з п.6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (далі П(С)БО 16) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 П(С)БО 16 передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За приписами п.8 П(С)БО 16 якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

При цьому, п.9 П(С)БО 16 передбачено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам. Наведеним у п.6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні доходів і витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як свідчать матеріали справи, ПП «Л.Д.Сервіс», як покупцем, протягом періоду, що перевірявся, було укладено ряд договорів поставки товарів (труб, запчастин, будівельних матеріалів тощо) з наступними контрагентами, як продавцями та постачальниками:

- з ТОВ «Сізерланд» договір поставки від 02.01.2017р. №ДГ-02-17-1, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 10.01.2017р. №0110/07, №0110/08, №0110/09, №0110/10, №0110/11позивачу поставлено труби на загальну суму 949791,50грн. без ПДВ та ПДВ на суму 189958,30грн., на яку ТОВ «Сізерланд» складено податкові накладні від 10.01.2017р. №38, 39, 40, 41, 42 (т.1 а.с.229-245);

- з ТОВ «Рігардіо» усний договір поставки, на підстав якого та згідно з рахунком на оплату від 27.02.2017р. №СФ-384 та видатковою накладною від 27.02.2017р. №ПН-0000384 позивачу поставлено двері металеві вхідні на загальну суму 5917,00грн. без ПДВ, та ПДВ на суму 1183,40грн., на яку ТОВ «Рігардіо» виписано податкову накладну від 27.02.2017р. №98 (т.3 а.с.156-158);

- з ТОВ «Бруно Груп» договір поставки від 10.01.2017р. №ДГ-10/1, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 10.01.2017р. №0110-26 та №0110-27 позивачу поставлено труби на загальну суму 300514,03грн. без ПДВ та ПДВ на суму 60102,81грн., на яку ТОВ «Бруно Груп» складено податкові накладні від 10.01.2017р. №137 та №138 (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-4);

- з ТОВ «Авіант Південь» договір поставки від 24.05.2017р. №2405-17, згідно з яким на підставі рахунків-фактур від 24.05.2017р. №2405-2, від 26.05.2017р. №2605-1, від 29.05.2017р. №2905-1 та видаткових накладних від 24.05.2017р. №Н-24052, від 26.05.2017р. №Н-26051, від 29.05.2017р. №Н-29051 позивачу поставлено чугун в чушках на загальну суму 368333,16грн. без ПДВ та ПДВ на суму 73666,63грн., на яку ТОВ «Авіант Південь» складено податкові накладні від 24.05.2017р. №53, від 26.05.2017р. №54, від 29.05.2017р. №55 (т.2 а.с.65-70, т.3 а.с.159-166);

- з ТОВ «Термолюкс-ВК» договір поставки від 15.05.2017р. №ДГ-60, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 16.05.2017р. №ПН-0000555, від 18.05.2017р. №ПН-0000571, №ПН-0000579, №ПН-0000572, від 24.05.2017р. №ПН-0000598, від 25.05.2017р. №ПН-0000605, від 26.05.2017р. №ПН-0000610, №ПН-0000611, №ПН-0000614, від 29.05.2017р. №ПН-0000623, №ПН-0000620, від 30.05.2017р. №ПН-0000630 та №ПН-0000629 позивачу поставлено запчастини та будівельні матеріали на загальну суму 2221826,38грн. без ПДВ та ПДВ на суму 444365,20грн., на яку ТОВ «Термолюкс-ВК» складено податкові накладні від 16.05.2017р. №5, від 18.05.2017р. №3, №20, №10, від 24.05.2017р. №32, від 25.05.2017р. №33, від 26.05.2017р. №14, №12, №34, від 29.05.2017р. №21, №35, від 30.05.2017р. №23 та №22 (т.2 а.с.5-55);

- з ТОВ «Дертісбуд» договір поставки від 13.12.2016р. №ДГ-13/12, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 13.12.2016р. №РН-1213-06 та №РН-1213-07 позивачу поставлено труби на загальну суму 300514,03грн. без ПДВ та ПДВ на суму 60102,81грн., на яку ТОВ «Дертісбуд» складено податкові накладні від 13.12.2016р. №206 та №207 (т.2 а.с.56-64).

Розрахунки між позивачем та вищевказаними контрагентами за поставлений останніми товар проводилися частково у безготівковій формі шляхом перерахування ПП «Л.Д.Сервіс» грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників (продавців) та частково шляхом переведення боргу на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги (переведення боргу) з іншими підприємствами.

За наведених обставин, факт здійснення реальних господарських операцій позивача з ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень, щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаним контрагентом позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому, до них не наведено жодних зауважень.

Відносно посилань відповідача на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних по господарським операціям з ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд», суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та формування витрат, що враховуються при визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюються правила податкового обліку, а лише встановлюються права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення, обумовленого договорами, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, тим більше, що товарно-транспортна накладна є обов`язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, в той час, як законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) або допущення недоліків при їх оформленні з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16 та від 24.05.2019 року у справі №816/1371/16.

У даному випадку позивачем з ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» було укладено саме договори поставки, умовами яких, зокрема, передбачалося, що поставка товару здійснюється продавцем (постачальником) своїм транспортом, при цьому, належними доказами, а саме: видатковими накладними, підтверджено оприбуткування товарів, отриманих позивачем від вищевказаних контрагентів.

Крім того, здійснення вказаних господарських операцій також підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за 2016-2017р.р. ПП «Л.Д.Сервіс» (т.2 а.с.207-234).

Щодо посилань відповідача на те, що позивач неправомірно занизив податок на додану вартість та податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є неможливість встановлення ланцюгу постачання придбаного позивачем товару, а також наявність податкової інформації про недотримання цими контрагентами позивача вимог податкового законодавства і податкової дисципліни та відсутність у них необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, матеріалів товарних запасів, суд зазначає наступне.

По-перше, не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, оплатив поставлені товари і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

У даному випадку посилання контролюючого органу щодо не підтвердження руху товарів по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

При цьому, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

По-друге, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Суд зазначає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Не може входити до господарської компетенції при укладенні та виконанні господарських договорів і перевірка суб`єктом господарювання місця реєстрації проживання безпосередньо самого керівника підприємства-контрагента, тим більше, що факт реєстрації його місця проживання в певному місці жодним чином не свідчить про його фактичне проживання за такою адресою або неможливість здійснення господарської діяльності за іншою адресою. Водночас, суд також зауважує, що безпідставними є посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що керівники контрагентів позивача ТОВ «Бруно Груп» - ОСОБА_1 та ТОВ «Дертісбуд» - ОСОБА_2 зареєстровані за місцями проживання в містах на тимчасово окупованій території в АРК Крим, бо ці особи стали керівниками вказаних підприємств вже після взаємовідносин з ПП «Л.Д.Сервіс».

Також суд зауважує, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, тим більше, що суб`єкт господарювання не позбавлений можливості здійснювати посередницьку діяльність та залучати виробничі і трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 13.08.2020р. у справі №520/4829/19, від 21.10.2020р. у справі №140/1845/19, від 10.11.2020р. у справі №440/3779/18.

Отже, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та на формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Слід також зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Як слідує з акта перевірки, під час її проведення на запити перевіряючих довіреною особою ПП «Л.Д.Сервіс» Макаровим І.О. 16.02.2021р. надано письмові пояснення, згідно з якими підбором постачальників для суб`єкта господарювання займалися менеджери підприємства із закупівель та виконроби; пошук постачальників відбувався за допомогою мережі Інтернет, друкованих засобів масової інформації та інших каналів продажу товарів; спілкування з партнерами відбувалося за допомогою дистанційних каналів зв`язку, а також особисто в офісах та на складах постачальників; з постачальником укладався договір, а потім за будматеріалами приїздили виконроби чи керівники будівництва, або майстри, які по довіреності приймали товар за переліком, а даної документи передавалися в офіс для відображення в бухгалтерському обліку; якщо контрагент знаходився в іншій області, при прийманні будматеріалів на об`єкті документи підписували майстри та виконроби.

При цьому, відповідачем не доведено жодним чином, що наведена позивачем практика укладання господарських операцій суперечить вимогам чинного законодавства чи звичаям ділового обороту, а також не надано доказів обізнаності позивача про будь-які порушення з боку його контрагентів або наміри їх вчинення, а тим більше про наявність узгодженості таких дій між суб`єктами господарювання.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, вказані суб`єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується, анулювання свідоцтв платників ПДВ деяких з контрагентів позивача мало місце вже після здійснення спірних господарських операції з ПП «Л.Д.Сервіс», а відтак не може стосуватися таких взаємовідносин.

Виписані цими суб`єктами господарювання податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів поставки та надання послуг оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем також не заперечується.

Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними контрагентами були задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що відповідачем також не заперечується.

Щодо посилань контролюючого органу у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки на те, що контрагенти позивача ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» є фігурантами в кримінальних провадженнях №42017080000000089 від 15.02.2017р., №12016040000000103 від 12.02.2016р. та №32018040000000022 від 26.02.2018р., внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, як підприємства з ознакою «фіктивності», суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що кримінальне провадження №42017080000000089 від 15.02.2017р., на яке відповідач посилається в акті перевірки, як на таке, в рамках якого контрагенти позивача ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп» та ТОВ «Дертісбуд» вказані фігурантами як підприємства з ознакою «фіктивності», було закрито постановою заступника начальника 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області підполковника податкової міліції Гайдара А.В. від 23.12.2019р. на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, про що безпосередньо вказано в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2020р. у справі №335/3017/20 (1-кс/335/1658/2020) про повернення тимчасово вилученого у кримінальному провадженні №42017080000000089 від 15.02.2017р. майна (т.3 а.с.130-132), отже, жодних вироків за цим кримінальним провадженням немає.

Також судом встановлено, що за наслідками кримінального провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р., на яке відповідач посилається як на таке, що стосується ТОВ «Авіант Південь» (код ЄДРПОУ 40096327), було ухвалено вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019р. у справі №№203/1083/19 (провадження №1-кп/0203/498/2019), копія якого міститься в матеріалах справи та з якого встановлено, що кримінальне провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р. було порушено стосовно громадянки ОСОБА_3 щодо вчинення нею кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України, у вигляді фіктивного підприємництва, тобто придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ "ВОЛМАРТ" (код 41111665), ТОВ "ТЕЙТРОН" (код 40966058), ТОВ "БАРЕТА" (код 40225176) та ТОВ "ФІРМА "САНСТІЛ" (код 40904845), з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені за попередньою змовою групою осіб. При цьому, у вказаному вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019р. у справі №№203/1083/19 (провадження №1-кп/0203/498/2019) жодного разу не фігурує ані ТОВ «Авіант Південь», ані його код ЄДРПОУ 40096327, ані ПП «Л.Д.Сервіс» (т.3 а.с.139-140). Більш того, як слідує з досліджених судом документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Авіант Південь», керівником цього підприємства на час таких взаємовідносин з ПП «Л.Д.Сервіс» та підписантом укладених з ним документів є ОСОБА_4 . Водночас, ОСОБА_3 у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Авіант Південь» жодним чином не фігурує. Отже, відповідачем взагалі не доведено, що кримінальне провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р. будь-яким чином стосувалося позивача чи його контрагента ТОВ «Авіант Південь», а відтак, контролюючий орган безпідставно посилався на його наявність.

Крім цього, судом встановлено, що у кримінальному провадженні №12016040000000103 від 12.02.2016р., в якому, як зазначено в акті перевірки, фігурантом є контрагент позивача ТОВ «Термолюкс-ВК», також вирок відсутній, позаяк це кримінальне провадження ще триває і останнім документом в ньому є ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2017р. у справі №200/5506/17 (провадження №1-кс/200/3317/17). При цьому, з означеної ухвали судом встановлено, що кримінальне провадження №12016040000000103 від 12.02.2016р. порушено не стосовно посадових осіб ПП «Л.Д.Сервіс» чи ТОВ «Термолюкс-ВК», а стосовно громадянки ОСОБА_5 , яка, займаючи посаду директора ТОВ «Верхівцевський водоканал», будучі службовою особою, у листопада 2015 року нібито вчинила службове підроблення - за попередньою змовою групою осіб склала завідомо неправдиві офіційні документи; зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа чужим майном у великих розмірах та за попередньою змовою групою осіб вчинила фінансові операції з коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, внаслідок чого останній повідомлено про підозру у причетності до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України (т.3 а.с.141). Водночас, контролюючий орган, посилаючись на це кримінальне провадження, жодним чином не підтвердив, що встановлені в ході його розслідування обставини будь-яким чином можуть свідчити про реальність/нереальність господарської операції саме між ПП «Л.Д.Сервіс» та ТОВ «Термолюкс-ВК», тим більше, що, як слідує з наведеної ухвали, обставини такого правочину в цьому кримінальному провадженні не з`ясовувалися.

Разом з цим, твердження контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагента позивача не можуть братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності (нереальності) операції. Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих, клопотання прокурорів, тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КАС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обґрунтовувати свої рішення окремими твердженнями органів досудового слідства.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, а також в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Необхідно також зазначити, що саме по собі порушення кримінального провадження без доведеності фіскальним органом на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необґрунтованої податкової вигоди, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій та рішень, в цілому не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Сізерланд», ТОВ «Рігардіо», ТОВ «Бруно Груп», ТОВ «Авіант Південь», ТОВ «Термолюкс-ВК» та ТОВ «Дертісбуд» в ході виконання реальних господарських операцій з поставки товару, а також правомірно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими операціями.

Отже, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2021 року №0103910703 та №0103920703 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 22700,00грн., понесені позивачем при зверненні до суду із цим позовом, підлягають стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» (код ЄДРПОУ 21922502, місцезнаходження: пр. Слобожанський, буд.35-А, офіс 3, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження, вул. Сімферопольська, буд.17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» від 13.07.2021 року №0103910703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» від 13.07.2021 року №0103920703.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження, вул. Сімферопольська, буд.17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Л.Д.Сервіс» (код ЄДРПОУ 21922502, місцезнаходження: пр. Слобожанський, буд.35-А, офіс 3, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 22700,00грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22.03.2022р.

Суддя: О.М. Турова