Постанова

від 24.03.2022 по справі 460/2942/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/2942/21 пров. № А/857/20542/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТОТРАК» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТОТРАК», 08.04.2021 звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2020/00808; - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 № UA204020/2020/000173/2.

Обґрунтовує позов тим, що з метою митного оформлення ввезених товарів, за умовами укладеного контракту на поставку автомобільних запчастин, позивачем подано до митного органу митну декларацію. Вказував, що разом з такою митною декларацією надав усі документи і виконав всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару. Тому, вважає протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості за резервним методом, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими позивачу відмовлено у митному оформленні товару, що ввозиться.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року позов задоволено повністю.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що у відповідності до положень ст. 54 Митного кодексу України, контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та виявлені окремі розбіжності або неточності. Оскільки, декларантом не було надано повного переліку додаткових документів, витребуваних відповідачем, документи, надані декларантом на підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у митного органу відсутні підстави для визнання митної вартості оцінюваних товарів, заявленої декларантом за основним методом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ОТОТРАК» укладено контракт на поставку автомобільних частин з заводом виробника - Qingdao Zhongjia Cargo Control CO., LTD.

Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛЕР-А 12.10.2020, уповноваженим позивачем на декларування товарів, подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію № UA204020/2020/029710, якою заявлено до митного оформлення товари:

- товар № 1 частини причепів вантажного автомобіля: алюмінієва дошка фіксування вантажу, довжина 2400-2700мм, профіль 125х30мм, арт.11-147-001 PST - 560шт, бічна засувка борта, арт.11-214-018PST 200шт, бічна засувка борта, арт.11-425-006PST - 200шт, бічна засувка борта, арт.11-425-007PST - 200шт, деталь причепа з нержавіючої сталі, арт.11-425-011PST - 200шт, металева буферна вантажна трубка, діаметр 42мм, довжина 2350-2720мм, з пластиковою накладкою опори 65х103мм, арт.31-214-002PST - 600шт;

- товар № 2 ланцюг проти ковзання розмір: 315/80х22.5, арт.10-242-002PST - 800шт, місць - 134 44/134, 1/TEMU2771390/221/2; товар № 3 замки для транспортних засобів: замок круглого типу чорне порошкове покриття, арт. 11-017-010PST - 300шт, замок дверей контейнера довжина 210мм-420мм, ширина 38мм, поверхня: чорне порошкове покриття арт.31-416-001PST - 200шт, Замок з нержавіючої сталі, арт.31-416-001PST - 200шт.

Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З метою підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Поліській митниці Держмитслужби документи, серед яких: контракт № EB20J038 від 24.06.2020; Додаток (специфікація) № 1 від 24.06.2020; платіжне доручення SWIFT від 30.06.2020; платіжне доручення SWIFT від 21.08.2020; інвойс № EB20J038 від 24.08.2020 з перекладом на українську мову; товарно-транспортну накладну CMR № 381352; пакувальний лист від 24.08.2020 з перекладом на українську мову; прайс-листи від 26.06.2020 до 31.10.2020; проформа інвойс від 24.07.2020; коносамент № МЕ0820082419; сертифікат походження товару № 203700ВО; митна декларація країни відправлення № 425820200000662532; лист від 13.10.2020 № 1310/1; договір доручення № 19/12/19 щодо надання послуг декларування товарів від 19.12.2019; договір № LO9420 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.04.2020; рахунок-фактура № LS-4310407 від 05.10.2020; лист від 12.10.2020 № 34454; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.10.2020; висновок експерта № 12102020 від 12.10.2020.

За результатами розгляду поданої митної декларації від 12.10.2020 № UA204020/2020/029710 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2020/00808.

Відповідно до змісту цієї картки відмови, митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідач, не погоджуючись із задекларованою позивачем митною вартістю товарів, 13.10.2020 здійснив її коригування за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, з прийняттям відповідного рішення про коригування митної вартості товарів UA204020/2020/000173/2.

У цьому рішенні вказано про те, що митна вартість імпортованих товарів № 1, 2 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з: у відповідності до пункту 2.4 контракту від 24.06.2020 № ЕВ20J038 (далі - Контракт) продавець зобов`язаний надати покупцю серед іншого сертифікат про походження товару, однак такий до митного оформлення не надано; відповідно до пункту 3.1. Контракту оплата проводиться двома етапами: 30% передоплати, а решта 70% сплачується при отриманні копії коносаменту після відвантаження. Водночас копія коносаменту датовано 25.08.2020, в той же час до митного оформлення надано платіжний документ банку про оплату від 21.08.2020, що суперечить умовам Контракту. Разом з тим, надані банківські платіжні документи від 21.08.2020 № 37 та від 30.06.2020 № 26 не містять реквізитів підпису уповноваженої особи банку та печатки банку; до митного оформлення надано договір про транспортно-експедиційне обслуговування між ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «ОТОТРАК». Також надано рахунок від 05.10.2020 № LS-4310407, виставлений ТОВ «Ламан Шипінг» та довідку від цього ж підприємства про витрати на транспортування товару. Поряд з тим, до митного оформлення надано морський коносамент від SHENZHEN MAKEASY INT' L LOGISTICS CO., LTD, що не кореспондується з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг», а отже вказує на ще одного учасника з перевезення товару. При цьому, до митного оформлення не надано документів (договорів на перевезення, рахунків, тощо) виставлені безпосереднім перевізником для експедитора. Окрім того, митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів Товар № 1 - МД від 11.08.2020 № UA100060/2020/328829 - 4,07 USD/кг; Товар № 2 - МД від 22.09.2020 № UA500110/2020/11646 - 2,34 USD/кг.

Не погоджуючись з зазначеною карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Поліська митниця Держмитслужби, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: виписки з бухгалтерської документації продавця, договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, банківські платіжні документи завірені установою банку, сертифікат про походження товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем повідомлено митний орган, що додаткові документи надаватись не будуть.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребунню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що з метою підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Поліській митниці Держмитслужби документи, зокрема: контракт № EB20J038 від 24.06.2020; Додаток (специфікація) № 1 від 24.06.2020; платіжне доручення SWIFT від 30.06.2020; платіжне доручення SWIFT від 21.08.2020; інвойс № EB20J038 від 24.08.2020 з перекладом на українську мову; товарно-транспортну накладну CMR № 381352; пакувальний лист від 24.08.2020 з перекладом на українську мову; прайс-листи від 26.06.2020 до 31.10.2020; проформа інвойс від 24.07.2020; коносамент № МЕ0820082419; сертифікат походження товару № 203700ВО; митна декларація країни відправлення № 425820200000662532; лист від 13.10.2020 № 1310/1; договір доручення № 19/12/19 щодо надання послуг декларування товарів від 19.12.2019; договір № LO9420 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.04.2020; рахунок-фактура № LS-4310407 від 05.10.2020; лист від 12.10.2020 № 34454; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.10.2020; висновок експерта № 12102020 від 12.10.2020.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані документи, погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Так, зокрема, проаналізувавши надані декларантом документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до митного оформлення надано повідомлення від банку про переказ коштів в системі SWIFT від 30.06.2020 № 26 на суму 8584,50 USD та від 21.08.2020 № 37 на суму 20030,50 USD, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Тобто, позивачем здійснено 100% оплату партії поставленого товару, згідно Контракту № ЕВ20J038 від 24.06.2020 на загальну суму 28615USD відповідно до специфікації № 1 до цього контракту.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання митного органу, що відповідно до пункту 3.1. Контракту, оплата проводиться двома етапами: 30% передоплати, а решта 70% сплачується при отриманні копії коносаменту після відвантаження, водночас копія коносаменту датовано 25.08.2020, в той же час до митного оформлення надано платіжний документ банку про оплату від 21.08.2020. Оскільки, вказані обставини жодним чином не впливають на митне оформлення товару, зокрема на розмір митних платежів, які повинен сплатити декларант.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що залучення позивачем ТОВ «ЛАМАН Шипінг», з яким ТОВ «ОТОТРАК» укладено договір № LO9420 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.04.2020, відповідно до якого експедитор організував та здійснив перевезення вантажу по маршруту порт Qindao (Китай) - Odessa (Україна), за що йому були сплачені кошти в сумі 41313,60 грн, не впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо покликання митного органу, що він володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, то на думку суду апеляційної інстанції, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару для позивача, від рівня митної вартості аналогічного товару, який імпортується іншими особами, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають скасуванню.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Апеляційна скарга Поліської митниці Держмитслужби не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 460/2942/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш