Рішення

від 11.01.2022 по справі 205/6618/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

12.01.2022 Єдиний унікальний номер 205/6618/21

Провадження № 2/205/973/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ідеал» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська позов до відповідача ТОВ «Авто-Ідеал» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, який надійшов до суду 03 серпня 2021 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2021 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2022 року було вирішено питання про розгляд справи в заочному порядку.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що 18 листопада 2020 року вона уклала з відповідачем договір № 150 про надання послуг купівлі та доставки б/в автомобіля з Європи, за умовами якого відповідач зобов`язався придбати автомобіль, який був у використанні в Європі. Вартість доставки склала 600 євро. На виконання умов договору № 150 та додаткової угоди від 18 листопада 2020 року позивач перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 73 621 гривні 50 коп. Відповідно до умов договору позивач мала сплатити відповідачеві залишок коштів у повному розмірі після розмитнення автомобіля, проте, перерахування коштів не відбулося, оскільки ТОВ «Авто-Ідеал» не надав підтвердження розмитнення автомобіля та почав вимагати сплатити суму, яка перевищувала обумовлену договором. Станом на теперішній час доставку автомобіля відповідачем здійснено не було, умови договору не виконано. 23 березня 2021 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено вимогу, яку відповідачем отримано не було, від виконання зобов`язань ТОВ «Авто-Ідеал» ухиляється, грошові кошти повернути відмовляється. Продовжувати договірні відносини з відповідачем позивач не бажає, просила суд визнати недійсним договір, стягнути з відповідача на свою користь кошти, сплачені за договором, у розмірі 73 621 гривні 50 коп., штраф у розмірі 20 000 гривень, судові витрати по справі стягнути з відповідача. Представник позивача у своїй заяві до суду просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ТОВ «Авто-Ідеал» про час та дату судового розгляду повідомлений в порядку ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки представника судові не повідомив, відзив на позов не надав. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 листопада 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Авто-Ідеал» укладено договір № 150 про надання послуг купівлі та доставки б/в автомобіля з Європи, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується знайти і доставити автомобіль згідно з вимогами замовника, підготувати необхідний пакет документів, необхідних для розмитнення автомобіля на території України і передати автомобіль замовникові на території України, та усі супровідні документи на транспортний засіб після повного розрахунку за транспортний засіб, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця у розмірі 600 євро (а.с. 7-9).

18 листопада 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Авто-Ідеал» було укладено додаткову угоду № 150/А до договору № 150 від 18 листопада 2020 року про надання послуг купівлі б/в автомобіля з Європи, відповідно до умов якого замовник обрала автомобіль вартістю 4 350 доларів США, у вартість якого входить вартість послуг виконавця та вартість митних послуг. Строк виконання становить 5 робочих днів (а.с. 10).

06 листопада 2020 року ОСОБА_1 сплатила 49 000 гривень на рахунок Казначейства України за митне оформлення (а.с. 11).

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 сплатила 4 521 гривню на рахунок Київської міської митниці за митне оформлення (а.с. 11).

Листом від 23 березня 2021 року позивач звернулася до відповідача з вимогою повернути сплачених нею грошових коштів у розмірі 73 521 гривні (а.с.12-13), яку відповідачем залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсності.

За приписами ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Отже, наслідком визнання недійсності правочину повинно бути повернення сторін за договором у попереднє становище, а саме повернення у власність ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 73 521 гривні, які, як стверджує позивач, були нею сплачені на рахунок відповідача.

До матеріалів справи стороною позивача додано квитанції про сплату 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 на користь Казначейства України грошових коштів у розмірі 49 000 гривень в якості передоплати за митне оформлення та 25 листопада 2020 року на рахунок Київської державної митниці грошових коштів у розмірі 4 521 гривні за митне оформлення. Також до позовної заяви додано копію квитанції від 16 жовтня 2020 року про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 20 100 гривень 50 коп. без зазначення призначення платежу. При цьому, ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 не є сторонами справи.

Крім цього, платіж на суму 49 000 гривень на користь Казначейства України було здійснено позивачем 06 листопада 2020 року, тобто до укладення спірного договору. Пунктом 2.3 спірного договору визначено, що замовник зобов`язаний провести повний розрахунок із виконавцем після розмитнення автомобіля і до моменту його реєстрації на ім`я замовника.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено належними доказами, що відповідачем отримано від позивача грошові кошти у розмірі 73 521 гривні, а за таких обставин, у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при звернення з даним позовом до суду позивач була звільнена від сплати судового збору, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1-5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 525, 526, ст. ст. 626, 628, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 263-265, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ідеал» (ЄДРПОУ 42914483, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 1-В, 4 поверх, каб. 6) про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя