Рішення

від 14.03.2022 по справі 380/20074/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/20074/21

провадження № П/380/20301/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 року

Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Середа О-В.І.,

за участю сторін:

представника відповідача Саган Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгруп Львів» до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці про скасування рішень про коригування та карток відмови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецгруп Львів» (місце знаходження: вул. Центральна, 359, с. Солянуватка, Самбірський район, Львівська область, 82040; ЄДРПОУ: 41350383) звернулося з позовною заявою до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210025/2 від 21/10/2021 року та картку відмови в прийняті митної декларації №UA209140/2021/01667;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210026/2 від 22/10/2021 року та картку відмови в прийняті митної декларації №UA209140/2021/01670.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2021 №UA209000/2021/210025/2 та від 22.10.2021 №UA209000/2021/210026/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01667 та №UA209140/2021/01670. Вважає такі рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України щодо порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

06.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 12.10.2021 №UA209140/2021/105275 та від 13.10.2021 №UA209140/2021/105556 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено що в калькуляції транспортних витрат від 12.10.2021 № 12/10/2021 та від 12.10.2021 № 12/10/2021-2 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат (страхування автомобіля по проїзду по дорогах Польщі). Розмір транспортних становить на значно нижчому рівні в порівняні з іншими транспортними витрати відповідно до даного кілометражу. Крім того, проформи-інвойси №PRN0444118407521021 та №PRN0443918407521021, які зазначені у платіжному доручені до митного оформлення не подавалася. Також відповідач зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України декларанту було надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак позивачем не надано всіх додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України. Зважаючи на викладене, у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації; декларантом згідно з ст.57 МК України. Для визначення митної вартості не застосовано методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД: №UA209170/2021/77022 від 30.09.2021 - 12,88 дол. США за кг., №UA209140/2021/94952 від 16.09.2021 - 12,60 дол. США за кг., №UA209140/2021/96228 від 01.09.2021 - 13,98 дол. США за кг; №UA209170/2021/73860 від 20.09.2021 - 13,06 дол. США за кг; №UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 - 12,42 дол. США за кг; №UA 100160/2021/449975 від 01.09.2021 - 12,50 дол. США за кг; №UA205030/2021/23614 від 27.09.2021 - 12,50 дол. США за кг. Сума донарахованих митних платежів за рішенням від 22.10.2021 №UA209000/2021/210026/2 становить 62785,44 грн., а за рішенням від 22.10.2021 №UA209000/2021/210025/2 становить 9741,89 грн. Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірні рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

10.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач подав декларації митної вартості UA209140/2021/105275 та UA209140/2021/105556, контракт 01-06 від 08.06.2017 із додатками, інвойс FSE0029I18407521021E та FSE0029218407521021E. У листах за 12.10.2021 відповідача до позивача по МД UA209140/2021/105275 та UA209140/2021/105556, відповідач не вимагав конкретного документу, а лише обмежився переліком всіх документів передбачених у ч.3-4 ст. 53 МК України. У Постанові КАС ВС від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 зроблено правовий висновок: «У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей». Крім того вказує, що номери документів, які вказані у платіжних дорученнях за 08.10.2021 є номерами замовлень товару, а його вартість (ціна за одиницю) вказується в інвойсі, який був наданий відповідачу разом із митною декларацією. Вказує, що товар перевозився транспортними засобами, що використовуються позивачем у власній господарській діяльності, а тому на думку позивача страхування, транспортних засобів для перевезення за межами України, не входять до митної вартості товару, а належать валових (господарських) витрат позивача.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

08.06.2017 року між ТОВ «Спецгруп Львів» (покупець) та Фірмою «Рав-Поль Стефаньскі» в особі Томаша Стефанського (продавець) було укладено Контракт № 01-06 (надалі - контракт) на продаж товару, за яким згідно з п.1.1 контракту, продавець зобов`язується передати товар у кількості й асортименті у відповідності до додатків, у власність покупця, а покупець прийняти товар і заплатити за нього.

За умовою п.2.1 контракту, ціна товару може бути визначена у доларах США, євро або польських злотих, і випливає із пропозиції продавця, а за п.2.2 контракту, продавець має право змінювати ціни під час дії договору.

У п.3.1 контракту вказується, що умови доставки товару за даним контрактом - FCA Юліанов (Польща), відповідають Міжнародним правилам опису торгових термінів Інкотермс 2000; за п.3.8 контракту визначено, що термін прийому товару покупцем становить 30 днів з моменту передоплати. У п.4.2. контракту зазначається, що термін оплати - передоплата.

Як слідує з додатку від 04.01.2021 №1 до договору №01/06 сторонами контракту було продовжено строк дії контракту до 31.12.2021.

13.01.2020 сторонами контракту було узгоджено приблизну загальну суму контракту 900 000,00 доларів США, що підтверджується додатком №4 до договору №01/06.

01 жовтня 2021 року позивачем на користь продавця було оплачено авансом кошти в сумі 50000,00 злотих за товар за контрактом № 01-06 від 08.06.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи.

04 жовтня 2021 року, позивачем було отримано товар на загальну суму 32032,03 злотих, згідно з інвойсом № FSE0028118407521021Е.

08 жовтня 2021 року позивачем на користь продавця було оплачено авансом кошти в сумі 32903,46 злотих та 53868,06 злотих за товар за контрактом № 01-06 від 08.06.2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

11 жовтня 2021 року позивач отримав товар згідно з інвойсом FSE0029118407521021Е на загальну суму 36854,07 злотих, а також товар згідно з інвойсом FSE0029218407521021Е на загальну суму 53867,11 злотих.

Згідно умов п.3.1 контракту доставка на умовах FCA Інкотермс 2000, позивач здійснив завантаження на транспортний засіб державний номер НОМЕР_1 модель Opel Movano, що слідує з калькуляції транспортних витрат вих. №12/10/2021 від 12.10.2021 та інвойсу FSE0029118407521021Е, а також на транспортний засіб державний номер НОМЕР_2 модель Opel Movano, що слідує з калькуляції транспортних витрат вих. №12/10/2021-2 від 12.10.2021 та інвойсу FSE0029218407521021Е.

З метою переміщення через митний кордон товару, позивачем було подано до митного органу митні декларації №UA209140/2021/105275 та №UA209140/2021/105556, при цьому заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в інвойсі FSE0029118407521021Е від 11.10.2021 та інвойсі FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, у розмірі 250731,37 грн. та 362213,93 грн. відповідно.

12.10.2021 та 13.10.2021 відповідач надіслав позивачу повідомлення від митниці декларанту, в якому запропоновано останньому надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачені ч.3-4 ст. 53 МК України.

Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01667, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації №UA209140/2021/105275 позивачем надано такі документи: пакувальний лист FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, рахунок фактура (інвойс) FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, автотранспортна накладна б/н від 11.10.2021, сертифікат про походження товару PL/MF/AS 0002529 від 12.10.2021, декларація про походження товару FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 1420003400-0039 від 23.03.2021, калькуляція транспортних витрат вих. №12/10/2021 від 12.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 04.01.2021 та №4 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №01-06 від 08.06.2017, договір про надання послуг митного брокера 2009/2020, копію митної декларації країни відправлення 21PL445010E2211253 від 11.10.2021, платіжне доручення на закупку товару на суму 32903,46 злотих від 08.10.2021.

Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/00167, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації №UA209140/2021/105556 позивачем надано такі документи: пакувальний лист FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, рахунок фактура (інвойс) FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, автотранспортна накладна б/н від 11.10.2021, декларація про походження товару FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, калькуляція транспортних витрат вих. №12/10/2021-2 від 12.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 04.01.2021 та №4 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №01-06 від 08.06.2017, договір про надання послуг митного брокера 2009/2020, копію митної декларації країни відправлення 21PL445010E2214273 від 11.10.2021, платіжне доручення на закупку товару на суму 53868,06 злотих від 08.10.2021, інформацію по аналогічним виробам.

Не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації №UA209140/2021/105275, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2021 №UA209000/2021/210025/2, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

- за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 13,9800 USD;

- за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0600 USD;

- за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 12,4200 USD;

- за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 12,5000 USD;

- за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 12,7800 USD, за резервним методом.

Згідно з п. 33 вищевказаного рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55.58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів. наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - в калькуляції транспортних витрат від 12.10.2021 №12/10/2021 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат. Розмір транспортних витрат становить на значно нижчому рівні в порівняні з іншими транспортними витрати відповідно до даного кілометражу; - у контракті № 01-06 від 08.06.2017 п.4.2. Умови оплати у п.4.2 вказано, що покупець здійснює передоплату за даний товар. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом». Також зазначено, що зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, вчених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з гарантом згідно з ст.57 МКУ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД тов., 4 - №UA209140/2021/89137 від 01.09.2021 - 13,80 дол. США за кг., МД тов., 6 - №UA209140/2021/96228 від 01.09.2021 13,980 дол. США за кг., МД тов., 8 - №UA209170/2021/73870 від 20.09.2021 - 13,06 дол. США за кг., МД тов., 9 - №UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 12,42 дол. США за кг., МД тов., 11 - №UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 12,50 дол. США за кг., МД тов., 12 - №UA205030/2021/23614 від 27.09.2021 12,50 дол. США за кг.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01667.

Не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації №UA209140/2021/105556, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2021 №UA209000/2021/210026/2, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

- за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 12,8800 USD;

- за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 12,6000 USD, за резервним методом.

Згідно з п. 33 вищевказаного рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55.58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів. наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - в калькуляції транспортних витрат від 12.10.2021 №12/10/2021 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат. Розмір транспортних витрат становить на значно нижчому рівні в порівняні з іншими транспортними витрати відповідно до даного кілометражу; - у контракті № 01-06 від 08.06.2017 п.4.2. Умови оплати у п.4.2 вказано, що покупець здійснює передоплату за даний товар. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом».

На вимогу декларантом надіслано: витяги з інтернету та видаткові накладні; відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД тов., 1 - №UA209170/2021/77022 від 30.09.2021 - 12,88 дол. США за кг., МД тов., 2 - №UA209140/2021/94952 від 16.09.2021 - 12,60 дол. США за кг.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01670.

З метою якнайшвидшого митного оформлення позивачем було подано митну декларацію UA209140/2021/109324, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210025/2 від 21.10.2021, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 3040,34 гривень та ПДВ (код 028) на суму 6697,55 гривень, а також було подано митну декларацію UA209140/2021/109596, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210026/2 від 22.10.2021, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 19620,45 гривень та ПДВ (код 028) на суму 43164,99 гривень.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Так, як вже зазначалося вище та слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01667, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації №UA209140/2021/105275 позивачем надано такі документи: пакувальний лист FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, рахунок фактура (інвойс) FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, автотранспортна накладна б/н від 11.10.2021, сертифікат про походження товару PL/MF/AS 0002529 від 12.10.2021, декларація про походження товару FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 1420003400-0039 від 23.03.2021, калькуляція транспортних витрат вих. №12/10/2021 від 12.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 04.01.2021 та №4 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №01-06 від 08.06.2017, договір про надання послуг митного брокера 2009/2020, копію митної декларації країни відправлення 21PL445010E2211253 від 11.10.2021, платіжне доручення на закупку товару на суму 32903,46 злотих від 08.10.2021.

Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/00167, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації №UA209140/2021/105556 позивачем надано такі документи: пакувальний лист FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, рахунок фактура (інвойс) FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, автотранспортна накладна б/н від 11.10.2021, декларація про походження товару FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, калькуляція транспортних витрат вих. №12/10/2021-2 від 12.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 04.01.2021 та №4 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №01-06 від 08.06.2017, договір про надання послуг митного брокера 2009/2020, копію митної декларації країни відправлення 21PL445010E2214273 від 11.10.2021, платіжне доручення на закупку товару на суму 53868,06 злотих від 08.10.2021, інформацію по аналогічним виробам.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Втім, як встановлено з оскаржуваних рішень, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Втім, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль, натомість обмежився витребуванням всіх документів, передбачених у ч.ч. 3-4 МК України.

При цьому, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни ,що була фактично сплачена.

Водночас, з даного приводу суд звертає увагу, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Так, позивачем при здійсненні митного оформлення надано платіжні доручення про оплату товару від 08.10.2021 на суму 32903,46 злотих та 53868,06 злотих за товар за контрактом № 01-06 від 08.06.2017, згідно з якими на користь продавця було оплачено авансом кошти. Вартість товару також підтверджується наданими відповідачу інвойсом FSE0029118407521021Е на загальну суму 36854,07 злотих, інвойсом FSE0029218407521021Е на загальну суму 53867,11 злотих, а також копіями митних декларацій країни відправлення 21PL445010E2211253 від 11.10.2021 та 21PL445010E2214273 від 11.10.2021.

Крім того, судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року позивачем на користь продавця було оплачено авансом кошти в сумі 50 000,00 злотих за товар за контрактом № 01-06 від 08.06.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням. 04 жовтня 2021 року, позивачем було отримано товар на загальну суму 32032,03 злотих, що підтверджується інвойсом № FSE0028118407521021Е, відтак, у позивача була наявна переплату за товар, по цьому інвойсі проходження митних процедур позивачем було здійснено без жодних зауважень від митних органів, що не заперечується відповідачем.

Судом також встановлено, що 11 жовтня 2021 року позивач отримав товар згідно інвойсу FSE0029118407521021Е на загальну суму 36854,07 злотих. Згідно умов п.3.1 контракту доставка на умовах FCA Інкотермс 2000, позивач здійснив завантаження на транспортний засіб державний номер НОМЕР_1 модель Opel Movano, що слідує з калькуляції транспортних витрат вих. №12/10/2021 від 12.10.2021 та інвойсу FSE0029118407521021Е, а також на транспортний засіб державний номер НОМЕР_2 модель Opel Movano, що слідує з калькуляції транспортних витрат вих. №12/10/2021-2 від 12.10.2021 та інвойсу FSE0029218407521021Е.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву про те, що в калькуляціях транспортних витрат № 12/10/2021 та № 12/10/2021-2 від 12.10.2021 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; розмір транспортних витрат є на значно нижчому рівні в порівнянні з іншими транспортними витратами відповідно до кілометражу, оскільки дані твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами, не зазначені інші порівняні документи.

Крім того, у постанові колегії Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 31.05.2019р. по справі № 804/16553/14 (№ в ЄДРСР 82119177) суд зазначив, що надаючи оцінку доводам Митниці щодо не включення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції. Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Цю правову позицію підтримав також Верховний суд у справі № 400/2922/18 від 07.05.2020.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому в калькуляції транспортних витрат, здійснені позивачем є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Слід також зауважити, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); т) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування автомобіля, однак відповідачем застосовано резервний метод.

Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Статтею 64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.

Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г, а застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати інших митних декларації, а також ціни за одиницю товару, а саме: МД тов., 1 - №UA209170/2021/77022 від 30.09.2021 - 12,88 дол. США за кг., МД тов., 2 - №UA209140/2021/94952 від 16.09.2021 - 12,60 дол. США за кг., МД тов., 4 - №UA209140/2021/89137 від 01.09.2021 - 13,80 дол. США за кг., МД тов., 6 - №UA209140/2021/96228 від 01.09.2021 13,980 дол. США за кг., МД тов., 8 - №UA209170/2021/73870 від 20.09.2021 - 13,06 дол. США за кг., МД тов., 9 - №UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 12,42 дол. США за кг., МД тов., 11 - №UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 12,50 дол. США за кг., МД тов., 12 - №UA205030/2021/23614 від 27.09.2021 12,50 дол. США за кг.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.

Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.

Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товарів в частині застосування саме резервного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірні рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 21.10.2021 №№UA209000/2021/210025/2 та від 22.10.2021 №UA209000/2021/210026/2 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Оскільки вищевказані рішення про коригування митної вартості стали підставою для прийняття карток відмови в прийняті митної декларації №UA209140/2021/01667 та №UA209140/2021/01670, то позовна вимога про їх скасування є похідною та також підлягає задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо відшкодування позивачу витрат на послуги перекладача у розмірі 3600 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд зазначає, що витрати, пов`язані з перекладом документів, не підлягають віднесенню до витрат, які передбачені п.3 ч.3 ст. 132 КАС України, оскільки зазначена норми стосується витрат, пов`язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку.

Так, відповідно до положень ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 180 КАС України питання про залучення перекладача вирішується судом у підготовчому засіданні, з приводу чого має бути постановлена відповідна ухвала. Порядок допуску перекладача до участі у судовому засіданні, у тому числі роз`яснення йому прав та обов`язків і приведення до присяги, регламентовано ст.200 КАС України.

Суд зазначає, що питання про залучення перекладача судом у цій справі не вирішувалося, а тому суд відмовляє у стягненні таких витрат.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн., суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №19/21 від 26.10.2021, ордер на надання правової допомоги серії ВС №1105520, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000558 від 22.03.2017, платіжне доручення №138 від 27.10.2021 на суму 5000,00 грн., та платіжне доручення №1417 від 24.11.2021 на суму 10000,00 грн.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов`язані із юридичним супроводом справи №380/20074/21 і підтверджені належними та допустимими доказами.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд вважає, що сума зазначена в договорі про надання правової допомоги є не спів мірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг, відтак суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у сумі 7000,00 грн.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210025/2 від 21/10/2021 року та картку відмови в прийняті митної декларації №UA209140/2021/01667.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210026/2 від 22/10/2021 року та картку відмови в прийняті митної декларації №UA209140/2021/01670.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгруп Львів» (місце знаходження: вул. Центральна, 359, с. Солянуватка, Самбірський район, Львівська область, 82040; ЄДРПОУ: 41350383) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343) сплачений судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгруп Львів» (місце знаходження: вул. Центральна, 359, с. Солянуватка, Самбірський район, Львівська область, 82040; ЄДРПОУ: 41350383) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2022.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна