Рішення

від 24.03.2022 по справі 300/6478/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2022 р. справа № 300/6478/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мельник О.Я.,

від позивача не з`явився,

від представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу №55-к від 30.06.2021, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2021 ОСОБА_1 (надалі, також позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (надалі, також відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №55-к від 30.06.2021, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що 29.04.2021 Управління праці та соціального захисту населення видало наказ «Про попередження працівників про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників управління праці та соціального захисту населення» №38-к (надалі, також Наказ №38-к) з численними порушеннями трудового законодавства, а саме: не вказано, які саме працівники відповідача підлягають вивільненню, не зазначено посади працівників; не зазначено з якої дати буде вивільнено працівників. У Наказі №38-к міститься посилання на Рішення №131- 8/2021 15.04.2021 року 8-ї сесії Яремчанської міської ради 8-го скликання та Розпорядження №126-к/тр від 27.04.2021 року. Однак ні вказане Рішення, ні Розпорядження позивачу для ознайомлення надані не були. Копії вказаного Рішення та Наказу №38-к позивачка отримала лише у день звільнення - 01.07.2021. Щодо структури і чисельності працівників управління рішення є нікчемним, оскільки жодної реорганізації даного управління фактично не відбулось. Станом на 30.06.2021 р. дане рішення не набуло законної сили. Слід зазначити, що зміна назви не впливає на припинення дії трудових договорів. Крім того, засновником управління є виконавчий комітет Яремчанської міської ради, який не приймав жодних рішень щодо зміни найменування, структури управління. Незважаючи на грубі порушення трудового законодавства, при виданні Наказу №38-к на підставі цього ж наказу, відповідачем виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 №55-к від 30.06.2021 року (надалі, також - Наказ №55-к). Наказ №55-к підлягає скасуванню, як незаконний з підстав зазначених нижче, а саме: Накази №38-к та № 55-к видані управлінням з неперейменованою назвою; оскільки Наказ №55-к виданий на підставі Наказу №38-к, який є незаконним, то і Наказ №55-к є незаконним; у відповідності до ч. 3 ст. 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (надалі, також - Закон України №889). Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Тобто КЗпП України слід застосовувати лише у випадках не врегульованих Законом України №889. Оскільки підстави розірвання трудового договору визначені п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України цілком відповідають підставам розірвання трудового договору визначеним п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України №889 (Державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України №889) та п.1 ч.1 ст.87 Закону України №889 (Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) то очевидним є, що для правовідносин, які є предметом даного спору слід керуватися саме нормами Закону України №889. Однак, оскаржуваний Наказ № 55-к виданий з порушенням вимог Закону України №889, а саме:

1) у відповідності до імперативних приписів ч. 3 ст. 87 Закону України №889 одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю;

2) державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Оскільки при звільненні позивачки їй не було запропоновано будь-якої іншої роботи - Наказ №55-к підлягає скасуванню, як незаконний. Зазначене цілком узгоджується із правовим висновком висловленим Верховним Судом України у поставі від 09.08.2017 року у справі №6-1264цс17;

3) більше того, у відповідності до п. 19 Постанови №9 від 06.11.1992року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (надалі ПВСУ9) Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). Оскільки у даному випадку відповідач не скористався таким правом перегрупування і залишив на роботі менш досвідчених працівників, то очевидним є, що Наказ №55-к підлягає скасуванню, як незаконний;

4) у відповідності до імперативних приписів ч. 3 ст. 87 Закону України №889 у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Згідно п.1 Наказу №55-к позивачці виплачено вихідну допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку. Оскільки Наказ №55-к видано з порушенням закону, Наказ №55-к підлягає скасуванню, як незаконний.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом: 1) зазначення у позовній заяві адресу офіційної електронної адреси відповідача - Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради; 2) подання документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У зазначений строк ОСОБА_1 недоліки позовної заяви усунула.

Ухвалою суду від 15.11.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2021 о 11:00 год. (а.с.27-29).

01.12.2021 на електронну адресу суду та 06.12.2021 на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Зазначив, що Рішенням Яремчанської міської ради від 15.04.2021№131-8/2021 «Про перейменування та оптимізацію структури управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради» управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради перейменовано на управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (надалі, також - управління). Вказаним рішенням також затверджено нову структуру і штатну чисельність управління загальною кількістю 16 штатних одиниць. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено затвердження за пропозицією чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Отже, зазначене рішення прийняте Яремчанською міською радою на підставі повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Позивачка зазначає, що жодної реорганізації юридичної особи не відбулося, а тому рішення про скорочення чисельності/штату є нікчемним. В той же час, позивачка в позовній заяві з незрозумілих причин зазначає посилання на ст. 36 КЗпП, яка встановлює правило продовження трудових договорів при реорганізації підприємства. Відповідач не заперечує факт того, що реорганізація управління не відбувалася. Проте оптимізація структури, яка полягає в скороченні чисельності та штату працівників, не обов`язково має супроводжуватися реорганізацією юридичної особи. Позивачка зазначає, що вона перебуває в статусі державного службовця з 1999 року, проте плутає свій статус зі статусом посадової особи місцевого самоврядування, який є відмінним від державної служби, та врегульовується спеціальним, профільним законодавством про службу в органах місцевого самоврядування. Однією з позовних вимог позивачка зазначає «визнання протиправним та скасування наказу №55-к від 30.06.2021 р.». На обґрунтування незаконності наказу про звільнення позивачка наводить, на її думку, ознаки незаконності наказу від 29.04.2021 №38-к «Про попередження працівників про наступне вивільнення у зв`язку з скороченням штату працівників управління праці та соціального захисту населення». Позивачка не спростовує той факт, що її було ознайомлено з наказом від 29.04.2021 №38-к. Зазначаємо, що з цим наказом було ознайомлено всіх працівників управління. На момент попередження про скорочення штату жоден працівник фактичному вивільненню ще не підлягає, а лише повідомляється про скорочення штату. При прийнятті оскаржуваного наказу працівникам, кваліфікація та продуктивність праці яких є вищою порівняно з іншими, було запропоновано посади в новій структурі управління. Трудове законодавство не встановлює обов`язку роботодавця встановлювати конкретну дату вивільнення, а лише зобов`язує фактичне вивільнення провести не раніше, ніж через 2 місяці після письмового попередження працівників (ст. 49-2 КЗпП). Встановлення структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів є виключною компетенцію ради, а не керівника її виконавчого органу. Щодо переважного права залишення на роботі, позивачка не наводить в позовній заяві мотивів, з яких вважає, що володіла на момент звільнення таким правом. Позивачка посилається також на статтю Закону України «Про державну службу», яка стосується розміру вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, яка виплачується при звільненні з ініціативи суб`єкта призначення. Проте, ця стаття регулює відносини державної служби та не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Вихідна допомога позивачці виплачена на підставі ст. 44 КЗпП, яка встановлює, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Зазначаємо, що розмір вихідної допомоги не є предметом зазначеного позову, не охоплюється його позовними вимогами, суперечить самому змісту позову, який зводиться до незаконності звільнення та поновлення на роботі. Позивачка зазначає, що накази №55-к та №38-к прийнято перейменованим управлінням, проте не зауважує, що рішення про перейменування управління та скорочення його чисельності (рішення Яремчанської міської ради від 15.04.2021 №131-8/2021) вводиться в дію з 01.07.2021, а тому назва управління на наказах є його правильною назвою. Всі працівники, яким запропоновані посади в новій структурі управління, є більш кваліфікованими і продуктивними. А наявність у позивачки тривалого стажу роботи не є безумовною підставою залишення її на роботі. У новій структурі управління залишився обсяг роботи, яку позивачка не виконувала, так, як займала керівну посаду, яка в новому штатному розписі відсутня. ОСОБА_1 не володіє комп`ютерними знаннями, жодного документу на комп`ютерній техніці раніше не здійснювала, а також не працювала з базами даних. Вказані обставини вже були предметом дослідження інспекторами управління Держпраці в Івано-Франківській області при проведенні 13.09.2021 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці. Перевірка була проведена за заявою позивачки та порушень в ході перевірки інспектуючим органом порушень трудового законодавства при звільненні позивачки не виявлено (а.с.36-39, 65-70).

30.12.2021 позивач подала суду відповідь на відзив (а.с.113-115). Ввважає, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (надалі, також Закон №2493-ІІІ) проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу і відповідними вимогами до професійної компетентності. Згідно ст. 5 Закону №2493-ІІІ на посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку. Тобто принципових відмінностей у службовій діяльності державних службовців та службовців місцевого самоврядування немає. З метою уникнення відповідальності, відповідач посилається на рішення Яремчанської міської ради оскільки Рішення №131-8/2021 від 15.04.2021, яке уповноважує начальника управління зареєструвати зміну найменування управління з 01.07.2021. Рішень про реорганізацію, злиття, приєднання, поділ та перетворення Управління праці та соціального захисту населення немає, тому шляхом маніпуляцій і підміни понять управління намагається підтвердити законність наказу про звільнення ОСОБА_1 №55-к від 30.06.2021 (а.с.113-115).

13.12.2021 на електронну адресу суду та 16.12.2021 на поштову адресу суду відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що саме скорочення чисельності штату працівників, яке здійснено засновником згідно рішення №131-8/2021 від 15.04.2021 слугувало підставою звільнення позивачки, а не реорганізація юридичної особи. Додатково зауважив, щодо продуктивності праці ОСОБА_1 , протягом 2020-2021 років позивач перебувала тривалий час на лікарняному. Щодо твердження позивачки, що рішення №131-8/2021 від 15.04.2021 набрало чинності 01.07.2021, а оскаржуваний наказ №55-к видано 30.06.2021 зазначає, що відтермінування дати набрання чинності рішенням міської ради зумовлене необхідністю дотримати трудові права працівників та з урахуванням необхідності дотримання 2-місячного терміну від дати повідомлення осіб про вивільнення до дати фактичного вивільнення. Чинність попереднього рішення про структуру та штатну чисельність Управління в період з 15.04.2021 до 01.07.2021 дало змогу дотримувати трудових прав працівників, попереджених про вивільнення та виплачувати їм заробітну плату. Слід вказати, що відносно критеріїв і порядку визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, то такі законодавством не передбачені, при цьому в Листі Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 №80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі», зазначено, що на практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників (а.с.124-125, 134-137).

20.12.2021 (а.с.148-150) та 22.12.2021 (а.с.157-159) позивачем подано заперечення на заперечення відповіді на відзив, вважає заперечення відповідача безпідставним та надуманим. Намагаючись виправдати незаконність і безпідставність своїх дій щодо скорочення чисельності працівників управління праці та соціального захисту населення відповідач посилається на лист міністерства соціальної політики України від 21.08.2012, у якому чітко роз`яснено механізм дотримання трудових прав працівників при скороченні чисельності працівників, у той ж час не надає жодних доказів стосовно утворення відповідних комісій для визначення працівників, що переважне право залишення на роботі. Відповідач не спростовує факт прийому на роботу в управління соціального захисту населення працівників ліквідованої комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Яремче» (код ЄДРПОУ 36734147). Відповідач пояснює це турботою про працівників при вивільненні. Прояв даної турботи у розумінні начальника управління полягав у тому, щоб працевлаштувати працівників ліквідованої комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Яремче» (код ЄДРПОУ 36734147), на службу в органах місцевого самоврядування без відповідного конкурсу і прийняття присяги посадових осіб місцевого самоврядування та звільнити працівників управління праці та соціального захисту населення, керуючись рішенням Яремчанської міської рада 14.04.2021 №131-8/2021 року. У відповідача не виникає жодних сумнів щодо кваліфікації позивала, але відповідач свідомо піддає сумніву продуктивність праці позивача, не надаючи вагомих доказів порівняння з іншими працівниками. Таке порівняння є невигідним для відповідача, оскільки йому слід визнати, що при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, тобто ОСОБА_1 , переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації пропонується надавати працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (п.10, ст. 42 КЗпП України). Тривале перебування на лікарняних жодним чином не вплинуло на зниження продуктивності праці позивача, оскільки отримувала премії і надбавки до заробітної плати, а також перебуваючи у щорічних відпустках, неодноразово продовжувала безоплатно виконувати роботу відповідно до посадових обов`язків, а також іншу поточну роботу за працівників, що перебували на лікарняних та у відпустках. Щодо штатного розпису відповідач чітко і зрозуміло описує вимоги стосовно його затвердження та даних, що мають міститись у ньому, але знову ж таки, не вважає помилковими назви посад, відсутність розрахунків посадових окладів, фонду оплати праці і т.д.

У судовому засіданні від 24.12.2021 оголошено перерву, у зв`язку з недопущенням особи, яка з`явилася у якості представнка відповідача, без належних документів на підтвердження відповідних повноважень.

28.12.2021 на електронну та 04.01.2022 на поштову адресу суду відповідачем на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження від 15.11.2021 надіслано додаткові документальні докази (а.с.175-182, 183-191).

Ухвалою суду від 14.01.2022 закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

31.01.2022 позивачем надіслано лист щодо переважного права залишення на роботі ОСОБА_1 , зі змісту якого позивач вважає, що на роботі було залишено працівників з нижчою кваліфікацією, а також тих, хто не має відповідної освіти та професійної підготовки. Згідно рішення №6-1/2020 від 10.12.2020 Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів затверджено новий штатний розпис. Зокрема по управлінню праці та соціального захисту населення числилося 30 посад. У відділі персоніфікованого обліку працювало 4 працівники: начальник відділу та 3 головні спеціалісти. З 01.03.2021 одного головного спеціаліста цього відділу було переведено У ЦНАП с. Микуличин. У зв`язку з переведенням головного спеціаліста його роботу згідно з посадової інструкції виконувала позивач до 30.06.2021. У відділі залишилось працювати 2 головні спеціалісти та начальник відділу ОСОБА_1 . Посада головного спеціаліста була вакантною. Відповідно до рішення Яремчанської міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 10.12.2020 року№6-1/2020» від 15.04.2021 № №128-8/2021 кількість посад управління праці та соціального захисту населення становить 27 посад, а відділу персоніфікованого обліку 3 посади. Того ж дня Яремчанська міська рада своїм рішенням «Про перейменування та оптимізацію структури управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 14.04.2021 №131-8/2021 перейменовує управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради (ЄДРПОУ 05431213) на управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради та вносить зміни у назву структурного підрозділу та встановлює кількість штатних одиниць у кількості 16 посад. Як вбачається з додатку даного рішення відділ персоніфікованого обліку був безпідставно ліквідований, кількість посад у перейменованому управлінні з 27 неправомірно зменшилась до 16, не враховуючи те, шо зміна назви не впливає ні на штатну чисельність, ні на припинення дії трудових договорів. При вивільненні працівників управління ОСОБА_1 була звільнена з посади, а головному спеціалісту ОСОБА_2 було запропоновано працювати в управлінні тимчасово замість основного працівника, яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Після 22 вересня 2021р. основний працівник не приступила до виконання своїх посадових обов`язків, оскільки продовжила відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 4-х річного віку. Одночасно повідомляє, що з березня 2021 року було переведено ще 4-х головних спеціалістів у інші територіальні громади, однак, жодного разу ОСОБА_1 не було запропоновано переведення на іншу посаду.

07.01.2022 відповідачем на адресу суду надіслано письмові пояснення по даній справі, що стосуються інформації про оцінку кваліфікації, продуктивності праці та інших характеристик працівників при визначенні переліку пропозицій працевлаштування в новій структурі Управління.

Судове засідання призначене на 08.02.2022 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Главача І.А. на лікарняному, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

11.03.2022 через канцелярію суду ОСОБА_1 подала заяву лист про долучення доказів до матеріалів справи, а саме бланки щорічної оцінки виконання посадовими особами посадових обов`язків і завдань від 21.02.2019 та від 26.02.2020. Згідно відомостей яких, підсумкова оцінка виконання посадових обов`язків висока, що спростовує твердженя відповідача щодо середньої оцінки виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків та завдань.

В судове засідання 24.03.22 сторони не з`явилися, однак направили на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відстуності.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, та подані сторонами докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив наступне.

Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , зокрема, серед іншого: 14.07.1998 ОСОБА_1 призначено на посаду на 0,5 ставки секретаря Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів Яремчанського управління соцзахисту населення (запис №15); 03.08.1998 переведена на 0,5 ставки бухгалтера Територіального центру (запис №16); 09.03.199 переведена на посаду тимчасово на час декретної відпустки спеціалістом по призначенню та виплаті пенсій, присвоєно 13 ранг державного службовця та цього ж дня прийнята присяга державного службовця (запис №17); 09.06.199 переведена тимчасово на час декретної відпустки на 05, ставки бухгалтера Територіальноого центру (запис №18); 19.07.1999 переведена тимчасово на час декретної відпустки на посаду спеціаліста ІІ категорії по призначенню та виплаті пенсії допомог (запис №19); 03.04.2000 переведена спеціалістом головним по пільгах і перевагах (запис №20); 03.09.2002 присвоєно 12 ранг державного службовця VI категорії (запис №21); 19.02.2003 переведена на посаду начальника відділу по роботі з інвалідами, чорнобильцями та персоніфікованого обліку (запис №22); 21.05.2004 присвоєно 11 ранг V категорію посадової особи органу місцевого самоврядування (запис №23); 19.06.2006 присвоєно 10 ранг V категорії посадової особи органу місцевого самоврядування (запис №24); 26.06.2008 присвоєно дев`ятий ранг п`ятої категорії посадової особи органу місцевого самоврядування (запис №25) (а.с.7-8).

Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківскої області від 15.04.2021 №131-8/2021 про перейменування та оптимізацію структури управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради перейменовано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради (ЄДРПОУ 05431213) з управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради (пункт 1), структуру та штатну чисельність працівників управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради затвердити в кількості 16 штатних одиниць згідно з додатком (пункт 3) (а.с.10,11).

У відповідності до наведеного вище рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області винесено наказ від 29.04.2021 №38-к про попередження працівників управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради про наступне вивільнення у порядку ст.492 Кодексу законів про працю України (а.с.12).

В подальшому, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області винесено наказ від 30.06.2021 №55-к про звільнення ОСОБА_1 (а.с.14), про що внесено запис №26 у трудову книжку позивача: «звільнена з посади начальника відділу персоніфікованого обліку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату» (а.с.8, звортня сторона).

Не погоджуючись із звільненням зі служби в органах місцевого самоврядування, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.

Частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі по тексту також - КЗпП України).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8- рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1ст.87 Закону України «Про державну службу»).

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 ч.1, ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Частиною 6 ст. 49-2 КЗпП України визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 цього Кодексу не застосовуються положення ч.2 ст.40 цього Кодексу та положення ч.2 цієї статті.

В п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України видно, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Питання забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників врегульовано главою ІІІ-А КЗпП України. Так, згідно статті 49-2 Кодексу, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина 1).

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина 2).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частина 3).

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника. Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що підставою звільнення позивача є оптимізація структури управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженими ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 Кодексу законів про працю України в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи (пункт 19).

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, відбулася не реорганізація, а оптимізація структури Управління, у зв`язку з чим виникла необхідність зміни існуючої структури та штатної чисельності працівників міської ради.

Суд встановив, що згідно додатку до рішення Яремчанської міської ради від 15.04.2021 №131-8/2021 затверджено структуру і штатну чисельність управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради у кількості 16 штатних одиниць, яке полягає в скороченні чисельності штату працівників (а.с.11).

Розпорядженням міського голови від 27.04.2021 №126-к/тр про попередження працівників управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради про наступне вивільнення у порядку ст. 492 Кодексу законів про працю відповідно до рішення Яремчанської міської ради від 15.04.2021 №131-8/2021 «Про перейменування та оптимізацію структури управління та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради» з метою забезпечення трудових прав працівників управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради відповідно до п. 1 ст .40 та ст. 492 КЗпП України, затверджено:

1. попередити начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради ОСОБА_3 про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради згідно з додатком;

2. доручити начальнику управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Торованин О.Д. попередити працівників управління праці та соціального захисту наслення про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради та подати до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці щодо себе та попереджених про наступне вивільнення працівників управління праці та соціального захисту населення;

3. фактичне вивільнення працівників управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради здійснити не раніше, ніж через 2 місяці з дня попередження.

Суд зазначає, що позивача належним чином попереджено про наступне вивільнення з дотриманням вимог ст.492 КЗпП, особисто 29.04.2021 під підпис, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.13).

Суд звертає увагу, що роботодавець зобов`язаний запропонувати усі вакансії, що відповідають професії чи спеціальності, освіти, кваліфікації, досвіду тощо, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.

Такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення, а роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівнику були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі №826/19187/16, від 31 березня 2020 року по справі №826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року по справі №821/595/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 (П/9901/310/18) та Верховного Суду від 25 липня 2019 року по справі №807/3588/14, від 27 травня 2020 року по справі №813/1715/16, від 30 вересня 2020 року по справі №826/12050/15.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю Фінанси та здобула кваліфікацію магістра з фінансів, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданим 01.07.2004 Тернопільською академією народного господарства (а.с.18).

Затверджена начальником управління праці та соціального захисту посадова інструкція начальника відділу персоніфікованого обліку управління праці та соціального захисту населення (посада, яку обіймала позивач до звільнення), передбачала виконання завдань та обов`язків, зокрема, дотримується і виконує вимоги Законів України, постанов Верховної Ради, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства праці і соціальної політики, розпоряджень ОДА, наказів департаменту соціальної політики даної посадової інструкції і окремих доручень; здійснює особистий прийом громадян, розглядає пропозиції, заяви по питаннях, які входять в компетенцію відділу, вживає заходи щодо усунення причин їх виникнення та проводить інформаційно-роз`яснювальну роботу серед населення; веде контроль, за якістю наповнення достовірності та актуальності інформації, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб які мають право на пільги; надає консультативну правову допомогу підприємствам установам та організаціям, з питань персоніфікованого обліку та надання населенню пільг; щомісячно проводить акти звірок по пільгах з підприємствами надавачами послуг; здійснює контроль за наданням пільг ветеранам війни, ветеранам МВС, пенсіонерам МВС та МНС багатодітним сім`ям та дітям з багатодітних сімей, після досягнення ними повноліття; веде облік разової грошової допомоги ветеранам війни до дня Перемоги; приймає документи та веде облік непрацюючих пенсіонерів: вчителів, медиків, працівників культури на комунальні послуги; веде облік пільгових категорій населення за тверде паливо та скраплений балонний газ (ветеранам війни, МВС, пенсіонерам МВС та багатодітним сім`ям); веде облік пільговиків, які потребують санаторно-курортного лікування та забезпечує їх путівками; веде облік та видачу санаторно-курортних путівок для ветеранів війни за рахунок субвенції коштів державного бюджету місцевим бюджетам; веде облік та готує виплатні відомості компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування інвалідів війни та інвалідів загального захворювання, дитинства та інші; веде звітність по санаторно-курортному лікуванню; проводить прийом документів від інвалідів та веде облік по забезпеченню їх транспортними засобами у встановленому порядку; видає посвідчення ветеранам Великої Вітчизняної війни, ветеранам праці; видає талони на пільговий проїзд ветеранам війни; веде облік інвалідів на компенсацію за бензин та транспортне обслуговування; відповідає за збереження справ всіх пільгових категорій населення; складає план роботи відділу по півріччях; бере участь у виїзних прийомах громадян (згідно графіку); проводить роботу по виявленню інвалідів, які бажають працювати та навчатися; веде облік інвалідів Великої Вітчизняної війни та вдів померлих (загиблих) ветеранів війни по проведенню поточного та капітального ремонту квартири та ін.

У судовому засіданні та з матеріалів справи встановлено, що станом на 29.04.2021, у день повідомлення позивача про можливе наступне звільнення, у штатному розписі відповідача вакантна була одна посада: головний спеціаліст управління соціального захисту та надання соціальних послуг населення, яка відповідала спеціальності та кваліфікації позивача. Однак, ОСОБА_1 запропонована не була як працівнику з меншою кваліфікацією та продуктивністю праці відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що інші вакантні посади ОСОБА_1 запропоновані не були, оскільки такі посади не відповідали спеціальності та кваліфікації позивача. Щодо пропозицій переведення на іншу посаду, то відповідачем зазначені обставини не спростовано.

З цього приводу, суд погоджується з доводами позивача, що посада головний спеціаліст управління соціального захисту та надання соціальних послуг населення у повній мірі відповідали її освіті, спеціальності, кваліфікації та досвіду, зважаючи на обсяг тих функціональних обов`язків, виконання яких було покладено на позивача згідно з посадовою інструкцією за посадою начальника відділу персоніфікованого обліку, з якої її було звільнено.

Доказів протилежного відповідачем суду не подано, як і не надано неможливості переведення позивача на інші посади чи інші територіальні громади.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що штатним розписом Яремчанської міської ради на 2021 визначено чітку структуру управління, згідно напрямів роботи у тій чи іншій сферах, а отже мала місце зміна структури та штату Яремчанської міської ради, яка призвела до скорочення займаної позивачем посади.

Суд зазначає, що статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина 1).

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, серед інших: працівникам сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частини 2, 3).

З аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

Водночас, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.

При цьому, слід зазначити, що з урахуванням положень статті 42 КЗпП України, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Тому, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але у підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП.

В розумінні суду «кваліфікація» - це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії; рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.

Поняття «кваліфікація» за змістом «Міжнародних стандартів класифікації професій isco-08» визначено як здатність працівника виконувати конкретні завдання та обов`язки в рамках конкретної роботи.

Відповідно до цілей «Міжнародних стандартів класифікації професій isco-08» використовуються два параметри кваліфікації для розподілу занять по групах: рівень кваліфікації і кваліфікаційна спеціалізація. Поняття «рівень кваліфікації» застосовується як показник складності та обсягу завдань і обов`язків, що виконуються в рамках заняття. Рівень кваліфікації визначають в робочому порядку з урахуванням одного або декількох з наступних факторів: характер роботи, що виконується в рамках певного заняття, в зв`язку з типовими завданнями і обов`язками, визначеними для кожного рівня кваліфікації; рівень формальної освіти відповідно до визначення Міжнародної стандартної класифікації освіти, необхідний для кваліфікованого виконання відповідних завдань і обов`язків; обсяг неформального навчання за місцем роботи та/або попереднього досвіду роботи для аналогічного заняття, необхідний для кваліфікованого виконання таких завдань і обов`язків. «Кваліфікаційна спеціалізація» розглядається в рамках чотирьох понять: область необхідних знань; використовувані інструменти і машини; оброблювані або використовувані матеріали; види вироблених товарів або наданих послуг.

Разом з тим, поняття «кваліфікація» у національному законодавстві визначене пунктом 12 статті 1 Закону України «Про вищу освіту», за змістом якого кваліфікація - це офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

В свою чергу, «продуктивність праці» - це показник трудової діяльності працівників; характеризує кількість роботи, виконаної (виробленої) за одиницю часу, або витрати часу на виконання (виробництво) одиниці праці (продукції).

Для виявлення працівників, які мають право залишення на роботі, роботодавець повинен здійснити порівняльний аналіз, який може бути проведений, зокрема, шляхом приготування довідки у довільній формі про отримані результати з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Згідно наданої відповідачем порівняльної таблиці критеріїв, за якими проводилася оцінка кваліфікації та продуктивності праці, ОСОБА_1 не володіє навиками роботи з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, а також базою Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), що лягло в основу роботи головного спеціаліста управління згідно затвердженої посадової інструкції від 01.07.2021 №74-к. Крім того, позивач охарактеризована низькою продуктивністю праці через тривале перебування на лікарняному протягом року, що передував звільненню.

Відповідачем жодним чином не враховано наступні підстави щодо переважного права залишення на роботі ОСОБА_1 : ієрархічність посади відносно працівників персоніфікованого відділу, яку обіймала позивач до звільнення; те, що в сім`ї позивача немає інших працівників з самостійним заробітком; згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 є працівником з тривалим безперервним стажем роботи; належить до працівників, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку. Слід зауважити, що ОСОБА_1 з 14.07.1998 працювала у Яремчанському управлінні праці та соціального захисту населення, в тому числі з 19.02.2003 по день звільнення обіймала посаду начальника відділу персоніфікованого обліку. За час роботи позивачці присвоєно ранги державного службовця та посадової особи органу місцевого самоврядування, про що зроблено відповідні записи у трудовій книжці. За період роботи нагороджувалася грошовими преміями, грамотами, подяками, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, всупереч ч.1 ст.40, ч.1,3 ст.49-2 КЗпП України відповідач одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не запропонував позивачу всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Беззаперечним залишається факт, що оскаржуваний наказ №55-к від 30.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 прийнятий на підставі рішення Яремчанської міської ради №131-88/2021 від 15.04.2021 про перейменування та оптимізацію структури управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради, яке набирає чинності з 01 липня 2021 року (пункт 4).

За таких обставин, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради діяв не у спосіб, що передбачений законами та Конституцією України.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.10.2018 у справі № 821/3687/15-а, від 11.10.2018 у справі № 826/26897/15 та від 11.10.2018 у справі № 823/5367/15.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи порушене право такого працівника повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його незаконно звільнено.

У даному випадку, поновленням позивача на посаді, з якої її було звільнено суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі "П`єрсак проти Бельгії", в якому суд зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов`язку відновлення status quo ante, у відповідачів виникає обов`язок створити умови, при яких порушене право позивача буде відновлено в ефективний спосіб.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради "Про звільнення ОСОБА_1 " від 30.06.2021, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої її звільнено, а саме - на посаді начальника відділу персоніфікованго обліку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради з 01.07.2021, з дня наступного за днем звільнення, а заявлена позовна вимога підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100, відповідно до положень розділів ІІ та ІІІ якого, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради заробітна плата позивача за квітень 2021 року складала 16 942,36 грн та за травень 2021 року 6 241,92 грн. Середньоденна заробітна плата становить 579,61 грн (23 184,28 грн (сума заробітку за останні два місяці роботи) : 40 (загальна кількість робочих днів за останні два місяці роботи, що передували місяцю її звільнення).

Суд зазначає, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня, наступного за днем звільнення і по день прийняття рішення суду у даній справі.

За таких обставин, період вимушеного прогулу, за який на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, складає 179 робочих днів, а саме з 01.07.2021 по 25.03.2022.

Як наслідок, загальна сума середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу становить 111 864,73 грн (579,61 грн * 193 робочих днів), а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язана виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати їй середньомісячної заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 751,42 грн (579,61 грн *22 робочі дні) підлягає негайному виконанню.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради и сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо зазначення позивачем у позовній заяві про встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання управління праці та соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради подати звіт про виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У переліку способів захисту порушеного права, наведених у частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутній такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення, а тому вказане не може розглядатися судом як позовна вимога.

З урахуванням положень частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 не надала суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача, на переконання суду, відсутні підстави для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду у даній адміністративній справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 » від 30.06.2021 №55-к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоніфікованого обліку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради з 01.07.2021.

Стягнути з управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ - 05431213) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2021 по 25.03.2022 у розмірі 111 864 (сто одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу персоніфікованого обліку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради з 01.07.2021.

Допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ - 05431213) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) невиплачену середньомісячну заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12 751 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна) гривня 42 (сорок дві) копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ 05431213, вул. Свободи, 307, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) ;

відповідач - управління праці та соціального захисту населення та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (код ЄДРПОУ 05431213, вул. Свободи, 307, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500).

Суддя /підпис/ Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 04 квітня 2022 р.