Рішення

від 15.03.2022 по справі 388/1839/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/1839/21

провадження № 2/388/25/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2022м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретарі судового засідання Поліщук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу дошкільної освіти № 5 «Ружечка» Долинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради, в якому (позові) просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 85-К від 08.11.2021 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та поновити її на роботі на посаді вчителя-логопеда у КЗДО № 5 «Ружечка»;

- стягнути з КЗДО № 5 «Ружечка» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 і до дня поновлення на роботі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона працює вчителем - логопедом у КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради. Наказом № 85-К від 08.11.2021 її було відсторонено від роботи з 09.11.2021 без збереження заробітної плати у зв`язку із відсутністю щеплення від COVID-19. Вважає наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсутня вимога закону про обов`язковість вакцинації від COVID-19, а тому її відсторонення є порушенням трудового законодавства, зокрема її права на працю та отримання заробітної плати.

Ухвалою від 24.11.2021 зазначену позовну заяву, подану без додержання вимог ч. 4 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Заявою позивача від 06.12.2021 недоліки позовної заяви були усунені шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору. Крім того, у своїй заяві позивач просила позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Ухвалою від 06.12.2021 зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, зареєстрована у суді 10.12.2021 за вх. № 7796/21, у якій остання просила не брати до уваги її заяву від 06.12.2021 у частині зміни позовних вимог та наполягала на вимогах викладених у первинній позовній заяві.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, зареєстрований у суді 28.12.2021 за вх. № 8114/21, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування заперечень проти позовної заяви відповідач зазначив, що у зв`язку із відмовою вчителя-логопеда ОСОБА_1 від обов`язкового щеплення від COVID-19, на підставі ст. 46 КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 та Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, - наказом КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради № 85-К від 08.11.2021 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09.11.2021 до надання нею одного із зазначених у наказі документів. Зазначив, що вважає оспорюваний наказ правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства про працю.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зареєстрована у суді 04.01.2022 за вх. № 1/22, у якій позивач заперечувала проти позиції відповідача, наведеної у відзиві, посилаючись на те, що оспорюваний наказ не відповідає вимогам чанного законодавства, зокрема тих, що регулюють трудові відносини.

Сторони у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявами про розгляд справи за відсутності їх та їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності її учасників без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у процесуальних заявах по суті справи, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 працює вчителем - логопедом у КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради, що підтверджується трудовою книжкою останньої.

Повідомленням директора КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 08.11.2021 № 01-17/300 до відома ОСОБА_1 доведено, що на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, - їй необхідно надати документ на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні чи тимчасові протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595. А також повідомлено, що у разі не виконання цих умов до 08.11.2021 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

На зазначене повідомлення ОСОБА_1 подано письмове заперечення, у якому остання зазначила, що відсторонення її від роботи з підстав зазначених у повідомленні є незаконним та призведе до порушення її конституційних прав на працю.

Наказом КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради № 85-К від 08.11.2021, керуючись ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, ОСОБА_1 , вчителя - логопеда було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09.11.2021 до надання нею одного з документів: документ, який підтверджує, що працівник закладу освіти отримав повний курс вакцинації або одну дозу дводобової вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання у надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодомної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодомної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання у надзвичайних ситуаціях; медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

На зазначений наказ ОСОБА_1 подано письмове заперечення, у якому остання зазначила, що наказ про її відсторонення від роботи з підстав зазначених у наказі є незаконним та порушує її конституційне право на працю.

Відповідно до висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, від 31.01.2022 ОСОБА_1 відтерміновано щеплення від COVID-19 з 17.01.2022 на 90 днів.

При цьому, слід відзначити, що зазначений висновок ОСОБА_1 до КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради не надавався.

Наказом КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради від 01.03.2022 № 17-К на підставі, зокрема, наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України» від 04.10.2021 № 2153» від 25.02.2022 № 380, - зупинено дію наказу КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » № 85-К від 08.11.2021 до завершення воєнного стану в Україні.

Зазначені вище, встановлені судом обставини сторонами у справі не заперечуються.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Права і свободи людини та громадянина є природними та невід`ємними, надані їй від народження, визнаються найвищою цінністю і не мають вичерпного характеру.

Право на працю - це одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами й визнане міжнародним співтовариством. Воно належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відбиває потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе та своєї сім`ї, реалізовувати власний творчий потенціал, виражати свою особистість.

Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ухвалений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2200А(ХХІ) від 16.12.1966, який набув чинності 03.01.1976, який Україна ратифікувала 12.11.1973, та який є частиною національного законодавства України, держави, що беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що охоплює право кожної людини на отримання можливості заробляти на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується, і зроблять належні кроки для забезпечення цього права.

Положеннями ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями ч. 1 і ч. 2 ст. 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абз. 1 і абз. 5 пп. 2.2 п. 2, абз. 12 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України від 04.09.2019 № 6-р(II)/2019).

Трудові відносини в Україні врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, у ст. 21 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Положеннями ст. 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений ст. 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон № 1645-III) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Отже, дана стаття передбачає обов`язкові щеплення проти окремих видів інфекційних хвороб. При цьому в даному переліку не міститься посилання на обов`язкове щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з ч. 2 Закону № 1645-III працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, цією нормою передбачено запровадження обов`язкових профілактичних щеплень проти інших відповідних інфекційних хвороб, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Положеннями ч. 3, ч. 4 ст. 12 Закону № 1645-III встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Положеннями п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі - Постанова КМУ № 1236), передбачено, що керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (далі - Перелік).

Положеннями п. 3 Переліку до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідач КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради є закладом загальної середньої освіти.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване ст. 43 Конституції, належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Положеннями п. 1 ст. 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Отже, суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень п. 1 ст. 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, і лише до її повноважень віднесено прийняття законів.

Відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, але цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Положеннями ч. 2, ч. 3, ч. 6 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії,

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 92 Конституції та ст. 12 Закону № 1645-III, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм ст. 43, ст. 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Крім того, наказ КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 № 85-К по суті містить вимогу відповідача від працівника надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або документ, який підтверджуватиме наявність протипоказань щодо такого щеплення.

Європейська хартія прав пацієнтів у ст. 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Конституція України (ст. 32 і ст. 34) та ст. 285 і ст. 286 Цивільного кодексу України гарантують ці ж права на національному рівні.

Основи законодавства України про охорону здоров`я (Закон України від 19.11.1992 (ст. 391, ст. 40, ст. 78 («г») стверджують, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За визначенням у ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Аналіз даних нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що визначення терміну «профілактичні щеплення», наведеного у ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпадає під дію ст. 11 Закону України «Про інформацію», як медичні відомості/втручання/маніпуляції/діагнози тощо.

Конституція України у ст. 19 визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб.

Право на оплачувану працю є елементом приватного життя, оскільки робота і заробіток забезпечує приватні життєві потреби позивачки; з цих міркувань зазначене право захищається ст. 8 Конвенції, а тому втручання в нього держави повинно одночасно відповідати всім трьом критеріям ЄСПЛ: законності, законної (легітимної) мети і пропорційності (справедливого балансу); таке втручання визнається ЄСПЛ неправомірним, якщо хоча б одного з критеріїв дотримано не було.

Згідно з встановленою прецедентною практикою, процес прийняття рішень, що веде до втручання, повинен бути справедливим та таким, що забезпечує належну повагу інтересів, гарантованих особі згідно зі статтею 8 (Buckley проти Сполученого Королівства, § 76).

Суд неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державного органу у право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції має здійснюватися у відповідності до закону. Цей вираз не лише вимагає дотримання внутрішнього законодавства, але також має відношення до якості цього закону, вимагаючи його сумісності з принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).

У даному випадку суд констатує, що відсторонивши позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, та надання відповідних доказів, відповідач фактично поклав на нього обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові за законом. З наведених судом нормативних актів вбачається, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень ні як обов`язкові, ні як обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Відтак, наказом відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено його права гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод. Тому суд дійшов до переконання, що відбулося втручання держави у права позивача.

Запобігання зараженню вірусом, не може розглядатись як легітимна мета за обставинами цієї справи, оскільки обмеження позивача у праві заробити собі на життя та на повагу до його приватного життя полягає у праві вибору не робити те, що не визнано обов`язковим для всіх жителів України за законом.

Треба враховувати справедливий баланс, який має бути досягнутий між конкуруючими інтересами особи та громадськості в цілому.

Відповідачем не надано суду доказів того, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивача від роботи, до якого він вдався і який мав для позивача негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети - запобіганню зараженню вірусом працівників відповідача та інших учасників освітнього процесу.

Позивач працює вчителем - логопедом у КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради, проте суду не надано доказів з приводу того, що існує високий ризик інфікування у зв`язку з неможливістю вибору місця і способу організації роботи позивача.

Суд також зазначає, що в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.01.2021 № 2361 «Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування» зазначено:

- п. 7.3.1 - забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску на вакцинацію, якщо вони цього не хочуть;

- п. 7.3.2 - забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації у зв`язку з тим, що він/вона не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або не бажає вакцинуватися.

Враховуючи всі встановлені у судовому засіданні обставини суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню у частині визнання неправомірним та скасування наказу КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради № 85-К від 08.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » без збереження заробітної плати з 09.11.2021 до надання нею документа на підтвердження щеплення від COVID-19 чи про наявність протипоказань від такого щеплення.

Щодо вимоги позивача про поновлення на роботі судом відзначається таке.

Предметом позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання нею своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення її на роботі.

Так, поняття відсторонення від роботи і звільнення з роботи не є ідентичними.

У даному випадку позивач була лише відсторонена від роботи, трудові відносини з відповідачем продовжили існувати, а поновити на роботі можна лише працівника, який був звільнений з роботи.

З огляду на викладене суд констатує відсутність правових підстав для задоволення вимоги про поновлення на роботі, а тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час незаконного відсторонення від роботи на підставі оскаржуваного наказу суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

За змістом ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача КЗДО № 5 «Ружечка» Долинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з моменту фактичного відсторонення - 09.11.2021 до часу зупинення дії оскаржуваного наказу про відсторонення - по 28.02.2022 включно.

Ухвалюючи дане судове рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені та зазначені ними у процесуальних заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права та процесуального закону, а тому такі доводи не вимагають детальної відповіді або спростування.

Питання розподілу судових витрат у частині витрат по сплаті судового збору слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, - на підставі чого, враховуючи, що позивачем документально підтверджено понесення витрат по сплаті судового збору за подачу до суду позову, задоволення основної позовної вимоги не матеріального характеру у повному обсязі при частковому задоволені похідних позовних вимог, - суд дійшов висновку, що сплачений позивачем у даній справі судовий збір у розмірі 908,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до комунального закладу дошкільної освіти № 5 «Ружечка» Долинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ комунального закладу дошкільної освіти № 5 «Ружечка» Долинської міської ради «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 № 85-К щодо відсторонення від роботи з 09.11.2021 ОСОБА_1 без збереження заробітної плати.

Зобов`язати комунальний заклад дошкільної освіти № 5 «Ружечка» Долинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 09.11.2021 по 28.02.2022 включно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального закладу дошкільної освіти № 5 «Ружечка» Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач - комунальний заклад дошкільної освіти № 5 «Ружечка» Долинської міської ради, місцезнаходження: вул. Ольгерда Бочковського буд. 17, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 23223085.

Повне рішення суду складено 21.03.2022.

Суддя О.А. Кнуров