Постанова

від 15.02.2022 по справі 591/1717/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 591/1717/20

провадження № 61-19347св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 10 березня 2016 року банк без попередження заблокував його банківську картку № НОМЕР_1 .

11 березня 2020 року він звернувся у відділення банку, де йому повідомили, що причиною блокування карткових рахунків є те, що він, нібито, є публічною особою або її родичем. У той самий день банку була надана довідка про доходи, співробітник банку сфотографував його та перевірив актуальність паспорту, була заповнена електронна анкета.

Вважав, що дії АТ КБ «ПриватБанк» з блокування банківської платіжної картки є незаконними, оскільки рішення суду про арешт коштів на рахунку не ухвалювалось, інші передбачені законом підстави для обмеження його права на розпорядження грошовими коштами у розмірі 4 963,12 грн, що знаходяться на рахунку, відсутні.

Вказував, що дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операції за його рахунком є такими, що не відповідають, у тому числі, вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Зазначав, що у результаті блокування рахунку були порушені його життєві зв`язки, він змушений телефонувати до колцентрів «ПриватБанку», збирати довідки, не має можливості користуватись своїми грошовими коштами.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» зняти встановлені для нього обмеження на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку та обслуговування карткою № НОМЕР_1 , шляхом негайного розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами на цьому поточному рахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» зняти встановлені для ОСОБА_1 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку та обслуговуються карткою № НОМЕР_1 шляхом негайного розблокування зазначеного карткового рахунку та забезпечення можливості вільно користуватися, розпоряджатися власними грошовими коштами на вказаному поточному рахунку.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки. Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин здійснення ним дій щодо направлення матеріалів правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а також щодо правомірності недотримання визначеного законодавством строку зупинення фінансових операцій позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що банк неналежно виконав обов`язок, як суб`єкт фінансового моніторингу, щодо повідомлення правоохоронних органів про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, і не довів належними та допустимими доказами правомірність блокування протягом тривалого часу карткового рахунку позивача та користування належними йому на праві власності грошовими коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про незаконність блокування банком рахунку позивача, оскільки вказані дії були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а позивач не надав на запит банку актуальну інформацію.

Суди не врахували, що банком було в односторонньому порядку розірвано договір рахунку з позивачем, тому судове рішення про зобов`язання банку негайно розблокувати картковий рахунок ОСОБА_1 та забезпечити можливість вільно користуватися, розпоряджатися власними грошовими коштами на вказаному поточному рахунку не призведе до жодних правових наслідків, отже позовні вимоги є передчасними та неналежним способом захисту.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 13 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

23 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 червня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».

16 березня 2020 року ОСОБА_1 направлено на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» вимогу щодо розблокування платіжної картки.

Відповідно до висновків проведеної перевірки заступником керівника Управління безпеки Сумської філії з банківської безпеки ГО Терещенком С. С. від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 дійсно має обмеження в банківському обслуговуванні під кодифікатором операції клієнтів, що потрапляють під фінансовий моніторинг, яке встановлено 10 березня 2020 року.

Підставою для встановлення даного обмеження слугувала відсутність у банку актуалізованих анкетних даних та джерел походження коштів даного клієнта.

Підставою для встановлення обмеження стало те, що клієнт ОСОБА_1 є пов`язаною особою до національного публічного діяча Віскунова О. В. через спільне володіння ТОВ «ПОЛІГОН ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ» (ЄДРПОУ 37649828). Одним із власників ТОВ «ПОЛІГОН ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ» є ТОВ «ЮРИДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ «КАПІТАЛ ПРАВІС» (ЄДРПОУ 33643437), кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .

Згідно з даними банку, на адресу клієнта ОСОБА_1 неодноразово надсилалися офіційні листи з роз`ясненнями причин встановлення йому обмеження в банківському обслуговуванні та з зазначенням конкретного переліку документів, що він має надати для зняття такого обмеження.

Вказано, що обставини викладені вище підтверджують правомірність встановленого обмеження в банківському обслуговуванні клієнту ОСОБА_1 , а з огляду на те, що станом на момент проведення цієї перевірки останнім не надано до банку необхідних документів щодо актуалізації його даних та підтвердження джерел походження коштів, то підстави для зняття цього кодифікатору відсутні.

Відповідно до листів ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року № 20.1.0.0./7-20200214/2685, від 29 лютого 2020 року № 20.1.0.0.0/7-20200229/313, від 23 березня 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200320/4348 та від 06 травня 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200423/8438 банк з посиланням на встановлення факту належності ОСОБА_1 до публічних діячів, близьких або пов`язаних осіб з публічним діячем, звернувся до останнього з проханням надати інформацію про джерела походження коштів та активів.

ОСОБА_1 надав пояснення на вимоги банку від 24 березня 2020 року, 21 квітня 2020 року та від 28 квітня 2020 року з викладом інформації, що була запитана банком, щодо джерел надходження коштів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень АТ КБ «ПриватБанк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 727/4453/15-ц (провадження № 61-17338сво18) та постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 901/11931/17, від 14 червня 2018 року у справі № 910/14158/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 910/22248/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/21320/17, від 27 березня 2019 року у справі № 922/2224/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Пунктом 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Пунктом 14.13 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.

Частиною першою статті 40-1 цього Закону визначено, що сквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу є в тому числі банки.

За змістом положень статті 23 вказаного Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.

У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій.

Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Спеціально уповноважений орган у день отримання від правоохоронного органу інформації, передбаченої абзацами п`ятим і шостим цієї частини, зобов`язаний скасувати своє рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції;

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції;

наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій);

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу не пізніше наступного робочого дня після поновлення проведення фінансових операцій інформує про це спеціально уповноважений орган.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу на письмовий запит клієнта повідомляє йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій).

Зупинення та поновлення здійснення фінансових операцій відбуваються у порядку, визначеному суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у межах їх повноважень.

Прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних фінансових операцій, зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави та доведення рішень чи доручень спеціально уповноваженого органу до суб`єкта первинного фінансового моніторингу, ліквідатора, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюються у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено статтею 387 ЦК України.

Аналіз вказаних норм права вказує, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою, що не дотримані банківською установою у застосуванні обмежень з розпорядження коштами позивача.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 201/16367/16 (провадження № 61-26561св18), від 1 квітня 2020 року у справі № 712/580/16-ц (провадження № 61-36043св18), від 13 квітня 2020 року у справі № 263/3736/17 (провадження № 61-1220св17) та від 17 червня 2020 року у справі № 460/5096/15-ц (провадження №61-1523св17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВерховногоСуду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що банк неналежно виконав обов`язок, як суб`єкта фінансового моніторингу, щодо повідомлення правоохоронних органів про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, і не довів належними та допустимими доказами правомірність блокування протягом тривалого часу карткового рахунку позивача та користування належних йому на праві власності грошових коштів, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог ОСОБА_1 .

Тобто, підставою для задоволення позову було не те, що банк безпідставно заблокував картковий рахунок позивача, а те, що після такого блокування не вчинив необхідних дій, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Тому доводи касаційної скарги банку про те, що суди дійшли помилкового висновку про незаконність блокування банком рахунку позивача, оскільки вказані дії були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму» не заслуговують на увагу та не спростовують правильність вирішення судами справи.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами наведених у ній постанов Верховного Суду також є безпідставним, оскільки в них були встановлені інші фактичні обставини та були інші предмет та підстави позовів.

Решта доводів касаційної скарги банку зводиться до того, що суди не врахували, що банком було в односторонньому порядку розірвано договір рахунку з позивачем, тому судове рішення про зобов`язання банку негайно розблокувати картковий рахунок ОСОБА_1 та забезпечити можливість вільно користуватися, розпоряджатися власними грошовими коштами на вказаному поточному рахунку не призведе до жодних правових наслідків, отже позовні вимоги є передчасними та неналежним способом захисту.

Проте, Верховним Судом вказані доводи до уваги не беруться, оскільки такі заперечення банку не були предметом розгляду та перевірки в судах попередніх інстанцій. АТ КБ «ПриватБанк» не повідомляв про одностороннє розірвання рахунків ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець