Рішення

від 13.03.2022 по справі 908/3631/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/1/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2022 Справа № 908/3631/21

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В)

до відповідача: Запорізької районної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", код ЄДРПОУ 26013856 (70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне)

про стягнення суми 22418,24 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з відповідача: Запорізької районної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" суми 22418,24 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період з грудня 2019 по квітень 2020 та з листопада 2020 по квітень 2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3631/21, присвоєний номер провадження 9/1/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(без виклику) учасників справи.

14.03.2022 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Концерн "Міські теплові мережі" у період з грудня 2019 по квітень 2020, з листопада 2020 року по квітень 2021 року відпустив Запорізькій районній дитячо-юнацькій спортивній школі "Колос" теплову енергію на загальну суму 22418,24 грн. до нежитлового приміщення № 1 підвалу будівлі (літ. А-5) в складі приміщень № 1-11,14-16, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 74, яке відповідач займає на підставі договору позички № 853/2017/02/нж від 01.03.2017. Система опалення вказаного приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, має спільне з будником підключення до теплової мережі позивача. Договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачем не укладено, тому облік наданих послуг здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Факт надання послуг підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2019-2020, 2020-2021 р.р. Боржник за вказаний період жодних оплат за наданні послуги не здійснював. Також в обґрунтування позову зазначено, що правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ 21.07.2005 р. (у поточній редакції від 30.08.2017 р.) № 630 (надалі - Правила 630). Відсутність укладеного договору не виключає можливості стягнення з відповідача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини, за порушення яких споживач теплової енергії несе відповідальність. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193 ГК України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за №2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за №1198.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, що надсилалась відповідачу на адреси зазначені у позовній заяві, в т.ч. на адресу, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, були повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві, відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі» (позивача у справі) основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, поставлену позивачем у період з грудня 2019 по квітень 2020 та з листопада 2020 по квітень 2021до нежитлового приміщення, яке відповідач займає на підставі договору позички. Позивач вказує, що система опалення вказаного приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване, має спільне з будником підключення до теплової мережі позивача. Договір пронадання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачем не укладено, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 501468. На підтвердження факту відпуску теплової енергії позивачем надано завірені копії рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період, копії рішень Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2019-2020, 2020-2021 р.р.

Правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV визначено:

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За приписами частини 1 та 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Як свідчать матеріали справи, згідно з договором позички № 853/2017/02/нж нерухомого майна від 01.03.2017 (в редакції додаткових угод), укладеним між Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (Позичкодавець) та Запорізькою районною дитячо-юнацькою спортивною школою "Колос" (Користувач, відповідач у справі) позичкодавець передав користувачу у безоплатне користування комунальне майно розташоване за адресою: вул. Дослідна станція, буд. 74, нежитлове приміщення № 1 підвалу (літ. А-5) в складі приміщень №№ 1-14 загальною площею 217,7 кв.м.

Вказане приміщення було прийнято відповідачем у користування за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.03.2017 (додаток №1 до договору позички).

Пунктом 2.1.11 договору позички (в редакції додаткової угоди від 01.10.2018) встановлено обов`язок користувача укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити платню за комунальні послуги, внески та платежі балансоутримувачу будинку, у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, шляхом направлення листів від 02.12.2019 № 1421/06 та від 19.05.2020 № 354/06-1 на адресу відповідача, звертався до останнього з пропозицією укласти договір № 501468 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Проте відповідач відповіді на зазначені листи не надав, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не підписав.

Згідно з додатковою угодою від 02.08.2021 договір позички від 01.03.2017 №853/2017/02/нж було розірвано з дати передачі об`єкта користування за Актом приймання-передачі. Так, за актом приймання-передачі від 02.08.2021 Запорізька районна дитячо-юнацька спортивна школа "Колос" передала, а Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» прийняло комунальне майно, а саме: частину нежитлового приміщення № 1 підвального поверху (літ. А-5) у складі приміщень: №№ 1-11, 14-16 загальною площею 186,5 кв.м. по вул. Дослідна станція, 74.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В частині ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з вищенаведеними приписами законодавства теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання. Споживання та відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відсутність договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладення якого лежить і на споживачеві і на теплопостачальній організації, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не виключає можливості та не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спожиту теплову енергію відповідачем у період з грудня 2019 по квітень 2020 та з листопада 2020 по квітень 2021.

У примітці актів приймання-передачі повідомлялося про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.

Згідно з актами приймання-передачі теплової енергії та виставленими рахунками загальна сума нарахована відповідачу за відпущену йому теплову енергію за спірний період складає 22418,24 грн.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв, отже вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення розрахунків.

До позовної заяви також додані копії вимог від 22.11.2021 № б/н та від 30.11.2021 №454/07, а також зведеного рахунку за спожиту теплову енергію та зведеного акта приймання-передачі теплової енергії за спірний період, з доказами направлення їх на адреси Запорізької районної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" (вул. Істоміна, буд. 35 , м. Запоріжжя, 69089 та селище Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417) щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем надані докази на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за вищевказаний період. Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми основного боргу суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 22418,24 грн. боргу за спожиту теплову енергію. Вимоги є законними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Запорізької районної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", код ЄДРПОУ 26013856 (70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; п/р № НОМЕР_2 у філії АТ «Укрексімбанк», код МФО 322313) суму 22418 (двадцять дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 24 коп. заборгованості.

Стягнути з Запорізької районної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", код ЄДРПОУ 26013856 (70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; р/р № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 28.03.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва