Ухвала

від 13.02.2022 по справі 761/43507/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 761/43507/19

провадження № 61-12352сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,

третя особа - первинна профспілкова організація акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сержанюка А. С., Суханової Є. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа - первинна профспілкова організація акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»), яке 07 вересня 2020 року змінило найменування на акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»), третя особа - первинна профспілкова організація АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до наказу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 жовтня 2019 року № 2316-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності працівників) та відсутністю у новій структурі та новому штатному розписі посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм, яку він займав, відповідно до рішення правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 32.

Вказаний наказ, на думку позивача, є незаконним та таким, що прийнятий з порушенням норм трудового законодавства, оскільки звільнення відбулося повторно з тих самих підстав.

Так, 30 березня 2018 року наказом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 28 березня 2018 року № 261-к його звільнено з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Звільнення було предметом оскарження в суді у справі № 753/7661/18 та постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року визнано незаконним наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 28 березня 2018 року № 261-к про його звільнення та поновлено позивача на посаді.

На виконання вказаного судового рішення 05 серпня 2019 року відповідач поновив його на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», проте 06 серпня 2019 року відповідач повідомив його про наступне вивільнення, а 10 жовтня 2019 року видав оскаржуваний наказ про звільнення.

Відповідач у порушення положень статей 42, 49-2 КЗпП України звільнив його із займаної посади, не враховуючи його високу кваліфікацію та переважне право на залишення на роботі, а також те, що він погодився на переведення на 10 запропонованих йому посад, проте роботодавець відмовився перевести його на обрані посади.

Крім того, відповідач за три місяці не повідомив первинну профспілкову організацію, що також свідчить про порушення норм трудового законодавства.

Позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 жовтня 2019 року за № 2316-к про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»;

- стягнути з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 15 704,80 грн судових витрат.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у складі судді Пономаренко Н. В. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що при звільненні позивача у відповідача не було підстав для застосування до нього вимог статті 42 КЗпП України щодо переваги в залишенні на роботі, оскільки першочергово має бути встановлено кваліфікацію працівника та його відповідність кваліфікаційним вимогам до обраних посад, і тільки в разі їх відповідності може бути застосовано положення частини другої статті 42 КЗпП України.

Посилання позивача на те, що він погодився на переведення на

10 запропонованих посад суд вважав безпідставним, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 просив відповідача лише ознайомити його із посадовими інструкціями цих посад та звертався з заявами про переведення лише на дві посади. Разом із тим, для обраних позивачем посад для переведення однією з кваліфікаційних вимог є наявність вищої освіти за спеціальністю «Журналістика», «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», проте кваліфікація позивача не є відповідною для зайняття обраних ним посад.

Твердження позивача про порушення відповідачем вимог закону щодо необхідності звернення для отримання згоди на його звільнення первинною профспілковою організацією суд вважав необґрунтованими, оскільки

10 жовтня 2019 року первинною профспілковою організацією ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» було надано згоду на вивільнення ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, з урахуванням ухвали від 04 серпня 2021 року про виправлення описки, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 жовтня 2019 року № 2316-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 10 жовтня 2019 року.

Стягнено з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 10 жовтня 2019 року до 16 червня 2021 року у розмірі

931 442,10 грн.

Допущено до негайного виконання судове рішення про поновлення

ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 10 жовтня 2019 року та про стягнення середнього заробітку за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент попередження позивача ОСОБА_1 про його майбутнє звільнення з посади та момент звільнення посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» вже була скорочена у 2018 році та відсутня у штатному розписі.

Тобто зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відбулися у роботодавця ще у 2018 році, а після поновлення позивача на посаді у 2019 році будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відбувалося, а тому, на думку апеляційного суду, звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

У зв`язку з зазначеним, апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави надавати оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення статті 42 КЗпП України (стосовно наявності у позивача переважного права на залишення на роботі) та статті 49-2 КЗпП України (стосовно обов`язку відповідача запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 40 КЗпП Українибез урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року

у справі № 755/6539/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі

№ 461/3024/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 757/49347/17, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц.

У касаційній скарзі зазначається, що висновок апеляційного суду про відсутність будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, крім того, вказаний факт не заперечується і позивачем, а також підтверджується встановленими обставинами у справі № 753/7661/18 між тими ж сторонами щодо звільнення позивача у 2018 році.

У вказаній справі постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, поновлено позивача на роботі. При цьому підставою для поновлення зазначено порушення самої процедури звільнення (позивача не ознайомлено з вакантними посадами).

Разом із тим, підстава скорочення посади, яку займав позивач, внесення змін до штатного розпису, рішення правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року, наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників)» не оскаржувалися та не були скасовані.

Тобто такі зміни дійсно відбулися у роботодавця ще

у 2017-2018 роках, а після поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду не відбулося укладання нового трудового договору,

а відбулося поновлення трудового договору, який існував на момент звільнення ОСОБА_1 вперше (наказ від 28 березня 2018 року № 261-к) з урахуванням відсутності посади в штатному розписі.

Крім того, суд апеляційної інстанції поновив позивача на посаді з дня, коли той ще працював.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано обґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність на момент звільнення позивача змін в організації виробництва і праці, оскільки такі зміни відбулися ще в 2018 році, а тому роботодавець не має права пролонгувати таку процедуру.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справу № 761/43507/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу поза межами стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2021 року справу передано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2021 року про передачу справи

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступити або уточнити (конкретизувати) висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21), відповідно до якого Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та поновлення працівника на роботі, вважав, що роботодавцю не було необхідності вводити посаду заступника начальника відділення - начальника відділу надання матеріального забезпечення, страхових виплат, медико-соціальних послуг та перевірок страхувальників Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на момент поновлення працівника на роботі.

Відповідно до фактичних обставин вказаної справи на виконання рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 березня

2018 року відповідач видав наказ від 15 березня 2018 року

№ 60-к/1 про поновлення на роботі звільненого працівника на посаді

з 29 грудня 2017 року. Разом із тим, вже 27 березня 2018 року особу попереджено про наступне вивільнення та наказом від 24 травня 2018 року позивача звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

У наведеній справі на момент видачі наказу про поновлення на роботі, попередження про звільнення та, власне, видачі наказу про повторне звільнення, посада працівника була відсутня у штатному розписі.

У справі, що переглядається, на виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у справі № 753/7661/18 наказом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 05 серпня

2019 року за № 1879-к ОСОБА_1 поновлено на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 30 березня

2018 року.

Разом із тим, вже наступного дня, 06 серпня 2019 року, відповідач повідомив позивача про його наступне вивільнення та в подальшому на підставі наказу від 10 жовтня 2019 року № 2316-к звільнив ОСОБА_1

із займаної ним посади.

При цьому обґрунтуванням підстави для звільнення ОСОБА_1 та видачі вказаного наказу зазначено зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) та відсутність у новій структурі та штатному розписі ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» творчого об`єднання публіцистичних і соціальних програм, а тому і посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних і соціальних програм, яку займав позивач.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати зазначив, що аналіз зазначених правових висновків свідчить про необхідність уникнення ситуації правової колізії щодо формального виконання судового рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, оскільки, як зазначено вище, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Тож, на переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, необхідність відступлення (уточнення або конкретизації) від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року, викликано тим, що дійшовши висновку про правомірність звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, Верховний Суд вважав відсутніми підстави для внесення посади звільненого працівника до штатного розпису, попри те, що станом на момент видачі наказу про поновлення така посада вже була відсутня в штатному розписі.

Позиція Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши доводи касаційної скарги АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», дослідивши матеріали справи, не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суду складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Тлумачення наведеної норми процесуального права дає підстави стверджувати, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування тієї самої норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).

На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, є судом, який не встановлений законом.

Так, у справі, яка передана на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, та у справі, від висновку в якій пропонується відступити, подібність правовідносин не вбачається, а мотивувальна частина постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21) в частині твердження щодо відсутності відповідної посади у штатному розписі містить узагальнений виклад фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у цій конкретній справі.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду.

Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа - первинна профспілкова організація акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська