Рішення

від 31.03.2022 по справі 914/4105/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2022 Справа № 914/4105/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Приватного підприємства «Беркут», м. Львів,

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів,

предмет позову: стягнення 10 157,72 грн.,

підстава позову: прострочення виконання зобов`язань щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості,

без виклику сторін,

встановив:

30.12.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Беркут» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення 10 157,72 грн. Ухвалою суду від 04.01.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за клопотанням позивача ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін. Судом зазначено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі 03.03.2022. Ухвалою суду встановлено відповідачу строк 15 днів з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов.

16.02.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 8 715,51 грн. інфляційних втрат та 1 442,21 грн. 3 % річних за період з 17.05.2016 по 07.12.2021 включно, оскільки рішення суду у справі № 914/751/16 виконано Квартирно-експлуатаційним відділом м, Львова лише 08.12.2021.

Відповідач стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Сторона зазначає, що про наявність боргу йому стало відомо лише у жовтні 2021 при заміні боржника в наказі правонаступником. Також сторона стверджує про необхідність застосування позовної давності до правовідносин між сторонами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

26.04.2016 у господарській справі № 914/751/16 за позовом Приватного підприємства «Беркут» до Львівського управління начальника робіт про стягнення 22 038,07 грн. постановлено рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Львівського управління начальника робіт (код ЄДРПОУ 22995851) на користь Приватного підприємства «Беркут» 8 643,80 грн. основного боргу, 683,93 грн. пені, 587,32 грн. 3% річних, 6 016,08 грн. інфляційних втрат та 1 377,39 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2021 у справі №914/751/16 заяву Приватного підприємства «Беркут» про заміну сторони правонаступником, про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №914/751/16 задоволено, зокрема замінено сторону - боржника у наказі Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 у справі №914/751/16 з Львівського управління начальника робіт (79034, місто Львів, вулиця Лугансъка, 3, ідентифікаційний код 22995851) на його правонаступника - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79007, місто Львів, вулиця Батуринська, будинок 2; ідентифікаційний код 07638027).

Відповідно до тексту згаданої ухвали 17.05.2016 на примусове виконання рішення суду видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної заборгованості та витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до виписки по рахунку, сформованої 24.01.2022, 08.12.2021 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова сплачено 8 643,80 грн. та 8 664,72 грн. по наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/751/16. Тобто рішення суду у справі № 914/751/16 виконано лише 08.12.2021.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. За вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (Верховний Суд, постанова від 12.03.2018 у справі № 914/712/16).

Відповідно до обставин справи боржник у справі № 914/751/16 мав обов`язок сплатити заборгованість згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили 17.05.2016, про що видано наказ. Проте, заборгованість сплачена лише 08.12.2021 правонаступником боржника.

Щодо зауважень відповідача у справі про відсутність порушень зобов`язань з його сторони упродовж часу прострочення, починаючи з 2016 року, суд зазначає, що відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, а відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16).

Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 у справі № 902/330/17 також зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно до обставин справи з ухваленням судом у 2016 році рішення про стягнення з Львівського управління начальника робіт (правонаступником якого є відповідач у справі, що розглядається) боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором поставки не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання ним грошового зобов`язання, тобто до 08.12.2021. Тому кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення до 08.12.2021.

Разом з тим главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З позовом у даній справі позивач звернувся 30.12.2021, розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних здійснено за період 17.05.2016 07.12.2021.

З огляду на зазначені вище правові норми та позиції Верховного Суду, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд доходить висновку про застосування строку позовної давності та вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми боргу, нараховані у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача до суду з позовом, тобто за період з 30.12.2018 до 07.12.2021 (дата повного виконання рішення суду).

У постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 Верховний Суд прийшов до висновку, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення, Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних за вказаний період на суму боргу в розмірі 8 643,80 грн., суд зазначає, що сума 3% річних становить 762,31 грн. Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення 679,90 грн. суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних втрат за визначений період здійснюється з урахуванням такого.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, враховуючи також висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Крім цього, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18 (постанова від 05 липня 2019 року) зазначив, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Як правильно вказує позивач, заборгованістю, на яку нараховуються інфляційні втрати за перший місяць, тобто фактично за січень 2019, є 14 659,88 грн., що складається із суми основної заборгованості за рішенням суду та суми інфляційних втрат за рішенням суду (8 643,80 грн. + 6 016,08 грн.). Відповідно, сумою заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати за лютий 2019, є 14 716,48 грн., тобто сума боргу за кожен наступний місяць змінюється залежно від індексу інфляції в попередньому місяці. Розрахнок інфляційних втрат наведено в таблиці нижче.

МісяцьСума боргуІндекс інфляціїІнфляційні втратиСума боргу для наступного місяцяСічень 201914 659,88 грн,101,00146,6014 716,48 грн,лютий 201914 716,48 грн,100,5073,5814 790,06 грн,березень 201914 790,06 грн,100,90133,1114 923,17 грн,квітень 201914 923,17 грн,101,00149,2315 072,40 грн,травень 201915 072,40 грн,100,70105,5115 177,91 грн,червень 201915 177,91 грн,99,50-75,8915 102,02 грн,липень 201915 102,02 грн,99,40-90,6115 011,41 грн,серпень 201915 011,41 грн,99,70-45,0314 966,38 грн,вересень 201914 966,38 грн,100,70104,76 15 071,14 грн,жовтень 201915 071,14 грн,100,70104,76 15 175,90 грн,листопад 201915 175,90 грн,100,1015,18 15 191,08 грн,Грудень 201915 191,08 грн,99,80-30,3815 160,70 грн,Січень 202015 160,70 грн,100,2030,32 15 191,02 грн,лютий 202015 191,02 грн,99,70-45,57 15 145,45 грн,березень 202015 145,45 грн,100,80121,16 15 266,61 грн,квітень 202015 266,61 грн,100,80122,13 15 388,74 грн,травень 202015 388,74 грн,100,3046,17 15 434,91 грн,червень 202015 434,91 грн,100,2030,87 15 465,78 грн,липень 202015 465,78 грн,99,40-92,79 15 372,99 грн,серпень 202015 372,99 грн,99,80-30,75 15 342,24 грн,вересень 202015 342,24 грн,100,5076,71 15 418,95 грн,жовтень 202015 418,95 грн,101,00154,19 15 573,14 грн,листопад 202015 573,14 грн,101,30202,45 15 775,59 грн,грудень 202015 775,59 грн,100,90141,98 15 917,57 грн,Січень 202115 917,57 грн,101,30206,93 16 124,50 грн,лютий 202116 124,50 грн,101,00161,25 16 285,75 грн,березень 202116 285,75 грн,101,70276,86 16 562,61 грн,квітень 202116 562,61 грн,100,70115,94 16 678,55 грн,травень 202116 678,55 грн,101,30216,82 16 895,37 грн,червень 202116 895,37 грн,100,2033,79 16 929,16 грн,липень 202116 929,16 грн,100,1016,93 16 946,09 грн,серпень 202116 946,09 грн,99,80-33,8916 912,19 грн,вересень 202116 912,19 грн,101,20202,95 17 115,14 грн,жовтень 202117 115,14 грн,100,90154,04 17 269,18 грн,листопад 202117 269,18 грн,100,80138,15 2 837,46 грн.

Враховуючи наведене, розмір інфляційних втрат становить 2 837,46 грн., а не 8 715,51 грн. як вказував позивач, Тому в частині позовної вимоги про стягнення 5 878,05 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання,

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд зазначає про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення у обсязі, описаному вище.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У позовній заяві вказано орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, проте, доказів на підтвердження понесення таких суду не подано, про подання таких після постановлення судом рішення у справі не повідомлено. Тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (ідентифікаційний код юридичної особи 07638027, вул. Батуринсъка, 2, м. Львів, 79007) на користь Приватного підприємства «Беркут» (ідентифікаційний код юридичної особи 23267591, вул. Драгана, 30/42, м. Львів, 79066) 762,31 грн. 3% річних, 2 837,46 грн. інфляційних витрат і 804,49 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3.У задоволенні позовних вимог про стягнення 679,90 грн. 3 % річних і 5 878,05 грн. інфляційних втрат і відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Матвіїв Р.І.