Рішення

від 11.05.2010 по справі 2-40/2010

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-40/2010

?

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

г о л о в у ю ч о г о судді - Нікітішина В.П.

при с е к р е т а р і - Бондаренко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя

В с т а н о в и в :

Позивачка 24.09.2008 року звернулась в суд з цим позовом, вказуючи, що з 23.11.1996 року до 23.05.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них є спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З травня 2008 року вони припинили шлюбні відносини і стали поживати окремо. За час шлюбу на спільні кошти вони розпочали будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Будівництво не завершено. З урахуванням уточнення до позову від 27.04.2010 року просила постановити рішення суду яким розділити їх спільне з відповідачем майно - недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 , вартістю 92775 грн., в натурі, виділивши її частину будинку рівну 57/100 від цілого відповідно до варіанту розподілу №2 визначеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2009 року. При цьому з урахуванням проживання її з сином, відійти від принципу рівності часток подружжя, звільнивши від сплати грошової компенсації за нерівність розподілу будинку.

В ході розгляду справи у суді позивачка і її представник адвокат Бубнов О.В. підтримали позв у повному обсязі.

Відповідач проти позову не заперечував. Зазначав, що будівництво в основному велось за кошти надані його батьками та з використанням будівельних матеріалів від розбору їх будинку у селі. Тому у урахуванням цього запропонований позивачкою розподіл будинку є несправедливим. Представник відповідача у суді адвокат Сухарчук В.В. проти позову заперечував. Вказував, що сторони не є власниками будинку, оскільки він перебуває у стадії будівництва. Тому згідно ст.331 ЦК України питання може йти лише про можливий розподіл будівельних матеріалів. Крім цього будівництво ведеться з порушенням проекту, тому є самочинним. Тому у такій редакції позову просив відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про наступне.

Як свідчить із матеріалів справи, і цього не заперечують сторони у справі, за час шлюбу ними розпочато будівництво житлового будинку з відповідними господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Дозвільні документи на будівництво якого оформлено на відповідача. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2009 року №26-09 проведеної експертом Котовського МРБТІ та РОН відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку складає -75%. Вартість цього незавершеного будівництвом житлового будинку складає - 92775 грн.

Згідно ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є його суспільною сумісною власністю. При цьому ст.70 ч.1 цього кодексу зазначає, що в разі поділу цього майна, частка дружини і чоловіка є рівними. Відповідно до роз`яснення п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2008 року №11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути:квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо."

Разом з цим ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України визначено, що "право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)".

Таким чином предметом цього позову має бути питання розподілу між сторонами матеріалів та обладнання, які використанні в процесі цього будівництва.

Доводи відповідача про те, що будівництво будинку здійснював він особисто разом із своїм братом та батьком, підтвердженні показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не можуть бути підставою у відмові у позові, оскільки це не спростовує право позивачки на спільне майно подружжя у цьому спорі.

Тому з огляду на на заявлені позовні вимоги та неможливістю суду виходу за рамки заявлених позивачем вимог, запропонований позивачкою розподіл незавершеного будівництвом житловго будинку у натурі є з правововї сторони не можливим.

Суд також бере до уваги, що будівництво цього жтлового будинку ведеться з значним відхиленням від проекту, тобто, це слід кваліфікувати як самочинне будівництво у відповідності до ст.376 ЦК України. Відповідно сторони не набувають права власності на це будівництво. Тому ця обставина є додатковою підставою для відмови у позові.

У зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі понесені позивачкою судові витрати у справі слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.8,60-62,69-71 СК України, ст.ст.328,331 ч.3, 368, 376 ч.ч.1,2 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд, який його постановив, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а надалі апеляційної скарги в наступні 20 днів. Рішення суду може бути також оскаржено подачею безпосередньо апеляційної скарги в трок для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя -