Постанова

від 16.02.2022 по справі 824/152/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 824/152/21

провадження № 61-17005ав21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

при секретарі судового засідання - Боришполець К. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA),

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А»,

за участю:

представника стягувача - Блінов Євген Валерійович,

представників боржника - Маркуся Михайла Івановича , Чернікової Олени Сергіївни ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA), подану представником Бліновим Євгеном Валерійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А», подану представником Маркусем Михайлом Івановичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за заявою «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA) про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті від 19 травня 2021 року у справі № 25515/НВН за позовом «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви та її доводи

У липні 2021 року «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA) (далі - «АЛКОДІС ЕсА) звернулось до суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті від 19 травня 2021 року у справі №25515/НВН за позовом «АЛКОДІС ЕсА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А» (далі - ТОВ «АГАТ-А») про стягнення заборгованості.

Заява «АЛКОДІС ЕсА» мотивована тим, що 09 січня 2020 року між «АЛКОДІС ЕсА» та ТОВ «АГАТ-А» укладено контракт № А08609, відповідно до умов якого сторони домовилися про купівлю-продаж біоетанолу (державний стандарт України 7166:2010) ЄС 15376:2014 з відходів цукрового буряка (далі - товар). Положення укладеного контракту містить арбітражну угоду.

Заявник зазначав, що між сторонами виник спір щодо ціни товару і порядку розрахунків, який був переданий на розгляд до Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті, відповідно до арбітражної угоди, укладеної між сторонами.

19 травня 2021 року Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торгівельній палаті (в м. Париж, Франція) постановив остаточне рішення у справі № 25515/НВН, яким зобов`язав ТОВ «АГАТ-А» сплатити «АЛКОДІС ЕсА» 577 954,80 євро, а також передбачені законодавством України проценти, нараховані на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу, сплатити «АЛКОДІС ЕсА» 115 000,00 дол. США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат, сплатити «АЛКОДІС ЕсА» 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат.

Вказане рішення набрало законної сили 19 травня 2021 року.

На підставі наведеного заявник просив суд постановити ухвалу про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті від 19 травня 2021 року у справі № 25515/НВН, а також видати виконавчий лист.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року частково задоволено заяву «АЛКОДІС ЕсА» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній платі, яким зобов`язано відповідача сплатити позивачу 577 954,80 євро, а також передбачені законодавством України проценти, нараховані на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу, 115 000,00 дол. США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат, 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат.

Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року про зобов`язання ТОВ «АГАТ-А» сплатити на користь «АЛКОДІС ЕсА» заборгованість у сумі 577 954,80 євро, а також передбачені законодавством України проценти, нараховані на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу та 115 000,00 дол. США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат та 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат.

Стягнуто з ТОВ «АГАТ-А» на користь «АЛКОДІС ЕсА» судовий збір у розмірі 1 135 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржником не надано належних та допустимих доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви стягувача. Судом також не визнано, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

На час звернення до суду першої інстанції із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року набрало законної сили, було остаточним для сторін та підлягало виконанню.

Заявником було дотримано вимоги процесуального закону України щодо строків звернення із заявою, щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з такою заявою та вимог Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року.

Боржник брав участь у розгляді спору в іноземному суді, брав участь у формуванні складу суду, а в процесі розгляду не заявляв про те, що спір не підсудний тому іноземному суду, який його вирішив.

Арбітражне застереження в договорі не визнано недійсним, рішення не суперечить арбітражному застереженню в договорі, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідав угоді між сторонами, рішення вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року стягнуто із ТОВ «АГАТ-А» на користь «АЛКОДІС ЕсА» витрати на правову допомогу в сумі 100 000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування «АЛКОДІС ЕсА» понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що зазначені у заяві про ухвалення додаткового рішення «АЛКОДІС ЕсА» (ALCODIS SA) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 549, 22 євро є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для ТОВ «АГАТ-А», що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Взявши до уваги складність справи, обсягу та часу необхідного для виконання робіт адвокатами Адвокатського об`єднання «ЕТЕРНА ЛО», які надавали професійну правничу допомогу «АЛКОДІС ЕсА», Київський апеляційний суд прийшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 100 000 грн. Така сума, на думку суду, є співмірною зі складністю цієї справи, відповідає критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційною до предмета справи, яка розглядалась.

Відхиляючи доводи про необхідність відшкодування інших витрат, понесених заявником, а саме: здійснення перекладу рішення, витрати на нотаріуса, транспортні витрати, поштові витрати, Київський апеляційний суд вказав про те, що такі витрати не підтверджені належними доказами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року виправлено описку у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року та замість неправильно зазначеної назви стягувача латинськими літерами (ALКODIS SA) постановлено вважати правильним та читати (ALCODIS SA).

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У жовтні 2021 року представником «АЛКОДІС ЕсА» Бліновим Є. В. подано апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року в частині вирішення питання про видачу виконавчого листа та ухвалити нове рішення у цій частині, яким викласти резолютивну частину щодо питання про видачу виконавчого листа в іншій редакції.

У жовтні 2021 року представником ТОВ «АГАТ-А» Маркусем М. І. подано апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити «АЛКОДІС ЕсА» у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржені ухвали апеляційного суду постановлені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та провадження в суді апеляційної інстанції

Відповідно до положень частини другої статті 33 ЦПК України 20 жовтня 2021 року проведено автоматизований розподіл судової справи № 824/152/21 (провадження № 61-17005ав21).

Автоматизованою системою розподілу справ справу № 824/152/21 (провадження № 61-17005ав21) визначено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: ОСОБА_3. (суддя-доповідач), Грушицького А. І. та Литвиненко І. В.

25 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою «АЛКОДІС ЕсА».

05 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «АГАТ-А».

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 09 грудня 2021 року у справі № 824/152/21 (провадження № 61-17005ав21) було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю. та Фаловської І. М.

17 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовчі дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Доводи апеляційної скарги «АЛКОДІС ЕсА» обґрунтовано тим, що судом першої інстанції використано некоректний переклад змісту рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року та не взято до уваги наданий заявником уточнений переклад (лист-роз`яснення) судового рішення.

Рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 796/3/2018, від 14 лютого 2019 року у справі № 796/41/2018, від 17 липня 2019 року у справі № 824/66/19, від 28 листопада 2019 року у справі № 824/4/19, від 28 травня 2020 року у справі № 824/260/2018, від 18 листопада 2020 року у справі № 766/19814/17 та від 14 січня 2021 року у справі № 824/117/20.

У вказаних постановах Верховний Суд, незалежно від перекладу судового рішення, формулював резолютивну частину судового рішення в наказному порядку саме про стягнення коштів з боржника, а не про зобов`язання сплатити кошти.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «АГАТ-А» обґрунтовано тим, що судом першої інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, не у повному обсязі перевірено всі аргументи боржника про підстави для відмови у задоволенні заяви «АЛКОДІС ЕсА» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року.

Суд першої інстанції не врахував, що Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торгівельній палаті, розглядаючи справу № 25515/НВН, ухвалив рішення щодо спору, який не підпадає під умови арбітражного застереження.

ТОВ «АГАТ-А» вважає, що суд вийшов за межі вимог, викладених стягувачем у заяві про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року, оскільки резолютивна частина ухвали Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року не відповідає заявленим вимогам. Стягувач просив суд видати виконавчий лист на виконання рішення арбітражного суду про стягнення з ТОВ «АГАТ-А» на користь «АЛКОДІС ЕсА» коштів, а суд постановив визнати та надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній платі, яким зобов`язати боржника сплатити стягувачу кошти.

Крім того, «АЛКОДІС ЕсА» не надало суду посвідчену у встановленому порядку копію рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року, як це визначено положеннями частини четвертої статті 476 ЦПК України. Про вказані обставини ТОВ «АГАТ-А» повідомляло суд першої інстанції під час розгляду справи, однак такі доводи залишилися без належної уваги.

Оскаржуючи додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, ТОВ «АГАТ-А» звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу, передбачені статтею 137 ЦПК України, не підлягають розподілу у цій справі, а ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справах про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не передбачено ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18 суд касаційної інстанції виклав висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, де вказав про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.

Також суд не врахував, що заявлені «АЛКОДІС ЕсА» витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, неспівмірними та недоведеними. Заявником не надано суду детальний опис робіт, які були виконані адвокатом.

Додаткова ухвала від 18 жовтня 2021 року постановлена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (питання відшкодування витрат на правничу допомогу), викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу

29 листопада 2021 року «АЛКОДІС ЕсА» направило до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ «АГАТ-А», в якому вказує на її необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

ТОВ «АГАТ-А» відзиву на апеляційну скаргу «АЛКОДІС ЕсА» не подано.

Фактичні обставини справи

09 січня 2020 року «АЛКОДІС ЕсА» та ТОВ «АГАТ-А» уклали контракт № А08609, відповідно до умов якого сторони домовилися про купівлю-продаж біоетанолу (Державний стандарт України 7166:2010) ЄС 15376:2014 з відходів цукрового буряка.

Між сторонами виник спір щодо ціни товару і порядку розрахунків, який був переданий на розгляд до Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті (далі - Арбітражний Суд) відповідно до арбітражної угоди, укладеної між сторонами.

19 травня 2021 року Арбітражний Суд у складі трьох арбітрів постановив остаточне рішення у справі № 25515/НВН у м. Париж, Франція, за позовом «АЛКОДІС ЕсА» до ТОВ «АГАТ-А» про стягнення заборгованості.

Відповідно до рішення та долученого до заяви перекладу, Арбітражний Суд вирішив зобов`язати ТОВ «АГАТ-А» сплатити «АЛКОДІС ЕсА» заборгованість у сумі 577 954,80 євро, а також передбачені законодавством України проценти, нараховані на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу.

Арбітражний Суд також зобов`язав ТОВ «АГАТ-А» сплатити на користь «АЛКОДІС ЕсА» 115 000,00 дол. США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат та 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, якщо його місце знаходиться поза межами України, розглядаються апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Представник «АЛКОДІС ЕсА» Блінов Є. В. у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, заперечував проти апеляційної скарги ТОВ «АГАТ-А» та додатково надав пояснення про те, що боржник ТОВ «АГАТ-А» не оскаржувало компетенцію Арбітражного Суду, зауважив про фактичний вихід апеляційного суду (як суду першої інстанції) за межі заявлених вимог (застосування некоректного перекладу), а також посилався на те, що ТОВ «АГАТ-А» подало апеляційну скаргу з порушенням строків, визначених статтею 354 ЦПК України, та неправильно сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги.

Адвокат Блінов Є. В. також пояснив, що Арбітражний Суд є приватно-правовою установою, тому при зверненні до суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року у поданні суду першої інстанції посвідченої у встановленому порядку копії цього рішення не було необхідності.

Водночас адвокат Блінов Є. В. надав у судовому засіданні для огляду колегії суддів Верховного Суду оригінал рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року.

Представники ТОВ «АГАТ-А» Маркусь М. І. та Чернікова О. С. у судовому засіданніпідтримали подану апеляційну скаргу, заперечували проти апеляційної скарги «АЛКОДІС ЕсА».

Представники ТОВ «АГАТ-А» пояснили, що мають оригінальний примірник рішення Арбітражного суду від 19 травня 2021 року та не заперечували про долучення його для огляду судом.

Представники ТОВ «АГАТ-А» не погодилися з доводами представника «АЛКОДІС ЕсА» про неточність перекладу резолютивної частини рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, зокрема щодо правильності перекладу словосполучення «orders to pay». Зауважили, що суд не взяв до уваги лист-роз`яснення перекладача, який здійснював переклад. Ними також до суду надавався переклад рішення Арбітражного Суду, сутність якого не відрізняється від перекладу, поданого стягувачем.

Представник ТОВ «АГАТ-А» Маркусь М. І. додатково зауважив про недотримання стягувачем положень частини четвертої статті 476 ЦПК України під час звернення до суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду від 19 травня 2021 року. Крім того, звернув увагу, що витрати на професійну правничу допомогу, передбачені статтею 137 ЦПК України, не підлягають розподілу у даній справі, оскільки це не передбачено положеннями ЦПК України, так як фактично ця справа є справою окремого провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Правовою базою, яка підлягає застосуванню для вирішення цієї справи, є: Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1960 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року), глава 3 «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу» Розділу IX ЦПК України, а також Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року, оскільки положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (частина перша статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

Під визнанням та виконанням рішення іноземного суду розуміється процедура поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів його примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані статтею V Нью-Йоркської конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Глави 3 «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу» Розділу IX ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Положення вказаної статті суд застосовує у взаємозв`язку із нормою пункту 2 частини третьої статті 23 ЦПК України, яка передбачає визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, який розташований поза межами України.

Згідно із частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

Відповідно до положень статті III Нью-Йоркської конвенції 1958 року кожна Договірна Держава взяла на себе зобов`язання визнавати арбітражні рішення як обов`язкові та виконувати їх на власній території відповідно до власних процесуальних правил.

Формальні вимоги до документів, які повинні подаватися зацікавленою стороною для виконання арбітражних рішень, визначені статтею IV Нью-Йоркської конвенції 1958 року. Так, сторона, яка звертається за визнанням та наданням дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, яке є остаточним, повинна направити до компетентної влади держави, в якій це арбітражне рішення повинно бути виконане, письмове клопотання або заяву з проханням визнати й виконати це арбітражне рішення. До такого клопотання необхідно додати:

- належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого рішення;

- письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами) або належним чином засвідчену копію такої.

Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, куди подається клопотання про визнання та виконання цього рішення, надається переклад цих документів на таку мову. Переклад засвідчується офіційним або присяжним перекладачем або дипломатичною або консульською установою.

Вимоги щодо змісту та форми клопотання про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення визначаються національним законодавством кожної держави.

Відповідно до частини першої статті 476 ЦПК України заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення міжнародного комерційного арбітражу, або її представником.

За правилами частини четвертої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди; 3) документ, що підтверджує сплату судового збору; 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду; 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви; 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.

За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими ЦПК України для ухвалення рішення (стаття 479 ЦПК України).

Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначені у статті 478 ЦПК України. Суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

2.1. Щодо арбітрабельності спору

Вирішуючи питання арбітрабельності спору, що виник між «АЛКОДІС ЕсА» та ТОВ «АГАТ-А», Верховний Суд виходить із такого.

Арбітражна угода зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 824/199/20 (провадження № 61-6786ав21)).

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19).

За обставинами, встановленими у цій справі, у статті 12 контракту, укладеного між сторонами, міститься арбітражне застереження, згідно з яким усі спори, що виникають у зв`язку з цим контрактом, мають бути розглянуті і остаточно вирішені арбітражем за правилами Міжнародної торгової палати (далі - МТП), місцем арбітражу є Париж, мова арбітражу - англійська. Трибунал складається з одного арбітра, призначеного МТП, якщо суперечка не перевищує 300 000 дол. США, і трьох арбітрів, якщо суперечка суми перевищує цю суму. Одного арбітра повинна висувати кожна сторона, а третю - з двох висунутих кандидатур. Будь-яка ухвала, винесена в такому арбітражі, є остаточною та обов`язковою для сторін цього договору, і рішення щодо неї можуть бути прийняті в будь-якому порядку примусового виконання, отриманому в будь-якому суді, який має юрисдикцію (т. 1, а.с. 160).

З огляду на наведене сторони контракту обрали арбітраж як спосіб вирішення спорів, а також визначили компетентний арбітражний суд, його склад, матеріальне право і мову судочинства. Контракт підписаний обома сторонами та недійсним не визнавався.

За таких обставин аргумент апеляційної скарги боржника ТОВ «АГАТ-А» про те, що Арбітражний Суд, розглядаючи справу № 25515/НВН, ухвалив рішення щодо спору, який не підпадає під умови арбітражного застереження, колегія суддів Верховного Суду відхиляє.

2.2. Щодо наявності підстав для визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Будь-яких доказів недієздатності сторін, які вчиняли договір, що містить арбітражне застереження, ТОВ «АГАТ-А» як боржником суду не надано.

