Ухвала

від 31.03.2022 по справі 495/2832/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/480/22

Номер справи місцевого суду: 495/2832/20 1-кс/495/364/2022

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2022 року у кримінальному провадженні №12020160240000324 від 19.02.2020 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, якою відмовлено у накладенні арешту на майно, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділення №2 СВ Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, яке було надано в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12021162240001495 від 13.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що у клопотанні не наведено об`єктивних підстав відповідності вказаного нерухомого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема відносно того, що нерухоме майно виступало знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, знаряддям вчинення злочину, або містить на собі ознаки вчинення кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді,представник потерпілого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якійпросить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна. Апелянт стверджує, що ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна, винесена з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки слідчий суддя в ухвалі послався на інше кримінальне провадження, яке не має відношення до кримінального провадження №12020160240000324 від 19.02.2020 року, внесеного до ЄРДР за заявою потерпілого ОСОБА_5 . Крім того, на переконання апелянта, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що земельні ділянки не відповідають критерію, визначеному ст.98 КПК України, та не врахував, що вказані земельні ділянки, які визнані слідчим речовими доказами, після незаконного заволодіння ними, п`ять разів були переоформлені шахрайським шляхом на інших осіб, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.405, ч.4 ст.107 КПК України (далі КПК), апеляційний розгляд проведено за відсутності сторін кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки сторони провадження в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, прокурор подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, та підтримав її в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, а також з огляду на введений 24.02.2022 року воєнний стан на всій території України, який Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 продовжений з 26.03.2022 року строком на 30 діб, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це становить загрозу для вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404 КПК, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160240000324 від 19.02.2020року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за заявою ОСОБА_5 , відповідно до якої в 2019 році ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші, шляхом обману, з використанням завідомо підроблених документів, заволоділи правом власності на його земельну ділянку площею 0,055 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0067, чим завдали істотну шкоду.

Відповідно до клопотання слідчого, вказана земельна ділянка шахрайськи шляхом неодноразово була переоформлена на інших осіб, а в подальшому поділена дві окремі земельні ділянки за кадастровими номерами: 5110300000:02:003:0438 площею 0,0234 га та 5110300000:02:003:0437 площею 0,0315 га.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що, з метою збереження речових доказів, в подальшому можливістю конфіскації майна, як виду покарання, виникла необхідність в накладенні арешту на земельні ділянки.

08.12.2021 року вищевказані земельні ділянки постановою слідчого ОСОБА_10 визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз змісту матеріалів, долучених до клопотання слідчого, а також матеріалів, наданих слідчому судді вказує на те, що слідчим дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону. З матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 5110300000:02:003:0438 площею 0,0234 га та 5110300000:02:003:0437 площею 0,0315 га, на які слідчий просить накласти арешт, можуть бути предметом злочинного посягання та містять на собі сліди кримінального правопорушення, тобто підпадають під поняття речових доказів, визначених приписами ст. 98 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя, відмовляючи у накладенні арешту на земельні ділянки, жодним чином не мотивуючи свого клопотання, а лише виклавши обставини, які можуть вказувати на існування факту шахрайського заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером 5110300000:02:003:0067, що належить ОСОБА_5 , яка в подальшому була розділена на дві земельні ділянки за кадастровими номерами: 5110300000:02:003:0438 площею 0,0234 га та 5110300000:02:003:0437 площею 0,0315 га, зазначив, що вони не відповідають критерію, визначеному ст. 98 КПК України.

Такі висновки слідчого судді на думку апеляційного суду є хибними, суперечать матеріалам, долученим до клопотання слідчого, в тому числі право установчим документам на ім`я ОСОБА_5 , показаннями потерпілого стосовно відсутності обставин його входження до складу засновників ПП «ЛАКШЕРІ-ЛАЙТ» з внеском до статутного капіталу підприємства належної йому земельної ділянки 5110300000:02:003:0067, іншими документами, які можуть вказувати на існування подальшої схеми виведення вказаної земельної ділянки, поділу її на дві частині та переоформлення на інших осіб.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи представника потерпілого з даного приводу цілком обґрунтованими, а слідчим суддею в своїй ухвалі передчасно зроблені висновки щодо земельних ділянок, які на його думку не відповідають критерію речових доказів.

Апеляційний суд враховує доводи клопотання слідчого, що з огляду на неодноразове переоформлення земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:003:0067 на інших осіб, подальшим її поділом та оформленням права власності на ОСОБА_11 , є реальні підстави вважати, що поділена земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 в подальшому також може бути шахрайським шляхом, в тому числі з використанням підроблених документів (на що посилається слідчий у клопотанні), переоформлена на інших осіб, що в свою чергу може заважати органу досудового розслідування виконання основної мети заходів забезпечення кримінального провадження, а саме дієвості такого провадження.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчого, не в повній мірі дотримався вимог КПК України, висновки в ухвалі не відповідають доказам, які долучені до клопотання, а тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2022 року підлягає скасуванню, із постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами: 5110300000:02:003:0438 площею 0,0234 га та 5110300000:02:003:0437 площею 0,0315 га.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2022 року, якою відмовлено у накладенні арешту на майно у кримінальному провадженні №12020160240000324 від 19.02.2020 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 задовольнити.

Накласти арешт на:

- земельну ділянку площею 0,0315 га за кадастровим номером: 5110300000:02:003:0437, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1970471351103, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ;

- земельну ділянку площею 0,0234 га за кадастровим номером: 5110300000:02:003:0438, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1970507251103, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_11 ;

- заборонити ОСОБА_11 , чи будь-яким фізичним та юридичним особам або уповноваженим особам, здійснення у будь-який спосіб відчуження зазначених об`єктів нерухомого майна та здійснювати будь-які заходи щодо реєстрації/перереєстрації прав на дане нерухоме майно.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4