Постанова

від 31.03.2022 по справі 420/9097/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9097/21Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Видавництва Астропринт у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Видавництва Астропринт у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі ФСЗ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Видавництва Астропринт у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ), в якому просило стягнути з ТОВ на користь ФСС суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 р. у розмірі 24350,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 199,67 грн. Всього підлягає стягненню 24549 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять ), 67 грн..

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік, наданого до ФСС відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників склала 10 осіб.

На підприємстві протягом 2020 року не працювало осіб з інвалідністю. У відповідності до нормативу місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 24350,00 грн., середньорічна заробітна плата 487,1 грн. х1000:10 = 48700,00 грн., сума адміністративно господарських санкцій = 48700 грн. х 1:2 = 24350,00 грн.. Крім того, станом на 26.05.2021 р. пеня, розрахована виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, становить 199,67 грн..

З огляду на відсутність факту працевлаштування відповідачем особи з інвалідністю в 2020 році та не сплату штрафу ТОВ, ФСЗ звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена частиною першою статті 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Суд зазначив що, відповідач не надав суду доказів подання звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН до центру зайнятості.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) із змінами і доповненнями, визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, приписами ст.18 Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.1, 2 та 3 ст.19 Закону для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця.

При чому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Крім того, ч.1 ст.20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ 01.01.2020 року прийнято наказ №1 «Про введення нових посадових окладів», згідно з затвердженим штатним розкладом. Також до вказаного наказу, як додаток №1, керівником ТОВ 01.01.2020 року було затверджено штатний розклад на 2020 рік, з якого вбачається закладення в нього в розділі «Виробничий відділ» посади - оператор копіювальних та розмножувальних машин (інвалід) з встановленим розміром заробітної плати, і вказана посада створена та затверджена в штатному розкладі на 2020 рік, як вакантна посада (робоче місце) для працевлаштування на постійній основі саме інваліда в кількості 1 (однієї) особи, оскільки штатна чисельність працюючих перевищує 8 осіб.

Крім того, зі справи вбачається, що 02 січня 2020 року, 01 червня 2020 року та 17 вересня 2020 року ТОВ подавало до ФСС звітність - інформацію про попит на робочу силу (вакансії) по формі №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року №316, де в розділі І «Основні дані про вакансії» зазначено про попит і наявність у відповідача вакансії на посаду «оператор копіювальної техніки та розмножувальної техніки - машин» , 1 вакансія із зазначенням телефону, факсу, електронної адреси, а також в розділі II «Коментарі до даних про вакансії» чітко зазначено про 1 (одну) вакансію, яка створена для інваліда, який не досягнув пенсійного віку.

Отримання вказаних звітів-інформації про попит на робочу силу (вакансії) Центром зайнятості підтверджується відміткою вхідної кореспонденції відділу взаємодії з роботодавцями Центру зайнятості від 02.01.2020 року №1, від 01.06.2020 року №491, від 17.09.2020 року №877, з зазначенням вхідних номерів, підпису посадової особи, яка реєструвала надходження цих звітів від ТОВ.

Отже, з вказаного вбачається, що відповідачем у 2020 році було вжито усіх необхідних заходів зі створення робочих місць для інвалідів, що свідчить про ту обставину, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позову.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Видавництва Астропринт у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Видавництва Астропринт у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 13901271) на користь Видавництва Астропринт у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65000, Одеська обл., місто Одеса, вул.Садова, буд.3, каб.15, ЄДРПОУ 13926472) судовий збір в розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять), 00 грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.