Постанова

від 20.02.2022 по справі 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 року м.Дніпро Справа № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кузнецова В.О., Білецької Л.М.

cекретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства економіки України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 (суддя Сушко Л.М.)

у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11

Кредитори:

1. ДП "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України, с. Таврія Веселівського району Запорізької області

2. Мелітопольський районний центр зайнятості, м. Мелітополь Запорізької області

3. Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, м. Запоріжжя,

4. Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольгаз" м. Мелітополь Запорізької області

5. Комунальне підприємство "Облводоканал" ,м. Запоріжжя

6. Головне управлінням ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

7.Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротіс Плюс", с. Степанівка Перша, Приазовський район, Запорізька область

8.Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина-2004", с. Лазурне Мелітопольського району Запорізької області

9. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя

10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультиком-Холдинг", смт. Якимівка Запорізької області

11.Товариство з обмеженою відповідальністю "АПО Фрунзе", с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області

12. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

13.Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

Банкрут - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" (72373, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Лазурне, вул. Студентська, 21, код ЄДРПОУ 00489797)

Банківські установи, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Запоріжжя, Мелітопольське відділення Ощадбанку України, м. Мелітополь Запорізької області, Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Мелітополі", Головне управління державного казначейства у Запорізькій області, м. Запоріжжя

Керуючий санацією - Забродін О.М. (69037, м. Запоріжжя, а/с 3343)

Учасники провадження:

1. Міністерство економіки України, м. Київ - орган, уповноважений управляти майном боржника

2. Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - державний орган з питань банкрутства

3. Прокуратура Запорізької області

4. Мелітопольська районна рада Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь

5. Полянівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, с. Полянівка, Мелітопольський район, Запорізька область

6. Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у задоволенні клопотань Семенівської сільської ради та Мелітопольської районної ради про звільнення арбітражного керуючого Забродіна О.М. від виконання повноважень керуючого санацією Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" відмовлено.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Забродіна О.М. про нарахування і виплату основної грошової винагороди у період з 01.08.2018. по 10.09.2020. у розмірі 216 175,81 грн. та звіт про здійснення та відшкодування витрат під час виконання повноважень керуючого санацією Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" у період з 01.08.2018. по 10.09.2020 у розмірі 30 604,75 грн.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Забродіна О.М. про нарахування і виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого санацією Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" у період з 11.09.2020 по 27.01.2021. у розмірі 47 225,80 грн.

Клопотання Південного-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Запорізької обласної прокуратури та Семенівської сільської ради про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" закрито.

Керуючому санацією Забродіну Олексію Михайловичу продовжувати виконувати повноваження керівника Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" до призначення керівника (органів управління) в установленому порядку.

Не погодившись з вказаною ухвалою Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021, справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що судом безпідставно застосовано п. 2 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації», як підставу для закриття провадження у справі.

За твердженням скаржника, є неможливим закриття провадження у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне» без відповідного рішення комітету кредиторів відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зауважує, що судом безпідставно застосовано п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Апелянт стверджує про порушення ст. 236 ГПК України та неврахування судової практики у подібних правовідносинах.

Крім того, вказує на безпідставність задоволення клопотань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Запорізької обласної прокуратури та Семенівської сільської ради.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Чус О.В., суддів: Кузнецова В.О., Білецької Л.М.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями у зв`язку з тим, що до спеціалізації судді Чус О.В. не віднесено розгляд справ про банкрутство, справу№25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Білецької Л.М.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями та у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження та призначення дати судового засідання у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11, визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 03.06.2021р. о 14 год. 00 хв.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями та у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Білецької, у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11, визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Білецької Л.М.

Від представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2021 судове засідання у справі, призначене на 03.06.2021 на 14:00 год. ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

24.05.2021 року до Центрального апеляційного господарського суду від Запорізької обласної прокуратури надійшов відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

26.05.2021 року до Центрального апеляційного господарського суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло клопотання про здійснення перейменування учасника у справі, в якому просить здійснити перейменування Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерства економіки України.

Враховуючи те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» від 21.05.2021 № 504 здійснено перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України, апеляційний суд враховує ці обставини при подальшому розгляді справи.

03.06.2021 року до Центрального апеляційного господарського суду від керуючого санацією Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне» Забродіна О.М. надійшов відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

У судовому засіданні 03.06.2021 колегія суддів оголосила перерву в судове засідання на 01.07.2021 о 16:30 год., судове засідання погоджено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Міністерства економіки України з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 01.07.2021 р. о 16:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2021 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 до розгляду Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №1-24-7-5/297-06-7817.

Міністерством економіки України до суду подано клопотання про поновлення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначає, що 18.11.2021 Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду винесено постанову у справі №1-24-7-5/297-06-7817.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11, розгляд апеляційної скарги призначити в судове засідання на 21.02.2022 о 15:30 год.

Від представника Міністерства економіки України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 ухвалено судове засідання у справі, призначене на 21.02.2022 о 15:30 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Міністерства економіки України з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

18.02.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від Відділу банкрутства Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли пояснення на виконання ухвали від 12.01.2022, в яких зазначає про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Від представника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 ухвалено судове засідання у справі, призначене на 21.02.2022 о 15:30 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Судове засідання 21.02.2022 проводилося за участю представника апелянта, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/); представника арбітражного керуючого та представника Запорізької обласної прокуратури, які приймали участь в судовому засіданні в залі суду.

21.02.2022 представник кредитора Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", який повинен був приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, не зміг вийти на зв`язок з Центральним апеляційним господарським судом, що зафіксувала комісія у складі керівника апарату суду Нурулаєвої Ганни (голова), членів комісії: головного спеціаліста відділу забезпечення судового процесу, інформаційних технологій та технічного захисту Гусєва Сергія , секретаря судового засідання Кандиби Наталії у відповідному Акті «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції» від 21.02.2022.

Інші учасники справи №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне», будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.02.2022 не з`явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористалися.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників кредиторів 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,13 та учасників провадження 2,4,5,6 зазначених у вступній частині цієї постанови.

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.

Представник апелянта у судовому засіданні 21.02.2022 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області. Представник арбітражного керуючого та представник прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечували, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, просили суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин місцевим господарським судом, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено Забродіна О.М .

Ухвалою від 29.05.2008 введено процедуру санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне".

З метою відновлення платоспроможності боржника строк процедури санації господарським судом неодноразово продовжувався за клопотанням комітету кредиторів.

З матеріалів справи також вбачається, що до боржника - Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" було неодноразово застосований перехід від процедур санації до ліквідації, та від ліквідації до санації.

Боржник є державним підприємством із 100% часткою державної власності та має в користуванні та володінні земельну ділянку площею 3071,1 га на праві акту на постійне користуванню земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року клопотання комітету кредиторів (вх. № 08-08/3225/18 від 15.02.2018, вх. № 08-08/5261/18 від 16.03.2018) задоволено. Припинено процедуру ліквідації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне". Припинено повноваження ліквідатора Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" Забродіна Олексія Михайловича . Введено процедуру санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" строком на п`ятнадцять місяців. Призначено керуючим санацією Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду повідомлення про введення процедури санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне".

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.06.2019 у справі звіт керуючого санації (вх. № 08-08/10954/19 від 27.05.2019) про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат затверджено. Клопотання комітету кредиторів (вх. № 08-08/10929/19 від 27.05.2019) про перехід до ліквідаційної процедури задоволено. Припинено процедуру санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" та повноваження керуючого санації Забродіна О.М. Визнано Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про заміну найменування учасника провадження у справі - задоволено. Змінено назву учасника провадження з Міністерства аграрної політики та продовольства України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та апеляційну скаргу Мелітопольської районної ради Запорізької області - задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 14.06.2019 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 - скасовано. Справу №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 направлено до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 18.12.2019 справу №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" (72373, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Лазурне, вул. Студентська, 21, код ЄДРПОУ 00489797) суддею Сушко Л.М. прийнято до свого провадження. Присвоєно справі номер провадження 29/50/12-21/36/15-14/36/19. Призначено засідання суду на 16.01.2020. о 10-30. Запропоновано комітету кредиторів, учасникам провадження у справі про банкрутство - надати пропозиції щодо подальшого руху справи про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне", враховуючи висновки викладені в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019.

В той же час, 08.10.2019 року зборами комітету кредиторів ДП "СП "Лазурне" прийнято рішення задовольнити заяву ТОВ "Агрофірма "АРІК" про участь інвестором у справі про банкрутство ДП "СП "Лазурне", схвалити план санації. План санації з документами був поданий до Міністерства.

Керуючим санацією наданий протокол засідання комітету кредиторів Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" з якого вбачається, що до керуючого санацією Забродіна О.М. звернулося ТОВ "Агрофірма "АРІК" з заявою про участь у справі у якості інвестора. На зборах представник ТОВ "Агрофірма "АРІК" Прохоров Р.С. пояснив, що підприємство має великий досвід у провадженні господарської діяльності в галузі сільського господарства, відповідні ресурси для цього та бажання прийняти участь у процедурі санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" та виступити інвестором.

Заслухавши керуючого санацією та представника ТОВ "Агрофірма "АРІК", комітетом кредиторів було прийнято рішення задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АРІК" про участь у справі про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" в якості інвестора. Схвалити план санації, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АРІК".

09.10.2019 схвалений комітетом кредиторів боржника план санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" був направлений для розгляду та погодження до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

24.02.2020 року листом №2142-10/11783-07 Міністерством план санації повернуто на доопрацювання (лист наявний в матеріалах справи).

06.03.2020 року доопрацюваний план санації розглянуто зборами кредиторів ДП "СП "Лазурне", та прийнято рішення задовольнити заяву ТОВ "Агрофірма "АРІК" про участь інвестором у справі про банкрутство ДП "СП "Лазурне", схвалити план санації ДП "СП "Лазурне". План санації з документами був поданий до Міністерства.

14.04.2020 листом №2142-10/24671-07 Міністерство надало свої зауваження та повернуло план санації на доопрацювання.

07.05.2020 року доопрацюваний план санації розглянуто зборами кредиторів ДП "СП "Лазурне" та прийнято рішення задовольнити заяву ТОВ "Агрофірма "АРІК" про участь інвестором у справі про банкрутство ДП "СП "Лазурне", схвалити план санації ДП "СП "Лазурне".

07.05.2020 року керуючим санацією підготовлено заяву про погодження плану санації, та пакет документів, які були передані представнику інвестора - Прохорову Р.С. для подання до Міністерства.

07.10.2020 року керуючим санацією направлено повторно заяву №02-01/01 від 07.10.2020 року про погодження плану санації в редакції від 07.05.2020 року з додатками.

Таким чином, керуючим санацією не подано до господарському суду розробленого та схваленого органом управління майном плану санації у зв`язку з тим, що подані до органу управління плани санації непогоджені Міністерством, що в свою чергу прямо унеможливлює подання суду такий план санації для його затвердження.

16.01.2020 року ухвалою Господарського суду Запорізької області в якості учасника провадження у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство ДП "СП "Лазурне" залучено Семенівську сільську раду Мелітопольського району Запорізької області.

02.02.2020 року Семенівською сільською радою направлено керуючому санацією лист №0159 від 30.01.2020 року про надання плану санації.

24.02.2020 року листом №2142-10/11783-07 Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повернуто план санації ДП "СП "Лазурне" на доопрацювання.

26.02.2020 року листом №02-01/01 керуючим санацією повідомлено Семенівську сільську раду, про повернення Міністерством на доопрацювання плану санації в редакції від 08.10.2019, та у зв`язку з відсутністю станом на 26.02.2020 року доопрацьованого відповідно до зауважень Міністерства проекту плану санації, неактуальний план санації в редакції від 08.10.2019 року сільській раді не направлявся.

В той же час, 27.02.2020 року керуючим санацією ДП "СП "Лазурне" направлено кредиторам боржника, учасникам провадження в тому числі Семенівській сільській раді, запрошення №02-01/01 про участь у зборах кредиторів на 06.03.2020 року, на яких розглядався план санації ДП "СП "Лазурне".

01.04.2020 до Господарського суду Запорізької області від Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов лист №07.1-01-65/1045 у якому державний орган з питань банкрутства просить суд розглянути питання про закриття провадження у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" на підставі абз. 1 ч. 2 розділу 3 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягає приватизації".

29.04.2020 року керуючим санацією ДП "СП "Лазурне" направлено кредиторам боржника, учасникам провадження в тому числі Семенівській сільській раді, запрошення №02-01/01 про участь у зборах кредиторів на 07.05.2020 року, на яких розглядався план санації ДП "СП "Лазурне".

Втім, ані 06.03.2020 року, ані 07.05.2020 року Семенівська сільська рада в зборах кредиторів ДП "СП "Лазурне" участь не прийняла. Повторних запитів Семенівська сільська рада керуючому санацією не надсилала.

Разом з тим, 28.10.2020 року листом №02-01/01 від 28.10.2020 року керуючим санацією направлено Семенівській сільській раді план санації в редакції від 07.05.2020 року, який на сьогодні розглядається Міністерством.

29.12.2020 та 21.01.2021 до господарського суду Запорізької області від Запорізької обласної прокуратури та Семенівської сільської ради надійшли клопотання про закриття провадження у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне".

09.02.2021 до суду від керуючого санацією надійшов протокол зборів комітету кредиторів Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" від 27.01.2021 на яких, зокрема виступив представник ТОВ "Агротіс Плюс" Яценко Д.В., який зазначив, що у даній справі відсутній інвестор, оскільки у зв`язку з тривалим непогодженням органом управління плану санації, ТОВ "Агрофірма "АРІК" відмовився від участі у справі у якості інвестора, відсутній план санації, а отже і неможливо прийняти рішення з поставлених на вирішення комітету кредиторів питань.

Розглянувши клопотання Південного-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Запорізької обласної прокуратури та Семенівської сільської ради про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи факт того, що частка державної власності у статутному капіталі боржника складає 100%, чинне законодавства унеможливлює застосування до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" судової процедури санації та процедури ліквідації крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України" "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять рішення власника боржника про ліквідацію останнього, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотань Південного-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Запорізької обласної прокуратури та Семенівської сільської ради та закриття провадження у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року, далі - Закон) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Оскільки справа №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" перебуває на стадії санації, подальший її розгляд здійснюється за нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 щодо закриття провадження у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне", про що свідчать доводи його апеляційної скарги, та просить суд скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Водночас, слід зауважити, що процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство, мають строковий характер.

Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Частиною першою статті 7 Закону про банкрутство встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону про банкрутство господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виносить ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців. За вмотивованим клопотанням керівника санації чи комітету кредиторів цей строк може бути продовжено господарським судом, але не більше ніж на дванадцять місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що у даній справі процедура санації триває з 2008 року (більше 12 років, з урахуванням переходів від процедур санації до ліквідації, та від ліквідації до санації), що значно виходить за межі встановлені Законом про банкрутство строку для виконання плану санації та відновлення платоспроможності боржника через застосування процедури санації.

20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України" "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Боржник є державним підприємством із 100% часткою державної власності.

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2021 зупинялося апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 до розгляду Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №1-24-7-5/297-06-7817.

18.11.2021 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 прийняв постанову, в якій дійшов наступних висновків (п. 9.11.-9.19 Постанови).

Положеннями частини 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ запроваджений порядок подальшого здійснення провадження у справах про банкрутство за правилами КУзПБ незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, відповідно до статті 6 цього Кодексу законодавець не передбачив застосування у справі про банкрутство будь-яких інших процедур, окрім процедур розпорядження майном, санації боржника та ліквідації, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачав окрім наведених процедур також і процедуру (можливість) укладення мирової угоди.

Щодо передбачених КУзПБ процедур, то відповідно до його преамбули цим нормативним актом встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення про щодо наступної процедури - санації або ліквідації (частина перша статті 44).

Відповідно до частини першої статті 49 цього Кодексу у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Частиною третьою цієї статті КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що:

- факт перебування боржника-Державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або КУзПБ було застосовано цю процедуру;

- обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення);

- заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації;

в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших - після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до Державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).

Отже, хоча норми пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ та пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 КУзПБ).

Аналогічної правової позиції, щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - Державних підприємств, наведена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.

У цьому висновку Суд також враховує сталу судову практику з відповідними висновками та правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 05.11.2019 у справі № 910/3704/13, від 12.12.2019 у справі № 923/382/14, від 19.12.2019 у справі № 50/155, від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, від якої Суд не вбачає підстав відступати.

Між тим, на відміну від справ про банкрутство Державних підприємств, що перебували в процедурі розпорядження майном, у учасників проваджень у справах про банкрутство Державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом, виникає неоднозначне розуміння щодо застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону № 145-ІХ, оскільки у цьому пункті відсутнє окреме застереження щодо правил його застосування за темпоральною ознакою - у справах про банкрутство, у яких на час набрання Законом № 145-ІХ вже були застосовані процедури санації та ліквідації.

Так, незважаючи на можливість закриття провадження у справі у судовій процедурі розпорядження майном із застосуванням пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ (пункти 9.12, 9.13) ці норми, між тим, не містять ні прямої вказівки, ні передбачають можливості (як для процедури розпорядження майном у сукупності із застосуванням інших норм: статті 90, 96 КУзПБ, стаття 231 ГПК України тощо) закрити провадження у справах про банкрутство Державних підприємств, у яких, на момент набрання чинності Законом № 145-ІХ, тривають вже запроваджені судові процедури санації чи ліквідації.

А тому в питанні тлумачення та застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону у справах про банкрутство Державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом № 145-ІХ, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини одинадцятої статті 11 ГПК України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Консультативна рада європейських судів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень наголосила на тому, що судді повинні послідовно застосовувати закон.

На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).

Отже, зміст пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ потребує тлумачення у справах про банкрутство Державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом, таким чином, щоб результат застосування вказаних норм відповідав засадам розумності та справедливості та узгоджувався з принципом верховенства права з урахуванням всіх його складників.

Для досягнення такого тлумачення Суд, передусім, покладається на визначений у КУзПБ порядок запровадження кожної із передбачених у справі про банкрутство процедур, їх зміст та мету, а також правила переходу від однієї процедури до наступної.

Так, відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.

Зокрема, процедура судової санації запроваджується для превенції банкрутства та ліквідації боржника, його фінансового оздоровлення, а також задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація боргів, реорганізація юридичної особи тощо) (частина перша статті 50 КУзПБ).

Ліквідаційна процедура спрямована, в першу чергу, на задоволення вимог кредиторів та виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Судові процедури застосовуються у справах про банкрутство шляхом прийняття судових рішень, з моменту набрання чинності яких, законодавець надає учасникам справи комплекс прав і обов`язків та запроваджує відповідні наслідки.

При цьому, якщо КУзПБ допускає перехід від однієї до іншої (наступної за цим Кодексом) процедури (від процедури розпорядження майном до санації та/або ліквідації, від санації до ліквідації, статті 49, 57 КУзПБ тощо), то можливість повернення до попередньої процедури банкрутства, окрім як шляхом скасування у встановленому законом (ГПК України) порядку судового рішення про відкриття відповідної судової процедури у справі про банкрутство, правила КУзПБ не містить.

Щодо судового рішення про застосування судової процедури у справі про банкрутство, що набрало чинності, в контексті застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ Суд зазначає про таке.

За правилами частини третьої статті 3 ГПК України, статті 58 Конституції України не допускається зворотна дія закону в часі.

Це правило застосовується із врахуванням принципу правової визначеності, який закріплений також і в статті 18 ГПК України, відповідно до частини першої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Принцип правової визначеності, серед іншого (пункт 9.15) передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися; та який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Таким чином, вжиту законодавцем в нормі пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ лінгвістичну конструкцію "не застосовуються" щодо судових процедур санації та ліквідації, що передбачає обмеження на їх застосування у подальшому (тобто, коли їх ще не було застосовано), між тим не можна ототожнювати з "закриттям провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку на припинення чинних процедур санації та ліквідації і з закриттям провадження у тих справах про банкрутство Державних підприємствах, щодо яких відповідні процедури вже були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на викладене, Суд, формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та неоднозначних для їх застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ за темпоральною ознакою, доходить висновку, що на боржників - Державних підприємств, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом № 145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в пункті 9.24 Постанови від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду не знайшов підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25, оскільки у цій справі Суд, погоджуючись із судовим рішенням про закриття провадження у справі про банкрутство, керувався тим, що відповідні мотиви судів полягали у встановленому законодавчому обмеженні в застосуванні процедури ліквідації державного підприємства, виходячи з тих обставин, що строк процедури санації та строк реалізації плану санації боржника закінчився, проект змін до плану санації Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органом уповноваженим управляти майном боржника, погоджено не було, заходів до укладення мирової угоди та закриття провадження у зв`язку з цим, сторонами не вчинено, а подальше провадження у справі про банкрутство № Б-7732/2-25 втрачає юридичну доцільність та унеможливлює досягнення мети банкрутства-відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Слід наголосити, що у справі № Б-7732/2-25 Верховний Судом було прийнято 09.12.2020 постанову, в якій суд касаційної інстанції встановив такі обставини (п. 18-20 Постанови).

Процедура санації боржника триває вже понад 12 років, а відтак, відсутність реальної можливості щодо переходу до інших судових процедур банкрутства порушує принцип розумності строків розгляду справи.

Встановивши, що станом на теперішній час строк процедури санації та строк реалізації плану санації у цій справі закінчився, проект змін до плану санації Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як органом уповноваженим управляти майном боржника, погоджено не було, заходів до укладення мирової угоди та закриття провадження в зв`язку з цим, сторонами не вчинено, суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що подальше провадження справи про банкрутство №Б-7732/2-25 втрачає юридичну доцільність та унеможливлює досягнення мети банкрутства-відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Отже, доводи касаційної скарги щодо передчасності висновку про необхідність закриття провадження у справі № Б-7732/2-25, оскільки відповідну процедуру санації було розпочато до набрання законної сили Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації № 145-IX", а норми даного закону не встановлюють можливість припинення уже застосованої процедури санації та закриття з цих підстав провадження у справі про банкрутство, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що суди, закриваючи провадження у цій справі виходили лише зі встановленої наявності законодавчого обмеження в застосуванні процедури ліквідації державного підприємства, а також з підстав порушення принципу розумності строків розгляду справи.

В свою чергу, апеляційний господарський суд у справі, що розглядається (№ 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11) вважає за необхідне акцентувати увагу на такому.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч.ч. 1-5 ст. 11 ГПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ??належного урядування?? і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ??Рисовський проти України??).

Беручи до уваги, що:

- провадження у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 про банкрутство Харківського обласного Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Лазурне" триває вже понад 12 років (з урахуванням переходів від процедур санації до ліквідації, та від ліквідації до санації);

- в останнє процедура санації була введена Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2018 року;

- сама процедура санації у строки, визначені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону про банкрутство завершена не була;

- комітетом кредиторів та боржником не було укладено мирової угоди;

- чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника,

колегія суддів вважає, що для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом, включені до реєстру згідно з ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство і не можуть бути задоволені понад три роки через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій справі, відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції.

Слід зазначити, що предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності; 2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджено мирову угоду; 6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону; 7) боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами; 8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

"Відсутність предмета спору" в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Отже, процедура санації може завершитися закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, як така, що позбавляє можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство, оскільки за весь час, що тривала процедура санації відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирової угоди, яка була б затверджена господарським судом (близька за змістом правова позиція викладена у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15).

Апеляційний суд звертає увагу, що у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження (правова позиція викладена у постанові верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 923/382/14).

Враховуючи те, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає такої підстави для припинення провадження у справі про банкрутство як відсутність предмета спору, то за встановлених обставин щодо наявності відповідної норми закону, яка унеможливлює продовження здійснення процедури санації боржника та щодо тривалості розгляду цієї справи про банкрутство (понад дванадцять років), враховуючи наявність відповідного висновку Верховного Суду, господарський суд Запорізької області дійшов правильного висновку про необхідність застосування в цьому випадку норм Господарського процесуального кодексу, а саме пункту 2 частини статті 231.

Окрім того, із системного аналізу приписів частини 1 статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" убачається, що у разі неможливості переходу до наступної судової процедури провадження у справі закривається.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим та справедливим прийняття судом першої інстанції рішення про закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до загальних процесуальних норм та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи правові висновки викладені в постанові Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, оскільки у вказаній постанові досліджувалося питання щодо можливості закриття провадження у справах про банкрутство на підставі норм процесуального закону - пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі тривалої неможливості досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство.

Отже, твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції судової практики у подібних правовідносинах свого підтвердження не знайшли та спростовуються наведеним.

Аргументи скаржника про те, що закриття провадження у справі про банкрутство ДП «СП «Лазурне» без відповідного рішення комітету кредиторів відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є неможливим, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються судом з огляду на таке.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу не встановлює жодних додаткових вимог для закриття провадження у справі з мотивів відсутності предмета спору, зокрема згоди комітету кредиторів.

Окрім того, відповідно до статті 16 Закону про банкрутство, ані комітет кредиторів, ані збори кредиторів, не наділені повноваженнями для вирішення питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство з наведених вище підстав (аналогічні правові висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 24-7/210-05-8241).

Необхідно наголосити, що наявність встановленого Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" обмеження застосування до боржника (державного підприємства, частка державної власності в статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків) щодо якого введена судова процедура санації подальшої процедури ліквідації та відсутність упродовж тривалого часу успішного завершення процедури банкрутства боржника щодо якого введено процедуру санації позбавляють можливості реалізації визначених Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 цілей процедури банкрутства.

Тому подальше провадження справи про банкрутство № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 втрачає юридичну доцільність, адже унеможливлює досягнення мети банкрутства - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів

Таким чином, доводи Міністерства економіки України висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника не спростовують, оскільки є такими, що в цілому не нівелюють наявність обставин здійснення процедури санації боржника на протязі тривалого періоду без затвердженого плану санації боржника, в тому числі внаслідок систематичного непогодження плану санації самим Міністерством, як органом уповноваженим управляти майном боржника, відсутності ефективних наслідків діяльності керуючого санацією протягом провадження у справі про банкрутство в процедурі санації для кредиторів та неможливість понад дванадцять років задовольнити вимоги кредиторів через дію мораторію у справі про банкрутство, відмови інвестора від подальшої участі в процедурі санації та відновленні платоспроможності боржника, невжиття сторонами заходів щодо укладення мирової угоди, а також відсутність визначених законом підстав для переходу до інших судових процедур банкрутства.

Такі висновки узгоджуються з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.02.2022 у справі № 50/25-б.

Відтак, наведені у апеляційній скарзі Міністерства економіки України аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді питання щодо закриття провадження у цій справі, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економіки України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.03.2021 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Міністерством економіки України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.03.2022

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.М. Білецька