Постанова

від 30.03.2022 по справі 545/1100/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1100/20 Номер провадження 22-ц/814/123/22Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.

Секретар Міщенко Я.О.

За участю: представника відповідача ОСОБА_1 - адв. Піддубного Д.І.

представника позивача - прокурора Дорогейка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2021 року

по справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року прокурор Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за №2556-СГ від 13.03.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва», відповідачу передана земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055, розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за №19715384 від 27.03.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Наголошує, що наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області №2556-СГ від 13.03.2017 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та, відповідно до ст.84 ЗК України, не може передаватись у приватну власність.

За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст.364 КК України, відомості про яке внесені 18.05.2017 року до ЄРДР, досудове розслідування триває.

Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави та водоохоронної зони річки Коломак , а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Окрім того, зазначає, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді являється відсутність органів, наділених повноваженнями для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про скасування спірного наказу, у зв`язку з чим не може бути позивачем, так як чиним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача та відповідача. Окрім того, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на підставі нього за відповідачем зареєстроване право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч.1 ст.154 ЗК України.

На підставі викладеного прохали:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №2556-СГ від 13.03.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва»;

припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.03.2017 року за №19715384;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, та стягнути з відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору.

23.03.2021 року позовну заяву було уточнено, оскільки в її тексті та позовних вимогах було допущено технічну помилку в частині зазначення площі спірної земельної ділянки, а саме замість 0,1га зазначено 0,1га. Тому прохали вважати правильною площею земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 - 0,12га.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2021 року позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 13.03.2017 №2556-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва».

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.03.2017 за №19715384.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури понесені судові витрати по 3153 грн з кожного.

З вказаним рішенням місцевого суду не погодився, зокрема, ОСОБА_1 , який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що вимога позивача про припинення права приватної власності на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню, через відсутність підстав для її задоволення відповідно до вимог ст.346 ЦК України

Зауважує, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Окрім того, вказує на відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду із вказаним позовом.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, встановлено місцевим судом та не заперечується сторонами 13 березня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ №2556-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га сіножатей (кадастровий номер 5324081900:00:001:0055) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1, а.с.14).

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 березня 2017 року внесено запис №19715384 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1210876953240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 площею 0,12 га (а.с.15).

На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1977 р. №462 «Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР» (ЗП УРСР, 1977р., №9, ст.89) виготовлено документацію «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року.

У вказаній документації міститься план землекористування колгоспу «імені Макаренка» , з якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак (т.1, а.с.95, зворот).

Документація «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм».

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що виконкоми сільських рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг (т.1, а.с.94, зворот).

Як вірно встановлено місцевим судом, відповідно до вимог законодавства, чинних на момент розробки «Технической документации по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, вона є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак.

Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. №486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Як убачається з наявного в матеріалах справи висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. №29639/18-41/24238-24272/19-41, проведеної під час розслідування кримінального провадження № 42017171010000088 за ч.1 ст.364 КК України земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

Окрім того, цією ж експертизою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки (т.1, а.с.53-78).

Згідно листа Полтавського обласного управління водних ресурсів за №01-2/583 від 13 травня 2017 року та схеми розміщення земельних ділянок згідно Публічної кадастрової карти України вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т.1, а.с.24, зворот).

З відповіді Ковалівської сільської ради №868 від 21 вересня 2017 року вбачається, що, згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів), зазначені земельні ділянки, в тому числі і земельна ділянка, передана ОСОБА_1 , відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т.1, а.с.37, зворот).

Відповідно до документації, виготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 знаходиться між розрахунковими створами НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості.

По результатам виконаних робіт встановлено, що при рівні 50% забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 року земельних ділянок, при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1%) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок (т.1, а.с.44, 45 зворот).

При постановленні оскаржуваного судового рішення місцевий суд, врахувавши, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, дійшов висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, а зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) заплавні землі це прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Відповідно до статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок. Пунктом «д» частини четвертої статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. №486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Пунктами 5, 7 ч.1 ст.80 ВК України передбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Частина друга статті 80 ВК України встановлює те, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

Заплавні землі є землями, на яких встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статями 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі аналізу наведених норм права та матеріалів справи, місцевим судом було вірно встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 розташована у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, що підтверджується Висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за №29639/18-41/24238+24272/19-41 від 04.09.2019 року, відповідно до якого дана земельна ділянка розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

Як зазначено вище, відповідно до ст.80 Водного кодексу України надання земельних ділянок, які розташовані в заплавах малих річок, для ведення садівництва та особистого селянського господарства забороняється, відтак, надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка знаходиться у заплаві річки Коломак, суперечить приписам статті 80 ВК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертів за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. №29639/18-41/24238-24272/19-41, проведеної КНДІСЕ у кримінальному провадженні № 42017171010000088 є неналежним доказом, оскільки наданий у ході досудового розслідування у кримінальній справі, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Статтями 103-106 ЦПК України регламентовано проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства та встановлено певні вимоги до висновку експерта, а також необхідність в обов`язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, в силу яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України.

За приписами статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У даному випадку висновок експертів за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. №29639/18-41/24238-24272/19-41 відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу».

З урахуванням наведеного, оскільки зазначений висновок комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в даній цивільній справі, колегія суддів вважає цей висновок належним та допустимим доказом та оцінює його разом з іншими доказами у справі.

Також, доказом розташування спірної земельної ділянки в заплавних землях є наведені вище лист Полтавського обласного управління водних ресурсів за №01-2/583 від 13.05.2017 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т.1, а.с.24, зворот); відповідь Ковалівської сільської ради №868 від 21 вересня 2017 року, згідно якої передана ОСОБА_1 земельна ділянка відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т.1, а.с.37, зворот); документація, виготовлена Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055 знаходиться в правобережній заплаві річки Коломак .

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055, розташована у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак , не могла передаватись у власність громадянину для індивідуального садівництва, оскільки належить до земель, на яких діє обмежений режим використання, є вірним, таким, що у повній мірі відповідає нормам матеріального права.

Відтак, висновок місцевого суду про те, що наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області №2556-СГ від 13 березня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» суперечить вимогам Закону, тому наявні підстави для визнання його незаконним та скасування і повернення земельної ділянки державі, також є правильним.

Доводи апелянта щодо не вірно обраного способу захисту щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та припинення права приватної власності на даний об`єкт не заслуговують на увагу та є неспроможними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України… є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

За змістом ч.1 ст.83, ч.1 ст.84, ст.122 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У цьому контексті у сфері земельних відносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.14, 19 Конституції України).

Таким чином правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Як убачається з листа Полтавського обласного управління водних ресурсів за №01-2/1084 від 29.09.2017 року проекти землеустрою щодо відведення чи надання в користування юридичним або фізичним особам земельних ділянок (у т.ч. спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0055) на розгляд чи погодження, як це передбачено розділом 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, до Полтавського облводресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Усі ці ділянки, у т.ч. спірна земельна ділянка розміщені в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки Коломак , а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність держави не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у прокурора повноважень для звернення до суду із вказаним позовом, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщозахистцих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»у редакції, чинній на час звернення до суду).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Згідно із пунктом «є-1» частини першої статті 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів передано до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області на даний час є ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 порушені вимоги статей 116,118,121 ЗК України саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке реалізовувало повноваження розпорядника землі, а отже саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним наказу №2556-СГ від 13.03.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва», і у зв`язку з цим не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, викладена в ухвалі від 02 березня 2011 року у справі № 6-58303св10).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т. О. Кривчун

СУДДІ: Ю. В. Дряниця

Г. Л. Карпушин