УХВАЛА
10 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 905/813/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Сотник А. С.
за участю представників:
скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрокомп": Кондра О. Я.
кредитора Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б. В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.): Дядюк Є. М., Собченко О. К.
арбітражний керуючий Сиволобов Максим Маркович (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрокомп"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021
у складі колегії суддів: Радіонової О. О. (головуючої), Медуниці О. Є., Черноти Л. Ф.
та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.10.2021
у складі судді Чорненької І. К.
за заявою кредитора Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б. В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.)
про визнання недійсними правочинів боржника
у справі за заявою Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б. В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Галпап Плюс"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.09.2020 відкрито провадження у справі № 905/813/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Галпап Плюс" (далі - ТОВ "ТД "Галпап Плюс"); введено процедуру розпорядження майном ТОВ "ТД "Галпап Плюс".
2. Постановою господарського суду Донецької області від 10.02.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ТД "Галпап Плюс", визнано банкрутом ТОВ "ТД "Галпап Плюс" та відкрито ліквідаційну процедуру банкрута.
3. 25.02.2021 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) про визнання недійсними правочинів боржника в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
4. Заява кредитора обґрунтована тим, що останнім було отримано від ліквідатора ТОВ "ТД "Галпап Плюс" Сиволобова М. М. листи Головного сервісного центру МВС від 22.12.2020 № 31/23682 та РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області ТСЦ МВС № 4641 від 26.01.2021 № 31/13-4641-139 з яких убачається, що за боржником обліковувались транспортні засоби (автомобілі), які були відчужені з 30.07.2018 по 01.08.2019 до відкриття провадження у справі про банкрутство № 905/813/20 (03.09.2020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрокомп" (далі - ТОВ "Квадрокомп").
5. Як зазначав заявник, на його думку вказані правочини щодо відчуження автотранспортних засобів до відкриття провадження у справі про банкрутство підпадають під критерії недійсності, визначені пунктом 4 частини першої статті 42 КУзПБ та мають бути визнані недійсними з поверненням їх до ліквідаційної маси боржника. При цьому, наявного у справі та проведеного в процедурі розпорядження майном звіту про аналіз фінансово-господарського стану боржника, оплати від покупця транспортних засобів не виявлено, а відтак автотранспортні засоби було відчужено безоплатно, що є підставою для визнання правочинів недійсними відповідно до частини другої статті 42 КУзПБ.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
6. Між ТОВ "ТД "Галпап Плюс" та ТОВ "Квадрокомп" були укладені договори купівлі продажу транспортних засобів, а саме:
1) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1590863 автомобіля Iveco Daily 70C17 2998, (2013), білий, № шасі НОМЕР_1 ;
2) договір купівлі продажу від 01.08.2019 № 4641/2019/1594704 автомобіля Tоyota Land Cruiser 150 2694, (2019), чорний, № шасі НОМЕР_2 ;
3) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1590724 автомобіля Mercedes-Benz Actros 2545 12809, (2013), білий, № шасі НОМЕР_3 ;
4) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1589631 автомобіля Mercedes-Benz Gle 350D 2987, (2018), чорний, № куз. НОМЕР_4 ;
5) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1588967 автомобіля КІА Sportage 1995, (2017), сірий, № куз. НОМЕР_5 ;
6) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1589595 автомобіля Tоyota Land Cruiser 200 4461, (2012), чорний, № шасі. НОМЕР_6 .
7. Згідно з пунктами 1.1 договорів, на визначених умовах продавець зобов`язався передати у власність покупцеві транспортний засіб (визначений в пункті 1.1. договорів купівлі продажу транспортних засобів).
8. Продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даними договорами, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді (пункт 1.2 договорів купівлі-продажу транспортних засобів).
9. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна (пункт 2.1 договорів купівлі продажу транспортних засобів).
10. Згідно пунктів 3.1 вказаних договорів купівлі - продажу транспортних засобів, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає:
1) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1590863 - 630 000,00 грн;
2) договір купівлі продажу від 01.08.2019 № 4641/2019/1594704 - 797 000,00 грн;
3) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1590724 - 719 000,00 грн;
4) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1589631 - 1 872 000,00 грн;
5) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1588967 - 802 000,00 грн;
6) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1589595 - 280 000,00 грн.
11. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (пункт 9.1 договорів купівлі-продажу транспортних засобів).
12. Договори оформлені та підписані сторонами в сервісному центрі 4641 РСЦ МВС в м. Львів.
13. Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС України від 22.12.2020 № 31/23682 за результатами аналітичного пошуку ТЗ по "НАІС ДДАІ" МВС України спірні транспортні засоби перереєстровані на нового власника по договору укладеному в ТСЦ - ТОВ "Квадрокомп".
14. Кредитор, Шелл Лубрікантс Симплай Компані Б.В. звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою б/н від 22.02.2021 про визнання недійсними правочинів боржника, за якою (з урахуванням заяви про уточнення вимог від 06.04.2021) просив суд: визнати недійсними зазначені вище договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ "ТД "Галпап Плюс" та ТОВ "Квадрокомп"; зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області ТСЦ МВС № 4641 скасувати реєстраційні записи, свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки, які видавались ТОВ "Квадрокомп" щодо автомобілів, які були предметом оспорюваних договорів купівлі-продажу та зобов`язати ТОВ "Квадрокомп" повернути автомобілі ТОВ "ТД "Галпап Плюс", в особі ліквідатора Сиволобова Максима Марковича.
15. Обґрунтовуючи заяву, заявник (кредитор) Шелл Лубрікантс Симплай Компані Б.В. посилався на те, що заявником було отримано від ліквідатора ТОВ "ТД "Галпап Плюс" Сиволобова М. М. листи Головного сервісного центру МВС від 22.12.2020 № 31/23682 та РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області ТСЦ МВС № 4641 від 26.01.2021 № 31/13-4641-139 з яких убачається, що за боржником обліковувались зазначені вище транспортні засоби (автомобілі), які були відчужені з 30.07.2018 по 01.08.2019 до відкриття провадження у справі про банкрутство № 905/813/20 (03.09.2020) на користь ТОВ "Квадрокомп".
16. Як зазначав заявник, на його думку вказані правочини щодо відчуження автотранспортних засобів до відкриття провадження у справі про банкрутство підпадають під критерії недійсності, визначені пунктом 4 частини першої статті 42 КУзПБ та мають бути визнані недійсними з поверненням їх до ліквідаційної маси боржника з огляду на таке: боржник вчинив оспорювані правочини в межах підозрілого періоду (30.07.2019 - 01.08.2019) чим позбавив кредитора можливості отримати кошти від продажу спірних авто як частини ліквідаційної маси; втрата кредитором права отримати задоволення своєї вимоги в ліквідаційній процедурі щонайменше в межах балансової вартості основних засобів (у т. ч. автомобілів - 8 455 300,00 грн); саме внаслідок вчинення спірних правочинів, автомобілі відсутні в ліквідаційній масі боржника та не можуть бути продані за правилами розділу V КУзПБ з подальшим частковим задоволенням вимог кредитора; боржник навмисно вчинив спірні фраудаторні правочини для виведення зі своєї власності спірних автомобілів та продовження здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку без розрахунку з кредитором; у разі оплати спірних правочинів за вартістю, вказаною у договорах, боржник мав отримати 5 100 000,00 грн.
17. Також згідно письмових пояснень ліквідатора Сиволобова М. М. щодо аналізу руху коштів по рахунках боржника, безготівкові операції між банкрутом та ТОВ "Квадрокомп" здійснювались з використанням банківського рахунку АТ "АльфаБанк" НОМЕР_7 .
18. Відчуження спірних транспортних засобів з власності банкрута на користь ТОВ "Квадрокомп" було здійснено 30.07.2019.
19. При цьому, за аналізований період банківських виписок з 30.07.2019 по 10.02.2021 відсутні банківські операції з призначенням платежу, що підтверджували б факт здійснення оплати за спірні транспортні засоби або за зазначеними договорами.
20. Таким чином ліквідатор зазначав, що будь-яке підтвердження здійснення перерахування ТОВ "Квадрокомп" на користь боржника грошових коштів за відчуження спірних транспортних засобів на підставі договорів купівлі-продажу в загальному розмірі 5 100 000,00 грн відсутнє.
21. У заяві про визнання недійсними правочинів боржника - договорів купівлі-продажу транспортних засобів (з урахуванням додаткових пояснень від 22.03.2021) заявник Шелл Лубрікантс Симпплай Компані Б. В. зазначав, що відповідно до наявного у справі та проведеного у процедурі розпорядження майном звіту про аналіз фінансово-господарського стану боржника оплати від покупця транспортних засобів не виявлено, з чого вбачається, що спірні автотранспортні засоби було відчужено безоплатно, що є безумовним порушенням майнових інтересів кредиторів та є підставою недійсності таких фраудаторних правочинів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
22. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.10.2021) у справі № 905/813/20 задоволено заяву Шелл Лубрікантс Симпплай Компані Б.В. б/н від 22.01.2021 про визнання недійсними правочинів боржника:
- визнано недійсними:
1) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1590863 автомобіля Iveco Daily 70C17 2998, (2013), білий, № шасі НОМЕР_1 ;
2) договір купівлі продажу від 01.08.2019 № 4641/2019/1594704 автомобіля Toyota Land Cruiser 150 2694, (2019), чорний, № шасі НОМЕР_2 ;
3) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1590724 автомобіля Mercedes-Benz Actros 2545 12809, (2013), білий, № шасі НОМЕР_3 ;
4) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1589631 автомобіля Mercedes-Benz Gle 350D 2987, (2018), чорний, № куз. НОМЕР_4 ;
5) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1588967 автомобіля КІА Sportage 1995, (2017), сірий, № куз. НОМЕР_5 ;
6) договір купівлі продажу від 30.07.2019 № 4641/2019/1589595 автомобіля Toyota Land Cruiser 200 4461, (2012), чорний, № шасі НОМЕР_6 , укладені між ТОВ "ТД "Галпап Плюс" (код ЄДРПОУ 33753628) та ТОВ "Квадракомп" (код ЄДРПОУ 23267510);
зобов`язано Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області ТСЦ МВС № 4641 скасувати реєстраційні записи, свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки, які видавались ТОВ "Квадрокомп" (код ЄДРПОУ 23267510) на автомобілі: 1) Iveco Daily 70C17 2998, (2013), білий, № шасі НОМЕР_1 ; 2) Toyota Land Cruiser 150 2694, (2019), чорний, № шасі НОМЕР_2 ; 3) Mercedes-Benz Actros 2545 12809, (2013), білий, № шасі НОМЕР_3 ; 4) Mercedes-Benz Gle 350D 2987, (2018), чорний, № куз. НОМЕР_4 ; 5) КІА Sportage 1995, (2017), сірий, № куз. НОМЕР_5 ; 6) Toyota Land Cruiser 200 4461, (2012), чорний, № шасі НОМЕР_6 ;
- зобов`язано ТОВ "Квадрокомп" (код ЄДРПОУ 23267510) повернути ТОВ "ТД "Галпап Плюс" (код ЄДРПОУ 33753628), в особі ліквідатора Сиволобова Максима Марковича, автомобілі: 1) Iveco Daily 70C17 2998, (2013), білий, № шасі НОМЕР_1 ; 2) Toyota Land Cruiser 150 2694, (2019), чорний, № шасі НОМЕР_2 ; 3) Mercedes-Benz Actros 2545 12809, (2013), білий, № шасі НОМЕР_3 ; 4) Mercedes-Benz Gle 350D 2987, (2018), чорний, № куз. НОМЕР_4 ; 5) КІА Sportage 1995, (2017), сірий, № куз. НОМЕР_5 ; 6) Toyota Land Cruiser 200 4461, (2012), чорний, № шасі НОМЕР_6 .
23. Задовольняючи заяву Шелл Лубрікантс Симпплай Компані Б.В. про визнання недійсними правочинів боржника, суд першої інстанції встановив, що спірні правочини не містять ознаки фіктивності, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, що підтверджується передачею транспортних засобів боржником покупцю - ТОВ "Квадрокомп", без здійснення останнім оплати транспортних засобів всупереч пунктам 2.1 договорів купівлі-продажу транспортних засобів (передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної сплати вартості майна), та відсутністю оплати транспортних засобів ТОВ "Квадрокомп" у подальшому.
24. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюванні договори купівлі-продажу транспортних засобів від 30.07.2019 № 4641/2019/1590863, від 01.08.2019 № 4641/2019/1594704, від 30.07.2019 № 4641/2019/1590724, від 30.07.2019 № 4641/2019/1589631, від 30.07.2019 № 4641/2019/1588967, від 30.07.2019 № 4641/2019/1589595 не відповідають критеріям розумності та добросовісності, та фактично направлені на безоплатне відчуження рухомого майна (транспортного засобу), що суперечить вимогам частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), укладені без наміру створення правових наслідків, що є підставою для визнання їх недійсними у відповідності до частини першої статті 215, статті 234 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду
25. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Квадрокомп" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 у справі № 905/813/20 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 у справі № 905/813/20 залишено без змін.
26. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду про фіктивність оскаржуваних правочинів, оскільки вони вчинені без наміру створення правових наслідків, що підтверджується передачею транспортних засобів боржником покупцю - ТОВ "Квадрокомп" без здійснення останнім оплати транспортних засобів всупереч пунктам 2.1 договорів купівлі-продажу транспортних засобів, та відсутністю оплати транспортних засобів ТОВ "Квадрокомп" у подальшому.
27. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги надані до апеляційної скарги платіжні доручення щодо оплат на користь боржника грошових коштів за відчуження транспортних засобів на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу з огляду на приписи статей 80, 258, 269 ГПК України з урахуванням того, що скаржник в апеляційній скарзі взагалі не заявляв про долучення додаткових доказів, не наводив їх переліку, не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивного не залежали від нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. ТОВ "Квадрокомп" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 у справі № 905/813/20, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення; ухвалити нове рішення, яким визнати дійсними правочини, укладені між ТОВ "ТД "Галпап Плюс" та ТОВ "Квадрокомп".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(ТОВ "Квадрокомп")
29. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, та в контексті цієї підстави зазначає про застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень статті 234 Цивільного кодексу України без врахування висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 03.07.2019 у справі № 757/12646/16, від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16, від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц, від 08.02.2018 у справі № 756/9955/16-ц та постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(арбітражний керуючий Сиволобов Максим Маркович)
30. 23.11.2021 на електронну адресу Верховного Суду від арбітражного керуючого Сиволобова М. М. надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній стверджує, що будь-яке підтвердження здійснення перерахування ТОВ "Квадрокомп" на користь боржника грошових коштів за відчуження спірних транспортних засобів на підставі договорів купівлі-продажу в загальному розмірі 5 100 000,00 грн відсутнє.
(кредитор Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.)
31. 21.01.2022 до Верховного Суду від кредитора Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. (Shell Lubricants Supply Company B.V.) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Так, кредитор у відзиві зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що протягом судового розгляду ані боржником, ані скаржником не було надано належних та допустимих доказів оплати за спірні автомобілі. Водночас, докази, які були подані скаржником до суду апеляційної інстанції були правомірно не прийняті судом та визнані неналежними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
33. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
34. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Відтак, Верховний Суд саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
36. Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
37. Таким чином у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої касаційної скарги зазначених в пункті 29 цієї ухвали.
38. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
39. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
40. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.
41. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
42. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 905/813/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
43. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
44. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
45. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
46. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
48. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що:
- правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб`єктами права щодо об`єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов`язках цих суб`єктів (пункт 17 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19 (провадження № 14-73цс21));
- подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16; ухвала від 14.12.20218 у справі № 910/21267/16; ухвала від 20.05.2021 у справі № 904/6125/20; пункт 18 ухвали від 15.06.2021 у справі № 212/7466/19);
- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц; пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; постанова від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; постанова від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г).
49. Отже, подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
50. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
51. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив, тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
52. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
53. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
54. Таким чином наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касатор.
55. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.
56. Аналіз висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 03.07.2019 у справі № 757/12646/16, від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16, від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц, від 08.02.2018 у справі № 756/9955/16-ц та постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14 на які посилався скаржник у касаційній скарзі як на висновки Верховного Суду, що не були враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах є неподібними правовідносинам, які склалися між сторонами у цій справі № 905/813/20, що переглядається, з огляду на таке.
57. У цій справі № 905/813/20, що переглядається предметом розгляду є заява кредитора боржника про визнання недійсними на підставі абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених боржником.
58. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення вказаної заяви, дійшли висновку про фіктивність оскаржуваних правочинів, оскільки вони вчинені без наміру створення правових наслідків, що підтверджується передачею транспортних засобів боржником покупцю без здійснення останнім оплати транспортних засобів всупереч пунктам 2.1 договорів купівлі-продажу транспортних засобів, та відсутністю оплати транспортних засобів у подальшому.
59. Водночас, у постановах на які зроблено посилання в касаційній скарзі предметом розгляду були:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц - позов про визнання договору недійсними як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та недопустимості зловживання правом, оскільки оспорюваний договір дарування був укладений особою стосовно якої, з огляду на визнання її винною у вчиненні злочину та визначення розміру нанесених збитків, відкрито виконавче провадження;
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у праві № 201/2832/19 - позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, який позивач вважала фіктивним та недійсним, оскільки він був укладений всупереч її дійсній волі та загальним засадам цивільного законодавства (судом встановлено, що оспорюваний договір нотаріально посвідчений, відповідно до пункту 2.1 якого, продаж квартири здійснено за 126 659,00 грн, які продавець отримала до підписання договору);
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц - позов про визнання договору дарування фіктивним, як такого, що укладений з метою ухилення від сплати боргу та можливого арешту майна;
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 756/9955/16-ц - позов про визнання недійсним договору дарування квартири, з огляду на його фіктивність, укладення на невигідних умовах, без наміру дарувати квартиру та за дією тяжких обставин, а саме загрози конфіскації єдиного житла позивача;
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/12646/16-ц - позов про визнання недійсним договору дарування квартири, як такого, що є фіктивним, укладеним за наявності спільного умислу з метою погіршення матеріального становища шляхом приховування майна, що в подальшому дасть можливість особі ухилитись від виконання грошового зобов`язання перед кредиторами;
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16 - позов про стягнення боргу з орендної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення та зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу, з огляду на те, що спірний договір є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином;
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16 - позов про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору поруки на підставі статей 203, 215, 234, 237, 246 ЦК України з огляду на невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону у зв`язку з його вчиненням особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також його фіктивністю як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним;
- у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14 - позов про визнання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва недійсним, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину квартири.
60. Отже, правовідносини у справах наведених скаржником та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймались відповідні судові рішення, за інших предмета, правових підстав позову, змісту позовних вимог та фактичних обставин справи, а також матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
61. За таких умов, помилковими є аргументи ТОВ "Квадрокомп" щодо незастосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень висновків стосовно застосування статті 234 ЦК України викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду. При розгляді цієї справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.
62. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.
63. Крім того ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
64. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
65. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
66. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі ""Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
67. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
68. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
69. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
70. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
71. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
72. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
73. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
74. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
75. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
76. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
77. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).у від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 03.07.2019 у справі № 757/12646/16, від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16, від 14.02.2018 у справі № 379/1256/15-ц, від 08.02.2018 у справі № 756/9955/16-ц та постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14.
78. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Квадрокомп" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 у справі № 905/813/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження судом встановлено, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрокомп" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 у справі № 905/813/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Г. Пєсков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 103836925 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Чернова Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні