Постанова

від 28.03.2022 по справі 300/320/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/320/21 пров. № А/857/2903/22

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

за участі представника відповідача: Бабій Т.С., Малкович Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іней" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року (рішення ухвалене о 16:26 хв. у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Главача І.А., повний текст судового рішення складено 30.12.2021) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іней" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень- рішень №000036/0701 та №000037/0701 від 16.10.2020.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22.09.2020, про заниження позивачем податку на прибуток у 2018 році на суму З 566 170,00 грн та у 2019 році у сумі 87 840,00 грн, внаслідок не відображення ним у фінансовій звітності та не врахування при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток операції з реалізації об`єкта нерухомості багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 19 073 520,00 грн, чим порушено вимог статей 134, 135 Податкового кодексу України не відповідають дійсності. За таких обставин, винесені на підставі акта перевірки від 22.09.2020 оскаржувані податкове-повідомлення рішення №000036/0701 та №000037/0701 від 16.10.2020 року є протиправними. Просив позов задоволити.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Іней". Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначив, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Іней" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вид діяльності: 95.22 ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання (основний).

02.06.1997 взято на облік Еоловним управлінням ДПС Івано-Франківській області, Коломийське управління (ДПІ у Коломийському районі), є платником податку на прибуток підприємств.

З 29.05.2020 ТОВ "Іней" перебуває в стані припинення згідно рішення засновників (учасників) юридичної особи в результаті її ліквідації.

У період з 09.09.2020 по 15.09.2020 посадовою особою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області Малкович Г.В. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Іней" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.07.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.07.2020, іншого законодавства за вказаний період відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки (додаток 1 до довідки перевірки, який є його невід`ємною частиною).

ГУ ДПС в Івано-Франківській області при проведенні перевірки направлено ТОВ "Іней" письмову вимогу від 09.09.2020 про надання документів, що пов`язані з предметом перевірки за період з 01.01.2017 по 31.07.2020.

Однак, головою ліквідаційної комісії ТОВ "Іней" до перевірки частково надано документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Іней" та достовірність нарахування податків, зборів, обов`язкових платежів за період з 01.01.2017 по 31.07.2020:

-копії виписок банку по IBAN/рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.11.2018 по 10.06.2020 та по по IBAN/рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ "Альфабанк" за період з 01.01.2017 по 31.07.2020;

- передавальний акт від 19.09.2021, за яким ТОВ "Іней", в особі керівника Романенчука Р.М., передає, а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «пр. Грушевського, 35» (код 43083017), в особі голови правління ОСОБА_5, приймає документи.

Будь-яких інших документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Іней" за період з 01.01.2017 по 31.07.2020 до перевірки не надано, що зафіксовано відповідачем в акті про ненадання посадовою особою ТОВ "Іней" до перевірки документів від 15.09.2020 за №160/09-19-07-01/13664279.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Іней" встановлено порушення вимог:

- підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки платником не забезпечено зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.07.2020;

- пунктів 3, 6 розділу III Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, пунктів 5, 7, 8, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, статей 1, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 654 010 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 3 566 170,00 грн., за 2019 рік в сумі 87 840,00 грн.;

-пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, в результаті чого платником не подано Декларацію з податку на прибуток за 2019 рік та фінансову звітність, що зафіксована в акті документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 22.09.2020 за №634/09-19-07-01/13664279.

Відповідач на підставі вказаного акту перевірки від 22.09.2020, керуючись підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 000036/0701 від 16.10.2020, згідно якого ТОВ "Іней" збільшив суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 567 513,00 грн., з яких - 3 654 010,00 грн. - податкове зобов`язання, 913 503,00 грн. - нарахований штраф, а також податкове повідомлення- рішення № 000037/0701 від 16.10.2020, яким нарахував позивачу штраф у розмірі 1 020,00 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

ТОВ "Іней" 30.10.2020 оскаржило податкові повідомлення-рішення №0070036/0701 та №00037/0701 від 16.10.2020 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України 23.12.2020 за №36181/6/99-00-069-02- 07-06 скаргу ТОВ "Іней" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №000036/0701 та №000037/0701 від 16.10.2020 Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області - без змін.

Представником позивача надавались чіткі пояснення про те, що ТОВ «ІНЕЙ» фактично господарської діяльності не здійснювало у періоді, що перевірявся.

Подано відповідну звітність про відсутність діяльності, відсутність активів, що підтверджується самим актом перевірки, зокрема в розділі 3.1.10 - Податок на майно (плата за землю, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок, інші збори), - зазначено:

- 3.1.10.1 - Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «ІНЕЙ» протягом перевіряємого періоду, було орендарем земельної ділянки, яка знаходяться на території Коломийської міської ради, код КОАТУУ 2610600000, кадастровий номер: 2610600000:20:002:0076, зокрема:

Підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.01.2008, орендодавець Коломийська міська рада (код ЄДРПОУ 04054334), орендар ТОВ «ІНЕЙ» (код ЄДРПОУ 13664279), площа 0,0911 га, термін оренди 50 років. Вказаний договір припинено, згідно витягу із рішення про розірвання договору оренди землі, серія та номер: 4206- 55/2019, виданого 21.11.2019 року Коломийською міською радою.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Податкових розрахунках земельного податку (орендної плати) за період з 01.01.2017 року по 31.07.2020 року в сумі 38964,23 грн, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не встановлено заниження або завищення задекларованого земельного податку (орендної плати).

- 3.1.10.2 - Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «ІНЕЙ» зареєстровано право власності на гараж 28.11.2018 року згідно договору про участь у будівництві житлових будинків від 13.10.2017 року № 01/01 за адресою АДРЕСА_1; площею 17,8 м2; 08.10.2019 року ТОВ «Іней» реалізовано гараж гр. ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) за договором купівлі-продажу № 2205 від 08.10.2019 року.

У поданих Податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 р. по 31.07.2020 р. в сумі 426,62 грн. на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не встановлено заниження (завищення) задекларованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тобто, контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено та підтверджено, що до початку будівництва, тобто до укладення договору про участь у будівництві, Товариство володіло тільки правом оренди на земельну ділянку, один об`єкт нерухомості, який був у власності - гараж, який отримано уже після будівництва будинку, як дольова участь за те, що ТОВ «ІНЕЙ» зробив такий «вагомий» вклад у будівництво як право оренди земельної ділянки.

Висновки акту перевірки про те, що будинок збудувало ТОВ «ІНЕЙ» суперечать обставинам, які встановлені іншими розділами акту, та жодним чином не обґрунтовані.

Так, будівництво супроводжується певними обов`язковими, необхідними, затратними діями.

-Оформлення дозволів, проектів тощо.

-Сам процес будівництва, який є найбільш затратним (будівельні матеріали, робоча сила тощо).

-Здача об`єкту нерухомості.

Контролюючий орган звертає увагу, що дозвіл на будівництво отримувало ТОВ «ІНЕЙ», однак це є логічним, оскільки право оренди земельної ділянки, на якій ведеться будівництво, було зареєстровано за Товариством, у зв`язку з чим Товариство брало участь у Договорі та, відповідно, отримало за свій вклад відповідну частку.

Одним із аргументів контролюючого органу, які взяв до уваги суд - те, що окремі проплати, пов`язані із будівництвом - здійснювало ТОВ «ІНЕЙ».

Згідно пункту 2.2 розділу 2 акту перевірки встановлено, що Відповідно до наданої ТОВ «ІНЕЙ» до перевірки копії виписки банку по IBAN/рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.11.2018 року по 10.06.2020 рік, на рахунок ТОВ «Іней» протягом 2018-2019 р. поступили коштів в сумі 1 226 526 грн., в тому числі: 02.11.2018 року на суму 768 376 грн, з них: від ОСОБА_2 295 000 грн, від ОСОБА_3 183 376 грн, від ОСОБА_4 290 000 грн; 05.02.2019 року на суму 458 150 грн., з них: від ОСОБА_2 237 820 грн, від ОСОБА_3 220 330 грн.

Ці кошти, згідно тих же виписок з рахунку, використані для оплати послуг по отриманню тих самих дозволів та проектів, у яких фігурує ТОВ «ІНЕЙ», тобто навіть ті дозвільні та проектні документи, на які так звертає увагу контролюючий орган, оплачені не ТОВ «ІНЕЙ», а фактично забудовниками.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3 654 010 грн.

Таке заниження відбулось на думку контролюючого органу, у зв`язку з «певним способом» відчуженням об`єкту' нерухомості вартістю - 19 043 682 грн.

Така вартість контролюючим органом безпідставно та протиправно розрахована на підставі даних Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 06.12.2018 року № 335 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла» (розраховані станом на 01.10.2018 року), яким затверджено та рекомендовано до застосування вартість 1 м2 загальної площі квартир будинку в регіоні Івано- Франківської області (з урахуванням ПДВ) в розмірі - 10 655 гривень. Таким чином, контролюючим органом звичайною ціною визначено ціну на рівні опосередкованої вартості спорудження їм. кв. житлової та нежитлової площі об`єкта, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.12.2018 року № 335.

Також слід зазначити, що показники опосередкованої вартості спорудження житла за вказаним наказом є розрахунковими величинами, застосування яких здійснюються у чітко визначених правових випадках до яких не віднесено визначення показників ринкових цін як звичайних цін в податкових правовідносинах.

Отже, вказані показники опосередкованої вартості спорудження житла не можуть бути взяті контролюючим органом при визначенні бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 року у справі № 300/1791/19.

Зміст поняття "прибуток" розкритий у П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" [11], згідно якого прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Фінансовий результат - це вираження в грошовій формі результату господарської діяльності підприємства, як порівняння суми витрат з отриманими доходами.

Бухгалтерський прибуток є фактичним приростом власного капіталу протягом звітного періоду, що визначений за даними бухгалтерського обліку. Прибуток з бухгалтерської точки зору - це позитивний фінансовий результат підприємницької діяльності, який визначається на мікроекономічному рівні за звітний період, характеризується приростом власного капіталу за рахунок перевищення доходів над понесеними витратами.

Участь ТОВ «ІНЕЙ» у будівництві обмежилась виключно наданням свого права на оренду земельної ділянки, жодних витрат щодо оплати дозвільних, проектних документів, придбання будівельних матеріалів, найму робочої сили, Товариство не понесло, оскільки у Товариства не було ні коштів, ні найманих працівників ні будівельних матеріалів.

Контролюючий орган має доступ до податкової звітності не тільки ТОВ «ІНЕЙ» але й усіх суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території України, тобто має можливість співставити та встановити причетність Товариства до придбання товарів, робіт/послуг, проте, враховуючи те, що в акті перевірки відсутні відомості про участь позивача у будь-яких операціях з придбання товарів, робіт/послуг, висновки акту перевірки про те, що саме ТОВ «ІНЕИ» здійснило будівництво, є як мінімум необґрунтовані.

Твердження контролюючого органу про те, що «певним способом» відбулось відчуження об`єкту нерухомості вартістю - 19 043 682 грн не можна брати до уваги, оскільки такий вислів «певним способом» є неприйнятним, це припущення, що у свою чергу, не може бути підставою для висновку.

Позивачем у поданих письмових та усних поясненнях зверталась увага на те, що відповідно до пп. 14.1.31 п. 14.1 статті 14 ПКУ, відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природніми ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 статті 14 ПКУ дано визначення, що таке постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, обов`язковою передумовою відчуження майна є набуття права власності на таке майно.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

У випадку, який розглядається в даній адміністративній справі, ТОВ «ІНЕЙ» набуло право власності на частку майна у збудованому будинку, а саме - гараж площею 17, 8 м.кв., шляхом участі у будівництві (внесок Товариства - право оренди земельної ділянки), інші учасники набули право власності на площі у відповідності до їх внесків та відповідно до умов Договору.

Підстав стверджувати, що Забудовники не виконали своїх зобов`язань щодо забезпечення в повному обсязі фінансування немає. Позовних вимог щодо неправомірності набуття Забудовниками права власності на частки відповідно до умов Договору до суду не заявлялись.

Акт перевірки не містить доказів, що оскаржувані правочини не відповідають вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, іншим вимогам закону.

Фактично контролюючий орган перебрав на себе повноваження суду, зробив висновок про недійсність правочинів, про реєстрацію права власності на частки майна Забудовниками, безпідставно, без жодного доказу дійшов висновку, що весь об`єкт будівництва належить ТОВ «ІНЕЙ», яке у свою чергу (не будучи власником майна), певним способом відчужило нерухомість. Усі ці висновки є необґрунтованими припущеннями перевіряючих.

Судовий процес передбачає змагальність сторін, надання доказів, доводів та обґрунтувань як позовних вимог так і заперечень на них.

Проте, представником відповідача проігноровано наведені обґрунтування позиції позивача, не надано жодного доказу чи хоча б нормативно-правового обґрунтування під ставності висновків акту перевірки.

Як правило, при проведенні перевірок податковий орган ставить під сумнів господарські операції (вважає їх нікчемними), навіть за наявності первинних документів як то договорів, видаткових накладних, актів прийому-передачі робіт тощо, а у даній справі при відсутності будь-яких документів, які б свідчили про фінансування будівництва Товариством «Іней», у контролюючого органу не тільки відсутні сумніви щодо таких господарських операцій, а навпаки - неймовірна впевненість у тому, що саме позивач здійснював будівництво.

Окремо слід зазначити, що до позовної заяви долучено докази, які свідчать про те, що забудовниками реалізовано квартири і сплачено податки у порядку, визначеному статтею 172 ПК України.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 відповідно до звіту 1 ДФ не вказували найманих осіб, а також на те, що за результатами річного декларування не показували дохід від реалізації квартир.

У даному випадку забудовники і не могли показувати найманих працівників у звітності, оскільки фінансували будівництво, а підрядником було ТОВ «Містобуд».

Також щодо невідображення доходу у деклараціях фізичних осіб - відповідно до абзацу 4 п. 179.2 статті 179 ПКУ, - відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Оскільки податок був сплачений при нотаріальному посвідченні договорів продажу квартир, обов`язок подання декларації (відображення у декларації) щодо такого доходу вважається виконаним в силу Закону.

Аргументація контролюючого органу зводиться до того, що позивач не надав доказів того, що забудовники мали можливість здійснювати будівництво, а отже - будівництво здійснювало ТОВ «Іней».

Такий висновок є припущенням, яке не аргументоване жодним доказом.

Тобто відповідач, всупереч наведеним вище нормам матеріального права поклав обов`язок доказування невинуватості на позивача, при цьому не надавши зі своєї сторони жодного доказу правомірності своєї позиції.

На переконання позивача, суд першої інстанції безпідставно проігнорував та не надав належної оцінки такій важливій обставині, як набуття права власності на квартири.

Якщо контролюючий орган вважає, що реєстрація права власності на квартири за фізичними особами (забудовниками) є неправомірною, що тягне за собою неправомірність їх подальшої реалізації та сплати відповідних податків, слід визнавати у передбаченому законодавством порядку такі правочини недійсними, повертати сплачені податки і тільки тоді здійснювати нарахування зобов`язань позивачу.

Підпунктом 14.1.202. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

А у нашому випадку контролюючий орган самостійно за відсутності первинних документів дійшов висновку, що позивач реалізував нерухоме майно та отримав дохід.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону № 996-ХІУ визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За приписами пункту 2.2. Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно із абзацом 1 пункту 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з пунктом 86.10 статті 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Пунктами 3 - 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово- господарської діяльності платника податків щодо фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до наведених норм матеріального права, висновки Відповідача про реалізацію Позивачем нерухомості є не обґрунтованими, оскільки господарські операції вимагають підтвердження належними первинними документами в силу вимог статей 1 та 9 Закону № 996- XIV.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО № 15 "Дохід") дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО № 15 "Дохід" визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

За приписами пункту 8 П(С)БО № 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже, при невиконанні хоча б однієї з наведених вимог, дохід у бухгалтерському обліку не визначається.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 22700,00 грн. та 34050,00 грн. всього на суму 56750,00 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іней" являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іней" - задоволити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі №300/320/21 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової служби в Івано-Франківській області №000036/0701 від 16.10.2020 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової служби в Івано-Франківській області №000037/0701 від 16.10.2020 року.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43968084) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іней" (ЄДРПОУ 13664279) суму сплаченого судового збору у розмірі 56750,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 30.03.2022