Постанова

від 29.03.2022 по справі 605/642/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 605/642/20

провадження № 61-17573св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати»,

відповідачі: Приватне підприємство «Качан-07», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» до Приватного підприємства «Качан-07», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року у складі судді Горуц Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» (далі - ТОВ «Мрія Фармінг Карпати») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 09 грудня 2019 року, укладений між Приватним підприємством «Качан-07» (далі - ПП «Качан-07») та ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 січня 2020 року, індексний номер 50586223; визнати поновленим договір оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» і ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» посилалося на те, що 01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Багаті Чорноземи» (далі - ТОВ «Багаті Чорноземи»), правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», і ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Право оренди земельної ділянки було зареєстроване 07 березня 2014 року.

З метою реалізації свого переважного права на поновлення вказаного договору товариство направляло ОСОБА_1 листи-повідомлення з проєктами додаткової угоди з пропозицією продовжити дію договору оренди, але орендодавець повідомила про своє бажання припинити дію договору та уклала договір оренди землі з ПП «Качан-07».

Вважає порушеним його переважне право на укладення договору оренди землі, оскільки товариство повністю дотримало вимоги, визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі». У зв`язку з цим просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Підгаєцький районний суд Тернопільської області рішенням від 25 травня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки ОСОБА_1 письмово повідомила орендаря про своє небажання продовжувати договір оренди та його розірвання із залишенням за собою права самостійно розпоряджатись земельною ділянкою, а тому визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ПП «Качан-07», не відновить порушені права ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», оскільки задоволення цієї вимоги не надаватиме орендарю переважного права на поновлення договору оренди від 04 грудня 2012 року.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Тернопільський апеляційний суд постановою від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» залишив без задоволення. Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року залишив без змін. Стягнув з ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування витрат за надання правничої допомоги.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з безпідставності доводів позивача про те, що ОСОБА_1 не повідомила його про намір укласти договір з іншим орендарем, оскільки договір між ОСОБА_1 та ПП «Качан-07» було укладено лише 09 грудня 2019 року, тобто більше як через пів року після припинення договору оренди з ТОВ «Багаті Чорноземи».

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2021 року ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 922/1464/18, від 07 березня 2018 року у справі № 702/764/16, від 23 травня 2018 року у справі № 547/89/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 129/2578/16, від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позивач дотримався процедури, передбаченої статтею ЗЗ Закону України «Про оренду землі» щодо надсилання орендодавцеві пропозицій про поновлення договору оренди землі, а тому він мав переважне право на поновлення цього договору.

Також у касаційній скарзі міститься клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що існує об`єктивна необхідність для відступу від висновків у раніше прийнятих постановах Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рибачок А. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. При цьому просив здійснити розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в касаційному суді.

У грудні 2021 року ПП «Качан-07» подало заяву, в якій підтвердило отримання відзиву на касаційну скаргу та просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 грудня 2021 року справа № 605/642/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 16 березня 2006 року серії ЯГ № 000802, виданого Підгаєцькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, є власником земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 6124884000:01:001:0250, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

04 грудня 2012 року між ТОВ «Багаті Чорноземи» як орендарем і ОСОБА_1 як орендодавцем був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років з моменту його державної реєстрації (прикінцеві положення).

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі зазначеного договору здійснено 07 березня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07 березня 2014 року.

Пунктом 8 зазначеного договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення договору оренди відбувається згідно зі статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

ТОВ «Багаті Чорноземи» листом-повідомленням від 01 липня 2018 року повідомило орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі.

Такий же лист надіслано 22 грудня 2018 року та отримано орендодавцем 28 грудня 2018 року. До листа-повідомлення було додано проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 04 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, з викладенням пункту 9 договору в новій редакції, а саме: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1 800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно». Усі інші положення договору , залишено без змін.

Листом-повідомленням від 03 січня 2019 року, який надіслано 16 січня 2019 року та отримано ТОВ «Багаті Чорноземи» 19 січня 2019 року, ОСОБА_1 повідомила про своє бажання припинити дію договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено. До цього листа-повідомлення ОСОБА_1 додала підписані нею два акти прийому-передачі земельної ділянки, один з яких просила після їх підписання повернути їй. Однак ця вимога залишилась без задоволення.

05 лютого 2019 року ТОВ «Багаті Чорноземи» повторно надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 28 січня 2019 року про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі, із доданим до нього проєктом додаткової угоди до договору оренди землі від 04 грудня 2012 року, в якому запропоновано продовжити дію договору оренди землі на 7 років, з викладенням пункту 9 договору в новій редакції, а саме: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1800 кг зерна та 50 кг цукру щорічно». Усі інші положення договору, залишено без змін. Ці документи ОСОБА_1 отримала 11 лютого 2019 року.

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Багаті чорноземи» лист-повідомлення, у якому зазначила, що не буде поновлювати договір оренди землі від 04 грудня 2012 року, а тому просила без її відома не проводити будь-яких польових робіт після збору урожаю, тобто утримуватись від вчинення дій, які перешкоджали б використанню належної їй, як власнику, земельної ділянки. Також нагадала про повернення їй підписаного акта прийому-передачі земельної ділянки, який вона надсилала листом-повідомленням від 02 січня 2019 року, однак це залишилось поза увагою як ТОВ «Багаті Чорноземи», так і його правонаступника - ТОВ «Мрія Фармінг Карпати».

12 березня 2019 року ОСОБА_1 втретє (після закінчення строку договору оренди землі) надіслала ТОВ «Багаті Чорноземи» лист-повідомлення від 07 березня 2019 року, в якому повідомила, що не бажає поновлювати строк договору оренди землі, який було укладено між нею і ТОВ «Багаті Чорноземи» 04 грудня 2012 року.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників від 24 квітня 2019 року ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» є правонаступником приєднаного ТОВ «Багаті Чорноземи» в обсязі усіх його активів, капіталу та зобов`язань.

09 грудня 2019 року між ОСОБА_1 і ПП «Качан-07» був укладений договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, який зареєстрований 23 грудня 2019 року, за умовами якого ОСОБА_1 передає, а ПП «Качан-07» приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,1087 га з кадастровим номером 6124884000:01:001:0250 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мирненської сільської ради, строком на 10 десять років.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Результат аналізу зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Встановивши, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 04 грудня 2012 року орендодавець висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткову угоду до нього, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право ТОВ «Багаті Чорноземи», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, однак ОСОБА_1 не навела жодних причин відмови від продовження дії цього договору та не вказала істотних умов договору, які б її влаштовували, є необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі від 04 грудня 2012 року не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в його продовженні, що підтверджується відповідними заявами-повідомленнями, надісланими у січні - лютому 2019 року, тобто за місяць до закінчення строку дії договору.

Крім того, згідно з частинами восьмою, одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Будучи обізнаним про волевиявлення орендодавця не продовжувати договірних відносин щодо оренди належної йому земельної ділянки, позивач не скористався своїм правом оскаржити в судовому порядку відмову (зволікання) орендодавця, а звернувся до суду з позовом лише у листопаді 2020 року, тобто після повернення земельної ділянки орендодавцеві та укладення нею нового договору оренди землі з ПП «Качан-07».

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушення його переважного права на продовження дії договору оренди, а також про відсутність підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, для визнання недійсним договору, укладеного 09 грудня 2019 року між ПП «Качан-07» і ОСОБА_1 ,оскільки оспорюваний договір укладений з ПП «Качан-07» після закінчення переговорів з орендодавцем щодо продовження дії договору оренди від 04 грудня 2012 року.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 235/2303/18 (провадження № 61-7563св19), від 24 липня 2019 року у справі № 235/4755/18 (провадження № 61-10788св19), від 12 березня 2020 року у справі № 235/3049/18-ц (провадження № 61-14211св19), від 27 березня 2020 року у справі № 235/3040/18 (провадження № 61-3603св19), від 01 вересня 2020 року у справі № 235/3038/18 (провадження № 61-3351св19), від 03 вересня 2020 року у справі № 235/2818/18 (провадження № 61-8899св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 235/3051/18 (провадження № 61-6599св19).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» у касаційній скарзі заявило клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що суди не врахували правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, відповідно до якого за наявності наміру передати майно в оренду та наявності попереднього орендаря, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, за інших рівних умов право вибору орендодавцем орендаря прямо обмежено передбаченим частиною першою статті 285 ГК України та частиною першою статті 777 ЦК України переважним правом такого попереднього орендаря. Також клопотання мотивоване необхідністю відступу від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.

ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» у клопотанні не зазначило, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, а аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо розподілу витрат, понесених на професійну правничу допомогу при касаційному перегляді

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Рибачок А. М. просив здійснити розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в касаційному суді. При цьому до відзиву додав лише квитанцію до прибуткового касового ордера від 31 грудня 2021 року на суму 4 000,00 грн.

Оскільки заявник не надав договору про надання правничої допомоги у касаційному суді, а також доказів щодо обсягу послуг і виконаних адвокатом робіт (актів наданих послуг, актів виконаних робіт та ін.), підстави для стягнення 4 000,00 витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 137, 141, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» залишити без задоволення.

РішенняПідгаєцького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов