Постанова

від 03.04.2022 по справі 918/877/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року Справа № 918/877/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року, повний текст рішення складено 24 грудня 2021 року в справі №918/877/21 (суддя - В.Г.Торчинюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУТЕХНІК"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення в сумі 185 955 грн 80 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОУТЕХНІК" (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (надалі Відповідач) про стягнення з Відповідача боргу в сумі 166640 грн, інфляційних втрат в розмірі 14158 грн 08 коп., річних в розмірі 5157 грн 72 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем 18 вересня 2020 року укладено договір поставки №53-122-08-20-10011. Позивач виконав свої договірні зобов`язання та поставив товар Відповідачу, який не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 166640 грн, інфляційних втрат в розмірі 14158 грн 08 коп., річних в розмірі 5157 грн 72 коп..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 14158 грн 08 коп. інфляційних втрат та 5157 грн трьох відсотків річних. Також судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3235 грн 86 коп. та закрито провадження в справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 166640 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що в процесі розгляду справи, Відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 166 640 грн 00 коп, що стало підставою для закриття провадження в справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 166640 грн.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що враховує норми частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. На переконання місцевого господарського суду, через неправомірні дії Відповідача, які полягали у неналежному виконанні умов договору виник даний спір, а відтак, в даному випадку застосовано положення статті 129 частини 9 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням на Відповідача 3 235 грн 89 коп. судового збору.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що перевіривши розрахунок збитків, завданих інфляцією, 3% річних місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак стягненню підлягає з Відповідача, у зв?язку із порушенням строку виконання зобов?язання щодо сплати за отриманий товар, інфляційні втрати в розмірі 14158 грн 08 коп., річні в розмірі 5157 грн 72 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 104-107), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині розподілу судового збору та прийняти нове, яким переглянути питання розподілу судового збору.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що із заявою №20539/001-юр від 23 листопада 2021 року Відповідач подав суду першої інстанції докази повної сплати основного боргу за поставлену продукцію по договору поставки № 53-122-08-20-10011 від 18 вересня 2020 року та з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмету спору. Також у даному відзиві на позовну заяву Відповідачем визнано заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та заявлено клопотання про застосування частини 1 статті 130 Господарськогопроцесуального кодексу України про повернення позивачу 50% судового збору.

Також, Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що у судовому засіданні яке відбулось 14 грудня 2021 року представником Відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмету спору та повернення Позивачу пропорційної частини судового збору. Відповідач в поданій апеляційній скарзі наголосив, що відповідно приписів частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 лютого 2022 року справу №918/877/21 прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому Позивач, заперечив проти задоволення апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. Позивач вказав, що жодних заяв про визнання боргу від Відповідача не подавалося, а лише здійснювалися дії спрямовані на затягування розгляду справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 918/877/21 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2481 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 248000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 2 лютого 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/877/21 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 4 квітня 2022 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині розподілу судового збору.

При цьому, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №53-122- 10011 (надалі - Договір, а.с. 4-6).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивач зобов`язався поставити і передати у власність Відповідача певну продукцію, Відповідач в свою чергу зобов`язався оплати продукцію за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до додатку).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом поставки по Договору є продукція: 38340000-0 безконтактний сканер температури, яка передбачена специфікацією № 1 до Договору.

У відповідності пункту 2.1 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 196 640 грн. без ПДВ. Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 196 640 грн.

Згідно пункту 3.1 Договору, Сторони погодили, що продукція поставляється протягом 20 календарних днів з моменту укладання даного Договору.

Відповідно пункту 4.1 Договору, кількість та асортимент продукції визначається специфікацією.

У відповідності до пункту 6.1 Договору, оплату за поставлену продукцію Відповідач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції". Організація сто контролю продукції для АЕС".

Ярлик на придатну продукції № 1-8-549 оформлений 5 жовтня 2020 року, отже враховуючи умови Договору, останнім днем сплати вартості продукції є 19 листопада 2020 року.

Позивач листом № Г-022 від 15 березня 2021 року звернувся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості, на який Відповідач надіслав лист № 5318/001 від 22 березня 2021 року, яким Відповідач визнав наявність простроченої заборгованості та зазначив про зайвість оплати продукції у зв`язку з незадовільним фінансовим станом (а.с. 13).

Позивач листом б\н від 18 травня 2021 року повторно звернувся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яка була залишена Відповідачем без задоволення та відповіді. 1 жовтня 2021 року Відповідачем здійснена часткова оплата товару в сумі 30000 грн, відтак на момент звернення Позивача із даним позовом у Відповідача рахується заборгованість в сумі 166640 грн.

Таким чином, Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права, з позовом про стягнення з Відповідача заборгованість за отриманий товар із сплатою нарахованих на таку суму річних та інфляційних втрат.

Прийнятим місцевим господарським судом судовим рішенням, з підстав, наведених у ньому, керуючись статтями 231 Господарського кодексу України та статею 625 Цивільного кодексу України задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 14158 грн 08 коп., річних в розмірі 5157 грн 72 коп. Закрито провадження в справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 166640 грн.. В той же час, колегія суддів зазначає, що Відповідач в своїй апеляційній скарзі не оспорює рішення в частині стягнення річних, інфляційних втрат, закриття провадження в справі, що відповідно до норм процесуального права, а саме діючи в правовому полі статті 269 Господарського процесуального кодексу України (зважаючи на відсутність порушення норм процесуального права), не є підставою для перегляду апеляційний господарським судом законності рішення в цій частині.

Відтак, аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги Відповідача щодо перерозподілу судового збору, шляхом поверненню Позивачу судового збору, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2021 року до Господарського суду Рівненської області від Позивача надійшла позовна заява.

На підставі платіжного доручення №182 від 20 вересня 2021 року Позивачем здійснено сплату судового збору в розмірі 3235 грн 89 коп. (а.с. 3).

Разом з тим, Відповідачем у відзиві № 18959/001-юр від 29 жовтня 2021 року на позовну заяву, визнано заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та заявлено про застосування частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України щодо повернення Позивачу 50% судового збору (а.с. 47).

25 листопада 2021 року на адресу Господарського суду Рівненської області Відповідачем подано клопотання про закриття провадження в справі, в зв`язку зі сплатою заборгованості, на пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 77).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 14158 грн 08 коп. інфляційних втрат та 5157 грн трьох відсотків річних. Також судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3235 грн 86 коп.. Закрито провадження в справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 166 640 грн..

Досліджуючи підставність доводів апеляційної скарги колегія суду наголошує на тому, що Відповідач висвітлив у прохальній частині відзиву наступне: враховуючи фактичне визнання Відповідачем вимог в частині основного боргу до початку розгляду справи по суті, просимо суд в порядку частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання щодо повернення Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого Позивачем при поданні позову (а.с. 47).

Відтак, дослідивши зміст відзиву на позовну заяву, враховуючи чітке висвітлення резолютивної частини такої заяви щодо визнання Відповідачем вимог в частині основного боргу до початку розгляду справи по суті, колегія суддів приходить до висновку, що така заява фактично спрямована на визнання позовних вимог в частині стягнення основного боргу та закриття провадження. Поряд з тим дана заява поєднана зі сплатою основного боргу Відповідачем під час розгляду спору в суді, проте така сплата не впливає на юридичну оцінку з огляду на предмет дослідження в суді апеляційної інстанції в площинні доводів апеляційної скарги. Суд констатує, що вданому випадку юридичне значення має виключно наявність чи відсутність факту визнання позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не приймає відмову від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання Відповідачем позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі в цій частині.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Зазначений правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що предмет спору в даній справі (матеріально-правова вимога) є вимога Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості.

Відтак, апеляційний господарський суд констатує, що Відповідачем в передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України, вчинено визнання позову в частині стягнення заборгованості до початку розгляду справи по суті, оскільки це є правом сторони згідно зі статтями 46, 191 Господарського процесуального кодексу України та не суперечить чинному законодавству. Таке визнання позову підлягає прийняттю із застосуванням відповідних процесуальних наслідків.

Водночас, як встановлено апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд в оспорюваному рішенні вчинив процесуальні дії щодо закриття провадження по справі в зв`язку зі сплатою заборгованості, не звернув уваги на заяву Відповідача, висвітлену у відзиві на позов щодо визнання позову та не застосував норму процесу, котра передбачає для таких випадків обов`язкове повернення судом Позивачу 50 % сплаченого судового збору (щодо вимоги визнаної Відповідачем), чим порушив частину 1 статі 130 Господарського процесуального кодексу України.

Дане кореспондується з частиною 3 статтею 7 Закону України "Про судовий збір", котра також передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Дане в свою чергу є підставою для задоволення апеляційної скарги Відповідача та відповідно для скасування оспорюваного рішення в частині розподілу судових витрат.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судового збору та приймає в цій частині нове рішення про покладення на Відповідача судового збору в розмірі 1786 грн 01 коп., а також повертає Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, за зазначену вимогу майнового характеру (а.с. 3; при цьому в матеріалах справи залишається оригінал платіжного доручення).

При цьому апеляційний господарський суд наголошує, що згідно з приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відтак, колегія суду ще раз констатує, що оскільки Відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу до початку розгляду справи по суті, то закриваючи провадження в справі у зв`язку зі сплатою основного боргу суд першої інстанції мав би вчинити дії пов`язані з визнанням позовних вимог, при вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат. З огляду на вказане колегія суддів, керуючись частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, повертає Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, за зазначену вимогу майнового характеру (а.с. 3; при цьому в матеріалах справи залишається оригінал платіжного доручення).

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року в справі №918/877/21 в частині розподілу судових витрат, шляхом викладення резолютивної частини рішення в редакції резолютивної частини даної постанови.

При цьому, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2, 4 частини 1 статті 275 ГПК України.

Судові витрати в розмірі 50%, в силу дії приписів частини 1 статті 130 та частини 4 статті 231 ГПК України та статті 7 Закону України «Про судовий збір», суд повертає Позивачу з державного бюджету. В решті судові витрати зі сплати судового збору, суд покладає на Відповідача (з огляду на те, що частина сплати основного боргу вчинено під час розгляду справи по суті, а спір виник саме з огляду на неправомірні дії Відповідача).

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року в справі №918/877/21 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року в справі №918/877/21 - скасувати в частині розподілу судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34403, м. Вараш, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУТЕХНІК" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117, корпус ДЗ, код ЄДРПОУ 43705240) 5157 грн 72 коп. 3% річних, 14158 грн 08 коп. інфляційних втрат, 1786 грн 01 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 166640 грн 00 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРОУТЕХНІК" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117, корпус ДЗ, код ЄДРПОУ 43705240) з Державного бюджету України, судовий збір у розмірі 1617 грн 95 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 182 від 20 вересня 2021 року."

3. Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

6. Справу №918/877/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.