Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/15738/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа №910/15738/21За позовом Споживчого товариства "Вітекс", м. Київ

до 1. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, м. Київ

про стягнення 1 832 200,00 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Федорчук В.А. (директор);

- Кучерявий Д.В. (адвокат за ордером серії АІ№1166785 від 22.07.2021 року);

від відповідача 1: Бишовець В.А. (в порядку самопредставництва);

від відповідача 2: Фонарюк Г.Г. (в порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.09.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Споживче товариство "Вітекс" (позивач) із позовною заявою до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач-2) суми матеріальної шкоди в розмірі 1 832 200,00 грн, у зв`язку із прийняттям відповідачем-1 незаконного рішення про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696 в частині, що стосується павільйону за адресою: м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, про що встановлено в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2020 року №640/14307/19, залишеного в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/15738/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2021.

23.10.2021 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що обставина державної реєстрації за позивачем права власності на нежитлову будівлю не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Необхідним є встановлення підстави, на якій особа набула таке право, а саме набуття права власності на нежитлову будівлю по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5Г у місті Києві. У відзиві відповідач-1 наголосив на тому, що пред`являючи позовну вимогу про відшкодування шкоди позивач має належним чином підтвердити своє право влсності на майно, яке було демонтовано. Також відповідач-1 вказав, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем декларацій, відомостей щодо нормативної оцінки земельної ділянки та докази сплати земельного податку на земельну ділянку по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5Г у місті Києві. Щодо розміру заявлених збитків, то відповідачем-1 вказано, що він є недоведеним. Окрім того, демонтаж проводився не Департаментом, а КП «Київблагоустрій».

25.10.2021 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішення Київської міської ради від 24.12.2020 рок №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» не передбачено окремої бюджетної програми чи відповідних бюжетних призначень для відшкодування шкоди чи збитків.

В підготовчому засіданні 02.11.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.12.2021.

09.11.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що підставою для внесеня відомостей щодо права власності є виконавчий документ Фастівського міськрайонного суду Київської області. Зазначені обсьтавини встановлені в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2020 року №640/14307/19. Позивачем також наголошено на тому, що демонтований об`єкт не є тимчасовою спорудою, що виключало мождивість застосування до неї заходів із демонтажу.

Ухвалою від 14.12.2021 року підготовче провадження у справі було закрите та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.02.2022 року.

В судовому засіданні 22.02.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення підписано з перевищенням встановленого строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 24.02.2022.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 839612980000) Споживчому товариству «Вітекс» на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальноюплощею 151,2 кв.м., розташована в м. Києві по вул. Литвиненко-Вольгемут, будинок 15-Г. Реєстрація проведена на підставі рішення Постійно дібчого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» №ПВ-11-15/08 від 02.07.2008 року, Ухвали Фастівського мівськрайонного суду Київської області №6-58/2008р. від 16.07.2008 року та виконавчого листа №6-58/2008р від 16.07.2008 року, виданого Фастівським мівськрайонним судом Київської області.

Згідно з дорученням Департаменту благоустрою від 07.02.2019 року №064-696, наданого КП "Київблагоустрій", доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, павільйону, розташованого по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, у Святошинському районі м. Києва, на підставі припису від 05.09.2018 року №1813889.

У свою чергу припис від 05.09.2018 року №1813889 винесений посадовою особою КП "Київблагоустрій" у відношенні до СП "Вітекс" за порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: Святошинський район, вул. Литвиненко-Вольгемут, 5-Г, та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди павільйону; в разі невиконання припису вимагається демонтувати власними силами протягом трьох робочих днів, відновити благоустрій.

Відповідно до актів проведення демонтажу (переміщення) №НО-231 від 24.05.2019 року, №27.05.2019 року №НО-233 та від 28.05.2019 року №НО-235, складених членами комісії у складі представника Департаменту, представника КП «Київблагоустрій» та виконавця робіт було засвідчено, що об`єкт по вул. Литвиненко-Вольгемут 5-Г в м. Києві демонтований, завантажений на транспортний засіб КП «Київблагоустрій» і транспортований на майданчик тимчасвого складування та зберігання безхазяйного майна.

Актами опису об`єкта №№ НО-231, НО-233 та НО-235 засвідчено, що об`єкт розібрано на окремі елементи.

Листом №043-1387 від 24.06.2019 року «КП «Київлагоустрій» повідомив позивача, що споруда, розміщена по вул. Литвиненко-Вольгемут 5-Г в м. Києві 29.05.2019 року на виконання доручення Департаменту міського благоустрою від 07.02.2019 №064-696 та припису №1813889 від 05.09.2018 року демонтована КП «Київблагоустрій».

В подальшому, Споживчим товариством «Вітекс» до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано позовну заяву про:

- встановлення відсутності у Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) компетенції (повноважень) приймати рішення про демонтаж нежитлової будівлі (павільйону) за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва, яка належить Споживчому товариству «Вітекс» на праві приватної власності;

- визнання протиправним та скасування рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, в частині, що стосується павільйону Споживчого товариства «Вітекс» за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва.

За результатами розгляду вказаної позовної заяви Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято рішення №640/14307/19 від 21.07.2020 року, яким позов Споживчого товариства "Вітекс" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково і визнано протиправним та скасувано рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, в частині, що стосується павільйону Споживчого товариства "Вітекс" за адресою: вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-Г у Святошинському районі м. Києва.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду №640/14307/19 від 24.11.2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 року було залишено без змін.

Як зазначає позивач, у зв`язку із незаконним знесенням нежитлової будівлі, яка на праві приватної власності належала Споживчому товариству "Вітекс", відповідач завдав останньому матеріальну шкоду на суму вартості демонтованого майна в розмірі 1 832 000,00 грн.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що пред`являючи позовну вимогу про відшкодування шкоди позивач має належним чином підтвердити своє право власності на майно, яке було демонтовано. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем декларацій, відомостей щодо нормативної оцінки земельної ділянки та докази сплати земельного податку на земельну ділянку по вул. Литвиненко-Вольгемут, 5Г у місті Києві. Також, розміру заявлених збитків є недоведеним. Окрім того, демонтаж проводився не Департаментом, а КП «Київблагоустрій».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 923/574/17 та від 18.06.2018 року у справі № 904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 року у справі № 916/336/17.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018р. по справі №916/1371/17.

При цьому, до заперечень відповідача-1 щодо того, що пред`являючи позовну вимогу про відшкодування шкоди позивач має належним чином підтвердити своє право власності на майно, яке було демонтовано, Суд ставиться критично, оскільки в межах розгляду даної справи дослідженню підлягає не обставина набуття права власності позивачем на об`єкт демонтажу, а обставина наявності всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача-1 щодо демонтажу нежитлової будівлі, що належить позивачу.

Окрім того, обставини виникнення права власності на нежитлову бцдівлю що розташована за адресою: м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, будинок 5-Г встановлені в рішенні рішенні Окружного адіміністративного суду міста Києва №640/14307/19 від 21.07.2020 року.

Суд зазначає, що протиправні дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо винесення рішення про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, оформленого листом від 07.02.2019 №064-696, встановлено в судовому порядку, що має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди, причино-наслідковий зв`язок характеризується тим, що у зв`язку з неправомірністю винесення даного рішення нежитлова будівля позивача була демонтована (знищена), внаслідок чого позивачу завдано шкоду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Крім того, твердження відповідача, що демонтаж будівлі виконувався не Департамонтом, а КП «Київблагоустрій» підтверджується матеріалами справи.

При цьому, вказані дії щодо демонтажу нежитлової будівлі позивача вчинялися хоч і працівниками КП «Київблагоустрій», але на виконання відповідного припису та рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В свою чергу, Комунальне підприємство "Київблагоустрій" не довело, як того вимагають приписи ст. 1166 ЦК України, що шкоду завдано позивачу не з його вини.

Відповідно до змісту Статуту КП "Київблагоустрій", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.02.2007 № 167, метою діяльності КП "Київблагоустрій", зокрема, є здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами правил благоустрою у м. Києві, зокрема, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 2.2 Статуту КП "Київблагоустрій" підпорядковане Департаменту благоустрою з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом.

При цьому повноваження КП "Київблагоустрій" в частині забезпечення благоустрою міста Києва передбачені Положенням про Департамент благоустрою та делеговані КП "Київблагоустрій", які були реалізовані ним у цій справі як владні управлінські функції при виконанні рішення зазначеного Департаменту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому, визначений законом обов`язок повернути майно не може бути виконаний державою у спірних правовідносинах, оскільки майно знищено, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заподіяних позивачу збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Задля доведення суми матеріальної шкоди (збитків) позивачем замовлено у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Канзас Ріал Естейт» звіт про оцінку нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 151,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, будинок 5-Г.

Висновок складений за налізу ефективності та можливості використання об`єкта оцінки, враховуючи фізичні характеристики, ринковий попит на подібне майно, що склався в районі розташування об`єкта оцінки.

Відповідно до вказаного висноку ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на дату оцінки (18.06.2019 року) становить (без ПДВ) 1 832 000,00 грн.

Судом враховано, що об`єкт оцінки знищений та визначення вартості демонтованого майна можливе лише шляхом проведення експертного дослідження, що було здійснено позивачем в межах даної справи.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів невідповідності вартості знищеного (демонтованого) об`єкту зазначеній вартості.

Окрім того, відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Частиною першою ст. 48 названого Кодексу встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Оскільки предметом спору є відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок знищення на підставі доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нерухомого майна та те, що суб`єктом відшкодування завданих збитків згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України є в т.ч. орган місцевого самоврядування, тобто збитки відшкодовуються за рахунок в т.ч. відповідного місцевого бюджету, суд дійшов висновку, що розмір завданих позивачу збитків підлягає стягненню саме з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі № 910/4129/17.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, з`ясувавши повно і всебічно фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму в розмірі 140 000,00 грн. В решті суми вимог належить відмовити.

Судовий збір у розмірі 27 480,00 грн, від сплати якого позивач звільнений згідно положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві в дохід Державного бюджету України суму, відповідно до положень частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул.Терещенківська, будинок 11-А) на користь Споживчого товариства "Вітекс" (ідентифікаційний код 31280399, адреса: 03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 30, кв. 225) суму матеріальної шкоди в розмірі 1 832 000,00 грн (один мільйон вісімсот тридцять дві тисячі гривень 00 копійок).

3. Стягнути з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул.Терещенківська, будинок 11- А) в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 27 480,00 грн (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 01.04.2022

Суддя С. МОРОЗОВ