Ухвала

від 30.03.2022 по справі 902/142/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"31" березня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/142/22

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго", вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037, код - 33649663

до: Комунального некомерційного підприємства "Тульчинська центральна районна лікарня" Тульчинської міської ради, вул. Леонтовича, буд. 114, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код - 01982672

про стягнення 2 996 454,56 грн заборгованості

за участю секретаря судового засідання: С. Переродової

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/142/22 за позовом Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" до Комунального некомерційного підприємства "Тульчинська центральна районна лікарня" Тульчинської міської ради про стягнення 2 996 454,56 грн заборгованості за договором про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти № Т-44 від 12.01.2021 року.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі № 902/142/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2022 року.

Ухвалою суду від 16.03.2022 року закрито провадження у справі № 902/142/22 за позовом Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" до Комунального некомерційного підприємства "Тульчинська центральна районна лікарня" Тульчинської міської ради про стягнення 2 996 454,56 грн заборгованості за договором про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти № Т-44 від 12.01.2021 року.

Також, даною ухвалою призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 31.03.2022 року.

28.03.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (№ 326-01-11 від 28.03.2022 року), в якому останній просить суд покласти витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн на позивача.

30.03.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 30.03.2022 року) (вх.канц. № 01-34/2504/22), в якій останній просить суд проводити судове засідання без участі представника Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго". Також у заяві останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 000,00 грн судових витрат понесених на правничу допомогу.

31.03.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 31.03.2022 року) (вх.канц. № 01-34/2534/22), в якому останній підтримує подане клопотання від 28.03.2022 року та просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

В судовому засіданні 31.03.2022 року представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні клопотання представників позивача та відповідача про проведення судового засідання за їх відсутності.

У відповідності до п. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому судом вирішено розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем у прохальній частині позовної заяви (б/н від 14.02.2022 року) заявлено попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2022 року між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (Клієнт) та Фізичною особо-підприємцем Юрцевим Василем Степановичем (Адвокат 1) та Фізичною особою-підприємцем Балтаком Олексієм Олеговичем (Адвокат 2) укладено договір про надання правової допомоги № А-11-02 (а.с.81-82, т. 1).

Відповідно п. 1 предметом договору є надання фізичними особами-підприємцями, які надають правовову допомогу на підставі свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю (Адвокат 1, Адвокат 2) усіма законними методами та способами правову (правничу) допомогу у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за надані послуги з Комунального некомерційного підприємства "Тульчинська центральна районна лікарня" Тульчинської міської ради (ЄДРПОУ - 01982672), яка пов`язана чи може бути пов`язана зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів Клієнта.

Згідно п. 2 Договору Адвокат 1, Адвокат 2 беруть на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу, представляти і захищати права та інтереси Клієнта перед усіма юридичними та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування (їх структурними підрозділами), судовими органами, правоохоронними (оперативними та слідчими) органами (прокуратури, МВС, поліції та СБУ). органами юстиції (ДВС, нотаріату та ін.), контролюючими органами (вт.ч. органами фіскальної служби, податкової інспекції та адміністрації, митної служби, ПФУ, інспекції праці, управління держпраці та ін.).

Гонорар Адвоката 1, Адвоката 2 погоджується за взаємною угодою сторін. На визначення розміру гонорару Адвоката 1, Адвоката 2 впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової (правничої) допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. При відмові Клієнта від послуг Адвоката 1, Адвоката 2 чи розірвання цього Договору з ініціативи Клієнта, сплачений гонорар поверненню не підлягає (п. 8 Договору).

Загальна сума договору не перевищує 12 000,00 грн без ПДВ, та може бути змінена за взаємною згодою сторін (п. 9 Договору).

Відповідно п. 9.1 Договору вартість правових послуг зазначена в Додатку № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Також, між сторонами підписано Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № А-11-02 від 11.02.2022 року "Вартість правової допомоги" за змістом якого, сторонами погоджено вартість послуг в сумі 12 000,00 грн (а.с. 83, т. 1).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В якості підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №А-11-02 про надання правової допомоги від 11.02.2022 року, Додаток № 1 до договору №А-11-02 про надання правової допомоги від 11.02.2022 року, платіжне доручення № 404 від 11.02.2022 року на суму 12 000,00 грн, ордер про надання правової допомоги серії АВ № 1030729 від 11.02.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 742 від 24.02.2012 року, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 12 000,00 грн (а.с. 79-86, т.1).

Визначені сторонами послуги пов`язані з предметом судового розгляду та визначення правовою позиції по справі.

Верховний Суд прийшов до висновку, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення процесу ознайомлення з доказами від безпосередньої правової допомоги у формі складання позову суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17,від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Судом встановлено, що згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат адвокатами надаються послуги на суму 12 000,00 грн наступного змісту:

- юридичний аналіз наданих документів; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи в кількості 2 год;

- підготовка процесуальних документів по справі: позовна заява, складання інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи; відповідь на відзив відповідача в кількості 7 год;

- участь адвоката в судових засіданнях по даній справі у судді першої інстанції в кількості 3 год.

Однак, представник не приймав участі у судовому засіданні, також останнім не надано детального опису дійсного обсягу виконаних робіт та витраченого часу.

Крім того, процесуальними документами, які подано представником є позовна заява та заява про відкладення судового засідання на іншу дату, інших заяв або клопотань не подано.

При цьому, судом враховано повну сплату відповідачем боргу за договором про закупівлю-продаж теплової енергії за державні кошти № Т-44 від 12.01.2021 року.

Отже, суд вважає завищеним заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу на рівні 12 000,00 грн.

Тому, суд доходить про наявність виключних підстав для зменшення витрат на правову допомогу, вважаючи завищеним та непропорційним обсяг фактично наданої правової допомоги, заявленої позивачем.

Підсумовуючи суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача правової допомоги в сумі 12 000,00 грн, виключно за складання позовної заяви.

Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з обставин даної справи, суд керуючись засадою пропорційності, статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають зменшенню та покладенню на відповідача в сумі 2 000,00 грн.

При цьому, 10 000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 ,74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 221, ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тульчинська центральна районна лікарня" Тульчинської міської ради (вул. Леонтовича, буд. 114, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код - 01982672) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037, код - 33649663) 2 000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

2. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн - залишити за позивачем.

3. Видати наказ після набрання додатковою ухвалою законної сили.

4. Копію ухвали протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступними електронними адресами: vinheatnet@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 04.04.2022 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено 04.04.2022 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037)

3 - відповідачу (вул. Леонтовича, буд. 114, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)