Рішення

від 23.03.2022 по справі 340/4976/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4976/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Олександрійської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (також - відповідач), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника - адвоката Новікова О.М.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області восьмого скликання № 762 від 31 травня 2021 року "Про відмову громадянам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами села Бовтишка", прийняте стосовно позивача;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 26.02.2021 (зареєстровану 09.03.2021 за №544) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки комунальної форми власності яка розташована на території Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за межами села Бовтишка.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте на засіданні земельної комісії позивачу пояснено, що бажана земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у Кіровоградрибгоспі УРСР на підставі державного акту на право постійного користування, виданого в 1967. Однак, зазначений акт не відображає план зовнішніх меж землекористування, а містить лише загальну площу земельної ділянки, а візуальне обстеження земельної ділянки свідчить про те, що вона розорюється шляхом самозахопленя. Таким чином відповідачем не доведено перебування обраної позивачем земельної ділянки у постійному користуванні інших осіб та відповідно необхідності подання позивачем погодження землекористувача, як того вимагає частина шоста статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки обрана позивачем земельна ділянка згідно до Державного акту, виданого виконавчим комітетом Олександрійської районної Ради 12.07.1967, знаходиться в постійному користуванні Олександрівського рибгоспу Кіровоградського обласного виробничого рибкомбінату Кіровоградської області УРСР, правонаступником якого є ПрАТ "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (а.с.33-36).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (вул. Вишнева, 64, с. Аджамка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27620; код ЄДРПОУ: 00476694) (а.с.144).

Пояснень (заперечень) по суті позовних вимог від третьої особи до суду не надходило.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Олександрівської селищної ради за межами села Бовтишка для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована 09.03.2021. До вказаної заяви долучено копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій та графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (а.с.17-22).

Рішенням тридцятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання від 31.05.2021 року №762 "Про відмову громадянам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами села Бовтишка" було вирішено, зокрема, відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах перебуває у постійному користуванні іншої особи, а тому подана заява не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: до клопотання не доданого погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) (а.с.37).

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, і Земельним кодексом України (далі в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно пункту "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст. 121 Земельного кодексу України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, ст. 118 Земельного кодексу України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

Частинами 1, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" чітко передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо, зокрема, регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема статтями 12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Як встановлено, позивач звернувся до відповідача, маючи намір отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами с. Бовтишка Олександрівської селищної ради.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що не має повноважень розпоряджатися цими землями, оскільки бажана земельна ділянка перебуває у користуванні ПАТ ''Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп'' згідно до акту на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Олександрійської районної міської Ради депутатів трудящих від 12.07.1967 року (а.с.40-41).

Суд виходив з того, що за статтями 3, 5 Земельного кодексу України 1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 22 цього Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пункт 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта про право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Як встановлено, відповідно до Державного акту на право користування землею від 12.07.1967 року, Олександрівському рибгоспу Кіровоградського виробничого рибкомбінату Кіровоградської області УРСР відведено в постійне користування 322,1 га землі (а.с.40-41).

Станом на сьогоднішній день ПрАТ ''Кіровоградрибгосп'' є правонаступником землекористувача, якому була надана земля згідно Державним актом на право користування землею, що не заперечується.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 було витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області письмову інформацію чи перебуває земельна ділянка, вказана позивачем у поданому графічному матеріалі місця розташування бажаної земельної ділянки, у земельному масиві земель Олександрівського рибгоспу Кіровоградського обласного виробничого рибокомбінату, наданих у постійне користування на підставі Акту на право користування землею, виданого 12.07.1967 виконавчим комітетом Олександрівської районної міської Ради депутатів трудящих.

На вимогу ухвали, Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області листом від 22.02.2022 надано до суду інформацію, що аналіз місцерозташування земельної ділянки площею 2,00 га, яку бажає безоплатно приватизувати для ведення особистого селянського господарства позивач, повністю знаходиться у земельному масиві земель Олександрівського рибгоспу Кіровоградського обласного виробничого рибкомбінату, вказаному в акті на право користування землею, виданого 12.07.1967, а саме: ділянка, яку бажає приватизувати позивач стовідсотково перетинається (накладається) з ділянкою площею 34,8 га, що відображена на вказаному акті.

Принагідно, суд зауважує про відсутність належного та допустимого доказу, як то вироку суду чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за використання земельної ділянки без встановлених законодавчих підстав (самозахват).

Таким чином, в ході розгляду даної справи знайшли підтвердження обставини, які були покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення від 31 травня 2021 року №762, а саме той факт, що бажана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншою особи, яка є правонаступником Олександрівського рибгоспу Кіровоградського обласного виробничого рибкомбінату. Тобто, у відповідача відсутні правові підстави для розпорядження бажаної земельною ділянкою.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Підстави для стягнення судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько