Рішення

від 21.03.2022 по справі 380/15851/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року

справа №380/15851/21

провадження № П/380/16051/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Канарьової Н.В., представника відповідача Кисіля Р.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 20.09.2021 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) з вимогою визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.05.2021 №Ф-3464-51 на суму 37788,74 грн. Позивачка не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки), вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою №380/15851/21 від 02.11.2021 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі за цим позовом, призначив підготовче засідання (а.с. 48-49).

08.12.2021 ОСОБА_1 звернулась ще з одним позовом до ГУ ДПС у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3464-51/22959/1/6/13-01-13-03 від 05.08.2021. Суд ухвалою №380/23531/21 від 13.12.2021 відкрив провадженні в адміністративній справі за цим позовом (а.с. 88-89).

Ухвалою від 20.01.2022 (головуючий суддя Москаль Р.М.) адміністративну справу №380/23531/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) об`єднано в одне провадження з адміністративною справою №380/15851/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки). Об`єднаній справі присвоєно №380/15851/21 (а.с. 79-80).

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що вона 27.02.2004 була зареєстрована як фізична особа - підприємець. З 2008 року припинила підприємницьку діяльність, господарської діяльності не здійснювала, доходів від підприємницької діяльності не отримувала; працювала як найманий працівник, а роботодавець нараховував та сплачував за неї ЄСВ в період, за який контролюючий орган нарахував недоїмку. Після отримання оскаржуваних вимог та для припинення нарахування їй єдиного соціального внеску, пені та штрафів подала державному реєстратору в заяву про включення до ЄДР відомостей щодо припинення нею підприємницької діяльності.

Відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, позов не визнає з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву (а.с. 53-54, 92-93). Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Франківський район м. Львова) як фізична особа - підприємець, дата державної реєстрації 27.02.2004 та взята на облік як платник єдиного внеску. 05.07.2021 до ЄДР внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням. Вказує, що згідно реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 перебуває в стані 11 - припинено підприємницьку діяльність, але не знято з обліку. Відповідач зазначає, що з набранням чинності з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VII позивач як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримував дохід від підприємницької діяльності у звітному періоді. В оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка позивачки по ЄСВ за 2017-2020 рр.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 27.02.2004 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (а.с. 59, 120) за видом діяльності діяльність ярмарок та атракціонів; взята на облік в органи ДПС (а.с. 59).

Відповідно до даних трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 2007 року працювала як найманий працівник (а.с. 19-28). В 2017-2020 роках (період, за який контролюючий орган нарахував позивачці ЄСВ як ФОП на спрощеній системі оподаткування) ОСОБА_1 працювала як найманий працівник, зокрема, 18.05.2017 по 29.12.2017 оператором телекомунікаційних послуг відділу надання послуг (посольство США) у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , а з 07.08.2018 донині - менеджером зі збуту ТОВ «Респект». За цей час отримувала заробітну плату, на яку роботодавці нараховували, утримували та сплачували страхові внески, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2004-2021 роки (а.с. 107-108).

Головне управління ДПС у Львівській області сформувало ОСОБА_1 такі вимоги про необхідність сплати боргу (недоїмки):

- №Ф-3464-51 від 13.05.2021, відповідно до якої станом на 30.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів склала 37788,74 грн. (а.с. 61);

- №Ф-3464-51/22959/1/6/13-01-13-03 від 05.08.2021, відповідно до якої станом на 31.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів склала 37788,74 грн. (а.с. 9).

Як підстави винесення цих вимог контролюючий орган вказав:

- статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (правова підстава);

- дані інформаційної системи органів доходів і зборів (фактична підстава).

Контролюючий орган визначив суми недоїмки з ЄСВ за 2017р. (8448 грн.), 2018р. (9828,72 грн.), 2019р. (11016,72 грн.), 2020р. (8495,30 грн.) самостійно, нарахування ЄСВ відбувалось щоквартально, що відображено в даних облікової картки позивачки як платника податків (а.с. 94-97).

Позивачка повідомила, що після отримання вимог ГУ ДПС у Львівській області та з метою зупинення нарахування контролюючим органом ЄСВ та виставлення нових вимог подала державному реєстратору заяву про включення до ЄДР відомостей щодо припинення підприємницької діяльності. 05.07.2021 до ЄДР внесений запис №2004150060001003249 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.120).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно до пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме:

- у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний»;

- пункт 3 доповнено абзацом другим такого змісту: «Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пропорційно до сплаченого єдиного внеску».

Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (набрав чинності 01.01.2004) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV). Цей Закон, згідно з пунктом 1 розділу VІІІ «Прикінцеві положення», набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (частина перша статті 3).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV:

- державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (пункт 4);

- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7).

Основні принципи державної реєстрації визначено в статті 4 Закону №755-IV. Так, відповідно до цієї статі державна реєстрація, серед іншого, базується на принципах обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

При оцінці доводів сторін та прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

ОСОБА_1 27.02.2004 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, а також в контролюючому органі як платник податків та зборів. В спірний період (2017, 2018, 2019, 2020 роки) не займалася підприємницькою діяльністю та не отримувала від неї доходу, податкову звітність не подавала.

Приписи пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначають платниками єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Оскільки ОСОБА_1 самостійно не нараховувала та не сплачувала ЄСВ, ГУ ДПС у Львівській області на підставі даних інформаційної системи податкових органів дійшло висновку про необхідність нарахування ОСОБА_1 ЄСВ. Цей висновок став підставою для прийняття контролюючим органом оскаржених вимог про сплату ОСОБА_1 нарахованих ним сум ЄСВ за період, що охоплює 2017-2020 роки.

Оцінюючи обставини цієї справи суд враховує, що в охоплений предметом цього спору період (2017-2020 роки) ОСОБА_1 працювала як найманий працівник. Суд встановив, що з травня 2017 року по 2021 рік позивачка була найманим працівником, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період за ОСОБА_1 як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник (за період з 18.05.2017 по 29.12.2017 ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 ), з 07.08.2018 по 2021 рік ТОВ «Респект» (код 37741511). За час цей ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, на яку роботодавці нараховували, утримували та сплачували страхові внески, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2004-2021 роки (а.с. 107-108).

При прийнятті цього рішення суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19: «… суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску».

При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI до аналогічних фактичних обставин, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період (2017, 2018, 2019, 2020 роки) за ОСОБА_1 як найманого працівника сплатив її роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ за цей самий період позивачці.

Пояснення позивачки свідчать про те, що вона не здійснювала підприємницької діяльності в період 2017-2021 рр. та не отримувала доходу від такої діяльності, відповідач зворотного не довів.

Щодо посилання відповідача на те, що за весь період з 01.01.2017 по 21.12.2020 позивачка не була найманим працівником суд зазначає таке: - по-перше, це твердження не відповідає дійсності, оскільки за період з 18.05.2017 по 29.12.2017 ОСОБА_1 працювала найманим працівником в ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 ), а з 07.08.2018 донині працює в ТОВ «Респект» (код 37741511); - по-друге, контролюючий орган не виокремив ті місяці (напр., шляхом проведення перевірки та з`ясування необхідних фактичних обставин), за які суд міг би визнати нарахування ЄСВ обґрунтованим та законним. Натомість контролюючий орган в лютому 2018 року нарахував позивачці єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8448 грн. однією сумою (за цілий рік), а надалі (2018-2020рр.) нарахування здійснювалось в автоматичному режимі щоквартально, без урахування її статусу найманого працівника та сплати роботодавцем ЄСВ, що підтверджується даними облікової картки ОСОБА_1 по ЄСВ (а.с. 94-97).

В цій справі суд дав оцінку правомірності описаного вище «автоматичного» нарахування позивачці ЄСВ за 2017-2021 роки та наголошує, що завданням суду є оцінка правомірності оскаржених рішень та дій відповідача; водночас суд не має на меті та не має повноважень підміняти контролюючий орган, вираховуючи замість нього конкретні суми ЄСВ за ті місяці, коли ОСОБА_1 не працювала як найманий працівник; такі дії належать до компетенції контролюючого органу та становлять предмет документальної перевірки, метою якої є встановлення фактичних обставин та їх оцінки через призму релевантних норм права.

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржені вимоги №Ф-3464-51 від 13.05.2021, №Ф-3464-51/22959/1/6/13-01-13-03 від 05.08.2021 про необхідність сплати ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску за 2017-2020 рр. є незаконними та необґрунтованими. З огляду на те, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску не відповідають критеріям правомірного рішення, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, такі слід скасувати як протиправні.

Разом з тим, це рішення суду не є перешкодою для реалізації контролюючим органом своїх повноважень проводити документальні перевірки, за наслідками якої відповідач може виокремити ті конкретні місяці в період з 2017 по 2021 рр., за які ОСОБА_1 не працювала, та, як наслідок, правильно обчислити та нарахувати суму ЄСВ за ці періоди, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог суд стягує на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.05.2021 №Ф-3464-51, №Ф-3464-51/22959/1/6/13-01-13-03 від 05.08.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30.03.2022.

Суддя Москаль Р.М.