Рішення

від 22.02.2022 по справі 908/3000/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/177/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2022 справа № 908/3000/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕСМЕТ" (вул. Незалежної України/бул. Парковий, 1/2, офіс 36, м. Запоріжжя, 69006)

до відповідача приватного акціонерного товариства "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008)

про стягнення 8957910,91 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Алілуєв Д.Ю., довіреність № б/н від 01.10.2021

від відповідача: Білик О.В., довіреність № 222 від 28.12.2021

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕСМЕТ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" 20191547,85 грн., які складаються з: 19919956,00 грн. основного боргу за договором № 11210148 від 01.04.2021, 49963,63 грн. 3% річних та 221628,22 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 11210148 від 01.04.2021, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 справу № 908/3000/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/3000/21, присвоєно справі номер провадження 18/177/21, підготовче засідання призначено на 24.11.2021. Ухвалою від 24.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.01.2022.

Від позивача судом 24.11.2021 отримано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 15073833,00 грн. основного боргу за договором №11210148 від 01.04.2021, 98350,58 грн. 3% річних та 233652,99 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з частковим погашення відповідачем суми боргу.

Від відповідача 12.11.2021 надійшов відзив, в якому відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 4146542,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з частковою оплатою суми боргу; відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 150779,36 грн. інфляційних втрат та 87,23 грн. 3% річних; зменшити на 90% розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню.

Від позивача 05.01.2022 надійшла заява про зменшення позовних вимог від 31.12.2021, в якій позивач просив стягнути з відповідача 13451137,00 грн. основного боргу за договором № 11210148 від 01.04.2021, 142258,71 грн. 3% річних та 349744,50 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з частковим погашення відповідачем суми боргу.

Від відповідача 13.01.2022 надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог від 31.12.2021, в якому відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 6518819,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з частковою оплатою суми боргу; відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 75,31 грн. 3% річних; зменшити на 90% розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню; здійснити розподіл судових витрат відповідно до діючого законодавства, з урахуванням факту закриття провадження у справі.

У наданому суду клопотанні від 19.01.2022 про приєднання доказів до матеріалів справи (платіжні доручення у період з 25.11.2021 по 17.01.2022) відповідач просив визнати причину неподання доказів разом з відзивом поважною, оскільки оплати були здійснені відповідачем після подання відзиву, та закрити провадження у справі в частині стягнення 11453973,00 грн. (4146542,00 грн.+879581,00 грн.+6427850,00 грн.).

Враховуючи зменшення позивачем позовних вимог судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача (в редакції заяви про зменшення позовних вимог вих. № 6-юр від 18.01.2022) 8957910,91 грн., які складаються з: 8465983,00 грн. основного боргу за договором № 11210148 від 01.04.2021, 142183,41 грн. 3% річних та 349744,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 19.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.02.2022.

Від відповідача 26.01.2022 надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог від 18.01.2022, в якому відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 11453973,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з частковою оплатою суми боргу; зменшити на 90% розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню; здійснити розподіл судових витрат відповідно до діючого законодавства, з урахуванням факту закриття провадження у справі.

Від позивача 09.02.2022 надійшло клопотання про повернення чистини сплаченого судового збору, в якому позивач просив повернути надміру сплачений судовий збір в розмірі 168504,56 грн.

Від відповідача 09.02.2022 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (платіжні доручення у період з 19.01.2022 по 31.01.2022), в якому відповідач повідомив про погашення 8465983,00 грн. заборгованості, яка зазначена позивачем у заяві про зменшення позовних вимог № 6-юр від 18.01.2022, та просив також закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 09.02.2022 суд не перейшов до розгляду справи по суті; судове засідання відкладалось до 23.02.2022.

У судовому засіданні 23.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та підтвердив сплату відповідачем основного боргу. Також представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про повернення 50% сплаченого судового збору в розмірі 67184,33 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог) у зв`язку із визнанням відповідачем позову.

Представник відповідача у судовому засіданні з позицією позивача щодо повернення судового збору не погодився, оскільки позов відповідачем не визнавався.

Після судових дебатів представник позивача не підтримав подане клопотання про повернення 50% судового збору та просив покласти судовий збір на відповідача.

Клопотання позивача щодо повернення 50% судового збору судом залишено без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕСМЕТ" (Постачальником, позивачем у справі) та приватним акціонерним товариством "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (Покупцем, відповідачем у справі) 01.04.2021 укладений договір № 11210148 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні (далі - брухт), зазначені у специфікації (додаток № 1).

Згідно із п. 2.2 Договору ціна на брухт і умови поставки встановлюються у специфікаціях (додаток № 1), які є невід`ємною частиною договору і не підлягають перегляду у односторонньому порядку.

Ціна за брухт, завезений автотранспортом, визначається за датою заїзду на підприємство Покупця, зазначеної в штемпелі на накладній (п. 2.3 Договору).

Ціна на брухт, заведений залізничним транспортом, визначається за датою відвантаження, зазначеної в штемпелі залізничної накладної або за даними АС Клієнт УЗ. У разі виникнення суперечностей датою відвантаження приймається дата відвантаження за даними АС Клієнт УЗ (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору сума договору становить орієнтовно 120000000,00 грн. без ПДВ. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума за цим договором не може перевищувати 120000000,00 грн. без ПДВ.

Згідно із п. 3.1 Договору оплата за легований брухт підвидів 326, 319, 328, 331, 12Х18Н9(У) здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дати поставки брухту на підприємство Покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за інший брухт здійснюється протягом шістдесяти календарних днів з дати поставки брухту на підприємство Покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. За погодженням сторін допускається передплата на узгоджену партію брухту.

Датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання. (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору договір набуває чинності з 01.04.2021 і діє в частині поставки продукції до 31.12.2021. У випадку якщо у сторін на момент закінчення терміну дії цього договору залишаються невиконані договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань і законних вимог.

Специфікаціями № 1-4 (додаток № 1) сторонами узгоджено найменування, термін узгодженої ціни, кількість, узгоджену ціну та вартість продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період часу з 05.05.2021 по 18.08.2021 на виконання умов договору поставлено відповідачу брухт чорних металів, що підтверджується відповідними актами, підписаними відповідачем.

На підставі оформлених актів приймання позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури.

Зобов`язання з оплати отриманого брухту металів чорних відповідачем належним чином не виконано.

За поясненнями позивача, станом на момент звернення до суду з позовом за прострочена заборгованість відповідача становила 19919956,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого брухту чорних металів у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з умов п. 3.1 Договору оплата за поставлену за продукцію - 30 або 60 календарних днів з дня поставки брухту в залежності від підвидів брухту.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.

Факт отримання від позивача брухту та розмір заборгованості в сумі 19919956,00 грн. за отриманий брухт станом на дату подання позову відповідачем не заперечується. Разом з тим відповідач зазначив, що з 19.10.2021 ним постійно здійснювалось поступове погашення заборгованості. Заперечення відповідач стосуються розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. За контррозрахунком відповідача, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат на суму 150779,36 грн. та 3% річних на суму 87,23 грн.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вартість брухту чорних металів, отриманого від позивача за спірними актами приймання, та здійснення оплати з затриманням не заперечується, а також з огляду на відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Отже, факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого брухту є доведеним.

З урахуванням зменшення розміру позовних вимог судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 8465983,00 грн. основного боргу.

Суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 8465983,00 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано.

Разом з тим, відповідачем надано докази погашення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 8465983,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 142183,41 грн. 3% річних та 349744,50 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог вих. № 6-юр від 18.01.2022).

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 05.07.2021 по 18.01.2022, з урахуванням дат поставки та часткової оплати, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що до стягнення підлягає 141934,55 грн. 3% річних. В частині стягнення 248,86 грн. 3% річних слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю. Суд звертає увагу, що позивачем помилково включено до розрахунку день оплати заборгованості по кільком поставкам.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з липень-листопад 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що до стягнення підлягає сума 349724,50 грн. інфляційних втрат. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат (20,00 грн.) суд відмовляє як заявленій необґрунтовано через арифметичну помилку.

Відносно клопотання відповідача про зменшення на 90% розміру інфляційних втрат та 3% річних, викладеного у відзиві на позов та відзивах на заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

За змістом частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Отже, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, що виключає застосування до них положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару (брухту чорних металів) у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 141934,55 грн. 3% річних та 349724,50 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 8465983,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В іншій частині позову (248,86 грн. 3% річних та 20,00 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в т.ч. в частині закриття провадження у справі, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 134364,63 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір". Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 8957910,91 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог вих. № 6-юр від 18.01.2022), тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати 1,5 відсотки ціни позову, що складає 134368,66 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 548 від 19.10.2021 позивачем сплачено 302873,22 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 168504,56 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на наявність відповідного клопотання позивача, сума зайво сплаченого ТОВ "БІЗНЕСМЕТ" судового збору в розмірі 168504,56 грн. повертається позивачу, про що судом буде винесено окрему ухвалу.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, п. 1 ч. 2 ст. 231, ст.ст. 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код 00186536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕСМЕТ" (вул. Незалежної України/бул. Парковий, 1/2, офіс 36, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 43059120) 141934,55 грн. (сто сорок одну тисячу дев`ятсот тридцять чотири грн. 55 коп.) 3% річних, 349724,50 грн. (триста сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 50 коп.) інфляційних втрат та 134364,63 грн. (сто тридцять чотири тисячі триста шістдесят чотири грн. 63 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 8465983,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України та веденням бойових дій на території Запорізької області, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 04.04.2022.

Суддя В.В. Левкут