Рішення

від 30.03.2022 по справі 440/1902/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/1902/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Громадської організації "Український інститут з прав людини" до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2022 року Громадська організація "Український інститут з прав людини" (надалі по тексту також - позивач, ГО "Український інститут з прав людини") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, УДМС), відповідно до якої просить визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік ГО «Український інститут з прав людини» та зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області надати ГО «Український інститут з прав людини» запитувану інформацію.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем порушено право на доступ до публічної інформації. Зауважив, що відмова не містить застосування "трискладового тесту".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 березня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував /а.с. 25-27/. Такий відзив містить клопотання про поновлення строку подання відзиву у зв`язку з введення воєнного стану. Наголосив, що оскільки запит на публічну інформацію не містить пояснень та доказів на підтвердження того, що запитувана позивачем інформація є предметом суспільного інтересу у розумінні положень законодавства, відтак відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зобов`язання УДМС надати ГО "Український інститут з прав людини" публічну інформацію, а саме сканованих копій пропозицій/подань рішень по справам про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДМС за 2021 рік.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

До УДМС 28.10.2021 надійшов запит на публічну інформацію Громадської організації «Український інститут з прав людини» від 28.10.2021 № 16/2-ДМС. У запиті із посиланням на Закон України «Про доступ до публічної інформації», на мету - здійснення аналізу діяльності Державної міграційної служби України та її територіальних управлінь, Позивач просив надати інформацію про:

кількість рішень УДМС про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання у 2020 році;

загальну кількість працівників УДМС;

скановані копії пропозицій/подань, рішень по справам про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДМС за 2021 рік /а.с. 32/.

УДМС на зазначений запит надано відповідь від 04.11.2021 за вих. № ЗПІ-ОРГ/7/5301 -11-21/5301.3/14-21, відповідно до якого надано наступну інформацію: прийнято рішень про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання у 2020 році - 36; загальна кількість працівників Управління - 230; прийнято рішень по справам про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління - 1. Щодо надання копії документів та рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців УДМС у Полтавській області повідомлено наступне. Відповідно до частини третьої статті 37 «Про державну службу» порядок ведення та зберігання особових справ державних службовців визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (НАДС). Пунктом і розділу III Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом НАДС від 22 березня 2016 року № 64, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2016 року за № 567/28697, визначено, що особові справи державних службовців є документами з обмеженим доступом. Таким чином, в УДМС України в Полтавській області відсутні правові підстави для надання копій пропозицій/подань та прийнятих рішень УДМС про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління /а.с. 33/.

Вважаючи зазначену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію".

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у випадках визначених ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" на протязі 20 робочих днів, надати на нього відповідь.

Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію визначений ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Суд зауважує, що вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, згідно з п. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Згідно статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно статті 7 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону (в тому числі суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання), які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно статті 8 Закону таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Згідно статті 9 Закону визначено поняття службової інформації, до якої може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Аналізуючи наведені правові норми, а також їх роз`яснення, надане Пленумом Вищого адміністративного суду України, суд доходить висновку, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" при визначенні сфери його дії охоплено не поняття "документ", а поняття "інформація" в широкому сенсі. При цьому інформація може міститися в різних джерелах. Може бути обмежено право на отримання за запитами при дотриманні вимог Закону інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної, службової інформації).

В даній справі запитувана позивачем інформація, як встановлено судом, не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а відтак відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.

Суд зауважує, що вказані матеріали стосуються визначення питання про належне виконання обов`язків посадовою особою державного органу, якій делеговано згідно визначеного обсягу компетенції від імені цього органу здійснення владних управлінських функцій. В деякому сенсі дані відносини є в тому числі трудовими, як на цьому наголошує відповідач, проте дана обставина не впливає на те, що інформація, що створюється в процесі здійснення службового розслідування, створюється саме в процесі діяльності з виконання обов`язків відповідача.

Доводи відповідача про те, що особові справи державних службовців є документами з обмеженим доступом, суд вважає також необґрунтованими.

Суд зауважує при цьому, що позивач не просив надати йому особові справи державних службовців та, тим більше, їх персональних даних. Суд ще раз наголошує, що згідно приписів ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Відтак відповідач не був обмежений у можливості, надаючи на запит позивача копії рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності, вжити заходи щодо недопущення розголошення персональних даних таких осіб, якщо вони там містяться.

Зокрема, у тому випадку, коли запитуваний документ містить інформацію з обмеженим доступом, зокрема персональні дані працівника, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, то відповідач надає запитувачу вказаний документ у вигляді його копії в якій знеособлено персональні дані працівника та шляхом закриття (затемнення) інформації з обмеженим доступом, яка міститься в такому документі.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позовної заяви щодо неправомірних мотивів відмови відповідача у задоволенні прохання позивача про надання йому копій документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене, суд з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд дійшов висновку, що належним способом захисту є визнання протиправною відмови Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік Громадській організації «Український інститут з прав людини» на запит на публічну інформацію №16/2-ДМС від 28.10.2021 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на публічну інформацію №16/2-ДМС від 28.10.2021 Громадської організації «Український інститут з прав людини», з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні суду.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн /а.с. 8/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Громадської організації "Український інститут з прав людини" (вул. І.Світличного, буд.8, кв.8, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 42130736) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 63, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 37829297) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у наданні сканованих копій пропозицій/подань, рішень у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Управління за 2021 рік Громадській організації «Український інститут з прав людини» на запит на публічну інформацію №16/2-ДМС від 28.10.2021 року.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути запит на публічну інформацію №16/2-ДМС від 28.10.2021 Громадської організації «Український інститут з прав людини», з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні суду.

Сягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 63, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 37829297) на користь Громадської організації "Український інститут з прав людини" (вул. І.Світличного, буд.8, кв.8, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 42130736) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.Г.Ясиновський