Рішення

від 30.03.2022 по справі 924/71/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2022 р. Справа № 924/71/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Солюшин" м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський кар`єр" с. Нова Синявка, Старокостянтинівський район, Хмельницька область

про стягнення 41963,15 грн.

Представники сторін не викликались

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 31.01.2022р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

ТОВ "Оскар Солюшин" звернулось із позовом до суду про стягнення з ТОВ "Старокостянтинівський кар`єр" заборгованості за Договором про транспортне перевезення №19/07-02 від 19.07.2021р. у розмірі 41963,15грн., з яких: 40000грн. - заборгованість за транспортні послуги, 1335,20грн. - інфляційні нарахування та 627,95грн. три проценти річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає про невиконання умов договору щодо оплати наданих послуг. Як на правове обґрунтування посилається на положення ст. ст. 11, 610, 612, 625, 626, 629, 909, 916 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав, хоча належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та строк подання відзиву, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали від 31.01.2022р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

19.07.2021р. між ТОВ "Оскар Солюшин" (перевізник) та ТОВ "Старосинявський кар`єр" (замовник) укладено договір на транспортне перевезення № 19/07-02 відповідно до п.1.1 якого Перевізник надає Замовнику послуги з перевезення вантажу згідно наступних умов: адреса та дата завантаження - с.Нова Синявка Хмельницька область 19.07.2021р.; адреса та дата розвантаження - м. Львів 19.07.2021р.; найменування вантажу - дробильна установка; вага та габарити вантажу Д/Ш/В 14/2.8/3.4 52т; вартість перевезення 40000грн. з ПДВ на розвантаженні (до розвантаження); орієнтовний час перевезення - 20 годин; ТЗ та екіпаж Volvo НОМЕР_2, н/п НОМЕР_1 .

Заявка діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Заявка передана факсимільним зв`язком, має силу оригіналу.

Згідно п.2 договору Замовник зобов`язаний встановлювати ставки провізної плати згідно домовленостей з Виконавцем; забезпечити нормований простій автомобіля під завантаження, не враховуючи вихідні та святкові дні. За понаднормовий простій Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі 2000грн. за кожну добу понад нормованого простою на території України. За понаднормовий пробіг, який виникає при переадресуванні або змінах умов заявки, Замовник виплачує додаткову плату. У випадку відмови від здійснення погодженого перевезення, Замовник сплачує іншій стороні штраф у розмірі 50% від вартості перевезення.

Виконавець несе відповідальність за збереження вантажу перед Замовником з часу прийняття його від вантажовідправника до повного розвантаження у вантажоотримувача. У разі втрати, пошкодження або нестачі вантажу виконавець відшкодовує Замовнику кошти в розмірі вартості втраченого чи пошкодженого товару. Виконавець зобов`язується використовувати для перевезення транспорт придатний за технічним та санітарним станом в узгоджені строки, перевищення строку доставки - штраф 500грн. за кожну добу (п.4 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 88 від 19.07.2021р. та товарно - транспортної накладної №ОТ 0010 від 19.07.2021р. позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу вартістю 40000грн.

24.12.2021р. позивачем направлено на адресу ТОВ "Старосинявський кар`єр" претензію (вих. № 22-12/2021-01) про сплату боргу в розмірі 40 000грн. на протязі 7 днів з дати її отримання.

Претензія отримана відповідачем 05.01.2022р. про що свідчить витяг із сайту Укрпошта про рух рекомендованого відправлення.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку борг не сплачено, позивачем також нараховані та заявлені до стягнення 627,95грн. 3% річних за період з 20.07.2021р. по 26.01.2022р., 1335,20грн. інфляційних нарахувань за серпень - грудень 2021 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч.2 ст. 202 ЦК України договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи стверджується, що 19.07.2021р. між сторонами у справі укладено договір на транспортне перевезення вантажу, за положеннями якого позивач взяв на себе зобов`язання здійснити на замовлення відповідача перевезення вантажу - дробильної установки.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 ГК України. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

На підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно договору позивачем надана товарно - транспортна накладна № ОТ 0010 від 19.07.2021р. та акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №88 від 19.07.2021р. підписаний представниками сторін, що є належними доказами надання позивачем послуг із перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У п. 1.1 договору від 19.07.2021р. сторонами погоджено вартість перевезення в розмірі 40 000грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом у договорі на транспортне перевезення №19/07-02 від 19.07.2021р. строк оплати наданих послуг не визначено. Натомість у матеріалах справи наявна претензія, яка 24.12.2021р. позивачем направлена на адресу ТОВ "Старосинявський кар`єр" та отримана відповідачем 05.01.2022р. про що свідчить витяг із сайту Укрпошта про рух рекомендованого відправлення. У претензії позивач вимагав оплати наданих послуг в розмірі 40000грн. на протязі 7 днів з дати її отримання. Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг настав 12.01.2022р.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з перевезення вантажу згідно умов договору, а відповідач не оплатив надані послуги, чим створив заборгованість перед останнім в розмірі 40000 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 40000грн. заборгованості за надані послуги згідно із договором на транспортне перевезення від 19.07.2021р. № 19/07-02, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач вартість наданих послуг не сплатив, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 627,95грн. 3% річних за період з 20.07.2021р. по 26.01.2022р., 1335,20грн. інфляційних нарахувань за серпень - грудень 2021 року.

Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції, судом враховується положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Так, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така позиція викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Відповідно поданого розрахунку позивачем нараховані інфляційні за серпень - грудень 2022 року.

Із врахуванням викладеного, беручи до уваги строк настання виконання зобов`язання (12.01.2022р.), суд вважає безпідставними та необґрунтованими інфляційні нарахування у розмірі 1335,20грн. за вказаний позивачем період, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Зважаючи на строк настання виконання зобов`язання (12.01.2022р.) судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановлено, що правомірною є сума 46,03грн. за період з 13.01.2022р. по 26.01.2022р. У стягненні 581,92грн. 3% річних суд відмовляє.

Судом береться до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 40 000грн. боргу та 46,03грн. 3% річних.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи 20.12.2021р. між ТОВ "Оскар Солюшин" (Клієнт) та адвокатом Гавриченко Жанною Володимирівною укладено договір №20122021 про надання правової допомоги відповідно до п.1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу, тобто здійснювати захист, представництво або надавати Клієнту інші види правничої допомоги погоджені Сторонами у Замовленні, а Клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання Договору, на умовах і в порідку, визначеному цим Договором.

24.01.2022р. адвокатом та позивачем підписано акт приймання - передачі наданих послуг відповідно до якого Адвокат надає, а Клієнт приймає послуги згідно Договору про надання правової допомоги №20122021 від 20 грудня 2021 року, а саме: зустріч, попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав передбачених господарським та цивільним законодавством України щодо захисту прав ТОВ "ОСКАР СОЛЮШИН" пов`язаних з невиконанням ТОВ "Старосинявський кар`єр" умов Заявки-Договору на транспортне перевезення; роз`яснення та надання Клієнту переліку необхідних для звернення до суду документів; опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини перевезення; вивчений документів, наданих Клієнтом, формування позиції у справі; написання Претензії про сплату заборгованості; здійснення розрахунку заборгованості; підготовка, виготовлення ксерокопій документів для учасників справи та суду; написання та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви. Вартість послуг становить 10 000 грн. Сторони погодили, що підписання даного Акту є підтвердженням падання вказаних в акті послуг Виконавцем та оплати таких послуг Замовником.

Відповідно до положень ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Водночас, судом враховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв розумності та складності справи, часткове задоволення позовних вимог, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "Оскар Солюшин" на правову допомогу у розмірі 9543,14 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Старосинявський кар`єр" (Хмельницька область, Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. Миру, 1А, код ЄДРПОУ 42903115) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Солюшин" (м. Львів, вул. Джерельна, 8, кв.1 код ЄДРПОУ 43653931) - 40000грн. (сорок тисяч гривень) заборгованості, 46,03грн. (сорок шість гривень 3 коп.) 3% річних, 9543,14грн. (дев`ять тисяч п`ятсот сорок три гривні 14коп.) витрат на правову допомогу, 2367,65грн. (дві тисячі триста шістдесят сім гривень 65коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові в частині стягнення 1335,20грн. втрат від інфляції та 581,92грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (oscar.oversize@gmail.com), 3 - відповідачу (вул. Миру, 1А, с. Нова Синявка, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31433) з повідомленням про вручення.