Рішення

від 04.04.2022 по справі 910/21341/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2022Справа № 910/21341/21

Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цілісний майновий комплекс 103 (вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, м. Київ, 02081)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОЕФЕКТ (вул. Ярославська, буд. 6, поверх 5, м. Київ, 04071)

про стягнення 10 879,67 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Цілісний майновий комплекс 103 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОЕФЕКТ про стягнення 10 879,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 201 від 13.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21341/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 28.12.2021 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом.

Позивач ухвалу отримав, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.12.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491738592 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Ярославська, буд. 6, поверх 5, м. Київ, 04071, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 28.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, не отримав, поштовим відділення дана ухвала була повернута до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання" .

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103 (далі - позивач, Орендодавець, Комплекс) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОЕФЕКТ (далі - відповідач, Орендар, Товариство) було укладено Договір оренди № 201 (надалі - Договір оренди) за умовами якого Орендодавець передав Орендареві нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, буд. 103 (поверх 6 офіс 102) загальною площею 17,4 кв.м. (далі - Приміщення), що підтверджено підписаним сторонами Актом приймання-передачі від 14.01.2020, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

За приписами пункту 9.3. Договору оренди, Орендар зобов`язався сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця за який здійснюється оплата.

Відповідно до умов Договору оренди, розмір орендної плати складає: 5 220,00 грн (в тому числі ПДВ 20% - 870,00 грн).

Додатково на підставі сервісної угоди (додаток №1 до договору оренди) визначено, що орендар компенсує комунальні послуги.

З огляду на прийняття постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", сторони додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору оренди, погодили, що "Орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує орендну плату , передбачену договором, у період з 01.04.2020 по 31.05.2020 включно. Компенсація витрат, передбачених Додатком № 1 (Сервісною угодою) підлягає сплаті Орендарем в повному обсязі протягом всього періоду, визначеного п. 9.1.1".

Листом від 10.06.2020 орендар повідомив про розірвання Договору оренди.

Додатковою угодою №3 до Договору оренди сторони домовились припинити договір оренди та погодили, що останнім днем користування Приміщенням слід вважать 10.07.2020.

10.07.2020 сторонами було підписано Акт приймання-передачі приміщення.

У пункті 2 Додаткової угоди №3 до Договору оренди сторони погодили, що дана Додаткова угода не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов`язань згідно Договору оренди.

Відповідач, за твердженням позивача свій обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі здійснення оплати орендних платежів за період з 01.06.2020 по 10.07.2020, а також за комунальні послуги не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем складає 8 328,47 грн з ПДВ.

Наявність заборгованості відображена у Актах звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2020-13.12.2021.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено претензію вих.№181 від 18.11.2021 з вимогою про погашення наявної заборгованості у розмірі 8 328,47 грн в добровільному порядку. Проте, згідно відстеження пересилання, конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

Зважаючи на ухилення відповідача від виконання умов Договору оренди позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8 328,47 грн, яка складається з заборгованості з оплати орендних платежів за період з 01.06.2020 по 10.07.2020 в сумі 6 903,87 грн, а також згідно Додатка №1 (сервісної угоди) за комунальні послуги за період з квітня (частково) по 10.07.2020 у розмірі - 1 424,60 грн з ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір оренди № 201 від 13.01.2020 є договором найму (оренди).

Приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору оренди було передано відповідачу у строкове платне користування Приміщення та, як наслідок, у відповідача виник обов`язок оплачувати орендні платежі за період користування об`єктом оренди.

Договір оренди є одним з видів зобов`язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов`язального права та майнового найму. Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов`язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 статті 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Судом встановлено, що за змістом пункту 9.3 Договору оренди плата за користування Приміщенням сплачується Орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до приписів пунктів 9.4, 9.5 Договору оренди для зручності Орендаря Орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок Орендареві. Якщо до настання зазначеного терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий Орендарем, орендар повинен звернутися до Орендодавця з метою одержання рахунку до настання терміну оплати. Неотримання Орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за Договором оренди.

Судом також враховано укладені сторонами Додаткові угоди №1 та №2, згідно яких було погоджено скасування орендної плати у період з 01.04.2020 по 31.05.2020 включно.

Пунктом 23.4 Договору оренди визначено, що у випадку розірвання Договору до закінчення його дії, не припиняться і залишаються в силі ті умови і положення Договору, що стосуються наслідків його розірвання. Розірвання чи припинення Договору не звільняє орендаря від його зобов`язань за Договором включаючи, але не обмежуючись, здійсненням Орендарем всіх належних платежів, сплати штрафних санкцій, відшкодуванням збитків.

За розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, заборгованість останнього за Договором оренди з оплати орендних платежів за період з 01.06.2020 по 10.07.2020 в сумі 6 903,87 грн, а також згідно Додатка №1 (сервісної угоди) за комунальні послуги за період з квітня (частково) по 10.07.2020 - 1 424,60 грн з ПДВ

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені Акти виконання робіт (надання послуг) щодо оренди приміщення та компенсації витрат за комунальні послуги за спірний період.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано належних доказів та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 8 328,47 грн.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди, яка складає 8 328,47 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення вимоги про стягнення вказаної суми основного боргу.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій у вигляді 1 426,38 грн пені.

Як встановлено судом вище, відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Право Орендодавця на нарахування Орендарю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення закріплено у пункті 16.1 Договору.

У абзаці 2 пункту 16.2 Договору оренди сторони домовились, що строк для нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюються та складають 3 роки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, законодавством визначено механізм нарахування та сплати пені, однак залишено на врегулювання сторін лише питання про встановлення такого обов`язку та розміру пені в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1189/19.

Відтак, за змістом наведених положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Зі змісту пункту 16.1 Договору оренди вбачається, що сторонами було визначено розмір пені та порядок нарахування пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення), а також строк нарахування пені (3 роки).

Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що позивачем визначено період для нарахування пені з 11.06.2020 по 13.12.2021.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд перевіряє обґрунтованість заявленої суми пені, виходячи з зазначеного позивачем періоду, який не суперечить Закону.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов обґрунтованого висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 426,38 грн пені.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 308,34 грн та інфляційні втрати в сумі 816,48 грн, нарахованих згідно статті 625 ЦК України за період з 11.06.2020 по 13.12.2021 з урахуванням абзацу 2 пункту 16.2 Договору оренди..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду (постанова від 20.11.2020 № 910/13071/19)., суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки є вірними, відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 308,34 грн та 816,48 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОЕФЕКТ" (вул. Ярославська, буд. 6, поверх 5, м. Київ, 04071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" (02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 19-А; ідентифікаційний код 38526690) 8 328,47 грн (вісім тисяч триста двадцять вісім гривень 47 копійок) заборгованості згідно Договору оренди, 1 426,38 грн (одну тисячу чотириста двадцять шість гривень 38 копійок) пені, 308,34 грн (триста вісім гривень 34 копійки) три проценти річних, 816,48 грн (вісімсот шістнадцять гривень 48 копійок) інфляційних втрат та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.04.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко