Постанова

від 04.07.2022 по справі 380/20074/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/20074/21 пров. № А/857/7057/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.

представника апелянта Рак З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Братичак У.В. о 15 год. 16 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 25 березня 2022 року) у справі № 380/20074/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгруп Львів» до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Львівської митниці про скасування рішень про коригування та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210025/2 від 21/10/2021 та картку відмови в прийняті митної декларації № UA209140/2021/01667;

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210026/2 від 22/10/2021 та картку відмови в прийняті митної декларації №UA209140/2021/01670.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2021 № UA209000/2021/210025/2 та від 22.10.2021 № UA209000/2021/210026/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/01667 та № UA209140/2021/01670. Вважає такі рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України щодо порядку визначення митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Однак, відповідач безпідставно їх не врахував у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210025/2 від 21/10/2021 та картку відмови в прийняті митної декларації № UA209140/2021/01667. Визнано протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210026/2 від 22/10/2021 та картку відмови в прийняті митної декларації № UA209140/2021/01670.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час митного оформлення надав достатні документи, які необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Відповідачем не доведено тої обставини, що подані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару, не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 08.06.2017 року між ТОВ «Спецгруп Львів» (покупець) та Фірмою «Рав-Поль Стефаньскі» в особі Томаша Стефанського (продавець) було укладено Контракт № 01-06 (далі - контракт) на продаж товару, за яким згідно з п.1.1 контракту, продавець зобов`язується передати товар у кількості й асортименті у відповідності до додатків, у власність покупця, а покупець прийняти товар і заплатити за нього.

За умовою п.2.1 контракту, ціна товару може бути визначена у доларах США, євро або польських злотих, і випливає із пропозиції продавця, а за п.2.2 контракту, продавець має право змінювати ціни під час дії договору.

У п.3.1 контракту вказується, що умови доставки товару за даним контрактом - FCA Юліанов (Польща), відповідають Міжнародним правилам опису торгових термінів Інкотермс 2000; за п.3.8 контракту визначено, що термін прийому товару покупцем становить 30 днів з моменту передоплати. У п.4.2. контракту зазначається, що термін оплати - передоплата.

Як слідує з додатку від 04.01.2021 №1 до договору № 01/06 сторонами контракту було продовжено строк дії контракту до 31.12.2021.

13.01.2020 сторонами контракту було узгоджено приблизну загальну суму контракту 900000,00 доларів США, що підтверджується додатком №4 до договору №01/06.

01.10.2021 позивачем на користь продавця було оплачено авансом кошти в сумі 50000,00 злотих за товар за контрактом № 01-06 від 08.06.2017, що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи.

04.10.2021, позивачем було отримано товар на загальну суму 32032,03 злотих, згідно з інвойсом № FSE0028118407521021Е.

08.10.2021 позивачем на користь продавця було оплачено авансом кошти в сумі 32903,46 злотих та 53868,06 злотих за товар за контрактом № 01-06 від 08.06.2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

11.10.2021 позивач отримав товар згідно з інвойсом FSE0029118407521021Е на загальну суму 36854,07 злотих, а також товар згідно з інвойсом FSE0029218407521021Е на загальну суму 53867,11 злотих.

Згідно умов п.3.1 контракту доставка на умовах FCA Інкотермс 2000, позивач здійснив завантаження на транспортний засіб державний номер НОМЕР_1 модель Opel Movano, що слідує з калькуляції транспортних витрат вих. № 12/10/2021 від 12.10.2021 та інвойсу FSE0029118407521021Е, а також на транспортний засіб державний номер НОМЕР_2 модель Opel Movano, що слідує з калькуляції транспортних витрат вих. № 12/10/2021-2 від 12.10.2021 та інвойсу FSE0029218407521021Е.

З метою переміщення через митний кордон товару, позивачем було подано до митного органу митні декларації №UA209140/2021/105275 та №UA209140/2021/105556, при цьому заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в інвойсі FSE0029118407521021Е від 11.10.2021 та інвойсі FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, у розмірі 250731,37 грн. та 362213,93 грн. відповідно.

12.10.2021 та 13.10.2021 відповідач надіслав позивачу повідомлення від митниці декларанту, в якому запропоновано останньому надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачені ч.3-4 ст. 53 МК України.

Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/01667, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації № UA209140/2021/105275 позивачем надано такі документи: пакувальний лист FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, рахунок фактура (інвойс) FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, автотранспортна накладна б/н від 11.10.2021, сертифікат про походження товару PL/MF/AS 0002529 від 12.10.2021, декларація про походження товару FSE0029118407521021Е від 11.10.2021, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 1420003400-0039 від 23.03.2021, калькуляція транспортних витрат вих. № 12/10/2021 від 12.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 04.01.2021 та № 4 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №01-06 від 08.06.2017, договір про надання послуг митного брокера 2009/2020, копію митної декларації країни відправлення 21PL445010E2211253 від 11.10.2021, платіжне доручення на закупку товару на суму 32903,46 злотих від 08.10.2021.

Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/00167, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації № UA209140/2021/105556 позивачем надано такі документи: пакувальний лист FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, рахунок фактура (інвойс) FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, автотранспортна накладна б/н від 11.10.2021, декларація про походження товару FSE0029218407521021Е від 11.10.2021, калькуляція транспортних витрат вих. № 12/10/2021-2 від 12.10.2021, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 04.01.2021 та № 4 від 13.01.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 01-06 від 08.06.2017, договір про надання послуг митного брокера 2009/2020, копію митної декларації країни відправлення 21PL445010E2214273 від 11.10.2021, платіжне доручення на закупку товару на суму 53868,06 злотих від 08.10.2021, інформацію по аналогічним виробам.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації № UA209140/2021/105275, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2021 № UA209000/2021/210025/2, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

- за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 13,9800 USD;

- за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0600 USD;

- за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 12,4200 USD;

- за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 12,5000 USD;

- за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 12,7800 USD, за резервним методом.

Згідно з п. 33 вказаного вище рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів. наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - в калькуляції транспортних витрат від 12.10.2021 № 12/10/2021 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат. Розмір транспортних витрат становить на значно нижчому рівні в порівняні з іншими транспортними витрати відповідно до даного кілометражу; - у контракті № 01-06 від 08.06.2017 п.4.2. Умови оплати у п.4.2 вказано, що покупець здійснює передоплату за даний товар. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом». Також зазначено, що зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, вчених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з гарантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД тов., 4 - № UA209140/2021/89137 від 01.09.2021 - 13,80 дол. США за кг., МД тов., 6 - № UA209140/2021/96228 від 01.09.2021 - 13,980 дол. США за кг., МД тов., 8 - № UA209170/2021/73870 від 20.09.2021 - 13,06 дол. США за кг., МД тов., 9 - № UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 - 12,42 дол. США за кг., МД тов., 11 - № UA100160/2021/449975 від 01.09.2021 - 12,50 дол. США за кг., МД тов., 12 - № UA205030/2021/23614 від 27.09.2021 - 12,50 дол. США за кг.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/01667.

Не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації №UA209140/2021/105556, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2021 № UA209000/2021/210026/2, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

- за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 12,8800 USD;

- за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 12,6000 USD, за резервним методом.

Згідно з п. 33 вказаного вище рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів. наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх - відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - в калькуляції транспортних витрат від 12.10.2021 №12/10/2021 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат. Розмір транспортних витрат становить на значно нижчому рівні в порівняні з іншими транспортними витрати відповідно до даного кілометражу; - у контракті № 01-06 від 08.06.2017 п.4.2. Умови оплати у п.4.2 вказано, що покупець здійснює передоплату за даний товар. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом».

На вимогу декларантом надіслано: витяги з інтернету та видаткові накладні; відповідь на вимогу про не можливість надання інших документів. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України , Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД тов., 1 - № UA209170/2021/77022 від 30.09.2021 - 12,88 дол. США за кг., МД тов., 2 - № UA209140/2021/94952 від 16.09.2021 - 12,60 дол. США за кг.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/01670.

З метою якнайшвидшого митного оформлення позивачем було подано митну декларацію UA209140/2021/109324, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210025/2 від 21.10.2021, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 3040,34 гривень та ПДВ (код 028) на суму 6697,55 гривень, а також було подано митну декларацію UA209140/2021/109596, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210026/2 від 22.10.2021, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 19620,45 гривень та ПДВ (код 028) на суму 43164,99 гривень.

Позивач вважаючи оскарженні рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Митного кодексу Укарїни (далі - МК України) (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відтак, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів наголошує на тому, що ст.53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних)товарівна території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Разом з тим, вказані повідомлення про витребування додаткових документів у декларанта не містять будь-яких зазначень щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та неточностей.

Вказане у них формулювання митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів не свідчить та не може свідчити про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей. Посилання та конкретні розбіжності у документах у повідомленнях є відсутніми.

Отже, за наведених обставин митний орган не мав жодних правових підстав для зобов`язання декларанта надавати додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст .57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Відповідно до ч .5 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

З огляду на викладене, оскаржувані рішення не містять жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.55 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р.).

Отже, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено.

Також відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин купівлі-продажу відповідних товарів за контрактом, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.

З огляду на викладене, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Проте, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім цього, згідно з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товару підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Щодо таких доводів, Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 у справі №260/718/19; 27.04.2020 у справі №140/804/19).

Відтак колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що покликання відповідача на інші митні декларації з інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, жодним чином не спростовують інформації, зазначеної в поданих до митного оформлення документах, досліджених в межах даної адміністративної справи.

Враховуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що позивачем надано митному органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 380/20074/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 11 липня 2022 року