Оскільки рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року набрало законної сили і підлягає негайному виконанню, але у добровільному порядку боржником не виконується, а також враховуючи відсутність визначених цивільним процесуальним законодавством підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на його виконання, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком Київського апеляційного суду про наявність правових підстав для визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року у цій справі.

2.3. Щодо оцінки перекладу рішення Арбітражного Суду

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ «АГАТ-А» про те, що Київський апеляційний суд вийшов за межі вимог, викладених стягувачем у заяві про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного Суду, а також доводи апеляційної скарги «АЛКОДІС ЕсА» про те, що судом першої інстанції використано некоректний переклад змісту рішення Арбітражного Суду та не взято до уваги наданий заявником уточнений переклад цього рішення, колегія суддів звертає увагу на таке.

У заяві про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного Суду «АЛКОДІС ЕсА» просило постановити ухвалу, якою визнати та надати дозвіл на примусове виконання рішення цього суду від 19 травня 2021 року у справі № 25515/НВН, видати виконавчий лист на виконання рішення Арбітражного суду про стягнення з ТОВ «АГАТ-А» на користь «АЛКОДІС ЕсА» суми заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Київський апеляційний суд, частково задовольняючи заяву «АЛКОДІС ЕсА», оцінивши подані сторонами варіанти перекладу арбітражного рішення, вказав у резолютивній частині ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року про зобов`язання ТОВ «АГАТ-А» сплатити на користь «АЛКОДІС ЕсА» заборгованість у сумі 577 954,80 євро, а також передбачені законодавством України проценти, нараховані на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу та 115 000 дол. США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат та 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат.

З наданого «АЛКОДІС ЕсА» перекладу рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, зробленого перекладачем Зарічнюк Ю. С., вбачається, що Арбітражний Суд вирішив зобов`язати відповідача сплатити позивачу заборгованість у сумі 577 954,80 євро, а також передбачені законодавством України проценти, нараховані на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу. Склад Арбітражного Суду також зобов`язав відповідача сплатити на користь позивача 115 000 доларів США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат та 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат (т. 1, а.с. 80-156).

Водночас наданий ТОВ «АГАТ-А» переклад рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, зроблений перекладачем Любченком В. М., є ідентичним перекладу, наданому «АЛКОДІС ЕсА», окрім перекладу словосполучення «orders to pay», яке дослівно перекладено як «наказує сплатити» (т. 2, а.с. 214-224а).

Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд не може враховувати пояснення перекладача про те, яке правове значення для стягувача має рішення, та щодо того, що коректним перекладом буде не «зобов`язати сплатити», а «стягнути», оскільки такий висновок є правовим і не узгоджується з іншим офіційним перекладом, наданим боржником. Також суд зауважив, що відповідно до позову стягувача, останній просив зобов`язати відповідача повернути йому надмірно сплачені кошти за товар, а тому дозвіл на виконання має бути наданий саме за тим перекладом, який зробили два експерти і який узгоджується зі змістом заявлених позовних вимог.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з таких міркувань.

Частково задовольняючи заяву стягувача «АЛКОДІС ЕсА», суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної оцінки уточненому перекладу рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, зробленого перекладачем Зарічнюк Ю. С. (т. 2, а.с. 73-149), у якому йдеться саме про «наказ про стягнення».

Крім того, у листі-роз`ясненні перекладача Зарічнюк Ю. С., який міститься в матеріалах справи, зазначено, що наведений вище переклад словосполучення «orders to pay» є буквальним перекладом з англійської мови, однак коректним перекладом буде саме «наказ про стягнення» (т. 2, а.с. 3).

У постанові Верхового Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 920/842/19 викладено висновок, згідно з яким під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

На думку колегії суддів, формулювання в уточненому варіанті перекладу рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, зробленого перекладачем Зарічнюк Ю. С. (т. 2, а.с. 73-149), в якому йдеться саме про «наказ про стягнення», відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження».

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) являє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню, визначені у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень. Так, частинами першою, другою, п`ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21).

Водночас Розділом VІІІ Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано виконання рішень немайнового характеру. За змістом частини першої статті 63 цього Закону рішення немайнового характеру - це рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (тобто має зобов`язальний характер).

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, належать рішення про відібрання дитини, про встановлення побачення з дитиною, про поновлення на роботі, про виселення божника, вселення стягувача (постанова Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 (провадження № 61-2627св21)).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») свідчить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20, провадження № 11-414заі21)).

Беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо ціни товару і порядку розрахунків, який був переданий на розгляд до Арбітражного Суду відповідно до арбітражної угоди, укладеної між сторонами, то цей спір має майновий характер, а тому колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що і рішення, прийняте на користь стягувача, повинно виконуватися в примусовому порядку, визначеному розділом VІІ Закону України «Про виконавче провадження».

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що тлумачення зазначених вище правових норм, метою якого є з`ясування та осмислення їх дійсного змісту задля сприяння їх практичній реалізації, дає підстави стверджувати, що «буква» закону розуміється як буквальне значення юридичного тексту, який містить норми права (положення нормативно-правового акта). Водночас «дух» закону передає дійсний зміст норм права, що містяться у відповідному акті. З урахуванням наведеного судове рішення повинно відповідати «духу» права, а не ґрунтуватися виключно на «букві» закону, оскільки в іншому випадку ефект вирішення спору не буде досягнуто.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд бере до уваги уточнений переклад рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, зроблений перекладачем Зарічнюк Ю. С., та вважає за необхідне резолютивну частину ухвали апеляційного суду від 27 вересня 2021 року змінити, виклавши її з урахуванням уточненого перекладу цього рішення (т. 2, а.с. 73-149).

При цьому Верховний Суд не змінює суті рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року при апеляційному перегляді ухвали Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання вказаного рішення.

2.4. Щодо інших доводів апеляційних скарг

Доводи апеляційної скарги «АЛКОДІС ЕсА» про те, що Київським апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 796/3/2018, від 14 лютого 2019 року у справі № 796/41/2018, від 17 липня 2019 року у справі № 824/66/19, від 28 листопада 2019 року у справі № 824/4/19, від 28 травня 2020 року у справі № 824/260/2018, від 18 листопада 2020 року у справі № 766/19814/17, від 14 січня 2021 року у справі № 824/117/20, не заслуговують на увагу, оскільки на виконання приписів статті 356 ЦПК України щодо форми і змісту апеляційної скарги не вимагається посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи представника «АЛКОДІС ЕсА» Блінова Є. В. про те, що ТОВ «АГАТ-А» подало апеляційну скаргу з порушенням строків, визначених статтею 354 ЦПК України, є необґрунтованими, оскільки строк оскарження ухвали суду про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до частини першої статті 354 та частини сьомої статті 479 ЦПК України становить тридцять днів, а не п`ятнадцять, як стверджує заявник.

В апеляційній скарзі ТОВ «АГАТ-А» вказувало на те, що «АЛКОДІС ЕсА» не надало суду посвідчену у встановленому порядку копію рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, як це визначено положеннями частини четвертої статті 476 ЦПК України.

Під час апеляційного перегляду справи представником «АЛКОДІС ЕсА» надано суду для огляду оригінальний примірник рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, а тому доводи ТОВ «АГАТ-А» про недотримання стягувачем положень частини четвертої статті 476 ЦПК України під час звернення до суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання вказаного рішення колегія суддів залишає без розгляду.

2.5. Щодо стягнення та розміру судових витрат на професійну правничу допомогу

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 824/170/21 (провадження № 61-17080ав21).

Аналіз зазначених постанов свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «АГАТ-А» в частині оскарження додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року про те, що витрати на професійну правничу допомогу, передбачені статтею 137 ЦПК України, не підлягають розподілу у цій справі, а ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справах про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не передбачено ЦПК України, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на те, що питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу регулюються положеннями Глави 3 Розділу IX ЦПК України, а тому не можуть розглядатися в порядку окремого провадження, як про це помилково зазначає заявник в апеляційній скарзі.

Доводи ТОВ «АГАТ-А» про те, що заявлені «АЛКОДІС ЕсА» витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не співмірними, недоведеними, оскільки заявником не надано суду детального опису робіт, які були виконані адвокатом, а також про те, що додаткова ухвала у справі була постановлена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (питання відшкодування витрат на правничу допомогу), викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених вимог належними доказами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 549, 22 євро та їх відшкодування представником «АЛКОДІС ЕсА» надано суду: копію акту № 1 від 02 серпня 2021 року до рахунку № 306/07/21 від 16 липня 2021 року; копію акту № 2 від 29 вересня 2021 року до рахунку № 333/07/2021 від 27 вересня 2021 року; копію платіжного доручення № 902474 від 01 жовтня 2021 року, копію платіжного доручення № 21643157 від 13 серпня 2021 року (т. 3, а.с. 38-42).

Також у заяві про розподіл судових витрат «АЛКОДІС ЕсА» зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (та його помічником), та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (т. 3, а.с. 35-36). Зокрема, адвокатом Бліновим Є. В. здійснено: підготовку заяви про визнання і надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення, комунікація з клієнтом і судом, підготовка доказів і документів, участь у судових засіданнях, підготовка інших процесуальних документів (пояснень, клопотань) - витрачено часу 18:06 год, вартість складає 6 335 євро; помічником адвоката Корчинським М. О. здійснено: підготовку заяви про визнання і надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення, комунікація з клієнтом і судом, підготовка доказів і документів, участь у судових засіданнях, підготовка інших процесуальних документів (пояснень, клопотань) - витрачено часу 79:00 год, вартість складає 15 800 євро.

Крім того, стягувачем наведено детальний опис витрат, понесених у зв`язку із вирішенням справи: переклад арбітражного рішення - 3 371,62 євро; нотаріальні витрати - 37,23 євро; транспортні витрати - 13 євро; поштові витрати - 2,37 євро, що разом складає 3 424,22 євро.

Колегія суддів зауважує, що Київський апеляційний суд ретельно дослідив вказані обставини, при цьому врахував та визначив, що заявлений «АЛКОДІС ЕсА» розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 549, 22 євро є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, належним чином не обґрунтованим та становить надмірний тягар для ТОВ «АГАТ-А», що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн будуть співмірними зі складністю цієї справи та наданому адвокатом обсягу послуг.

Щодо інших витрат, понесених заявником, Київський апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що такі витрати не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині стягнення і розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

2.6. Щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ «АГАТ-А»

Верховний Суд не надає оцінку доводам представника«АЛКОДІС ЕсА» Блінова Є. В. про те, що ТОВ «АГАТ-А» неправильно сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

За правилами частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, але не надав їм належної оцінки в частині точності/ідентичності перекладу рішення Арбітражного Суду від 19 травня 2021 року, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає зміні в частині викладення абзацу третього резолютивної частини у відповідній редакції.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за подання апеляційної скарги «АЛКОДІС ЕсА» сплачено 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору, тому понесені витрати необхідно стягнути з ТОВ «АГАТ-А».

Керуючись статтями 24, 141, 351, 367, 368, 374, 376, 381-384, 474-479 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA), подану представником Бліновим Євгеном Валерійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А», подану представником Маркусем Михайлом Івановичем на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, задовольнити частково.

Змінити абзац третій резолютивної частини ухвали Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, виклавши його у такій редакції:

«Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торгівельній палаті у справі № 25515/НВН від 19 травня 2021 року про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А» (адреса місцезнаходження: Україна, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Станційна, 1, ЄДРПОУ 31086753)на користь «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA) (місцезнаходження: Бельгія, м. Брюсель, бульвар ДЮ Соуверейн, 100 бте 9, В-1170, ідентифікаційний код: 0438.048.535, поштова адреса: 01001, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1А) заборгованості в сумі 577 954,80 євро, а також передбачених законодавством України процентів, нарахованих на суму 577 954,80 євро в розмірі 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) з 15 квітня 2020 року до дня фактичного здійснення платежу, та 115 000 дол. США в рахунок встановлених Арбітражним Судом арбітражних витрат та 63 954,87 євро в рахунок витрат на правову допомогу та інших витрат».

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ-А» на користь «АЛКОДІС ЕсА» (ALСODIS SA) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська