Рішення

від 31.03.2022 по справі 486/1227/21

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1227/21

Провадження № 2/486/98/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 квітня 2022 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14», в інтересах якого звернувся Гайдаржий Андрій Валерійович , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

учасники справи: позивач ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14», представники позивача Гайдаржий А.В., Кучерява Т.Ю., відповідач ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2021 року Гайдаржий А.В. звернувся в інтересах ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14» (далі -ОСББ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14») із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження приміщеннями ІХ та Х загальною площею 10,7 кв.м., що знаходяться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які чинить ОСОБА_2 , шляхом повного звільнення вказаних приміщень та стягнути судові витрати.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 07 травня 2019 року співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 було створено ОСББ «Центральний 5/14». 03 липня 2019 року комісією попереднього балансоутримувача (КП «ЖЕО») складено акт про списання вказаного вище багатоквартирного будинку з балансу КП «ЖЕО». Цей акт затверджено рішенням Южноукраїнської міської ради від 03 жовтня 2019 року № 1659. 24 жовтня 2019 року між позивачем та КП «ЖЕО» підписано акт приймання-передачі технічної документації будинку. Згідно акту у складі будинку наявні допоміжні приміщення №5,6 площею 10,7 кв.м. - ІХ та Х. Між КП «ЖЕО» та відповідачем було укладено договір оренди вказаних приміщень. Строк договору з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року. Вказаний договір оренди припинився, однак відповідач не повернула спірні приміщення. Спірні приміщення переобладнано в санвузол та кабінет, які були частиною коридору та електрощитовою. ОСОБА_2 продовжує користуватись спірними приміщеннями без правових підстав.

Позивач та представники позивачів в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належим чином. Представник позивача Кучерява Т.Ю. надала суду заяву із проханням розглядати справу без участі позивача та його представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена відповідно до ч.ч. 3 та 11 ст. 128 ЦПК України.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши докази в сукупності, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наведеного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна /а.с. 5-6/ ОСОБА_2 є правокористувачем декількох земельних ділянок по б- АДРЕСА_1 та власником нежилого приміщення АДРЕСА_3 . На технічному паспорті на нежитлове приміщення призначення приміщень позначені таким чином: торговий зал 1 площею 15,6 кв.м, торговий зал 2 площею 14,2 кв.м, подіум 3 площею 14,1 кв.м, торговий зал 4 площею 7,4 кв.м., а санвузол ІХ площею 1,0 кв.м та кабінет Х площею 9,7 кв.м. є орендованими приміщеннями /а.с.16-18/.

Згідно договору № 420/16 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01 січня 2016 року /а.с. 22-25/ між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційним об`єднанням» (далі - КП «ЖЕО») та ОСОБА_2 було укладено договір оренди приміщень ІХ та Х загальною площею 10,7 кв.м., що знаходяться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 11.1 Договору оренди передбачено, що строк дії договору з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року включно.

Розташування приміщень ІХ та Х загальною площею 10,7 кв.м., що знаходяться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується витягом з проєктної документації /а.с.9/ та експлікацією у технічному паспорті на нежитлове приміщення (групу нежитлових приміщень) №39/1 /а.с. 16-18/.

07 травня 2019 року співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 було створено ОСББ «Центральний 5/14». 03 липня 2019 року комісією попереднього балансоутримувача (КП «ЖЕО») складено акт про списання вказаного багатоквартирного будинку з балансу КП «ЖЕО». Акт затверджено рішенням Южноукраїнської міської ради від 03 жовтня 2019 року № 1659 /а.с. 11-12/. У складі будинку є допоміжні приміщення №5,6 площею 10,7 кв.м.

24 жовтня 2019 року між позивачем та КП «ЖЕО» підписано акт приймання-передачі технічної документації будинку та передано зокрема, договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №420/19 від 01 січня 2016 року на 11 арк. /а.с. 13/.

Згідно відповідей на безкоштовні запити станом на 20 липня 2021 року ОСОБА_2 здійснює наступні види діяльності: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /а.с. 14, 15/.

Відповідно до копії відповіді на запит від 01 липня 2021 року /а.с. 8/ приміщення №5,6 загальною площею 10,7 кв.м., яке знаходилось в оренді ФОП ОСОБА_2 згідно договору № 420/16 від 01 січня 2016 року передано ОСББ «Центральний 5/14». Чинних договорів оренди у вказаному будинку, стороною яких та/або вигодо набувачем за договором оренди є КП «ЖЕО» на сьогоднішній день немає. Майно з оренди ФОП ОСОБА_2 не поверталось, тому Акт приймання-передачі не складався.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статей 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

В силу статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини другої статті 10 зазначеного Закону власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

У негаторному позові можуть бути закладені вимоги: про виселення з безпідставно займаного приміщення; про звільнення безпідставно займаних адміністративно-виробничих приміщень.

При цьому, для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об`єктивно порушували права власника і були протиправними.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні відомості, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 145/407/19.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено відсутність між сторонами договірних відносин оренди нежитлових приміщень (строк дії договору закінчився 31 грудня 2018 року), що дає можливість звернення до суду з негаторним позовом.

Виходячи із викладеного, ОСОБА_2 незаконно користується приміщенням ІХ площею 1,0 кв.м та приміщеннямХ площею 9,7 кв.м., що знаходяться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що порушує права позивача як власника спірного приміщення, тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Гайдаржиєм А.В. надавалась правова (професійна правнича) допомога позивачу ОСББ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14» у даній справі та у позовній заяві зазначався орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн. В позовній заяві вказано, що докази понесених судових витрат будуть подані суду у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати - судовий збір в розмірі 2270 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом /а.с. 10/.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14», в інтересах якого звернувся Гайдаржий Андрій Валерійович , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні приміщеннями ІХ та Х загальною площею 10,7 кв.м., що знаходяться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОБ`ЄДНАННЮ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14» шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити вказані приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14» 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. При проголошенні в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування позивача: ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 5/14», пр. Незалежності, 14, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, код ЄДРПОУ 42986170.

Повне ім`я представника позивача: Гайдаржий Андрій Валерійович, адвокат, вул. Соборна, 12-Б, оф. 218, м. Миколаїв, 54017.

Повне ім`я представника позивача: Кучерява Тетяна Юріївна, адвокат, вул. Соборна, 12-Б, оф. 218, м. Миколаїв, 54017.

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

Повне рішення складено 04 квітня 2022 року.