Рішення

від 17.01.2010 по справі 2-5/2010

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5/2010

?

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Фабіжевського С.А.

при секретарі - Поберещенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в загальному майні подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивачка наполягала на стягненні з відповідача на свою користь 30699 грн. грошової компенсації за свою долю у сумісно-набутому майні сторін та судових витрат по сплаті державного мита у сумі 397 грн. 45 коп. та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 30 грн..

Стверджувала, що вона з 31 грудня 1993 року по 06 травня 2000 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За період перебування у шлюбі з відповідачем, в 1997 році разом з ОСОБА_3 створили ТОВ «Гранит», до якого входило: нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 , а саме: магазин, цегляні будівлі складу, котельня, металевий кіоск. При цьому, на сімейних зборах, було вирішено, що одним із засновників буде відповідач по справі, і згідно ст. 7 установчого договору про утворення ТОВ «Гранит» внески його учасників та відповідно долі кожного в загальному майні складає 50 %. Загальна вартість зазначених вище об`єктів нерухомості складала на момент укладання документів - 122796 грн., половина від цієї суми - 61398 грн. - яка є долею сторін по справі (спільною як подружжя). А 10 січня 2001 року ТОВ «Гранит» було виключено з єдиного державного реєстру; про що вона, позивачка, не знала. Також зазначала, що у квітні 2002 року, вона вже зверталася з аналогічним позовом, але позов було залишено без розгляду.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи, що дійсно свого часу, 07 травня 1997 року було створено ТОВ «Гранит», який 10 січня 2000 року було ліквідовано. Засновником та керівником його був ОСОБА_3 , який мав в уставному фонді 59 %, а сам відповідач 41 %. Але, перед ТОВ «Гранит» він не виконав своїх зобов`язань по внесенню грошей до уставного фонду у повному обсязі, бо сплатив тільки 7000 грн.. Внаслідок цього за мировою угодою сторін, що затверджена судом 21 липня1997 року, майновий комплекс повністю перейшов у власність ТОВ «Гранит». Сам він особисто об`єкта не купував, бо від імені Котовського воєнторга № 617 діяла сама позивачка, як його керівник. З цих підстав просив у позові відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши представлені докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що з 31 грудня 1993 року по 06 травня 2000 року сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі; тоді ж, 10 січня 2000 року, ТОВ «Гранит» було ліквідовано. Як вбачається з самої позовної заяви ОСОБА_1 вона ще 03 квітня 2002 року зверталася з аналогічним позовом до суду, але справа була залишена без розгляду. Тобто, вже у квітні 2002 року позивачка достеменно знала про своє порушене право на розподіл сумісно набутого майна. Коли право людини на щось порушено, вона має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлений законом термін «позовної давності». Цей термін у цьому випадку складає 3 роки. Позивачка ж звернулася до суду за захистом власних інтересів лише 11 грудня 2006 року (вх. № 11488), тобто, з пропуском терміну позовної давності. При цьому не просила їй поновити його, не наводила поважних підстав пропуску цього терміну. Сам же суд не взмозі виходити за межі позовних вимог. Що стосується суті самого спору то і в цьому слід позивачці було б відмовити у позові з тих підстав, що вона по суті вимагала грошової компенсації за її долю у майні, що належало свого часу ТОВ «Гранит». Відповідно до положень ст.ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності (п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року). Відмовляючи позивачці у позові, суд, виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, повинен відмовити їй і у стягненні судових витрат.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 72, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у її позові до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у загальному майні та судових витрат - відмовити у зв`язку з пропуском терміну позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження (апеляційної заяви), а в подальшому апеляційної скарги в 20-ти денний строк з дня подачі зазначеної заяви.

По закінченню строків на апеляційне оскарження і не надходження апеляції, а також в разі не скасування цього рішення в апеляційному порядку воно набирає законної сили.

Суддя