Постанова

від 15.03.2022 по справі 201/6988/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1743/22 Справа № 201/6988/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Парфенюк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшин"

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмежено відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшн", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградова Владислава Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіна Вікторія Віталіївна про визнання договору позики неукладеним і недійсним, договору іпотеки, договору цесії та договору купівлі-продажу недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2020 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмежено відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшн", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградова Владислава Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіна Вікторія Віталіївна про визнання договору позики неукладеним і недійсним, договору іпотеки, договору цесії та договору купівлі-продажу недійсними.

В обгрунтування позовних вимог, які доповнювалися та уточнювалися, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що позивачі мають у власності нерухоме майно - частина комерційно-торгівельного комплексу літ А-8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року. Вказане нерухоме майно було передано від їх імені громадянином ОСОБА_3 в іпотеку на підставі договору іпотеки від 21 травня 2013 року ОСОБА_5 . За даними з Реєстру прав власності на нерухоме майно, нещодавно стало відомо, що це нерухоме майно - частина комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8 за адресою АДРЕСА_1 , станом на 13 грудня 2019 року належить іншій особі - відповідачу ТОВ « Мінтеггіо корпорейшн» на підставі договору купівлі-продажу між продавцем ОСОБА_4 та покупцем (відповідач) ТОВ «Мінтеггіо корпорейшн». Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлено права власності на нерухоме майно без їх відома та згоди. Звернення до відповідачів про вказане і повернення майна ні до чого не призвело, в добровільному порядку спір не вирішено. Отже, позивачі вимушені звертатися до суду за захистом свого права власності на нерухоме майно. Просили задовольнити уточнений позов в повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано Договір позики від 21 травня 2013 року, укладений між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 неукладеним, недійсним.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 21 травня 2013 року, укладений між позивачами: громадянками РФ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діяв ОСОБА_3 , та відповідачем ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кухтіною В.В. за реєстром № 1398.

Визнано недійсним Договір цесії від 12 грудня 2019 року, укладений між відповідачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю. за реєстром № 660.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу, серія та номер: 663, виданий 13 грудня 2019 року, засвідчений приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю., укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Мінтеггіо Корпорейшн» та скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості: частина комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8 за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 , Товариства з обмежено відповідальністю «Мінтеггіо корпорейшн», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кожного відповідача окремо на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , сплачений при подачі позову судовий збір по 840 грн. 80 коп., а всього 3 363 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшин" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року просить рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшин" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року просить рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року по справі №201/6988/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відзиви на апеляційну скаргу ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшин" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року від інших учасників до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір позики є неукладеним та недійсним, оскільки не підтверджено факт передачі грошових коштів, а тому, у його сторін (відповідачів) не виникло будь-яких зобов`язань по виконанню цього договору, а саме, зобов`язань за договором іпотеки. Крім того, укладені в подальшому угоди є недійсними, оскільки позивачі не надавали згоди на передачу в іпотеку нерухомого майна, його продаж, та їх не було повідомлено про відступлення прав за іпотекою та продаж цього іпотечного майна.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 (позичальник) та ОСОБА_5 (позикодавець) 21.05.2013 року укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 5 500 000гривень та зобов`язався повернути до 21.05.2018 року(а.с.29 т.1).

В якості забезпечення повернення позичальником грошей, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 21.05.2013 року укладено договір іпотеки нерухомого майна: частину комерційно-торгівельного комплексу літ.А-8, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 32067619; приміщення №802, III, IV, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 30133475; частину комерційно-торгівельного комплексу літ.А-8, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 27757933, що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с.30 т.1).

За даними з Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначені частина комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8 за адресою АДРЕСА_1 , станом на 13 грудня 2019 року належить іншій особі - відповідачу ТОВ «Мінтеггіо корпорейшн». Підставою виникнення права власності на вищевказане майно став договір купівлі-продажу, серія та номер 663, виданий 13 грудня 2019 року, засвідчений приватним нотаріусом ДМНО Виноградовою В.Ю., укладений між відповідачем ОСОБА_4 ( продавець) та відповідачем - ТОВ «Міньтеггіо корпорейшн» (покупець)(а.с.33 т.1 зворот).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, стороною якого вони не є, зобов`язані довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ними договір порушує (зачіпає) їх права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивачів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики укладений 21.05.2013 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Позикодавець ОСОБА_5 передав, а позичальник ОСОБА_3 прийняв у власність 5 500 000гривень та зобов`язався повернути до 21.05.2018 року(а.с.29 т.1). Даний договір укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами, що підтверджує факт передачі та факт отримання боргу відповідно до умов договору, а відтак відповідає всім вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Крім того, жодна із сторін даного правочину з позивними вимогами про визнання договору позики недійсним до суду не зверталася.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються під час звернення до суду із даними вимогами.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду при розгляді справи №910/12787/17 від 16 жовтня 2020 року.

Звертаючись із вимогами про визнання недійсним договору іпотеки від 21.05.2013 року, позивачі посилаються на те, що у 2013 році належне їм нерухоме майно передано на підставі Іпотечного договору від 21.05.2013 року в іпотеку від імені позивачів відповідачем ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про іпотеку».

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

21.05.2013 р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , від імені яких діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка була посвідчена нотаріусом м.Москви, Російська Федерація, Сліним С.М. за реєстровим №2-926, та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, предметом якого було надання іпотекодавцями в іпотеку майна, зазначеного в договорі, яке належало їм на праві власності. За даним договором іпотеки було забезпечено виконання зобовязань позичальника ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.

Пунктом 8 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.

В даному випадку на момент укладання договору іпотеки між позивачами, від імені яких діяв їх представник ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , предметом якого є нерухоме майно частина комерційно-торгівельного комплексу літ.А-8 за адресою АДРЕСА_1 , позивачі були власниками спірного нерухомого майна на законних підставах мали право користуватися та розпоряджатися даним нерухомим майном на власний розсуд в тому числі і передавати спірну будівлю і в іпотеку.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, договір іпотеки був укладений позивачами, від імені яких діяв їх законний представник відповідач по справі ОСОБА_3 на підставі добровільно виданої позивачами довіреності, яка була посвідчена нотаріально 23.04.2013р. Нотаріусом м.Москви, РФ, Сліним С.М. за реєстровим №2-926. Дана довіреність була особисто підписана позивачами, що вони не оспорювали в своїх позовних вимогах. Даною довіреністю позивачі уповноважували представника ОСОБА_3 на вчинення будь-яких юридично значимих для них дій, в тому числі дана довіреність передбачала право відчуження належного їм майна. Позовних вимог щодо визнання даної довіреності недійсною, позивачами не заявлено.

Отже, якщо позивачі, при наданні вказаної вище довіреності на представлення своїх інтересів все ж таки не розуміли та не усвідомлювали всіх наслідків своїх дій, вони не були обмежені у праві звернутися до суду з відповідним позовом про визнання довіреностей недійсними. У разі відсутності такого позову, слід вважати, що всі дії, які були вчинені представником є такими, які вчинені за їх волі.

Довіреності, якими позивачами було уповноважено відповідача ОСОБА_3 на представлення своїх інтересів, укладені відповідно до вимог діючого на той час законодавства, були чинні, позивачами не відзивалися та не були скасовані в судовому порядку або визнані недійсними, а отже у суду першої інстанції не було жодних підстав для визнання недійсним вказаного договору іпотеки та для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи зазначене, колегія суддів критично ставиться до тверджень позивачів, що їм не було відомо про те, що від їх імені та на їх майно був укладений Договір іпотеки, враховуючи ту обставину, що ними було оформлено довіреність на представника за місцем їх постійного проживання в м.Москва РФ.

При укладенні договору іпотеки позивачі діяли як майнові поручителі позичальника ОСОБА_3 , за зобов`язаннями останнього, які слідували з укладеного ним договору позики.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилаються на пункти 3.1, 4.1 Іпотечного договору від 21.05.2013 року, але в матеріалах справи відсутній повний текст зазначеного договору, що позбавляє суд апеляційної інстанції надати належну правову оцінку, яка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушуючи питання про визнання недійсним договору цесії, який був укладений 12.12.2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. за реєстром №660, позивачами також не надано належних та допустимих доказів.

В матеріалах справи відсутній зазначений договір, що також позбавляє суд апеляційної інстанції надати належну правову оцінку, яка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, в матеріалах справи відсутній оспорений позивачами договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами ОСОБА_4 та ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. за реєстровим №660, за яким згідно посилань позивача, було відчужено нерухоме майно відповідачу ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн" і який позивачі просять визнати недійсним.

Без дослідження відповідного договору купівлі-продажу неможливо встановити факт, на який посилаються позивачі, а саме незаконне відчуження спірного майна ТОВ "Мінтеггіо Корпорейшн".

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивачі особисто не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які посилалися під час звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відсутність у матеріалах справи копії оскаржуваного договору іпотеки від 21.05.2013 року, договору цесії від 12.12.2019 року, договору купівлі -продажу від 13.12.2019 року, перешкоджає суду з`ясувати підстави їх недійсності на які посилається позивач.

Суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув, а отже висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Отже, у задоволенні позовних вимог позивачів слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшин" судові витрати з кожного по 2522,40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшин" - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 жовтня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмежено відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшн", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградова Владислава Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіна Вікторія Віталіївна про визнання договору позики неукладеним і недійсним, договору іпотеки, договору цесії та договору купівлі-продажу недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінтеггіо Корпорейшин" судові витрати з кожного по 2522,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова