Рішення

від 16.03.2022 по справі 603/765/21

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/765/21

Провадження №2/603/59/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2022 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І.М.

секретаря судового засідання - Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: Монастириська міська рада

предмет позову: визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за нею права власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,41 га, з якої: земельна ділянка розміром 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельна ділянка розміром 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно.

Вказану спадщину згідно заповіту фактично прийняла її дочка - ОСОБА_4 , проте при оформленні права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та на земельну ділянку в неї виникли складнощі пов`язані з відсутністю правовстановлюючих документів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

11.08.2018 року ОСОБА_4 склала заповіт у відповідності до якого на випадок її смерті все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_1

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 звернулася до Кременецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття вищевказаного спадкового майна, проте оформити спадкові права та видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

04.01.2022 року ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Недоліки, вказані в ухвалі Монастириського районного суду Тернопільської області від 04.01.2022 року позивачем усунені частково.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

14.02.2022 року ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області проведення підготовчого судового засідання відкладено та замінено первісного відповідача - Швейківську сільську раду на належного відповідача - Монастириську міську раду.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач вважає, що саме вона - ОСОБА_1 повинна успадковувати за померлою спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї мами - ОСОБА_4 , спадщину належним чином прийняла та фактично вступила в управління та користування спадковим майном.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в підготовче засідання не з`явилися, проте позивач направила до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі сторін, позовні вимоги підтримує повністю просить їх задовольнити.

Відповідач - представник Монастириської міської ради в підготовче засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи де вказав, що з обставинами викладеними в позові Монастириська міська рада погоджується, позов визнає та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років в с.Швейків Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , зроблений запис №9.

Ще за життя померлій належали:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №178 від 16.03.2017 року;

- земельна ділянка загальною площею 0,41 га, з якої: земельна ділянка розміром 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельна ділянка розміром 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією виписки з рішенням №30 двадцять другого скликання шостої сесії Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 18.12.1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування громадянам сільської ради народних депутатів».

Згідно складеного 21.05.1998 року ОСОБА_3 в с.Швейків Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №29 та посвідченого секретарем виконкому Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, остання на випадок своєї смерті заповіла житловий будинок з надвірними будівлями належний їй на праві особистої власності і майно, що в ньому знаходиться, який розташований в селі Швейків Монастириського району Тернопільської області - ОСОБА_4 .

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років в м.Кременець Тернопільської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №105.

Ще за життя померлій належало вищевказане спадкове майно, яке ОСОБА_4 фактично прийняла після смерті ОСОБА_3 .

Згідно складеного 21.05.1998 року ОСОБА_3 в с.Швейків Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №29 та посвідченого секретарем виконкому Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, остання на випадок своєї смерті заповіла житловий будинок з надвірними будівлями належний їй на праві особистої власності і майно, що в ньому знаходиться, який розташований в селі Швейків Монастириського району Тернопільської області - ОСОБА_4 .

Згідно складеного 11.08.2018 року ОСОБА_4 в м.Кременець Кременецького району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №103 та посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області, остання на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також усе те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право - ОСОБА_1 .

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_4 фактично прийняла ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом та яка вчасно звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини про що свідчить копія спадкової справи №204/2019 початої 13.09.2019 року.

Проте, судом встановлено, що державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В.П., листом від 12.09.2020 року №01-16 відмовлено ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Із заяви ОСОБА_5 від 13.09.2019 року, яка міститься в копії спадкової справи №204/2019 встановлено, що останній від отримання належної йому обов`язкової частки в спадщині відмовився та не заперечує, щоб спадщину було оформлено згідно з волею заповідача.

В зв`язку з відсутністю вищевказаних оригіналів правовстановлюючих документів та відсутністю реєстраційних документів на право власності, ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вищевказане спадкове майно.

V. Джерела права й акти їх застосування.

Визначаючись із заявленою вимогою щодо права позивача ОСОБА_1 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує наступне.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Як було встановлено в судовому засіданні власником спадкового майна (спадкодавцем), що підлягає спадкуванню є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і якою було 11.08.2018 року складено заповіт на вищевказане спадкове майно.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Беручи до уваги вищевказані факти щодо спадкування спадкового майна в поєднанні з процесуальними нормами законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадкового майна, яке належало ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність правовстановлюючих документів, позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, що підтверджується відмовою державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В.П. у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України по справі №6-137цс13 визначено, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. З 1966 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадян права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року), будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, реєстрації не підлягали.

Згідно технічного паспорта, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , був побудований в 1956 році.

Згідно п.43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року №553), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

З листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючі документи відсутні, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Так, судом було встановлено, що попереднім власником житлового будинку з надвірними будівлями була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені нею в позовній заяві щодо спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, а отже, позивач ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за заповітом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на землю, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.10.2020 року №518/02-31.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад (у редакції чинній на момент подачі позову).

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_3 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43 (далі - Інструкція №43).

Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 у власність та користування, затвердження акту про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акту затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акту, яким би регулювалися ці правовідносини.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01.01.2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х «Прикінцевих положень ЗК України» 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 120 ЗК України у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення. У випадках, визначених частинами першою - третьою цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

VІ. Висновки за результатами розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , приймаючи спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями набула право на спадкування усіх його прав та обов`язків, що належали останній, включно з переходом прав на земельні ділянки, тому захищаючи охоронювані законом права позивача, таке право власності в порядку спадкування слід визнати за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 6, 67, 23 ЗК України (в ред. 1990 року), ст. 12, 81, 120, 125, 152 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Швейківської сільської ради, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,41 га, з якої: земельна ділянка розміром 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельна ділянка розміром 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2022 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Кучмій Микола Ярославович, (РНОКПП НОМЕР_4 , Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1025456 від 21.12.2021 року), який знаходиться за адресою: АО «Захист права» вул.За Рудкою №33 м.Тернопіль.

Відповідач: Монастириська міська рада, (Код ЄДРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження відповідача: вул.Шевченка №19 м.Монастириська Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян