Рішення
від 15.02.2022 по справі 208/4951/15-ц
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

справа № 208/4951/15-ц

№ провадження 2/208/302/22

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді Івченко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання Задьора В.І.,

представника позивача - Гайворонського О.Г.,

представника відповідача № 1 ОСОБА_1 , адвоката Бреже Л.В.,

відповідача № 2 Фрадкіна Д.Л.,

представника відповідача № 2 ОСОБА_2 адвоката Шишкіна В.М.,

розглянувши у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості»,

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог.

03.07.2015 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке з 21.05.2018 року змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що відповідно до ч.2ст.5 Закону України «Про Акціонерні товариства»не є його перетворенням (далі по тексту - Банк) з позовом, за яким позивач, просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх користь заборгованість у розмірі 191002,10 доларів США, що за курсом 22,54 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.04.2015 року, складає 4305187,37 гривень, за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, а також стягнути судові витрати солідарно з відповідачів.

26.04.2021року черезканцелярію судувід представникапозивача АТКБ «Приватбанк»-Гайворонського О.Г.надійшла заявапро збільшеннярозміру позовнихвимог,з врахуваннямДоговору провідступлення прававимоги від05.12.2016року з«новим кредитором»ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ»,позивач залишиввимоги завідрахуванням вимогякі перейшлидо новогокредитору,та підтримавпозов завідрахуванням 1376740,00гривень, заякою позивач,прохає стягнутисолідарно звідповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьпозивача заборгованістьу розмірі653672,06доларів США,що закурсом 27,73відповідно дослужбового розпорядженняНБУ від15.03.2015року,складає 18126326,41гривень,за кредитнимдоговором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, а також стягнути судові витрати солідарно з відповідачів.

2.Позиція сторони позивача.

Акціонерне товариствокомерційний банк«ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 (надалі-Відповідач-1)02.04.2007року уклаликредитний договір 1/0704TZД (надалі - Договір). Згідно договору AT КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу 1 кредит у розмірі 250000,00 [Долар США] на термін до 01.04.2017 p., а Відповідач 1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач 1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач 1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

AT КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 250000, 00 [Долар США].

В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач 1 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення Відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач-1станом на15.03.2021рік маєзаборгованість -703307,42 [Долар США], яка складається з наступного: 128786,03 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 185226,16 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 389295,23 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, згідно наданого розрахунку.

В забезпечення виконання зобов`язання за Договором 1/0704TZД між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нижче вказаними особами було укладено:

- Договір поруки, з поручителем ОСОБА_2 (надалі Відповідач 2) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором Відповідача 1;

- Договір поруки з поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю

«ТРАКСЕЛЛІНГ» від 05.12.2016 року в забезпечення виконання зобов`язань за

кредитними договором Відповідача 1 в обсязі - 1376740,00 грн.;

- Договір про відступлення права вимоги від 05.12.2016 року з "новим кредитором" Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ». Відповідно до п. 3.1.2. За Первісним кредитором залишається право вимоги щодо сум заборгованості за Основним зобов`язанням що не уступаються відповідно до Договору.

Беручи до уваги що ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» було відступлене забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором Відповідача 1 в обсязі 1 376 740,00 грн., Позивач відраховує з заборгованості по пені 1 376 740,00 грн. що зменшує відповідальність по пені з 10795351,38 грн. до 9418611,38 грн. а загалом за кредитним договором до 18126326,41 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до умов Договору поруки, а саме п. 5, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за Договором № 1/0704TZД.

Згідно з п.6 Договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.

Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

Згідно п. 15 ст. 28 ЦПК України Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники; предметом спору є однорідні права та обов`язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, з метою здійснення принципу процесуальної економії, вважаємо за доцільне об`єднати позовні вимоги Позивача до кількох Відповідачів в одній позовній заяві.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Щодо сплати судового збору, то позивачем на момент подачі позовної заяви у 2015 році було сплачено максимальну суму судового збору, який на той час становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати а саме: 3654,00 грн. Тобто при подачі дійсної позовної заяви про збільшення позовних вимог Позивач не повинен додатково сплачувати судовий збір.

У Відповіді на Відзив Відповідача 1, позивач звертає увагу суду, що Договір між фізичною особою та Банком не є господарським договором, а є цивільно-правовою угодою, адже господарські договори укладаються між суб`єктами підприємницької діяльності, яким Відповідач за договором не виступає. Таким чином, сторони дотримались положень Цивільного кодексу, який і регулює відповідні правовідносини. Посилання на те, що Банком не вірно визначена підсудність нічим не обґрунтовані.

Стосовно наданих Банком доказів, зауважив, що Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; копія заяви на видачу готівки та квитанції про виплату коштів; виписка по рахунку.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що Відповідач 1 частково погашав заборгованість за договором.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а твердження Відповідача 1 стосовно відсутності доказів в матеріалах справи щодо видачі Банком кредитних коштів нічим не обґрунтовані та не відповідають дійсності.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач 1 належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

У Відповіді на Відзив Відповідача 2, Позивач вказав, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1), 02.04.2007 року уклали кредитний договір 1/0704TZД (надалі - Договір). Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу 1 кредит у розмірі 250000,00 [Долар США] на термін до 01.04.2017 p., а Відповідач 1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Щодо посилань Відповідача 2 на не отримання претензії від Банку, зазначаємо наступне, змістом абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що лист поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладенням письмового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України; а абз. 23 визначено, що поштовий зв`язок приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.

Згідно ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одні сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Зазначені норми права відносяться до зобов`язального права, а тому до даних відносин (між Баком та поштою) застосовуються положення ст.ст. 610, 611 ЦК України, у зв`язку з чим на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не може бути покладено обов`язку доведення факту вручення під розписку Позичальнику претензії про стягнення заборгованості, про що помилково зазначають суди.

З наведеного слідує, що Банк взяв на себе зобов`язання направити Позичальнику рекомендований лист, пошта зобов`язалась цей лист доставити.

Виходячи з вищенаведеного, Банк не зобов`язаний надавати докази про отримання рекомендованих листів ним направлених.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

ПАТ КБ "ПРПВАТБАНК" в передбачений ст. 35 Закону України "Про іпотеку" спосіб направив претензію Відповідачам про стягнення заборгованості. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав суду належні та допустимі докази направлення претензії рекомендованим листом.

Проте, в установлений вимозі термін, відповідачем заборгованість погашено не було, в зв`язку з чим позов Банку про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 12 Договору поруки сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, встановлюється протягом 5 років.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

3. Позиція відповідачів.

Відповідач 1, ОСОБА_1 , наддала Відзив, в якому позовні вимоги позивача не визнала, вказала, що позов пред`явлено до Заводського районного суду з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, встановленою ЦПК України. Оскільки відповідно до п.1 ст.19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Правовідносини, які виникли між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ґрунтуються на кредитній угоді № 1/0704TZД від 02.04.2007 року. Відповідно до п.1.4. Кредитної угоди кредит видається на наступні цілі: будівництво заводу, тобто для здійснення господарської діяльності, що є підтвердженням тієї обставини, що кредит не є споживчим. На час укладання кредитної угоди ОСОБА_3 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець і саме у цьому статусі зверталася до банку з заявою про отримання кредиту. У матеріалах справи знаходиться заявка на отримання траншу кредиту (т.1а.с.21), яка погоджувалася начальником відділу мікрокредитування Дніпродзержинської філії банку Н.О. Давидчик та експертом відділу мікрокредитування О.В. Домбровською. Відділ мікрокредитування здійснював кредитування лише малого та середнього бізнесу. Фізична особа, яка не зареєстрована, як фізична особа-підприємець, не могла отримати жодного кредиту за програмами мікрокредитування.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. Таким чином, на думку відповідача 1, спір між нею, ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід розглядати за правилами господарського судочинства у місцевому господарському суді.

Відповідно до п. 1.1. Кредитної угоди надання коштів здійснюється окремими частинами-траншами кредиту. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу на термін і на умовах, передбачених у договорі про видачу Траншу. Таким чином, встановлення наявності заборгованості ОСОБА_3 перед банком та її розміру можливо лише при дослідженні у судовому засіданні усіх документів, пов`язаних з наданням кредиту та видачею грошових коштів.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду лише копії наступних документів: кредитної угоди від 02.04.2007 року № 1/0704TZД, укладеної між банком та ОСОБА_3 ; Договору про видачу траншу кредиту від 12.04.2007 року у розмірі 50000 доларів США та копію заявки про видачу траншу кредиту у розмірі 50000 доларів США. Жодних інших договорів про видачу траншів кредиту, або їхніх копій, надано не було. Не було надано також жодного документу, який підтверджує фактичне отримання ОСОБА_3 грошових коштів, більше, ніж 50000 доларів США. Без наявності названих документів розгляд справи не може бути повним, об`єктивним та всебічним.

Також надала заперечення на відповідь на відзив, де вказала, що відповідь на відзив у більшій своїй частині складається з витягів з правових норм, які регулюють кредитні правовідносини. До цих витягів Відповідач 1 жодних заперечень не має.

Однак, до відповіді надано виписку по рахунку ОСОБА_3 , при цьому, було зауважено, що банківська виписка має статус первинного документу бухгалтерського обліку, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом МЮ України від 12.04.2012 року № 578/5, проте, Відповідач 1 вважає, що саме ця банківська виписка не може бути належним доказом у справі з огляду на наступне: у виписці відсутній ключовий елемент-відображення отримання ОСОБА_3 кредитних коштів та їх розмір; у графі вхідний залишок стоїть позначка 0,00; не вказано (за невеликим виключенням) розподілення коштів за цільовим призначенням (тіло кредиту, проценти, пеня, тощо); не зрозуміло, з яких підстав робиться посилання на ОСОБА_4 , оскільки ця особа не є ані стороною кредитного договору, ані поручителем/(28.05.09р, 26.08.2009 року), Відповідач 1 припускає, що ці кошти могли піти на Погашення іншого кредиту (за участю ОСОБА_4 ).

Крім того надано до суду клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відступленням права вимоги, в якому зазначила, що 05.12.2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ» уклали між собою договір про відступлення права вимоги, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстраційний номер 10688.

Відповідно доумов вищевказаногодоговору Первіснийкредитор ПАТКБ «ПриватБанк»передав,а новийкредитор ТОВ«ТРАКСЕЛЛІНГ» прийнявналежне Первісномукредитору правовимоги боргуза кредитнимдоговором 1/0704TZД від 02.04.2007 року.

Таким чином, згідно вищезазначеного договору про відступлення прав ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» набув прав кредитора та прав іпотекодержателя.

Статтею 24 Закону України "Про іпотеку" унормовано, ще відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечний договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимога за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основний зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строї повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою № 183050305 від 01.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається що з 05.12.2016 року Іпотекодержателем за іпотечним договором № 04TZ/1 від 02.04.2007 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як було прийнято приватним нотаріусом Бондар І.М., індексний номер: 32722355 є ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ».

Враховуючи що 05.12.2016 року між Публічним акціонерний товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженої відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ» укладено договір про відступлення права вимоги, Позивач - ПАТ «ПриватБанк» не може звертатися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення боргу за кредитним договором № 1/0704TZД від 02.04.2007 року оскільки є неналежним позивачем по даній справі. Однак, представники Банку навмисно приховують від суду дані обставини та факти в результаті чого вводять суд в оману.

Тому в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року просить відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2, ОСОБА_2 , надав Відзив у якому в частині стягнення з нього боргу, вважає позов незаконним та необґрунтованим, вказав, що 03.07.2015року допровадження Заводськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті надійшовпозов «простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором 1/0704TZД від 02.04.2007 року», за яким позивач, прохає стягнути солідарно з відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь позивача заборгованість у розмірі 191002,10 доларів США, що за курсом 22,54 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.04.2015 року, складає 4305187,37 гривень, за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, а також стягнути судові витрати солідарно з відповідачів.

В частині позову, яка стосується стягнення з нього, ОСОБА_2 , вважає його незаконним та необґрунтованим з наступних підстав:

- по-перше, в забезпечення виконання зобов`язання за Договором 1/0704TZД між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та мною було укладено Договір поруки № 5167/1 від 02.04.2007 року, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором ОСОБА_1 ..

Як стверджує позивач, відповідно до умов Договору поруки, а саме п.5, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за Договором 1/0704TZД, що підтверджується Повідомленням № 30.0.1.0.0/2-YA0 від 23.04.2015 року. Вимога, що була пред`явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

Але, з даним твердженням відповідач -2 не погодив пославшись на те, що на думку відповідача, Позивач не надав жодного підтвердження отримання поручителем даної вимоги. Більш того Поручитель ( ОСОБА_2 ) зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а вимога була направлена за адресою АДРЕСА_2 , на адресу колишньої дружини поручителя. От же, він, ОСОБА_2 не отримував даної вимоги.

- по-друге, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимога до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов`язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Боржник за кредитним договором ОСОБА_1 (а відтак і поручитель), взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі; договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України - спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 25-го числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає за невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язання за кредитним договором, а тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Таким чином, застосоване у частині четвертій статті 559 ЦК України поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

У разі доведення цих обставин, зазначене змінює строк виконання основного зобов`язання і, відповідно строк пред`явлення позовної вимоги поручителю згідно положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України.

Позичальник припинила сплачувати кредит у жовтні 2013 року, про що свідчить розрахунок кредитної заборгованості, нарахування пені, наданих суду банком. Вимогу до поручителя банк пред`явив лише 23.04.2015 (хоча і немає підтверджень її отримання поручителем), а 30 липня 2015 р. подав позовну заяву до суду, аж після спливу 18 місяців з дати останнього платежу.

У зв`язку з наведеним, з урахуванням умов кредитного договору та положень частини другої статті 1050 ЦК України про те, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, суду слід визначитись із тим, коли банк мав би пред`явити позовну вимогу поручителю.

Разом з тим, п. 12. договору поруки встановлено позовну давність 5 років. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Але, встановлені частиною четвертою статті 559 ЦК України строки, після закінчення яких порука припиняться, не відносяться до позовної давності, врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, передбачає такі випадки визначення стоку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не пред`явлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя. Аналіз зазначеної правової норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обв`язка поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій що до реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Просить судв частинісолідарного стягненняз нього,поручителя ОСОБА_2 на користьпозивача заборгованостіза кредитнимдоговором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, а також стягненні судових витрат солідарно з відповідачів - відмовити.

Крім того надав до суду клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відступленням права вимоги, в якому зазначив, що, Позивач, ПАТ КБ ПриватБанк уклав 05.12.2016 року з ТОВ «Тракселлінг», код ЄДРПОУ 38199341, Договір серія та номер 10688 про відступлення прав вимоги, виданий Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74817561, з 05.12.2016 року Іпотекодержатель за іпотечним договором № 04TZ/1 від 02.04.2007 р., виданим приватним нотаріусом Кудрявцев В. О. є ТОВ «Тракселлінг».

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язанийписьмово уп`ятиденнийстрок бувповідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, відомості про нового Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідчить про те, що Позивач втратив право висувати вимогу повернути борг за кредитним договором, оскільки передав (чи продав) це право новому Іпотекодержателю.

Таким чином, Позивач, ПАТ КБ ПриватБанк не може вимагати повернення з відповідачів будь-яких коштів за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, забезпечене договором іпотеки № 04TZ/1 виданим 02.04.2007 р. приватним нотаріусом Кудрявцев В.О., оскільки Позивач уклав договір про відступлення права вимоги № 10688 від 05.12.2016, і з цього моменту є неналежним позивачем в даній справі.

Представники Банку, що ходять в судове засідання, не могли не знати цього факту, оскільки вони працівники Банку, і весь цей час вони вводили Суд та Відповідачів в оману, надаючи суду документи, за якими Позивач вимагає повернення коштів Відповідачами, хоча з моменту укладення Договору про відступлення прав вимоги , а саме з 05.12.2016 р. Позивач втратив своє право вимагати кошти з Боржників за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, забезпечене договором іпотеки № 04TZ/1 виданий 02.04.2007 р. приватним нотаріусом Кудрявцев В. О., оскільки продали свій кредитний договір новому Кредитору.

Тому проситьсуд узадоволенні позову ПАТ КБ ПриватБанк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на їх користь - відмовити в повному обсязі.

4. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

03.07.2015 року в провадженні Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», згідно до позовних вимог позивачем заявлено про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року (т.1 а.с. 1-2).

26.04.2021 року через канцелярію суду від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, з врахуванням Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2016 року з «новим кредитором» ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ», позивач залишив вимоги за відрахуванням вимог які перейшли до нового кредитору, та підтримав позов за відрахуванням 1376740,00 гривень, за якою позивач, прохає стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у розмірі 653672,06 доларів США, що за курсом 27,73 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.03.2015 року, складає 18126326 (вісімнадцять мільйонів сто двадцять шість тисяч триста двадцять шість) гривень 41 копійку, за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року, а також стягнути судові витрати солідарно з відповідачів (т.11 а.с.133-134).

06.07.2015 року ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.4).

23.07.2015 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області провадження у справі відкрито в загальному порядку та призначено до підготовчого судового засідання (т.1 а.с.29).

28.03.2016 року заочним рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» - задоволено (т.1 а.с.45-48).

21.07.2016 року через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_2 «про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року (т.1 а.с.53-54).

22.07.2016 року через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 «про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року (т.1 а.с.61-63).

22.08.2016 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року задоволено (т.1а.с.70).

18.11.2016 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням з посади на підставі наказу № 35-к від 17.10.2016 року. Суддя Дячков С.В. звільнений з Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі постанови Верховної ради України про звільнення суддів, справу було передано судді Івченко Т.П. (т.1а.с.72).

09.01.2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, враховуючи, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції, згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості за кредитним договором 1/0704TZД від 02.04.2007 року», - призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання (т.1а.с.97).

09.01.2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування доказів від представника відповідача № 1 ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.1а.с.101-102).

29.01.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.1а.с.104-106).

31.01.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.1а.с.110-112).

09.02.2018 року на офіційну електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.1а.с.117-120).

09.01.2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. «про витребування доказів» - задоволено (т.1а.с.148).

19.02.2018 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.1а.с.151-152).

22.02.2018 року через канцелярію суду надійшла заява про долучення доказів на обґрунтування позовних вимог від представників позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» за довіреністю Березіна С.В., Таран І.М. (т.1а.с.166)

06.03.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (доповнене та уточнене) від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.1 а.с.175-177).

06.03.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 2 ОСОБА_2 (т.1 а.с.178-180).

06.03.2018 року через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.1а.с.181).

07.05.2018 року на офіційну електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2 ОСОБА_2 (т.1 а.с.189-192).

24.05.2018 року на офіційну електронну адресу суду надійшла відповідь на клопотання про призначення судово-економічної експертизи від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.1а.с.202-204).

29.05.2018 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2, від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.1а.с.209-210).

30.05.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення до справи доказів від представника позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Таран І.М. (т.1а.с.213)

04.06.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування документів від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.1а.с.225-227).

12.06.2018 року через канцелярію суду надійшла відповідь на клопотання про призначення судово-економічної експертизи від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.1а.с.235-236).

12.06.2018 року на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив на клопотання від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.1а.с.241-243).

25.06.2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. «про витребування доказів» - задоволено (т.2а.с.18).

18.07.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив на клопотання від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.10а.с.142-143).

05.10.2018 року через канцелярію суду надійшла заява про витребування доказів від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. (т.10 а.с.146).

08.10.2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області заяву про витребування доказів представника відповідача № 1 ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. залишено без розгляду (т.10а.с.154).

08.10.2018 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання про призначення судово-економічної експертизи представника відповідача № 1 ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. задоволено частково, призначено експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинене (т.10 а.с.156-157).

05.03.2019 року через канцелярію суду надійшли матеріали цивільної справи № 208/4951/15-ц без виконання судово-економічної експертизи у зв`язку з нездійсненням попередньої оплати ОСОБА_1 (т.10а.с.165).

05.03.2019 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області провадження по цивільній справі № 208/4951/15-ц за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» - відновлено (т.10а.с.167).

25.10.2018 року через канцелярію суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.10.2018 року від позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (т.10а.с.219-222).

28.05.2019 року Постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.10.2018 року залишено без задоволення (т.10а.с.243-245).

12.12.2019 року через канцелярію суду відповідачем 2, ОСОБА_2 подано заяву про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату.

12.12.2019 року на офіційну електронну адресу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від представника відповідача 1, ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату.

12.03.2020 року через канцелярію суду від відповідача 2, ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.11а.с.27-30).

12.03.2020 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання відповідача 2, ОСОБА_2 задоволено (т.11а.с.35-37).

29.07.2020 року через канцелярію суду відповідачем 2, ОСОБА_2 подано клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.11а.с.45-46).

29.07.2020 року через канцелярію суду надійшло повідомлення від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів цивільної справи № 208/4951/15 на адресу суду без виконання судово-економічної експертизи № 1861/1862-20 (т.11а.с.48).

25.08.2020 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області провадження по цивільній справі № 208/4951/15-ц за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» - відновлено (т.11а.с.51-52).

04.09.2020 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача 1, ОСОБА_1 про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відступленням прав вимоги (т.11 а.с.54-56).

07.09.2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача 1, ОСОБА_1 про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відступленням прав вимоги (т.11 а.с.59-60).

28.09.2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату (т.11а.с.72).

01.10.2020 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату та проведення судового засідання в режимі відеоконференції від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. (т.11а.с.77).

01.10.2020 року Ухвалою суду клопотання представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено (т.11а.с.79-80).

05.01.2021 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. (т.11а.с.87).

05.01.2021 року Ухвалою суду клопотання представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено (т.11а.с.89-90).

19.02.2021 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. про витребування доказів та перенесення розгляду справи (т.11а.с.108).

19.02.2021 року Ухвалою суду клопотання представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. про витребування доказів задоволено (т.11а.с.114-115).

03.03.2021 року через канцелярію суду на виконання ухвали суду від 19.02.2021 року від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу подано документи (т.11а.с.120).

26.04.2021 року через канцелярію суду від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (т.11а.с.133-134).

05.05.2021 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. про проведення судового засідання в режимі відео конференції (т.11а.с.149а).

У період з травня 2021 року по серпень 2021 року сторонами по справі не подано до суду жодного додаткового доказу з приводу предмету спору, та не заявлено жодне клопотання про витребування доказів в передбаченому ЦПК України порядку.

09.08.2021 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гайворонського О.Г. про закриття підготовчого судового засідання та призначення до розгляду по суті (т.11 а.с.159).

09.08.2021 року, відповідач 1, Фрадкіна Т.Г., відповідач 2, ОСОБА_2 , представник відповідача 1 адвокат Бреже Л.В. в підготовче судове засідання не з`явились, сповіщені про дату, час та місце розгляду справи згідно до вимог ст.130 ЦПК України, заяв та клопотань не подали, причину неявки суду не повідомили.

09.08.2021 року Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області закрито підготовче провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», призначив справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (т.11 а.с.155-157).

13.09.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача 1, ОСОБА_1 , адвоката Бреже Л.В. надійшло клопотання про зупинення провадження по справі (т.11 а.с.165-166).

24.09.2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у задоволенні клопотання представника відповідача 1, ОСОБА_1 , адвоката Бреже Л.В. про зупинення провадження по справі відмовлено (т.11а.с.179-180).

23.12.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача 1, ОСОБА_1 , адвоката Бреже Л.В. надійшло клопотання про витребування оригіналу письмового доказу (т.12.а.с.2-3).

24.12.2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання представника відповідача 1, ОСОБА_1 , адвоката Бреже Л.В. про витребування оригіналу письмового доказу залишено без розгляду (т.12 а.с.6, 17-22)

5. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 02.04.2007 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач 1) було укладено кредитний договір № 1/0704ТZД (надалі - Договір) (т.1а.с.15-17).

Згідно договору AT КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу 1 кредит у розмірі 250000,00 [Долар США] на термін до 01.04.2017 p., а Відповідач 1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач 1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач 1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом (т.1а.с.15-17,18).

З матеріалівсправи вбачається,що у зв`язку з порушеннями зобов`язань Відповідач - 1 за кредитним договором станом на15.03.2021рік маєзаборгованість -703307,42 [Долар США], яка складається з наступного: 128786,03 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 185226,16 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 389295,23 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, згідно наданого розрахунку (т. 11а.с.139-140).

В забезпечення виконання зобов`язання за Договором 1/0704ТгД між АГ КБ «ПРИВАТБАНК» та нижче вказаними особами було укладено: договір поруки № 5167/1 від 02.04.2007 року, з поручителем ОСОБА_2 (Відповідач 2) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором Відповідача 1 (т.1а.с.22); Договір поруки з поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ» від 05.12.2016 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором Відповідача 1 в обсязі - 1376740,00 грн. та договір про відступлення права вимоги від 05.12.2016 року з "новим кредитором"

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ», відповідно до п. 3.1.2. за

Первісним кредитором залишається право вимоги щодо сум заборгованості за Основнимзобов`язанням що не уступаються відповідно до Договору (т.11а.с.121-122, 136-138).

Беручи до уваги що ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» було відступлено забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором Відповідача 1 в обсязі 1 376 740,00 грн., Позивач відраховує з заборгованості по пені 1 376 740,00 грн. що зменшує відповідальність по пені з 10795351,38 грн. до 9418611,38 грн. а загалом за кредитним договором до 18126326,41 грн. (т.11 а.с.139-140).

Позивачем було долучено докази на які він послався під час розгляду справи, в тому числі копії належним чином завірених:

- кредитного договору 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року (т. 1 а.с. 15-17),

- договір про видачу траншу № 1 від 03 квітня 2007 року (т. 1 а.с. 167-168), із додатком № 1 (т. 1 а.с. 169-171);

- договору про видачу траншу № 2 від 12 квітня 2007 року (т. 1 а.с. 18), із додатком до договору (т. 1 а.с. 19-20);

- копію заяви про видачу готівки № 001 (т. 1 а.с. 174);

- копію заяви на видачу готівки № 002 (т. 1 а.с. 21);

- копію договору поруки № 5167/1 від 02 квітня 2007 року (т. 1 а.с. 22);

- копію ордеру-розпорядження про видачу кредиту від 12 квітня 2007 року (т. 1 а.с. 172);

- копію ордеру-розпорядження про видачу кредиту від 03 квітня 2007 року (т. 1.а.с. 173);

- меморіальний ордер № 001 (т. 1 а.с. 205);

- виписку по рахунку № 22332051801297, № 29095050307768, № 29093050302710, № 29096051816383, № 29095051819938, № 22331050203040, № 22332051801297, № 22371051800754, № 22374050203201, № 22374051800256, № 22382051800787, № 223850502023513, № 22387050203243, № 22389051802089, № 22397051800631, № 22398050203511, № 22398050203793, № 29093050302710, №29095050307768, № 29095051819938, № 29096051816383, № 29095051819938, № 80327050211301, № 80915051824183, № 80916050254887, № 80917050256680, 80917051823245, 29095050307768, 29095051819938, за договором № 1/0704TZD (т. 1 а.с. 216-221, т. 2 а.с. 25-26, т. 2 а.с. 27, т. 2 а.с. 28-32, т. 2 а.с. 33-37, т. 2 а.с. 44, т.2 а.с. 54-55, т. 2 а.с. 74-75, т. 2 а.с. 87, т. 2 а.с. 97-98, т. 2 а.с. 108-131, т. 3 а.с. 68-95, т. 4 а.с. 61-63, т. 4 а.с. 80-103, т. 5 а.с. 82-85, т. 5 а.с. 117-140, т. 6 а.с. 81, т. 6 а.с. 83, т. 6 а.с. 87-88, т. 6 а.с. 108-109, т. 6 а.с. 126-132, т. 6 а.с. 191-197, т. 7 а.с. 11-14, т. 7 а.с. 44-50, т. 7 а.с. 118-124, т.7 а.с. 175-186, т. 8 а.с. 30, т. 8 а.с. 33-84, т.9 а.с. 248-т. 10 а.с. 4, т. 10 а.с. 62, т. 10 а.с. 70-73),

- меморіальні ордери за 11.09.2012- 21.02.2013 (т. 2 а.с. 45-53);

- видаткові ордери за період з 03.04.2007 року 11.09.2012 року (т. 2 а.с. 55-73);

- меморіальні ордери за 21.10.2008 28.08.2012 (т. 2 а.с. 75-86);

- меморіальні ордери за 21.09.2012-10.12.2017 (т. 2 а.с. 88-97);

- меморіальні ордери за 21.10.2008- 21.02.2012 (т. 2.а.с. 98-107);

- меморіальні ордери за 20.04.2007 11.09.2012 (т. 2 а.с. 132-250 т. 3 а.с. 67);

- меморіальні ордери за 11.09.2012 22.06.2018 (т. 3 а.с. 95-т. 4 а.с. 60);

- меморіальні ордери за 11.09.2012 21.02.2013 (т. 4 а.с. 63 т. 4 а.с. 79);

- меморіальні ордери за 04.04.2007 11.09.2012 (т. 4 а.с. 103-т. 5 а.с. 81);

- меморіальні ордери за 23.04.2007 (т. 5 а.с. 85-т. 5 а.с. 116);

- меморіальні ордери за 24.09.2012 10.12.2017 (т. 5 а.с. 141-т. 6 а.с. 80);

- меморіальні ордери за 21.11.2012 21.02.2013 (т. 6 а.с. 81-82);

- меморіальні ордери за 11.09.2012- 21.02.2013 (т. 6 а.с. 83-86);

- меморіальні ордери за 20.09.2012 21.10.2013 (т. 6 а.с. 89-104);

- меморіальні ордери за 11.09.2012- 21.10.2013(т. 6 а.с. 109-125);

- меморіальні ордери за 20.06.2007-11.09.2012 (т. 6 а.с. 132-190);

- меморіальні ордери за 20.04.2007- 11.09.2012 (т. 6 а.с. 197-т. 7 а.с. 10);

- меморіальні ордери за 20.04.2007 11.09.2012 (т. 7 а.с. 14-43);

- меморіальні ордери за 19.04.2007-10.12.2017 (т. 7 а.с.50- 117);

- меморіальні ордери за 10.12.2017 22.06.2018 (т. 7 а.с. 124-174);

- меморіальні ордери за 24.03.2009 27.12.2011 (т. 7 а.с. 186 - т. 8 а.с. 29);

- меморіальні ордери за 22.11.2012 26.12.2012 (т. 8 а.с. 30-32);

- меморіальні ордери за 24.09.2012- 2.06.2018 (т. 8 а.с. 84-т. 9 а.с. 247);

- меморіальні ордери за 24.03.2009- 28.08.2012 (т. 10 а.с. 4-59);

- меморіальні ордери за 11.09.2012 21.10.2013 (т. 10 а.с. 63-69);

- меморіальні ордери за 20.06.2007 11.09.2012 (т. 10 а.с. 73-137);

- договір про відступлення права вимоги від 05.12.2016 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» з "новим кредитором" Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ», в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором Відповідача 1 в обсязі - 1376740,00 грн., відповідно до умов вищевказаного договору Первісний кредитор ПАТ КБ «ПриватБанк» передав, а новий кредитор ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» прийняв належне Первісному кредитору право вимоги боргу за кредитним договором 1/0704/TZД від 02.04.2007 року (т.11а.с.121-122, 136-138);

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74817561, згідно якого з 05.12.2016 року Іпотекодержатель за іпотечним договором № 04TZ/1 від 02.04.2007 р., виданим приватним нотаріусом Кудрявцев В. О., є ТОВ «Тракселлінг» (т.11а.а.47);

- інформаційна довідка № 183050305 від 01.10.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається що з 05.12.2016 року Іпотекодержателем за іпотечним договором № 04TZ/1 від 02.04.2007 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке було прийнято приватним нотаріусом Бондарь І.М., індексний номер: 32722355, є ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» (т.11 а.с.61-62).

6. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11Закону Українивід 12травня 1991року №1023-XII «Про захистправ споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Згідно ст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст.631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідност. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1ст.261ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно дост. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідност. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановленим договором поруки.

Згідно до ст. 559 ЦК України, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 року № 2478-VIII,

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. {Частина третя статті 559 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2478-VIII від 03.07.2018}

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

{Частина четверта статті 559 в редакції Законів№ 1414-VIII від 14.06.2016,№ 2478-VIII від 03.07.2018}

Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

{Статтю 559 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом№ 2478-VIII від 03.07.2018}

Згідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 року № 2478-VIII, - цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крімчастини четвертоїстатті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали 02.04.2007 року кредитний договір 1/0704ТZД (т.1а.с.15-17).

Згідно п.1.2 договору 1/0704ТZД від 02.04.2007 року загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди становить 300000,00 (триста тисяч) [Долар США] (т.1а.с.15).

Відповідно до п.1.3 договору 1/0704ТZД від 02.04.2007 року термін повернення кредиту й окремих частин становить не пізніше 01.04.2017 p. (т.1а.с.15).

Відповідач 1, ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором у повному обсязі, що передбачено п.1.1. договору 1/0704ТZД від 02.04.2007 року.

Відповідно п.4 договору 1/0704ТZД від 02.04.2007 року, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач 1, ОСОБА_1 повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач 1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

02.04.2007 року укладено між Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 договір поруки 5167/1 (т.1а.с.22), за якими останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 1/0704ТZД від 02.04.2007 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 300000,00 доларів США, а боржник повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту наданого у вигляді Траншів кредиту, у строк до 01.04.2017 року, відповідно до п.2.2 кредитного договору (т.1а.с.15-17).

Погашення за Кредитним договором здійснюється згідно графіку погашення кредиту, відсотків з винагородами в строк до 01.04.2017 року (т.1а.с.19).

Відповідно достатті 554ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

При цьому, згідно ст.212,611,651 ЦКщодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.

Згідно дост. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається,якщо інше не встановлено договоромабо законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами кредитного договору визначено, що договір може бути змінений у встановленому даним договором порядку. Тобто, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту шляхом направлення відповідного повідомлення, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Оскільки Відповідач 1 свої зобов`язання виконувала не належним чином, станом на15.03.2021рік утвориласьзаборгованість урозмірі 703307,42 [Долар США], яка складається з наступного: 128786,03 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 185226,16 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 389295,23 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, згідно наданого розрахунку (т.11 а.с.139-140).

05.12.2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ» було укладено Договір про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 3.1.2. цього договору, за Первісним кредитором залишається право вимоги щодо сум заборгованості за Основним зобов`язанням що не уступаються (т.11а.с.121-122, 136-138).

Беручи до уваги що ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» було відступлено забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором 1/0704ТZДвід 02.04.2007року Відповідача 1 в обсязі 1376740,00 грн.,Позивач відрахувавз заборгованостіпо пені1376740,00грн.,що зменшиловідповідальність Відповідача 1та Відповідача 2по пеніз 10795351,38грн.до 9418611,38грн.а загаломза кредитнимдоговором 1/0704ТZДвід 02.04.2007року до 18126326,41 грн.

Розрахунок заборгованості відповідача за кредитом, який надано позивачем, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів Відповідача 1, всі проведені операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом. З матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем 1 не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином.

Надана виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, та враховується судом при постановленні рішення.

Вирішуючи спір в частині вимог до поручителя за договором поруки ОСОБА_2 , судом враховані спірні правовідносини та норми матеріального права, які їх регулюють.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина 1статті 553 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно, позов до відповідачів є обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, підстави, що спростовують вимоги позивача судом не встановлені.

За частиною 1статті 559 ЦК Українипорука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із частиною 1 статті598, статтею599 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина 1статті 553 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, другастатті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини 4статті 559 ЦК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини 4статті 559 ЦК Українипорука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5, 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Встановлено, що 02.04.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена кредитна угода № 1/0704ТZД, у відповідності до п.п. 1.2, 1.3 якої, банк зобов`язався надати останній кредит в розмірі 300000,00 доларів США, термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 01.04.2017 року. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. 2.3.3, 2.4.1 даної угоди. Позичальник, у відповідності до п.п.1.1 даної кредитної угоди зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі (т.1а.с.15-17).

03.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про видачу траншу № 1, відповідно до умов якого сума траншу кредиту - 250 000,00 доларів США. Даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № 1/0704ТZД (т.1а.с.167-168).

У відповідності до зазначеного договору розроблено додаток № 1 від 03.04.2007 року, в якому визначено графік погашення кредиту, відсотків та винагороди. Графік складений до 01.04.2017 року - кінцевий строк повернення кредиту. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору про видачу траншу № 1 від 03.04.2007 року, зазначеного вище (п.3 додатку № 1) (т.1а.с.169-171).

03.04.2007 року згідно ордеру-розпорядження про видачу кредиту ОСОБА_1 було видано кредит у сумі 250000,00 доларів США готівкою через касу банку (т.1а.с.173).

Згідно Заяви на видачу готівки № 001, 03 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит готівкою 250000,00 доларів США у виконання договору кредиту № 1/0704ТZД від 02.04.2007 року на підставі ордеру-розпорядження від 03.04.2007 року, про що у заяві ОСОБА_1 поставила власноруч свій підпис, що підтверджується меморіальним ордером № 001 від 03.04.2007 року (т.1а.с.174,205).

12.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про видачу траншу № 2, відповідно до умов якого сума траншу кредиту - 50 000,00 доларів США. Даний договір є невід`ємною частиною кредитної угоди № 1/0704ТZД (т.1а.с.18).

У відповідності до зазначеного договору розроблено додаток № 1 від 12.04.2007 року, в якому визначено графік погашення кредиту, відсотків та винагороди. Графік складений до 01.04.2017 року - кінцевий строк повернення кредиту. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору про видачу траншу № 2 від 12.04.2007 року, зазначеного вище (п.3 додатку № 1) (т.1а.с.19-20).

12.04.2007 року згідно ордеру-розпорядження про видачу кредиту ОСОБА_1 було видано кредит у сумі 50000,00 доларів США готівкою через касу банку (т.1а.с.172).

Як вбачається з п.п. 1-4 договору поруки № 5167/1 від 02.04.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 , останній надав поруку перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитною угодою № 1/0704ТZД від 02.04.2007 року, згідно з яким кредитор надав позичальнику кредит в сумі 300 000,00 доларів США, а остання зобов`язана повернути в строк до 01.04.2017 року, сплачувати за його користування 14% річних в дату сплати процентів, якою є 20 число кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 32 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагород, штрафи, пені, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки зазначені у кредитному договорі. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (т.1а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1/0704ТZД від 02.04.2007 року станом на 15.03.2021рік маєзаборгованість -703307,42 [Долар США], яка складається з наступного: 128786,03 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 185226,16 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 389295,23 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, згідно наданого розрахунку (т. 11а.с.139-140).

З повідомлення банку від 23.05.2015 року № 30.1.0.0/2-УАО вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені листи щодо суми заборгованості та можливості її погашення у досудовому порядку, що підтверджується реєстром № 1351 та квитанцією «Укрпошти» ЦПЗ № 1 від 04.05.2015 року (т.1а.с.12,13).

Позивач заявив позов про стягнення заборгованості у валюті - долар США, з еквівалентом до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 15.03.2015 року, а саме - 27,73.

Крім того 05.12.2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКСЕЛЛІНГ» було укладено Договір про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 3.1.2. цього договору, за Первісним кредитором залишається право вимоги щодо сум заборгованості за Основним зобов`язанням що не уступаються (т.11а.с.121-122, 136-138).

Беручи до уваги що ТОВ «ТРАКСЕЛЛІНГ» було відступлено забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором № 1/0704ТZДвід 02.04.2007року Відповідача 1 в обсязі 1376740,00 грн.,Позивач відрахувавз заборгованостіпо пенісуму відступленняправа вимоги-1376740,00грн.,що вподальшому зменшиловідповідальність Відповідача 1та Відповідача 2по пеніз 10795351,38грн.до 9418611,38грн.а загаломза кредитнимдоговором 1/0704ТZДвід 02.04.2007року зменшило відповідальність до 18126326,41 грн., про що позивач зазначив у своїй заяві про збільшення позовних вимог (т.11 а.с.133-134).

Проте розрахунокзаборгованості за кредитними договором № 1/0704ТZД від 02.04.2007 року, який було додано Позивачем до цієї заяви, суми відступлення права вимоги у розмірі 1376740,00 грн., яке відбулося 05.12.2016 року не містить (т.11 а.с.139-140), іншого розрахунку суду Позивачем надано не було, тому суд враховує ці обставини і нараховує заборгованість по кредитному договору № 1/0704ТZД від 02.04.2007 року на останню дату 22.11.2016 року, яка вказана в розрахунку заборгованості та передує 05.12.2016 року, даті укладання Договору про відступлення права вимоги.

22.11.2016 USDНа 05.12.2016 по курсу НБУ 25,8987 гривень за 1 долар США 20.12.2016 Залишок поточної заборгованості1694,02 1694,02 Залишок простроченої заборгованості112692,01 112692,01 Нараховані % поточної заборгованості175,24 175,24 Нараховані % на залишок простроченої заборгованості2804,78 2804,78 Загальний залишок заборгованості за%87430,49 90410,51 Сума пені за порушення строків розрахунків (в валюті кредиту)152,73 4387,46 Загальний залишок пені за порушення строків розрахунків101803,622636581,41106191,08

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшли висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у вказаних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 зазначеного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Проте суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченими процентами і пені та посилаючись лише на постанову Великої палати від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12,не врахували законодавчо встановлену можливість нарахування процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, не з`ясували питання, виходячи з положень чинного законодавства та умов договору (пункти 7.5, 8.1 і 9.1) щодо наявності/відсутності у позивача права на нарахування процентів і пені процентів у зв`язку із неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, не встановили період нарахування таких процентів в межах позовної давності».

До такого самого висновку прийшла й колегія суддів Верховного Суду, яка продовжила розгляд справи, яку відмовилася прийняти до розгляду Велика Палата та відобразила свій висновок упостанові № 5017/1987/2012 від 05.03.2019 року.

Випадки, коли правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, не застосовується

Як було зазначено вище, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики застосовується до правовідносин у разі відсутності іншої домовленості сторін. Так, у постанові від 13.12.2018 р. у справі№ 913/11/18Верховний Суд наголосив, що у даній справі сторонами кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щодо щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Відтак, з огляду на умови укладеного між сторонами кредитного договору, Верховний Суд вказав на помилковість висновків апеляційного суду про необхідність застосування до правовідносин сторін даного спору правової позиції Великої Палати ВС, викладеної в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12.

У кожному конкретному випадку умови кредитного договору мають істотне значення при визначенні періоду, за який можуть нараховуватися проценти, передбачені ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Виходячи з вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з приписів ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, при цьому відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором,повернути таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка ним отримана.

Як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення простягненнягрошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Тому, у разі зазначення у судовому рішенні простягненнясуми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Верховний Суд з урахуванням зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду зазначає, щостягнення заборгованостіза кредитним договором в іноземній валюті не суперечить законодавству України, якщо в іноземній валюті надавався кредит за договором і позивач просить стягнути суму боргу у валюті. Разом зістягненням заборгованостів іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

За таких обставин, керуючись п. 4. ст. 611 (у частині обов`язку щодо відшкодування збитків), ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1/0704ТZД від 02.04.2007 року, що складається з: 128786 (сто двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) доларів США 03 центи - тіло кредиту; 87430 (вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять) доларів США - нарахованих процентів на залишок простроченої заборгованості за кредитом, а в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується стягнення пені, то суд вважає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Крім цього, за змістом ч.2 ст. 192, ч.3 ст. 533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» порядок виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тобто, поряд із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Однак вказані положення можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної суми заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, задоволенню в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року підлягає 579856 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 76 копійки.

Таким чином всього до сплати підлягає стягненню 237127 (двісті тридцять сім тисяч сто двадцять сім) доларів США 33 центи, що за курсом Національного Банку України 27 (двадцять сім) гривень 73 копійок відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15 березня 2015 року, що складає 6575540 (шість мільйонів п`ятсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) гривень 86 копійок.

Щодо заперечень ОСОБА_2 стосовно позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_2 стверджує, що відповідно до умов договору поруки його обов`язок по виконанню кредитних зобов`язань боржника міг наступити лише з моменту отримання вимоги кредитора, однак такої вимоги він не отримував.

Наведені вище твердження суд до уваги не бере, адже у матеріалах справи наявне повідомлення-вимога банку від 23.05.2015 року № 30.1.0.0/2-УАО, адресоване, зокрема, ОСОБА_2 , реєстр № 1351 рекомендованих відправлень-рекомендованих листів, претензії до боржників та квитанція «Укрпошти» ЦПЗ № 1 від 04.05.2015 року (т.1а.с.12,13).

Крім цього, пунктом 5 договору поруки № 5167/1 від 02.04.2007 року визначено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь обов`язку, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) обов`язку (ів). Однак навіть за наявності порушення банком даного пункту, поручитель не звільняється від відповідальності за надану ним поруку по зобов`язаннях ОСОБА_1 та зобов`язаний нести солідарну з нею відповідальність у випадку невиконання останньою обов`язків по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року, про що зазначено у п.4 цього договору.

Також слід зазначити й про те, що ОСОБА_2 був належним чином ознайомлений з умовами вказаного вище договору поруки, про що свідчить п.3 цього договору та власноручно проставлений підпис останнім в ньому.

Згідно з положенням ч.1 ст.626, ч.1 ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору поруки від 02.04.2007 року - 16.01.2007 року) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до положення ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції від 16.01.2007 року) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 1 вказаного вище договору поруки визначено, що поручитель надав поруку за виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року включно. Згідно з п.11 такого договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Згідно з п.12 договору поруки сторони прийшли до згоди, що строк (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється протягом у 5 (п`ять) років. Строк дії кредитної угоди № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року до 01.04.2017 року, про що вказано в п.1 Договору поруки (т.1а.с.22).

Як видно з розрахунку заборгованості по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року, останній платіж ОСОБА_1 здійснила 07.10.2013 року.

23.05.2015 року позивачем було надіслано на адресу Відповідачів листи щодо суми заборгованості та можливості її погашення у досудовому порядку. На підтвердження надіслання таких листів позивачем надано реєстр № 1351 рекомендованих відправлень-рекомендованих листів, претензії до боржників та квитанцію «Укрпошти» ЦПЗ № 1 від 04.05.2015 року (т.1а.с.12,13), 03.07.2015 року позивач звернувся до суду із цим позовом.

З наведеного вище слід дійти висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду по жодному платежу, що могло б стати підставою для припинення договору поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовної давності.

Крім цього, на думку ОСОБА_2 , яку він виклав у своєму Відзиві позивачем пропущено строк позовної давності зі звернення до суду з цим позовом, але це не узгоджується із діючими нормами цивільного законодавства виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочки виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (постановаВеликої Палати ВС від 28.03.2018 р. у справі№ 444/9519/12).

У вказаній постанові ВП ВС зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу. У разі порушення позичальником такого строку, передбаченого договором (прострочка боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання строку сплати кожного з цих платежів.

Встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочки. Це унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Великої Палати ВС від 05.06.2019 р. у справі№ 523/3082/14-ц, від 27.03.2019 р. у справі№ 200/15135/14-цта інших.

За кредитною угодою перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 і є обов`язковою для застосування судами.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року, наданого Банком, підтверджується, що останній платіж за умовами договору ОСОБА_1 здійснила особисто 07 жовтня 2013 року, після чого грошові зобов`язання за договором нею не виконувались (т.11 а.с.139 зворот).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що саме з 07.10.2013 року почався перебіг позовної давності за вимогами про повернення кожного чергового щомісячного платежу.

Водночас слід зазначити, що банк із даним позовом звернувся до суду 03.07.2015 року, тобто не пропустивши строк, визначений ст. 257 ЦК України на звернення до суду із даним позовом.

Отже, звернувшись до суду з цим позовом у липні 2015 року, банком не пропущено строку позовної давності.

Також у матеріалах справи наявні заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , де вона вказала, що відповідь на відзив у більшій своїй частині складається з витягів з правових норм, які регулюють кредитні правовідносини. До цих витягів Відповідач 1 жодних заперечень не має. Однак, до відповіді надано виписку по рахунку ОСОБА_3 , при цьому, було зауважено, що банківська виписка має статус первинного документу бухгалтерського обліку, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом МЮ України від 12.04.2012 року № 578/5, проте, Відповідач 1 вважає, що саме ця банківська виписка не може бути належним доказом у справі з огляду на наступне: у виписці відсутній ключовий елемент-відображення отримання ОСОБА_3 кредитних коштів та їх розмір; у графі вхідний залишок стоїть позначка 0,00; не вказано (за невеликим виключенням) розподілення коштів за цільовим призначенням (тіло кредиту, проценти, пеня, тощо); не зрозуміло, з яких підстав робиться посилання на ОСОБА_4 , оскільки ця особа не є ані стороною кредитного договору, ані поручителем/(28.05.09р, 26.08.2009 року), Відповідач 1 припускає, що ці кошти могли піти на Погашення іншого кредиту (за участю ОСОБА_4 ).

Такі заперечення не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1 та 2.3.6 кредитної угоди № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року при порушенні позичальником якого-небудь із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2., 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цієї угоди, п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншів, а також графіком погашення, термінів повернення кредиту, передбачених 1.3, 2.2.3, 2.3.3 цієї угоди, п.п. 1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншів, а також графіком погашення, винагороди, передбаченої 4.5, 4.6 цієї угоди, а також п.п. 4.5, 4.6 договорів про видачу траншів позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування. При порушенні позичальником якого-небудь із зобов`язань по погашенню кредиту, а також, зокрема, сплати штрафних санкцій (пені), передбачених п.п. 6.1, 6.2, 6.3 цієї угоди у встановлений угодою термін, банк має право робити списання коштів з рахунків позичальника в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Також, згідно з п.4.8 вказаної вище кредитної угоди зобов`язання за цією угодою виконуються в наступній послідовності: 1) витрати банку, пов`язані з виконанням угоди (по заставі, витрати на оплату послуг адвокатів); 2) неустойка (штраф, пеня); 3) прострочена винагорода; 4) винагорода; 5) прострочені відсотки; 6) відсотки; 7) прострочений кредит; 8) кредит, якщо інше не передбачено п. 8.5 даної угоди.

Крім цього, згідно з положенням статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про помилковість тверджень ОСОБА_1 щодо банківської виписки, яка на її думку не може бути належним доказом у справі, адже банк діяв у відповідності до умов підписаної з ОСОБА_1 кредитної угоди та норм чинного законодавства про що зазначено у виписці.

Також слід зазначити, що ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.10.2018 року у справі за клопотанням представника відповідача № 1 ОСОБА_1 адвоката Шишкіна В.М. призначено експертизу та провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (т.10 а.с.156-157). Ця експертиза виконана не була, у зв`язку з відсутністю оплати рахунку (повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.02.2018 року № 5557/5558-18, т.10 а.с. 165), ухвала суду із матеріалами справи були повернені до суду без виконання. З наведеного суд приходить до висновку про можливість доведення правомірності та обґрунтованості своїх міркувань щодо неправильного порядку списання коштів, однак цією можливістю сторона відповідача не скористалася, свого розрахунку не подала.

При цьому свого розрахунку заборгованості по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року на спростування поданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку ОСОБА_1 суду не подала.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист.81 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 42Конституції України держава захищає права споживачів.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За приписамистатті 57 ЦПК України(у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Аналогічні норми містяться устатті 76 ЦПК Україниу редакції від 03 жовтня 2017 року.

Статтею 212 ЦПК України(у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Такі ж вимоги передбачені устатті 89 ЦПК Україниу редакції від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до статті55Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини четвертоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, кредитору забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які банк здійснює на власну користь чи споживач здійснює на користь банку, тому позовні вимоги банку про стягнення штрафу з Відповідача - 1 задоволенню не підлягають.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження№ 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55Закону України «Про банки і банківську діяльність»(у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідност.549 ЦКнеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК).

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Інші доводи позивача, відповідача, які наведені у позові, в поясненнях в ході розгляду справи, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином підводячи підсумок викладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року підлягає стягненню у розмірі 237127 (двісті тридцять сім тисяч сто двадцять сім) доларів США 33 центи, що за курсом Національного Банку України 27 (двадцять сім) гривень 73 копійок відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15 березня 2015 року, складає 6575540 (шість мільйонів п`ятсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) гривень 86 копійок, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно дост.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 5, 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленимиЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Судові витрати.

Як передбаченост.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від спати встановлюються законом.

Статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з кожного Відповідача 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на оплату судового збору при звернені із позовом.

Керуючись ст.ст.10,76, 141, 259, 260,263-268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Цивільний позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д:

- 128786 (сто двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) доларів США 03 центи, що за курсом Національного Банку України 27 (двадцять сім) гривень 73 копійок відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15 березня 2015 року, складає 3571236 (три мільйони п`ятсот сімдесят одну тисячу двісті тридцять шість) гривень 61 копійку, - у погашення заборгованості за тілом кредиту по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року;

- 87430 (вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять) доларів США 49 центів, що за курсом Національного Банку України 27 (двадцять сім) гривень 73 копійок відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15 березня 2015 року, складає 2424447 (два мільйони чотириста двадцять чотири тисячі чотириста сорок сім) гривень 49 копійок, - у погашення заборгованості за нараховані проценти на залишок простроченої заборгованості за кредитом, по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року;

- 579856 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 76 копійки, що за курсом Національного Банку України 27 (двадцять сім) гривень 73 копійок відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15 березня 2015 року, відповідає 20910 (двадцять тисяч дев`ятсот десять) доларам США 81 центу, - в оплату пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитом по кредитній угоді № 1/0704TZД від 02 квітня 2007 року;

всього до сплати: 237127 (двісті тридцять сім тисяч сто двадцять сім) доларів США 33 центи, що за курсом Національного Банку України 27 (двадцять сім) гривень 73 копійок відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 15 березня 2015 року, складає 6575540 (шість мільйонів п`ятсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д:

- 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на оплату судового збору при звернені із позовом.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д:

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д.

Відповідач № 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач № 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 25 лютого 2022 року

Суддя Івченко Т. П.


Суд	Заводський районний суд м.Дніпродзержинська
Дата ухвалення рішення	15.02.2022
Оприлюднено	24.06.2022
Номер документу	103835212
Судочинство	Цивільне

Лаченкова О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.02.2022 по справі 208/4951/15-цЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Судовий реєстр по справі —208/4951/15-ц

Рішення
від 15.02.2022 по справі 208/4951/15-ц
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА